Приобрети журнал - получи консультацию экспертов
№7(30)(2014)
Процес глобалізації економіки за останні роки вплинув на вітчизняну економіку не лише на рівні державних декларацій та програм. Одним із його наслідків стало підписання Меморандуму про взаємодію, співробітництво та координацію дій щодо реалізації в Україні Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі – МСФЗ) між Міністерством фінансів України та Національним банком України, який згодом був підтриманий та підписаний Проектом USAID «Розвиток фінансового сектору» (FINREP) та багатьма компаніями, організаціями й освітніми установами. Меморандум встановлює десять векторів взаємодії. Одним з них є створення інтернет-ресурсу, що надаватиме безкоштовний доступ для всіх зацікавлених та забезпечить надходження актуальної й змістовної інформації щодо МСФЗ, правових аспектів і практичного застосування МСФЗ в Україні.
Для ефективного управління потрібна зрозуміла для управлінців (користувачів) фінансова звітність. Вона відображає фінансовий стан та фінансові результати діяльності, дає змогу виявити, наскільки якісно управлінський персонал розпоряджається активами, що знаходяться в його управлінні. Застосування МСФЗ при поданні фінансової звітності не є обов’язковим для всіх вітчизняних підприємств. Вони можуть готувати звітність за МСФЗ на вимогу іноземного інвестора, за рішенням керівництва, зокрема в разі потреби покращити інвестиційну привабливість підприємства.
Та все ж існують вимоги, затверджені в нормативних актах, коли подавати фінансову звітність за МСФЗ – це обов’язок підприємства, серед них:
Керівник або власник має виробити стратегію впровадження МСФЗ. На практиці відомі два основні підходи для переходу на МСФЗ: застосовувати для ведення бухгалтерського обліку та складання звітності національні положення (стандарти), а потім трансформувати таку звітність у звітність за МСФЗ, або мінімум два роки паралельно застосовувати для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності національні та міжнародні стандарти, а потім відмовитись від застосування національних.
Проте в реаліях впровадження МСФЗ регуляторні та законодавчі органи не тільки не мають єдиного бачення процесів міжнародної стандартизації, а ще й деколи не узгоджені між собою.
У ст. 12-1 Закону про бухоблік зазначено, що для формування фінансової звітності потрібно застосовувати міжнародні стандарти, якщо вони не суперечать цьому Закону та розміщені на веб-сайті Мінфіну України. Але в європейській практиці не застосовують форми фінансової звітності та план рахунків, що затверджений регуляторним органом. В Україні такі документи встановлюються Мінфіном. На сьогодні вже дещо послаблене жорстке регулювання, зокрема затверджені нові План рахунків та форми фінансової звітності, у тому числі за міжнародними стандартами. План рахунків у оновленій редакції не містить субрахунків, але залишається обов’язковим для застосування навіть тими підприємствами, які застосовують МСФЗ. Тобто підприємство може розробити власний робочий план рахунків, додавши необхідні субрахунки, що, можливо, допоможе оперативно складати звітність за МСФЗ.
Підприємства, які мають виконувати вимогу складання фінансової звітності за МСФЗ, на практиці повинні застосовувати такі самі встановлені форми (Звіт про фінансовий стан, Звіт про сукупний дохід, Звіт про рух грошових коштів та Звіт про власний капітал), що й інші підприємства. А різниця полягає в позначенні відповідної клітинки: звітність складена за НП(С)БО чи за МСФЗ. Примітки за формою № 5, починаючи з 2012 року, складають лише підприємства, що звітують за НП(С)БО.
Параграф 54 МСБО 1 «Подання фінансової звітності» наводить мінімальний перелік статей, що досить відрізняються за характером та функціями і які необхідно обов’язково приводити безпосередньо у звіті про фінансовий стан. Крім того, в МСБО 1 передбачено, що статті звітності із значеннями, рівними нулю, не наводяться. Додаткові статті та проміжні підсумки наводяться у звіті про фінансовий стан за умови, що це сприятиме кращому розумінню фінансового стану підприємства. Наприклад, якщо величина, характер і функція окремої статті (або сукупності аналогічних статей) є такими, що їх було б доцільно винести як окрему статтю звіту.
Крім того, МСФЗ не містять встановленої форми звіту про прибутки та збитки, однак наводять назви обов’язкових статей, низку опцій на вибір підприємства та окремі вимоги щодо розкриття інформації, яка міститься в окремих статтях. Для звіту про сукупний дохід витрати можна визначати як за аналізом витрат, так і за їх характером, за вибором підприємства.
У ст. 14 Закону про бухоблік зазначено, що ПАТи, підприємства, які є емітентами іпотечних облігацій, іпотечних сертифікатів, професійні учасники фондового ринку, банки, страхові компанії та інші фінансові установи повинні до 30 квітня оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком. Вимогу щодо оприлюднення можна виконати шляхом розміщення на власному веб-сайті з опублікуванням у періодичних або неперіодичних виданнях. Отже, аудитор має підтвердити фінансову звітність за МСФЗ, складену у формі за НП(С)БО.
Хочу поділитися історією однієї невеликої фінансової компанії. Назвемо її «Тростинка».
Діяльність фінансових компаній контролюється та регулюється Нацкомфінпослуг. Всі фінансові компанії подають до неї річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком.
Компанія «Тростинка» виконала вимогу про формування страхового резерву, призначеного для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. Цей резерв визначається згідно з Методикою формування та списання небанківськими фінансовими установами резерву, затвердженою Розпорядженням ДКРРФП України від 01.03.2011 р.
№ 111. Для такого резерву в Плані рахунків не передбачений окремий рахунок. Тому бухгалтер вирішив облікувати розмір резерву на рахунку 474 «Забезпечення інших витрат і платежів», що призначений для обліку забезпечення інших наступних витрат, які не відображаються на інших субрахунках рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів».
Як передбачено в обліковій політиці компанії, резерви є складовою частиною капіталу. Методичними рекомендаціями щодо заповнення форм фінансової звітності, затвердженими наказом Мінфіну від 28 березня 2013 року № 433, не передбачено окремого рядка в фінансовій звітності для такого резерву. Але ж звітність готується за МСФЗ, і параграф 57 МСБО 1 дає право фінансовій установі змінити зазначені в МСБО 1 описи статей з метою надання інформації, яка відповідає діяльності фінансової установи. Тож було прийняте рішення показати страховий резерв у додатковій статті «Інші резерви».
Аудитор перевірив і підтвердив достовірність річної фінансової звітності компанії «Тростинка», яка опублікувала звітність і висновок у неперіодичному виданні.
У відповідний термін фінансова звітність та примірник аудиторського висновку були подані до Нацкомфінпослуг. Через деякий час до офісу компанії «Тростинка» зателефонували з цього органу. Працівник Нацкомісії попросив змінити фінансовий звіт, тому що:
Бухгалтер усно пояснив, що резерв відображений у складі власного капіталу, як і передбачено положеннями облікової політики і дозволено МСФЗ, і компанія не винна в тому, що Мінфін не передбачив статтю для такого резерву.
Але історія не завершилася, телефонний дзвінок пролунав знову. Цього разу була висунута пропозиція: взагалі прибрати зі складу пасивів злощасний резерв, оскільки він заважає своїм червоним кольором, як тільки відкриваєш програму, а на цю суму зменшити активи в рядку 1125 у статті «Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги», в якій відповідно до рекомендацій Мінфіну № 433 відображається заборгованість покупців за надані їм продукцію, товари, роботи, скоригована на резерв сумнівних боргів (нетто). Адже страховий резерв – це те саме, що й резерв сумнівних боргів; перенесення резерву в іншу статтю не вплине на розмір прибутку/збитку.
На заперечення бухгалтера, що у звітності компанії рядок 1125 не заповнений, був запропонований альтернативний варіант – зменшити в рядку 1155 статтю «Інша поточна дебіторська заборгованість», яка призначена для відображення заборгованості дебіторів, що не відображена в окремих статтях щодо розкриття інформації про дебіторську заборгованість, а в нашому звіті – заборгованість позичальників за кредитами.
Бухгалтер надав наступні пояснення:
Бухгалтеру у відповідь повідомили, що слід шукати компроміс – навряд чи аудитор зрадіє, якщо Нацкомісія напише скаргу до Аудиторської палати України про те, що ним була підтверджена фінансова звітність, котра містить недостовірні дані.
Таким чином виникла конфліктна ситуація. Щоб знайти шлях до її розв’язання, ми домовилися про зустріч. Але порозуміння досягти нам не вдалося. Представник Нацкомісії продовжував наполягати на своєму – змінити звітність, бо програма не зміниться. Аудитор зауважив, що:
Зустріч була нерезультативною:
Як бачимо, діапазон санкцій широкий – від зобов’язання усунути порушення до 34 000 грн, а постанова про накладення штрафних санкцій приймається уповноваженою особою Нацкомфінпослуг, тобто розмір штрафу залежить від людського фактора. Як захистити компанію від суб’єктивної оцінки цієї особи?
У мережі у вільному доступі розміщена статистика штрафів НКРФП за результатами пруденційного нагляду за 2013 рік, серед яких найпоширенішим є неподання та/або несвоєчасне подання звітних даних. У пам’яті раптово виринув образ вовка з мультфільму «Капітошка» та приспів його пісеньки: «Щоб усі боялись, щоб не насміхались!».
Happy end
Фінансова компанія «Тростинка» надала через канцелярію лист – пояснення до показників фінансової звітності з обґрунтуванням своєї позиції. Звітність та аудиторський висновок не змінювали. Постанову про застосування заходів впливу не отримали, та й граничний термін для неї вже минув. Але є відчуття, вдало описане в анекдоті, коли срібна ложечка знайшлась, але осад на душі залишився.
Главное