№4(15)(2013)

Оновлений Закон «Про банкрутство» діє з 19 січня 2013 року, проте питань, критики і подиву з боку юристів, банків та арбітражних керуючих не зменшилося. Як трактувати норми Закону, як за ними працювати і яких наслідків чекати, намагалися розібратися учасники конференції «Банкрутство та реструктуризація: нові правила»

Захід проходив 18 квітня в бізнес-центрі «Арена Сіті». Організаторами виступили Центр комерційного права, ВГО «Саморегулівна організація фахівців конкурсного процесу» і газета «Юридична практика». І хоча професійний зліт назвали конференцією, організатори намагалися всіляко перевести його в формат робочої планерки з живою дискусією. Адже не так часто виникає можливість зібратися під одним дахом і поговорити відкрито практикуючим фахівцям, делегатам від громадських і саморегулівних професійних організацій, а також представникам законодавчої та судової влади.

Цього разу учасники вирішили обговорити ідеологію та основні новели реформи законодавства про банкрутство, перші спроби судів застосувати закон, зміни в статусі і повноваженнях арбітражного керуючого, реалізацію активів боржника, а також деякі міжнародні аспекти в процесі банкрутства.

Мабуть, ключовий пасаж прозвучав із вуст арбітражного керуючого Сергія Донкова: він привітав своїх колег по нелегкій праці, сповненій нових законодавчих експериментів, і зазначив, що вже давно не секрет, що «над арбітражними керуючими в Україні ставлять експерименти, як над мушкою-дрозофілою». Один з останніх - нова редакція закону про банкрутство.

Спочатку проект був парламентським, але навіть від першої редакції, яку всі неодноразово бачили і читали, «залишилися ріжки та ніжки: кожен норовив привнести туди щось своє, виключити або пролобіювати», - вважає арбітражний керуючий Леонід Талан. У результаті запланована реформа вийшла зі стін Ради у вкрай спотвореному варіанті, а у професійного співтовариства з'явився привід для роздумів і ціла низка питань, на які не можуть дати відповіді ні судді, ні інші учасники процесу.

Зараз зрозуміло одне: законодавчі новації в сфері банкрутства на цьому не закінчилися, а лише починаються... За словами заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики Ксенії Ляпіної, «закон про банкрутство - живий, і він буде змінюватися». Комітет уже готує зміни в документ, і не виключено, що це не остання спроба. При цьому першорядне завдання: сучасними методами врегулювати роботу арбітражних керуючих та інших суб'єктів, причетних до ринкового процесу. «Якщо раніше закон про банкрутство успішно використовували, щоб позбутися кредитора, не задовольняючи його бажань або претензій, то зараз концепція змінилася, - стверджує Ксенія Ляпіна. - Тепер важливо збалансувати права кредитора та боржника й акцентувати увагу на зобов'язаннях останнього».

У ході обговорення делегати обговорили три ключові питання, навколо яких тривають невичерпні суперечки між Верховним господарським судом України (далі - ВГСУ), Центром комерційного права та Комітетом Верховної Ради з питань економічної політики:

- граничний термін заяви кредитором своїх вимог;

- відсутність універсального закону про аукціони;

- саморегулювання діяльності арбітражних керуючих.

Найбільш гостро стоїть питання граничного терміну. На думку директора Центру комерційного права Валентини Данішевської, зобов'язання не можуть так просто пропадати, тому й не залежать від терміну. Експерт відзначила, що перш ніж виробити свою позицію в цьому питанні, Центр вивчив рекомендації Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), яка досліджувала законодавство з банкрутства в ряді країн і описувала їх практики. Такого випадку, щоб після закінчення терміну кредитори втрачали право на отримання грошей навіть за наявності власності, не зустрічалося ніде. «Є різні підходи, але вони залежать від того, яка санація нам потрібна - в юридичному плані чи економічному», - підкреслила Данішевська.

Ксенія Ляпіна також вважає, що «це підхід, яким, м'яко кажучи, країна вже мала перехворіти». Крім того, в комітеті вводять в проект закону концепт, який незалежно від терміну подачі заявок дозволить кредитору заявляти про свої вимоги і потрапляти в ту чергу, де він по праву повинен знаходитися, але вже без можливості голосування. Однак ВГСУ прийняв жорстку позицію і намагається не допустити скасування граничного терміну.

Друге, не менш важливе питання, яке вже понад семи років обговорюють в законодавчих та професійних колах, - відсутність закону про аукціони. Як їх організовувати, за якою процедурою проводити і коли настає юридичний факт набуття права тими, хто виграв аукціони, - ось аспекти, не прописані в законодавстві. А якщо не прописані, то регулюються або практикою, яка на сьогоднішній день занадто різноманітна, або якимись точковими законами, що вкрай неефективно. За словами Ксенії Ляпіної, комітет планує затвердити універсальний закон про аукціони, «який застосовуватиметься як для процесу банкрутства, так і для земельних процесів, оскільки в сфері продажу конфіскованої власності багато зловживань». Але поки це тільки в планах. А тим часом «експерти стривожені можливими спекуляціями у проведенні аукціонів за новим законом, зокрема, визнанням результатів аукціонів недійсними», - уточнив заступник декана юридичного факультету з міжнародних зв'язків КНУ ім. Т. Г.Шевченка Анатолій Мірошниченко.

Третє питання стосувалося самоорганізації арбітражних керуючих. Ксенія Ляпіна підкреслила, що слово «саморегулювання» зараз в моді, ми часто його використовуємо, але ніхто не замислюється над тим, що ж стоїть за цим поняттям: «На фінансових ринках цей формат вже випробували, але сказати, що ринок задоволений, не можна, про плоди експерименту також говорити рано». На думку експерта, вкрай важливо знати, що думають з цього приводу практики і як вони бачать взаємовідносини з Мін'юстом, регулятором ринку.

Крім того, необхідно чітко усвідомити, які функції учасники ринку готові передати таким організаціям, тому що «саморегульована організація - це не просто громадське об'єднання, а організація, якій ви добровільно делегуєте частину вашого господарського суверенітету, дозволяєте себе додатково перевіряти. Що ви готові з цього приводу робити? І чи готовий ринок добровільно передати такі повноваження? Це дуже складні та дискусійні питання», - звертає увагу Ксенія Ляпіна. Щоб наблизитися до їх розв'язання, у Верховній Раді створили окрему експертно-дорадчу раду з банкрутства. Таким чином, законотворці хочуть залучити якомога більше практиків до оперативного вирішення точкових питань і забезпечити законодавчий орган потоком свіжих думок безпосередньо з ринку.

Валентина Данішевська також звернула увагу на деякі позитивні зрушення в новому законі: «По-перше, скасовано мораторій на продаж власності державних підприємств та підприємств, які мають 25 і більше відсотків учасників у статутному капіталі. За 12 років існування цього мораторію стільки власності держпідприємств загублено, стільки розтягнуто і зіпсовано. Адже якщо 12 років тому його можна було за щось продати, то зараз - це ніщо. Друге, відбулося скасування особливостей банкрутства відсутнього боржника. Тут було два функціональних навантаження: сховати кінці у воду або поліпшити статистику. Мабуть, цим вже наситилися і нарешті скасували».

По закінченні конференції учасники втомлені, але задоволені зробили висновок, що зустріч була досить продуктивною, однак активна дискусія пройшла не найкращим чином. Та й відкритих питань і планів, як і раніше, залишається більше, ніж відповідей та реалізованих завдань, тому подібні заходи слід проводити частіше і на більш вузькі теми, щоб знаходити нові нюанси, недоробки в законодавстві, аналізувати їх і поступово усувати.