№5(28)(2014)

Процес спрощення порядку ведення бізнесу в Україні триває вже не перший рік. Зміни торкнулися таких аспектів ведення бізнесу, як процедура реєстрації та постановки на облік підприємництва в органах державної влади й управління, питання отримання дозвільних документів, видачі ліцензій на ведення певної діяльності тощо. Відповідно, всім таким змінам передувало прийняття нормативно-правових актів. Отже, розглянемо зміни в законодавстві України, що спрямовані на спрощення порядку ведення бізнесу.

Пропоную розглянути декілька нормативних актів, які покликані сприяти відкриттю і веденню бізнесу, а саме: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу» від 15.04.2014 р. № 1206-VII (далі – Закон № 1206), норми якого набирають чинності 06.11.2014 р., та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» від 09.04.2014 р. № 1193-VII (далі – Закон № 1193), який набрав чинності 26.04.2014 р.

Вагомою зміною порядку ведення бізнесу, що закріплена в Законі № 1206, є необов’язковість використання печатки при здійсненні господарської діяльності суб’єктами господарювання. З цією метою Законом № 1206 внесено зміни до Господарського кодексу України (далі – ГК України), а саме доповнено ст. 581 (щодо печаток суб’єкта господарювання), якою закріплено можливість мати печатку та чітко визначено, що для виготовлення печатки не передбачається необхідність одержання суб’єктом господарювання будь-яких документів дозвільного характеру.

Також зміни щодо необов’язковості наявності та використання печатки було внесено до низки законодавчих актів, серед яких: Цивільний та Цивільний процесуальний кодекси України; Кодекс адміністративного судочинства України; закони України «Про нотаріат», «Про заставу», «Про товарну біржу», «Про інвестиційну діяльність», «Про торгово-промислові палати в Україні», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про акціонерні товариства» тощо.

Зміни торкнулись і Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Серед основних відзначу розширення компетенції Державної реєстраційної служби, що полягає в забезпеченні безоплатного доступу до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців на офіційному сайті, затвердженні переліку відомостей, необхідних для видачі документів дозвільного характеру та ліцензій, зазначенні в Єдиному державному реєстрі місцезнаходження, місця проживання, видів діяльності, поточного стану та інших даних щодо зареєстрованих суб’єктів господарювання, забезпеченні можливості пошуку необхідних відомостей щодо зареєстрованих юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців за наявними даними щодо таких суб’єктів господарювання, зокрема: за повним або скороченим найменуванням; за іменем; за ідентифікаційним кодом; за ІПН або паспортними даними (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» в редакції Закону № 1206).

Наступною істотною зміною до порядку проведення реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців є скасування необхідності сплати реєстраційного збору за проведення державної реєстрації. Це стосується і порядку проведення державної реєстрації благодійних організацій. Вказані зміни вносяться до ч. 1 та 2 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» шляхом викладення їх у новій редакції, відповідно до якої збори справлятимуться лише за проведення державної реєстрації змін, а саме: за проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи реєстраційний збір встановлено в розмірі 51 грн; за зміну імені або місця проживання фізичної особи – підприємця розмір збору становитиме 17 грн; проведення державної реєстрації змін до установчих документів благодійної організації здійснюватиметься безоплатно, такий збір не справлятиметься.

Ще один цікавий законодавчий акт з огляду на спрощення порядку ведення бізнесу в Україні – це Закон № 1193, положення якого передбачають скорочення кількості документів дозвільного характеру, які видаються суб’єктам господарювання для провадження певних видів господарської діяльності.

Насамперед, для ознайомлення з основною інформацією про обсяг внесених змін у кількості документів дозвільного характеру достатньо переглянути внесені Законом № 1193 зміни до Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності».

Перш ніж ознайомити із змінами внесеними до Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності (далі – Перелік), зазначу, що Законом № 1193 надано більшу юридичну значимість Переліку, ніж іншим законам щодо виникнення обов’язку отримання документів дозвільного характеру суб’єктами господарювання, адже внесеними змінами (ч. 3 ст. 1) і доповненнями (ч. 8 ст. 1) до Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» забороняється вимагати від суб’єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку. Необхідність отримання документів дозвільного характеру, встановлена законами, виникає виключно після внесення таких документів до Переліку.

Наведу неповний список документів дозвільного характеру, які було виключено з Переліку і, відповідно, видача яких вже не потребується при здійсненні передбаченого такими документами виду діяльності, а саме: Висновок Комісії щодо погодження документації із землеустрою та відведення земельної ділянки (Земельний кодекс України); Дозвіл на ввезення насіння та садивного матеріалу сортів, занесених до Реєстру сортів рослин України або за результатами державного випробування визнаних перспективними (Закон України «Про насіння і садивний матеріал»); Дозвіл на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (Закон України «Про автомобільний транспорт»); Дозвіл на розміщення відходів (Закон України «Про відходи»); Погодження Кабінетом Міністрів України продажу земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам (Земельний кодекс України); Погодження розміщення рекламоносіїв у межах смуги відведення автомобільних доріг (Закон України «Про автомобільні дороги», Закон України «Про рекламу»); Дозвіл на експлуатацію об’єкта поводження з небезпечними відходами (Закон України «Про відходи»); Дозвіл на зберігання та видалення відходів (Закон України «Про відходи») тощо.

Отже, з огляду на викладені в Законі № 1206 та Законі № 1193 зміни до законодавства, що мають на меті спростити порядок відкриття і ведення бізнесу в Україні, можна зробити певні висновки щодо курсу держави, спрямованого на надання суб’єктам господарювання більшої самостійності, автономності і незалежності в провадженні підприємницької діяльності, підвищення рівня довіри держави до приватного бізнесу, зменшення механізмів впливу й тиску державних органів на приватні підприємства, що в більшості випадків породжувало корупцію. Але головним лейт­мотивом всіх цих перетворень і спрощень має бути досягнення справедливої і партнерської взаємодії бізнесу й органів державної влади, створення умов для «здорової» конкуренції, рівних можливостей та дотримання законності ведення підприємницької діяльності всіма суб’єктами господарювання.