Приобрети журнал - получи консультацию экспертов
№6(65)(2017)
Нова глобальна стратегія ЄС – EUGS (EU Global Strategy) та Програма цілей розвитку до 2030 року – SDG (Sustainable Development Goals) базуються на узгодженості внутрішньої та зовнішньої політики відповідно до принципів, закладених в основу Європейської стратегії безпеки – ESS (European Security Strategy). Цей підхід EUGS заснований на «стійких суспільствах» і має першорядне значення для підтримки спільнот у протистоянні, адаптації та швидкого виходу зі стресів та потрясінь, таких як насильство, конфлікти, посуха й інші стихійні лиха, оскільки проблеми ЄС мають глобальний, багатовимірний характер, пов’язані між собою та потребують ефективних колективних дій.
ЄС нині відіграє роль провідної інституції в глобальних економічних діях (Світова організація торгівлі (СОТ), G20), мобілізуючи фінансові ресурси та спрямовуючи їх згідно з програмами та проектами розвитку до таких секторів країн, що розвиваються, як:
Тому однією з ключових «точок» перетину внутрішньої (управління кордонами, міжкультурна інтеграція, ідентичність тощо) та зовнішньої (дипломатія, розвиток міжнародного співробітництва, збереження прав людини) політики є забезпечення розвитку, миру, міжнародної безпеки (у тому числі кібербезпеки) та запобігання конфліктів.
Розвиток глобальних цифрових мереж
Особливу роль у цьому контексті відіграють регіональні стратегії забезпечення переходу до високотехнологічного економічного розвитку, які враховуватимуть поведінкові зміни споживачів, зміни в галузях, а також зміни в сфері регулювання на основі нових технологій використання відновлюваних джерел енергії, альтернативних видів палива, енергоефективності, гіперпідключень пристроїв, можливостей аналізу «великих баз даних» та їх обміну в передаванні.
Світ живе нині в епоху третьої промислової (або цифрової) революції, яка поступово трансформується в четверту, або «Індустрію 4.0», і характеризується злиттям технологій і розмиванням кордонів між фізичними, цифровими й біологічними сферами на основі впровадження «кіберфізичних систем» у виробничі процеси. Таким чином, якщо автоматизація виробництва, що почалася в середині XX століття, мала вузьку спеціалізацію, коли системи управління розроблялися для кожної сфери і підприємства окремо і не масштабувалися, то в основу нової технологічної революції покладено розвиток глобальних промислових мереж, ключовими драйверами яких є хмарні технології, розвиток способів збору й аналізу значних за обсягом даних, краудсорсинг, шерингова економіка та біотехнології.
При цьому варто зазначити, що суспільство в планетарному масштабі вступило в абсолютно нову стадію свого розвитку – так звану цифровізацію як нове економічне явище, сформоване на економіці знань, яке кардинально відрізняється від економіки матеріального виробництва. Цифровізація виступає універсальним акселератором розвитку економіки та суспільства. Однак найбільш помітними в цьому контексті є тенденції до формування цифрової інфраструктури та нових можливостей підключення до неї за допомогою електронних засобів зв’язку, розширення форм співпраці, інновацій в управлінні даними, бази даних Інтернету речей – IoT (Internet of Things), редизайну промисловості, відкритості інноваційних програм та послуг для всіх систем тощо.
На основі технологічної сингулярності та експоненціальних технологій спостерігається стійка тенденція підвищення рівня інтеграції та багаторазового з’єднання інтелектуальних пристроїв. На ринку одна технологічна хвиля змінює іншу. Глобальні зміни виявляються і в тому, що світ стає все більш «підключеним». Системи об’єднуються в одну мережу, зв’язуються одна з одною в режимі реального часу та спроможні вибудовувати виробництво без участі людини.
Інвестиції в інфраструктуру
Інвестиції в інфраструктуру, у тому числі транспорт, енергетику, водопостачання та санітарію, є необхідною умовою для досягнення цілей розвитку. За даними Європейського центру управління політикою розвитку – ECDPM (European Centre for Development Policy Management), та італійського інституту міжнародних відносин – ІАІ (Istituto Afari Internazionali), для подолання глобального інфраструктурного розриву і для розширення фінансової та технічної підтримки країнам, що розвиваються, щорічно необхідно від $1 трлн до $15 трлн. У липні 2015 року світові лідери зустрілися в Аддіс-Абебі, щоб визначити фінансові інструменти для забезпечення нового періоду цілей сталого розвитку – SDGs (Development Goals), які в грудні 2015 року лягли в основу програми конференції зі зміни клімату в Парижі (COP21) щодо мобілізації фінансових та нефінансових активів для підтримки SDG і COP21 щодо глобального переходу до сталого розвитку.
У регуляторних актах ЄС, об’єднаних під загальною назвою «Енергія 2020. Стратегія щодо конкурентної, стійкої та надійної енергетики», енергетика є тією галуззю, де відбуваються найбільш радикальні високотехнологічні зміни, пов’язані з реалізацією Третього та Четвертого енергетичних пакетів ЄС, та відображаються головні принципи енергетичної стратегії Євросоюзу щодо зниження викидів парникових газів, підвищення енергетичної безпеки та конкурентоспроможності, а також формується новий світогляд, який вимагає далекосяжних змін у виробництві енергії, її використанні й постачанні, та вибудовується нова фінансова модель, сформована на цифровій економіці. Особливості сучасного еволюційного процесу зводяться, по суті, до формування нової цивілізації, нової фінансової моделі, захисту економіки від надмірного зовнішнього впливу транснаціональних корпорацій і переходу від глобалізаційних процесів до політики ізоляціонізму, які можуть повністю змінити хід історії.
Стратегічним пріоритетом на найближчу перспективу в переважній більшості країн визнано розбудову цифрової економіки, основними складовими якої є:
Ключовою опорою для досягнення стратегічних пріоритетів цілей сталого розвитку у створенні глобальної інфраструктури виступають багатосторонні банки розвитку, у тому числі: Азійський банк інфраструктурних інвестицій – AIIB (Asian Infrastructure Investment Bank), Глобальна інформаційна інфраструктура – GII (Global information infrastructure), Новий банк розвитку БРІКС, проекти щодо створення Фонду Азійсько-Тихоокеанського регіону та Глобального інфраструктурного фонду групи Світового банку, Фонду інфраструктури Africa50, а також збільшення капіталу в міжамериканській інвестиційній корпорації.
Настав час воістину доленосних рішень, оскільки XXI століття розглядається як роздільна історична лінія та вирішальний етап виходу країни на глобальні ринки. Саме цей переломний період збігся з фундаментальними змінами в усіх ключових галузях життєдіяльності людства, які диктуються, перш за все, неможливістю існування в рамках суспільно-політичної концепції ХХ століття через динамічні технологічні революції та розвиток комунікаційних мереж. Поширення IoT відкриває можливості реалізації циркулярних інновацій та створення нової цифрової архітектури мережі, накладеної на наявну фізичну архітектуру та реалізовану у вигляді повсюдної бездротову мережу, яка стане фундаментом цифрової інфраструктури.
Однак світове співтовариство констатує, що цифровий розрив між країнами зростає швидше, ніж економічний. Відповідно до звіту, оприлюдненого Глобальним центром цифрових перетворень бізнесу (Global Center for Digital Business Transformation), результатом цифрової революції може стати зникнення з небувалою швидкістю багатьох компаній та перепрофілювання ринків. Необхідність боротьби за ринки збуту продукції при збереженні таких тенденцій у майбутньому зникне, натомість економічні інтервенції на основі технологічного домінування здійснюватимуться в превентивному порядку.
Побудова міжконтинентальних цифрових мереж
Розвинені країни світу, такі як США, Китай, Корея, вже нині завершують розбудову міжконтинентальних цифрових мереж. Так, наприклад, Китай підписав угоду про співпрацю щодо реалізації ініціативи «Один пояс, один шлях» із більш ніж 30 країнами щодо співпраці в будівництві демонстраційної інфраструктури інтеграції промислового та фінансового секторів. Такі проекти, як новий Шовковий шлях та інші, відіграватимуть важливу роль у створенні основи для регіонального співробітництва, інвестицій у транспортну інфраструктуру, енергетику тощо і є історично безпрецедентним шансом для України, щоб стати важливим гравцем у світовій цифровій економіці, оскільки вже тепер відбувається розгортання першої міжконтинентальної тестової мережі п’ятого покоління (5G) між Німеччиною (Deutsche Telekom) та Південною Кореєю (SK Telecom).
Інфраструктурні транскордонні мережі електроенергії в Європі діють відповідно до правил, які регулюють дії операторів і визначають, як надається доступ користувачам. У минулому ці операції і торгові правила були складені на національному або на субнаціональному рівні. Зі збільшенням взаємозв’язків між країнами на внутрішньому енергетичному ринку загальноєвропейські правила стають усе більш необхідними для ефективного управління потоками електроенергії для вироблення нових фінансових інструментів програми сталого розвитку.
Ці правила, відомі як мережеві коди або керівництва, є положенням Комісії, що містить юридично обов’язкові правила. Вони регулюють усі прикордонні ринки електроенергії та операції системи поряд із регулюванням ЄС про умови доступу до мережі для транскордонних перетоків електроенергії.
У світовому вимірі електромережевий комплекс розвивається нині за двома основними напрямами технологічного розвитку – магістральних мереж та розподільчої генерації. Великі магістральні мережі забезпечують передання енергії на велику відстань і використовуються при формуванні потужних енергомостів, національних і міждержавних енергосистем. Розподільчі ж структури розвиваються як «розумні мережі», тобто мережі, які можуть адаптуватися до швидких, різких змін режимів як споживачів, так і постачальників.
Інтелектуальна енергетика
На думку багатьох аналітиків, нині в Україні відсутнє цільове бачення інтелектуальної енергетики та її механізмів фінансового забезпечення. Однак досвід зарубіжних країн свідчить, що розвиток цього напряму здійснюється на підставі національного стратегічного документа. Україні вкрай необхідно було б розпочати реалізацію важливого національного проекту щодо створення інтелектуальної енергетичної системи з визначенням перспектив та потенціалу розвитку інтелектуальної енергетики в нашій країні з точки зору технологічного аспекту, звернувшись до кращих міжнародних практик і відповідних компетенцій, зокрема, європейського досвіду, який передбачає виконання всіма учасниками енергетичного ринку чітких правил (кодексів усталеної практики).
З метою формування та функціонування інтегрованого європейського енергетичного ринку країни ЄС домовилися про узгодження правил, за яких ринки і системні операції регулюватимуться за допомогою мережевих кодексів і настанов, розроблених спільно представниками Європейської Комісії, Агентства зі співпраці регуляторів енергетики (ACER), Європейської мережі системних операторів з передачі електроенергії (ENTSO-E). У минулому такі правила встановлювались окремими країнами, у тому числі й Україною. Однак зі збільшенням взаємозв’язків між країнами на внутрішньому енергетичному ринку, загальноєвропейські правила стають усе більш необхідними для ефективного управління потоками електроенергії та є обов’язковими.
Варто визнати: нині генеруючі установки, які підключаються до електричних мереж, відповідають різним правилам, технічним специфікаціям і експлуатаційним характеристикам обладнання. Нині в Європі ухвалене рішення щодо розробки єдиних правил та впровадження восьми мережевих кодексів і настанов з електроенергії, п’ять з яких офіційно прийняті в ЄС, а три наберуть чинності до кінця 2017 року. Вони охоплюють сфери, які включають доступ до мережі, процедури управління потужністю, розміщення на ринку та розподіл пропускної здатності.
Розроблення мережевих кодексів і настанов є частиною Третього енергетичного пакету щодо поліпшення функціонування Європейського внутрішнього енергетичного ринку за допомогою заходів, які передбачають розукрупнення постачальників енергії порівняно з мережевими операторами, зміцнення незалежності регуляторів, а також підвищення прозорості на роздрібних ринках. Вона ґрунтується на статті 6 Регламенту EC/714/2009 щодо умов доступу до мережі для транскордонного обміну електроенергією. Процедура прийняття кодексів енергетичних мереж полягає у визначенні Європейською комісією (ЄК) переліку пріоритетів для виробництва електроенергії, які закладаються в основу під час розроблення мережевих кодексів спільно з ACER та ENTSO-E. Після затвердження пріоритетних напрямів ACER працює над створенням «рамкових принципів», які визначають правила для розробки конкретних мережевих кодексів, і рекомендує ЄК ухвалити кодекси за згодою Ради Європейського Союзу і Європейського парламенту як такі, що відповідають внутрішній меті справедливого та збалансованого енергетичного ринку ЄС. Іноді правила приймаються як «керівні принципи», однак вони мають такий самий юридичний статус і є юридично обов’язковими до виконання.
У «рамкових принципах» з управління електричними мережами, розроблених ACER, встановлені правила для забезпечення операцій користувачами мереж відповідно до визначеної системи параметрів, а саме: параметрів частоти, напруги, реактивної потужності, контролю навантаження та системи балансування частоти, струму короткого замикання, захисту, зокрема й налаштування захисту; діагностика та можливість надання додаткових послуг.
Нормативною базою слугують рішення Комісії про встановлення щорічних списків пріоритетів для розробки мережевих кодексів і керівних принципів, положення про умови доступу до мережі для транскордонного обміну електроенергією, регламент з подання і публікації даних на ринках електроенергії та положення, що встановлює принципи передання між оператором системи компенсаційного механізму.
До пріоритетних напрямів, відповідно до чинного законодавства ЄС, на 2017 рік належать такі кодекси та проекти кодексів енергетичних мереж:
Керівні положення з питань розподілу пропускної спроможності та управління перевантаженнями – CACM (Regulation establishing a guideline on Capacity Allocation and Congestion Management), що регулюють створення транскордонних ринків електроенергії, а також методи розрахунку пропускної спроможності міжсистемних з’єднань на основі Регламенту Комісії (ЄС) 2015/1222 Еstablishing a guideline on capacity allocation and congestion management.
Положення про створення управління форвардного розподілу пропускної здатності – FCA (forward capacity allocation) для міжсистемних з’єднань, а також для транскордонної торгівлі, форвардних ринків (Regulation establishing a guideline on forward capacity allocation), тобто таймфреймів (більше ніж на добу вперед) згідно з Регламентом Комісії (ЄС) 2016/1719 Еstablishing a guideline on forward capacity allocation.
Проект Керівних положень з балансування електроенергії – EB (electricity balancing) встановлює правила з експлуатації балансуючих ринків, тобто тих ринків, операторів систем передання – TSOs (Transmission System Operators), які для закупівлі використовують енергію та потужність для підтримання системи в рівновазі в режимі реального часу для транскордонної торгівлі й ефективності балансуючих ринків.
Проект Положення про створення кодексу для управління системами передання електроенергії в надзвичайних ситуаціях та їх відновлення (Emergency and Restoration network code will set down rules relating to the management of the electricity transmission system in the emergency, blackout and restoration states).
Положення про створення мережевого коду для підключення попиту – DCC (network code on demand connection), що стосується зв’язку з новими об’єктами попиту національної мережі електропостачання (Regulation establishing a network code on demand connection) згідно з Регламентом Комісії (ЄС) 2016/1388 Еstablishing a network code on demand connection.
Положення про створення мережевого кодексу вимог щодо приєднання нових генеруючих установок для національних електричних мереж – RfG (grid connection of generators) (Regulation establishing a network code on requirement for grid connection of generators) згідно з Регламентом Комісії (ЄС) 2016/631 Еstablishing a network code on requirements for grid connection of generators.
Положення про створення мережевого кодексу вимог до приєднання високовольтної системи постійного струму – HVDC (grid connection of high-voltage direct current), ухвалене згідно з Регламентом Комісії (ЄС) 2016/1447 Еstablishing a network code on requirements for grid connection of high-voltage direct current system and direct current-connected power park modules.
Проект Положення про забезпечення безпечної експлуатації взаємозалежної операційної системи передання в режимі реального часу (Draft Regulation establishing a guideline on system operation received).
Кожен уряд несе відповідальність за впровадження інфраструктурних нормативних документів для поліпшення мобілізації внутрішніх ресурсів, залучення приватних інвестицій та забезпечення ефективного використання фінансів в інтересах сталого розвитку. Одним з основних завдань для ЄС є об’єднання різних джерел фінансування регіонального рівня (національні банки розвитку держав-членів, такі як KfW або Agence Française de Dеveloppement, податкова політика), мікрорівня (мікрокредит, грошові перекази), приватного сектора (змішування, державно-приватне партнерство, інноваційне фінансування) та глобального рівня (вклади в глобальні фонди). При цьому допомога ЄС концентрується на найменш розвинених країнах – LDCs (least developed countries) і спрямовується на такі пріоритетні напрями: у сферу прав людини, демократію, вдале управління і стійке зростання (до якого входить підтримка стійкого сільського господарства, енергетики, соціальної сфери та зайнятість). І, нарешті, допомога ЄС зосереджується на максимум трьох секторах у країнах-партнерах. У більш широкому контексті сталого фінансування та політики розвитку інфраструктури в контексті кожної країни важливу роль відіграватиме додана вартість розвитку – ODA (Official Development Aid) для стимулювання та вдосконалення податкової та фіскальної політики або розблокування інфраструктурних проектів завдяки використанню змішування і державно-приватного партнерства.
Принципи універсальності, загальні обов’язки, а також узгодженість політики для сталого розвитку відіграють роль каталізатора розвитку економіки (наприклад, через територіальний підхід до розвитку, що дозволяє розширювати масштаби інноваційної політики від місцевого до національного рівнів) через підтримку наукових досліджень, інновацій. Одним із головних нововведень бюджету ЄС на 2014–2020 рр. є зобов’язання прийняти орієнтовно 20 % надходжень від фінансів, пов’язаних з кліматом, у тому числі ODA.
Головне
