№6(17)(2013)

Вексельна форма розрахунків набуває особливої актуальності в умовах взаємних неплатежів, коли у підприємств тимчасово відчувається брак коштів, що найбільш характерно для підприємств з сезонним характером виробництва та таких, що перебувають на стадії розвитку. Ця форма розрахунків є свого роду комерційним кредитуванням у вигляді відстрочки платежу, оформленого векселем. Іншими словами, використовуючи вексель у розрахунках за поставлені товари, надані послуги, постачальники фактично надають покупцям кредит у товарній формі, що сприяє прискоренню їх реалізації та підвищує швидкість обігу оборотних активів.
Обіг векселів в Україні врегульовано особливою сферою права, «Вексельним правом», що складається з наступних нормативних актів: Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі (далі – Уніфікований закон); Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі; Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів; Закону України «Про приєднання України…» до вищезазначених конвенцій; Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»; Закону «Про обіг векселів в Україні» та інших нормативних документів, прийнятих у зв’язку з їх виконанням (ст. 1 Закону № 23741).
У законодавстві України надано наступне визначення векселя: «Вексель – цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю)» (п. 1 ст. 14 Закону №34802). Векселі можуть бути простими та переказними та існують виключно в документарній (паперовій) формі, крім фінансових векселів, що випускаються в бездокументарній (електрон­ній) формі у визначеному законодавством порядку (п. 2 ст. 14 Закону № 3480).

Види векселів,
що використовуються
для розрахунків між суб’єктами господарювання
Залежно від форми та способу стягнення заборгованості, а також складу зобов’язаних осіб розрізняють такі види векселів:
1. Простий – є письмовим документом, що засвідчує зобов’язання векселедавця сплатити у встановлений термін векселедержателю або за його вказівкою іншій особі зазначену суму коштів. Простий вексель складається та підписується боржником (покупцем товарів).
2. Переказний (тратта) – є письмовим документом, що містить наказ векселедавця (трасанта) платнику (трасату) виплатити вказану суму особі, на користь якої видано вексель (ремітенту).
При цьому отримувачем коштів по векселю може виступати як перший векселедержатель (ремітент), так i кожен з наступних векселедержателів (індосат). Переказний вексель складається і підписується боржником постачальника (трасантом).
У свою чергу, прості та переказні векселі за формою випуску поділяються на:
пред’явника – права, посвідчені векселем, належать його пред’явнику;
іменні – права за векселем належать зазначеній у такому векселі особі;
ордерні – права, що виникають на підставі векселя, належать особі, зазначеній у такому векселі, яка може сама реалізувати ці права або призначити своїм розпорядженням іншу уповноважену особу.

Економічно-правова суть векселя полягає в тому, що саме вексель одночасно є:
1. Формалізованим і простим договором: суворість дотримання форми векселя, закладена «Вексельним правом», робить вексель порівняно з договором більш простим і оперативним документом, що забезпечує розрахунки між суб’єктами підприємницької діяльності.
2. Суворо формальним документом, який має містити перелік чітко визначених Уніфікованим законом обов’язкових реквізитів та суттєвих написів, відсутність яких може призвести до дефекту форми векселя, внаслідок чого останній втрачає вексельну силу та може бути визнаний недійсним.
3. Абстрактним зобов’язанням відносно певної грошової суми, позбавленим матеріальної основи, на підставі якої воно виникло, тобто не залежить від причин виникнення боргу, відносин між суб’єктами вексельної операції, часу і місця здійснення угоди. В тексті векселя заборонено здійснювати будь-які написи, які пов’язували б оплату векселя з виконанням умов договірних відносин за товарною угодою.
4. Безумовним грошовим зобо­в’язанням: відповідальність за векселем не залежить від матеріальної основи, тобто безпосередніх боргових зобов’язань, що спричинили появу самого векселя. Боржник за векселем зобов’язаний виплатити суму боргу грошима будь-якому пред’явнику векселя, зазначеному в тексті вексельного бланка, навіть за наявності підстав відмовитись від оплати за договором поставки чи надання послуг у зв’язку з неналежним виконанням договірних зобов’язань постачальником, підрядчиком (наприклад, за умов поставки некондиційного товару тощо).
5. Безспірним зобов’язанням: особа, яка виступає платником за векселем, жодним чином не може ухилитись від сплати боргу (звісно, за умови відсутності дефекту форми векселя).
6. Письмовим борговим зобо­в’я­занням: у вигляді цінного паперу, складеного за встановленою формою, що посвідчує відносини позики і передбачає зобов’язання особи, яка його видала (векселедавця), сплатити у визначений строк зазначену в ньому суму коштів особі, якій він виданий (векселедержателю).
7. Ордерним документом, тобто передбачає можливість його передачі іншій особі шляхом передавального підпису (індосаменту). Індосувати можна як прості, так і переказні векселі (абз. 1 ст. 9 Закону №2374). Власник ордерного векселя узаконюється фактом його пред’явлення і своєю тотожністю з особою, поіменованою в тексті векселя або у вміщеному на ньому передавальному написі.
8. Строковим документом: термін дії зобов’язання за векселем визначається або в тексті векселя, або на підставі закону.
9. Солідарним зобов’язанням: особи, що видали, акцептували, індосували або авалювали вексель, є солідарно зобов’язаними перед держателем такого векселя.

Правові підстави
видачі векселя
Підставою для видачі векселя є одночасне дотримання вимог:
Видавати прості й переказні векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (крім фінансових векселів) (абз. 1 ст. 4 Закону №2374). Тобто однією з обов’язкових вимог щодо видачі векселя є наявність грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. При цьому під грошовим боргом слід розуміти зобов’язання боржника сплатити кредитору кошти на умовах, визначених договором.
Форма проведення розрахунків із використанням векселів має бути обов’язково передбачена умовами відповідного договору, укладеного в письмовій формі (абз. 3
ст. 4 Закону №2374).
На момент видачі векселя особа, зазначена у векселі як трасат (переказний вексель), або векселедавець (простий вексель) повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов’язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Це означає, що у випадку видачі простого векселя векселедавець повинен мати перед першим векселедержателем заборгованість, рівну або таку, що перевищує суму, яка підлягає сплаті по векселю. Стосовно переказного векселя, необхідною умовою для його видачі є наявність заборгованості трасата перед трасантом і ремітентом, або хоча б перед одним із них, на суму, не меншу, ніж сума платежу по векселю.

Основні вимоги
та правила заповнення векселя
Особливу увагу слід зосере­дити на формальній стороні заповнення векселя, оскільки від правильності складання останнього залежатиме його дійс­ність у майбутньому. Вексель
складається на спеціальному бланку з відповідним ступенем захисту від підроблення за встановленою формою та розміром, вимоги щодо типової форми якого регламентовано Положенням №3383. Вексель має містити ряд елементів, які умовно можна поділити на:

1. Реквізити векселя
Провівши аналіз норм чинного законодавства України, можна прийти до висновку, що реквізити векселя можуть бути:
– обов’язковими, відсутність яких призводить до дефекту форми векселя і, як наслідок, втрати ним вексельної сили. До таких реквізитів відносяться реквізити, що передбачені ст. 1 та ст. 75 Уніфікованого закону, а саме:
назва, яка вже включена до тексту вексельного бланка поліграфічним способом і висловлена тією мовою, якою буде складатися вексель, залежно від виду векселя може зазначатися як «переказний вексель» або «простий вексель»;
безумовний наказ (для переказного векселя) або безумовне зобов’язання (для простого векселя) сплатити визначену суму грошей;
найменування особи, яка повинна платити (трасат) – стосується лише переказного векселя;
найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж;
дата складання векселя;
назва, підпис і точна адреса особи, яка видала вексель (для переказного векселя – трасанта, для простого векселя – векселедавця).
При заповненні бланка векселя до найменування юридичних осіб, що беруть участь у вексельних взаємовідносинах, необхідно долучати код з ЄДРПОУ для повної та остаточної ідентифікації таких осіб;
– необов’язковими, за відсутності яких їхній зміст встановлюється, виходячи зі змісту обов’язкових реквізитів. До необов’язкових реквізитів векселя, на підставі ст. 2 та ст. 76 Уніфікованого закону, належать:
строк платежу за векселем, у випадку незазначення якого простий чи переказний вексель вважається таким, що підлягає оплаті за пред’явленням;
місце, в якому повинен бути здійснений платіж (місце платежу). Так, що стосується переказного векселя, за відсутності особливої вказівки щодо місця платежу, місце, позначене поруч з найменуванням трасата, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання трасата, а для простого векселя, у випадку незазначення місця платежу, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця;
місце видачі (місце складання) векселя, у випадку незаповнення якого переказний вексель вважається виданим (складеним) у місці, що позначене поруч з найменуванням трасанта, а простий вексель – у місці, яке зазначене поруч з найменуванням векселедавця.
Заповнюючи бланк простого векселя, слід звернути увагу, що реквізити «місце складання» та «місце платежу» відносяться до необов’язкових, проте встановити зміст одного з них можна лише за наявності іншого, отже, відсутність обох зазначених реквізитів у прос­тому векселі призводить до дефекту форми і, як наслідок, до визнання такого векселя недійсним.

2. Суттєві написи
Суттєвими є написи, що продовжують правовідносини за векселем. Наявність суттєвих написів на векселі залежить від волевиявлення самих учасників вексельного обігу та не впливає на дійсність самого векселя. Проте, залежно від їхньої форми, такі написи можуть бути визнані недійсними або ненаписаними. Правильне оформлення суттєвих написів може призводити як до зростання сили векселя, так і, у випадку необхідності, до її обмеження. Так, акцепт і аваль відносяться до суттєвих написів, які збільшують силу векселя в плані надійності, а індосамент, залежно від наявності в ньому додаткових застережень перед підписом індосанта, таких, як «без обороту на мене» або іншого рівнозначного застереження, зменшує силу векселя, тоді як напис «без протесту» навпаки її збільшує.

Розрізняють наступні види суттєвих написів:
написи, що продовжують зобов’язання за векселем – це написи, які пов’язані з відносинами акцептування, авалювання, індосування векселів;
написи, що містять застереження зобов’язаних за векселем осіб. Наприклад, застереження індосанта щодо заборони нового індосамента, застереження трасанта про неможливість здійснення акцепту раніше визначеної дати, застереження про нарахування відсотків тощо;
написи, що містять вказівки зобов’язаних за векселем осіб. Наприклад, напис про можливість визначення місця оплати переказного векселя, вимога, пов’язана з визначенням строку, протягом якого вексель має бути пред’явлено до акцепту, тощо.

3. Несуттєві написи
Написи, що носять інформаційний характер та походять від цивільних чи інших правовідносин, які не регулюються «Вексельним правом». До таких написів можна віднести вказівку про облік векселя в банку, вказівку на повідомлення (авізо) про видачу переказного векселя тощо. До несуттєвих написів можуть бути віднесені суттєві написи, передбачені Уніфікованим законом, якщо вони зроблені з порушенням умов їхнього застосування і щодо яких передбачено правовий наслідок «вважати ненаписаними», зокрема:
застереження про відсотки, якщо таке застереження зазначене на векселі зі строком платежу на визначений день або в певний час від дати складання векселя (ст. 5 Уніфікованого закону);
застереження про нарахування відсотків, якщо відсутня у векселі чітка вказівка про розмір відсоткової ставки (ст. 5 Уніфікованого закону);
умова про зняття трасантом відповідальності з себе за платіж по векселю (ст. 9 Уніфікованого закону);
будь-яка умова, за якої обмежується індосамент (ст. 12 Уніфікованого закону);
закреслений індосамент (ст. 16 Уніфікованого закону).

Підставами, за яких до написів та необов’язкових реквізитів векселя застосовується правовий наслідок «вважати недійсними», можуть бути, зокрема:
Частковий індосамент (ст. 12 Уніфікованого закону);
Інший строк платежу за векселем, ніж передбачений ст. 33 Уніфікованого закону.

Так, відповідно до ст. 33 Уніфікованого закону (з урахуванням вимог ст. 77 цього закону стосовно простих векселів), встановлено наступні строки платежу за переказним та простим векселем, а саме:
за пред’явленням;
у визначений строк від пред’яв­лення;
у визначений строк від дати складання;
на визначену дату.
У випадку встановлення строку платежу по векселю, що не відповідає вимогам ст. 33 Уніфікованого закону, застосовується строк за пред’явленням. При цьому, оскільки реквізит «строк платежу» належить до необов’язкових, то порушення вимог вищезазначеної статті не призводить до недійс­ності самого векселя;
умова, що передбачає оплату векселя частинами.

Заповнюючи бланк векселя, слід врахувати наступні вимоги:
Вексель, що видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, має бути складений державною мовою, якою, відповідно до ст. 10 Конституції України, є українська мова.
Найменування трасанта (для переказного векселя) або векселедавця (для простого векселя) та інших зобов’язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою зазначено офіційне найменування таких осіб відповідно до їх установчих документів
(ст. 5 Закону №2374).
Вексель підписується власноручно. У випадку підписання векселя від імені юридичної особи мають бути наявними підписи керівника та головного бухгалтера (якщо така посада передбачена штатним розписом) або уповноважених ними осіб. У разі підписання векселя уповноваженою особою до тексту векселя долучається посилання на внутрішній документ юридичної особи, згідно з яким уповноваженій особі надається право підписувати вексель. Підписи мають бути скріплені печаткою.