№6(17)(2013)

Працівник був прийнятий на роботу 24.01.2012 р. та звільнений 22.02.2012 р. Його оклад у лютому становив 1073,00 грн, а встановлена тривалість щорічної відпустки – 24 календарні дні. Фактично відпрацьованих на підприємстві календарних днів у працівника 30 (з 24 січня по 22 лютого).
Як у такому випадку розрахувати грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку, якщо працівник не відпрацював повного календарного місяця з 1-го по 1-ше число?

Відповідно до ст. 24 Закону про відпустки, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.
Оскільки щорічна основна відпустка (далі – відпустка) встановленої тривалості надається за відпрацьований робочий рік, то потрібно розрахувати кількість днів відпустки, що належить такому працівнику, пропорційно до фактично відпрацьованого часу.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані дні відпустки здійснюється відповідно до вимог Порядку №100 та роз’яснень Міністерства праці та соціальної політики України, наданих у Листі №84-05.
Пунктом 2 розділу II Порядку №100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку (абз. 2 п. 2 розділу II Порядку №100).
Пунктом 7 розділу ІV Порядку №100 передбачено, що нарахування компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях, провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

У випадку відсутності розрахункового періоду (через те що працівник не відпрацював повністю календарного місяця з 1-го по 1-ше число), обчислення середньої заробітної плати проводиться, виходячи з посадового (місячного) окладу, встановленого трудовим договором.
Так, відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку №100), передбачено: «В інших випадках, коли нарахування проводяться, виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не зі своєї вини, розрахунки проводяться, виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу». Такої ж думки дотримується і Відділ організації заробітної плати та удосконалення законодавства з оплати праці, зазначаючи у Листі №84-05: «Якщо працівник протягом розрахункового періоду не мав заробітку, то обчислення середньої заробітної плати провадиться, виходячи з окладу (тарифної ставки), встановленого у трудовому договорі на момент проведення обчислення середньої заробітної плати».

Отже, для розрахунку середньої зарплати з метою визначення суми компенсації за невикористані дні відпустки, у випадку відсутності розрахункового періоду, необхідно оклад працівника в місяці нарахування компенсації (місяці звільнення) помножити на 12 місяців, результат поділити на кількість календарних днів у 12-місячному періоді перед місяцем звільнення за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством.

Розглянемо Ваш випадок
Фактично відпрацьованих на підприємстві календарних днів у працівника 30 (з 24 січня по 22 лютого). Помноживши оклад на 12 місяців, отримаємо розмір заробітку, необхідного для подальшого обчислення середньоденної зарплати:
1 073,00 грн х 12 місяців = 12 876,00 грн

Кількість календарних днів у 12-місячному періоді перед місяцем звільнення без урахування святкових та неробочих становить 356 днів (366 – 10). Середньоденна заробітна плата в цьому випадку становитиме:

12 876,00 грн : 356 днів = 36,17 грн
Кількість днів відпустки, що припадає на один календарний день, становить 0,0674 (24:356).
Кількість днів відпустки, що належить працівнику, пропорційно до відпрацьованого часу дорівнює: 0,0674 х 30 = 2,022.
Округлюємо цей показник до цілих – 2 дні. Суму відпускних обчислюємо шляхом множення середньоденної зарплати на кількість днів відпустки, зароблених працівником за фактично відпрацьований час:

36,17 грн х 2 дні = 72,34 грн

Отже, у Вашому випадку сума компенсації за невикористані дні щорічної відпустки становить 72,54 грн.

Фізична особа страхує обладнання або вантаж. Потім настає страховий випадок. Після узгодження строків та розмірів виплат між страхувальником та страховиком грошові кошти надходять на розрахункову карту фізичної особи.
Чи необхідно страховику як податковому агенту сплачувати ПДФО та відображати у звітності 1ДФ суми грошових коштів, що не були використані на відновлення пошкодженого майна?

Відповідно до п. 165.1.27 ПКУ, до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку не включаються: «Сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншим, ніж договір довгострокового страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавного пенсійного забезпечення, у разі виконання таких умов (серед іншого):
під час страхування майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)».
Інших умов, наприклад, обов’язкового цільового використання сум страхових виплат за призначенням, ПКУ не передбачено.
Законодавчо вимога щодо обов’язкового використання страхових сум за призначенням була передбачена в період до 01.01.2011 р. (до прийняття ПКУ). Так, відповідно до ст. 4.3.32 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-IV (втратив чинність з 01.01.2011 р.), «сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримувана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого, ніж довгострокове страхування життя або недержавне пенсійне забезпечення, при виконанні таких умов:
при страхуванні майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, розраховану за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових внесків (премій), та має бути спрямована на ремонт, відновлення застрахованої власності або її заміщення у порядку та строки, визначені статтею 15 цього Закону».

Таким чином, із 1 січня 2011 року сума страхової виплати, отримана фізичною особою за договором страхування майна, не оподатковується ПДФО лише за умови, що така виплата не перевищує вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). У разі перевищення суми страхового відшкодування у вказаних випадках страхова компанія як податковий агент зобов’язана утримати податок за відповідною ставкою від суми такого перевищення та сплатити його до бюджету.
Умови обов’язкового цільового використання отриманих сум страхових виплат за призначенням чинним законодавством не передбачено.

Працівник має робочий графік з понеділка по п’ятницю з вихідними в суботу й неділю та в загальнодержавні святкові дні. Чи мають враховуватися у формулі обчислення середньомісячного заробітку для нарахування сум за час відпустки вихідні (субота, неділя) як неробочі дні?

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Мініс­трів України від 08.02.1995 р. №100 (далі – Порядок).
Згідно з п. 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку із навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який відпрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
Нарахування виплат за час
щорічної та інших видів відпусток провадять за нормами п. 7 Порядку: діленням сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, установлених законодавством). Одержаний результат множать на число календарних днів відпустки.
Отже, оскільки всі види відпусток в Україні надаються в календарних днях, то і під час обчислення середнього заробітку для їхньої оплати сумарний заробіток за 12 місяців ділять на календарні дні року з урахуванням вихідних днів.
Під час обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток не враховуються лише святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпПУ). При цьому слід ураховувати, що неробочими днями згідно з цією статтею є дні релігійних свят — Різдво Христове, Пасха (Великдень), Трійця.

Наше підприємство (ТОВ, платник податку на прибуток на загальних підставах) ліквідується. Чи виникає податковий дохід у підприємства, якщо внески до статутного капіталу не повертаються власникам корпоративних прав у зв’язку з відсутністю активів?

Так, згідно з пп. 136.1.3 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), під час визначення об’єкта оподаткування не враховують у доході, зокрема, суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку. Разом із тим, згідно із абз. 2 пп. 136.1.13 ПКУ,
до доходу не потрапляють кошти або майно, внесені до статутного капіталу, які не повернені власнику корпоративних прав, емітованих платником податку, чи учаснику господарського товариства у зв’язку з недостатністю або відсутністю активів внаслідок погашення зобов’язань у разі припинення діяльності такого платника шляхом ліквідації юридичної особи. Тобто можна зробити висновок, що у випадку неповернення власникам корпоративних прав їхніх внесків до статутного капіталу у зв’язку з відсутністю активів під час ліквідації платника податку зазначені суми не потрапляють до доходу цього платника податку. У цій ситуації податкового доходу у вашого підприємства не виникає.

На балансе нашего предприятия находится пять автомобилей. ГСМ приобретается за наличный расчет. Как оприходовать ГСМ по чекам, которые превысили установленный лимит в размере 240 грн в день, и как это отразится на расходах в Декларации по прибыли?

Согласно пп. «б» п. 201.11 НКУ, основанием для начисления сумм НДС, которые относятся к налоговому кредиту без получения налоговой накладной, являются кассовые чеки. При этом с целью такого начисления общая сумма полученных товаров/услуг не может превышать 200 грн в день (без учета НДС). В письме от 21.03.2013 г. №116/4/15-33-13 налоговики сообщили о том, что ограничение относительно суммы расчетов в размере 200 грн (общая сумма с НДС – 240 грн) касается всех проведенных расчетов в течение дня и не зависит от даты отчетнос­ти работниками. Поэтому при отсутствии налоговой накладной предприятие будет иметь право на отражение только 40 грн НДС за этот день по всем наличным расчетам. В бухгалтерском учете в соответствии с п. 8 П(С)БУ 9 приобретенные (полученные) запасы зачисляются на баланс предприятия по первоначальной стоимости.
Первоначальной стоимостью запасов, приобретенных за плату, является их себестоимость, состоящая из фактичес­ких расходов, приведенных в п. 9 этого П(С)БУ, в частности:
сумм, уплачиваемых по договору поставщику (продавцу), за вычетом непрямых налогов;
сумм непрямых налогов в связи с приобретением запасов, которые не возмещаются предприятию.
Поскольку по кассовым чекам без налоговой накладной предприятие имеет право на отражение НДС только в размере 40 грн за этот день по всем наличным расчетам, то сумма превышения включается в первоначальную стоимость ГСМ, приобретенных за наличные.
С целью определения объекта обложения налогом на прибыль, суммы НДС, превышающие разрешенный предел и не включенные в налоговый кредит, также отражаются в составе первоначальной стоимости ГСМ.
В письме от 11.04.2012 г.
№6434/6/15-1415 относительно
примене­ния норм абз. 3 пп. 139.1.6
НКУ налоговики отметили, что в состав расходов, которые учитываются при исчислении объекта обложения налогом на прибыль, включается НДС, оплаченный в составе расходов на приобретение товаров и не отнесенный к налоговому кредиту для использования таких товаров в операциях, освобожденных от налогообложения или не являющихся объектом налогообложения НДС.
Однако в соответствии с
пп. 138.12.2 НКУ в состав прочих расходов включаются другие расходы хозяйственной деятельности, к которым разделом III Налогового Кодекса прямо не установлено ограничений касательно отнесения в состав расходов.
В пп. 14.1.27 НКУ расходы определены как сумма каких-либо расходов налогоплательщика в денежной, материальной или нематериальной формах, понесенных для осуществления его хозяйственной деятельности, в результате которых происходит уменьшение экономических выгод в виде выбытия активов или увеличения обязательств, вследствие чего происходит уменьшение собственного капитала (кроме изменений капитала за счет его исключения или распределения собственником).
Исходя из вышесказанного, предприятие имеет право увеличить первоначальную стоимость запасов на суммы НДС, которые не включены в налоговый кредит на основании пп. «б» п. 201.11 НКУ. При этом необходимо учитывать следующие моменты:
расходы, формирующие себестоимость реализованных товаров, выполненных работ, оказанных услуг, признаются расходами того отчетного периода, в котором признаны доходы от их реализации (п. 138.4 НКУ);
другие расходы признаются расходами того отчетного периода, в котором они были понесены (п. 138.5 НКУ);
налогоплательщик проводит оценку выбытия запасов по методам, установленным соот­ветствующим положением (стандартом) бухгалтерского учета (п. 140.4 НКУ).

Следовательно, в Декларации по прибыли расходы на приобретение ГСМ (включая суммы НДС, не отнесенные в налоговый кредит) отражаются в зависимости от направлений их использования. В составе себестоимости реализованных товаров, работ, услуг или в составе прочих расходов (административных, расходов на сбыт либо прочих расходов).

Предприятие находится на упрощенной системе налогообложения. Разъясните, пожалуйста, включается ли в доход юридического лица – плательщика единого налога отрицательная курсовая разница, возникающая на дату расчетов с иностранными поставщиками?

В соответствии с пп. 2 п. 292.1
ст. 292 Налогового кодекса, доходом плательщика единого налога для юридического лица является любой доход, включая доход представительств, филиалов, отделений, полученный в течение налогового (отчетного) периода в денежной форме (наличной и/или безналичной), материальной или нематериальной форме, определенной п. 292.3 ст. 292 НКУ. Юридичес­кие лица – плательщики единого налога ведут упрощенный бухгалтерский учет доходов и расходов в целях исчисления объекта налогообложения.
Подпунктом 153.1.3 п. 153.1
ст. 153 НКУ предусмотрено, что определение курсовых разниц от перерасчета операций, выраженных в инвалюте, задолженности и инвалюты, осуществляется в соответствии с положениями (стандартами) бухгалтерского учета. При этом прибыль (положительное значение курсовых разниц) учитывается в составе доходов налогоплательщика, а убыток (отрицательное значение курсовых разниц) учитывается в составе расходов налогоплательщика.
Согласно п. 4 Положения (стандарта) бухгалтерского учета 21 «Влияние изменений валютных курсов», курсовая разница – это разница между оценками одинакового количества единиц инвалюты при разных валютных курсах. Монетарные статьи – статьи баланса о денежных средствах, а также о таких активах и обязательствах, которые будут получены или оплачены в фиксированной (или определенной) сумме денег либо их эквивалентов. Монетарные статьи в иностранной валюте отражаются с использованием валютного курса на каждую дату баланса. Определение курсовых разниц по монетарным статьям в инвалюте проводится на дату совершения хозяйственной операции и на дату баланса.
Учитывая все вышеизложенное, в состав дохода юридичес­кого лица – плательщика единого налога включается положительная курсовая разница, возникающая от пересчета инвалюты на дату расчетов с иностранными поставщиками. При этом отрицательная курсовая разница от пересчета инвалюты не уменьшает базу обложения единым налогом.

Підкажіть, будь ласка, чи має право підприємець на загальній системі оподаткування включити до витрат вартість ремонту (поліпшення) власних основних засобів (у тому числі касового апарату)?

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними із господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
До переліку витрат фізичної особи – підприємця, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з п. 177.4 ст. 177 ПКУ. Витрати операційної діяльності визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9,
пп. 138.10.2–138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПКУ. У податковому обліку реєстратори розрахункових операцій відносяться до групи 4 основних засобів (п. 145.1 ст. 145 ПКУ). Згідно з п. 146.12 ст. 146 ПКУ, до складу витрат включається сума витрат, яка пов’язана з ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів, у тому числі орендованих у розмірі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року.
Проте балансова вартість основних засобів має обліковуватись на бухгалтерських рахунках. Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та допов­неннями, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Дія Закону №996 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на суб’єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, та котрі ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності (ст. 2 Закону №996).
Ведення бухгалтерського обліку витрат на придбання, виготовлення, ремонт (поліпшення) основних засобів (в т. ч. орендованих) чи нематеріальних активів для фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування законодавством не передбачено.
Тож витрати на здійснення ремонту (поліпшення) основних засобів (у тому числі касових апаратів) не включаються до складу витрат фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування.

Вид діяльності підприємства – оптова торгівля. Ми плануємо встановити платіжний термінал. Чи можемо ми при цьому не застосовувати РРО?

Відповідно до п. 3.3 ст. 3
Закону про РРО, суб’єкти господарювання, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані застосовувати РРО, що включені до Державного реєстру РРО, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Статтею 9 цього Закону визначено випадки, за яких застосування РРО та розрахункових книжок не є обов’язковим.
Згідно зі ст. 2 Закону про РРО, розрахунковий документ — це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО.
Відповідно до Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їхнім використанням, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 30.04.2010 р. №223, платіжний термінал – це електронний пристрій, призначений для здійснення платіжних операцій, отримання довідкової інформації і друкування документа за операцією із застосуванням спеціального платіжного засобу. Надрукований на платіжному терміналі сліп – це паперовий документ, який підтверджує здійснення операції з використанням платіжної картки і містить набір даних щодо цієї операції та реквізити платіжної картки. Тобто сліп, надрукований на платіжному терміналі, не є розрахунковим документом у розумінні Закону про РРО.
Отже, при здійсненні готівкових розрахунків за надані послуги підприємство може не застосовувати РРО, відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону про РРО. Водночас при здійсненні розрахунків у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток підприємство зобов’язане використовувати РРО. При цьому касовий чек має містити обов’язкові реквізити, визначені п. 3.6 Положення про форму та зміст розрахункових операцій, затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 р. №614.

Чи оподатковуються в 2013 році доходи у вигляді відсотків, отри­мані громадя­ни­ном від розміщен­ня кош­тів на депозит­но­му банківському рахунку?

Порядок оподаткування доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок встановлений п. 170.4 ст. 170 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Згідно з розділом ХІХ «Прикінцевих положень» пп. 164.2.8
п. 164.2 ст. 164 ПКУ в частині включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у вигляді процентів на поточний або депозитний банківський рахунок, вклад (депозитний) до небанківських фінансових установ згідно із законом або на депозитний (ощадний) сертифікат та абзаци 2-4 п. 167.2 ст. 167 ПКУ у частині оподаткування процентів, набирають чинності з 1 січня 2015 року.
Враховуючи вищевикладене, доходи у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок не оподатковуються до 1 січня 2015 року.

Я занимаюсь установкой теплосберегающих систем и реализацией комплектующих к ним. Для удобной работы хочу открыть интернет-магазин, но слышал о том, что если на сайте указывать стоимость товара, то для этого нужно иметь статус ООО (я частный предприниматель). Так ли это, и какие нужны документы, чтобы правильно открыть интернет-магазин, избежав претензий со стороны налоговой?

Поскольку торговля через интернет-магазин является одним из видов предпринимательской деятельности, физичес­кое лицо, которое собирается заниматься ею, обязано зарегис­трироваться как предприниматель либо создать юридическое лицо и указать основным видом экономической деятельности «торговлю соответствующими товарами через сеть Интернет».
Для того чтобы определить, какую форму хозяйственной деятельности и систему налогообложения выбрать, необходимо в первую очередь понимать масштабы планируемого бизнеса и его специфику.
Если вы уже определили для себя, что в вашем случае выгоднее быть физическим лицом – предпринимателем на упрощенной системе налогообложения, то стоит обратить внимание на следующие требования законодательства.

Согласно КВЭД 009:2010, утвержденному Приказом №457 от 11.10.2010 г., торговля любыми товарами через компании почтового заказа или через сеть Интернет относится к группе кодов экономической деятельности 47.9 «Розничная торговля вне магазинов», которая включает класс кодов 47.91 «розничная торговля, осуществляемая фирмами почтового заказа или через сеть Интернет».
Данный вид деятельности не входит в перечень видов деятельности, при осуществлении которых ст. 291.5 НКУ запрещено находиться на упрощенной системе налогообложения.

Согласно ст. 291.4 НКУ от 02.12.2010 г. №2755-VI, в вашем конкретном случае следует выбирать из следующих возможных групп физлиц – предпринимателей на едином налоге:

Таким образом, в зависимости от планируемых продаж, количества наемных сотрудников, а также круга потенциальных покупателей, нужно выбрать соответствующую группу физлиц – предпринимателей на едином налоге. Если вы уже являетесь частным предпринимателем 2-й, 3-й или 5-й группы, необходимо лишь внести соответствующие изменения в виды деятельности, обратившись в районную государственную администрацию.
В связи с тем что некоторые товары, услуги, оборудование подлежат обязательной регис­трации согласно Приказу Государственного комитета Украины по вопросам технического регулирования и потребительской политики от 1 февраля 2005 года №28, вам также нужно иметь соответствующий сертификат качества на товар, который продаете (его можно получить у поставщика).
Применение РРО для плательщиков 1–3 групп физичес­ких лиц – предпринимателей на упрощенной системе налогообложения, в соответствии с п. 296.10 НКУ, не является обязательным, поэтому в их регистрации нет необходимости.

На сегодня в законодательстве Украины отсутствует определение термина «интернет-магазин». Законом Украины «О защите прав потребителей» предусмотрено за­­ключение договора на расстоянии. Это договор, заключенный продавцом с потребителем при помощи средств дистанционной связи, к которым, в частности, относится и сеть Интернет.
В соответствии с данным Законом, приказом Минэкономики от 19.04.2007 г. №103 утверждены Правила продажи товаров на заказ и вне торговых или офисных помещений (далее – Правила). Согласно Правилам, продажа товаров на заказ – вид торговли, при которой потребитель заключает договор купли-продажи товаров с продавцом на расстоянии с помощью средств дистанционной связи или осуществляет их предварительный заказ непосредственно у продавца.

Следовательно, субъекты хозяйствования, осуществляющие торговлю посредством сети Интернет, должны руководствоваться требованиями указанных Правил.
Согласно п. 1.6. Правил, в случае реализации товаров по договору на расстоянии продавец должен предоставить потребителю следующую информацию:
наименование продавца, его местонахождение и порядок принятия претензии;
основные характеристики товара;
цена, включая плату за доставку, и условия оплаты;
гарантийные обязательства и другие услуги, связанные с содержанием или ремонтом товара;
другие условия поставки или выполнения договора;
минимальная продолжитель­ность договора, если он предусмат­ривает периодические поставки товара;
стоимость телекоммуникационных услуг, если она отличается от предельного тарифа;
период принятия предложений;
порядок расторжения договора.

Факт предоставления информации должен быть подтвержден письменно или с помощью электронного сообщения. Информация, подтвержденная таким образом, не может быть изменена продавцом в одностороннем порядке.
Если услуга предоставляется средствами дистанционной связи и оплачивается через оператора телекоммуникационных услуг, подтверждение информации не требуется. Таким образом, в случае торговли через интернет-магазин, потребитель и продавец не подписывают официальных договоров, и продажа товара происходит согласно условиям договора, заключенного на расстоянии (публичного договора), в котором одна сторона-предприниматель взяла на себя обязанность осуществлять продажу товаров каждому, кто к ней обратится, на одинаковых для всех условиях.
Существенными условиями такого договора является товар и его цена. Соответственно, указывая название товара, его описание, изображение и цену, владелец интернет-магазина осуществляет достаточно действий для того, чтобы придать отношениям купли-продажи товаров форму договора.
В интересах продавца также и расширение условий такого публичного договора (условия оформления заказа, порядок осуществления оплаты, возврат товара и т. д.). Например, можно разместить публичный договор – «пользовательское соглашение» на сайте и предлагать покупателю ознакоми