№5(16)(2013)

Німеччина – це країна чітко врегульованого податкового законодавства і винахідливих податкових консультантів. Тут платник податків може розраховувати на те, що дозволено все, що не заборонено законом. Але що робити, якщо думка податкової інспекції відрізняється від думки платника податків, точніше його податкового консультанта? У цьому випадку між ними виникають спори, правила яких обумовлені положенням про порядок стягнення податків і зборів (Abgabenordnung). Саме про ці правила й піде мова в даній статті

Порядок оподаткування

Для того щоб розібратися в порядку ведення спорів з німецькою податковою інспекцією, для початку потрібно зрозуміти правила визначення розміру податку, а також його призначення і затребуваність. Для цього достатньо обмежитися основними видами податків – прибутковим, корпоративним і промисловим.

Оподаткування в цих областях відбувається за такими правилами. Податковий консультант платника податків готує за даними останнього його податкову декларацію, намагаючись використовувати всі наявні можливості або, принаймні, не заборонені німецьким законодавством. Після того як податкова декларація була відправлена до податкової інспекції (з 2011 року обов’язково в електронному вигляді через Інтернет за допомогою спеціального програмного забезпечення), остання через деякий час надсилає повідомлення, в якому вона або погоджується з даними, задекларованими платником податку, або ні (наприклад, не визнаючи деякі види витрат, які зменшують податкову базу). В останньому випадку платник податків має право у визначені строки оскаржити таке повідомлення. Якщо строки оскарження вже пройшли, то у платника податків, як і у фіскального органу, є кілька способів за певних умов змінити повідомлення. Якщо ж протест або заява не принесуть бажаних результатів, платник податків може подати позов до суду. Про всі ці способи і можливості піде мова нижче.

Можливості оскарження податкового повідомлення

Протест (Einspruch)

Податкове повідомлення повинно містити пояснення, в якій формі та в які терміни дану заяву може бути оскаржено. При коректному змісті роз’яснення строк для подачі протесту становить один місяць після того, як податкове повідомлення було доставлено платнику податків або його податковому консультанту. Якщо ж таке пояснення містить суттєві помилки або зовсім відсутнє, то термін для подачі протесту збільшується до одного року.

Протест, що подається до податкової інспекції в письмовому вигляді, повинен містити точне найменування повідомлення, проти якого він подається, а також бути обґрунтованим. Цим протестом платник податків розпочинає спірний процес, який може тривати від кількох тижнів до кількох років. До закінчення процесу повідомлення вважається «відкритим», тобто всі його висновки можуть бути заново оскаржені платником податків або змінені податковою інспекцією.

В основному процес спору протікає так, що податкова інспекція після отримання обґрунтованого протесту платника податків відповідає йому або зміненим на його користь податковим повідомленням, або надсилає у відповідь лист з додатковими питаннями або з проханням надати докази достовірності відомостей, зазначених платником податку в протесті. Якщо сторонам не вдається домовитися, податкова інспекція видає так зване негативне рішення про протест, в якому вона повністю або частково відхиляє зроблені платником податків заяви. В цьому випадку останній може подати позов до суду.

Позов до суду

Позов у фінансовий суд подається платником податку протягом одного місяця після одержання ним негативного рішення про протест. В основному, для подачі позову негативне рішення податкової інспекції є необхідною умовою. Винятком з цього правила є «стрибковий» позов (Sprungklage) і скарга на бездіяльність податкових органів (Untätigkeitsklage).

«Стрибковий» позов застосовується в тих випадках, коли спочатку є впевненість у тому, що досягти домовленості з фіскальним органом на першому етапі спору неможливо, і податкова інспекція підтвердить цей факт по відношенню до суду, надавши свою згоду на такий позов. Найчастіше «стрибковий» позов застосовується при спорах з податковою після ревізії, коли думка податкового інспектора вже відома при веденні з ним попередніх переговорів у процесі ревізії.

Скарга на бездіяльність може бути подана у фінансовий суд, якщо податковий орган протягом певного терміну (зазвичай шість місяців) не відповів платнику податків на його протест.

Фінансовий суд ухвалює рішення про позов, після чого платник має право на оскарження цього рішення і подачу відповідної заяви до федерального фінансового суду (Bundesfinanzhof), який є Верховним судом у податкових справах Німеччини. При цьому оскарження може бути дозволено в наступних випадках:

– справа має принципове значення для великої кількості платників податків;

– справа є важливою у процесі удосконалення права чи забезпечення єдиної юрисдикції федерального суду;

– має місце процесуальна помилка.

Якщо фінансовий суд не дав дозволу на оскарження свого рішення, то незгодна з цим сторона може подати скаргу до федерального суду (Nichtzulassungsbeschwerde).

При оскарженні рішення суду першої інстанції у Верховному суді платник податків зобов’язаний бути представлений своїм податковим консультантом або представником іншої обумовленої законом професії (наприклад, аудитором), що не є обов’язковою умовою для подачі протесту в податкову інспекцію.

Призупинення виконання (Aussetzung der Vollziehung)

Хоча вищеописані спірні процеси і є способом платника податків домогтися своїх прав, необхідно все-таки згадати про той факт, що дані спори можуть тривати роками, при цьому ні сам протест до податкового органу, ні позов до суду не впливають на зобов’язання і терміни сплати податків, зазначених у оспорюваному повідомленні. Зміст даного правила полягає в запобіганні зловживання правом протесту, не даючи змоги платникові податків відкладати термін сплати податків на невизначений час, оскаржуючи всілякі повідомлення без найменших шансів на успіх. Звичайно, в серйозних випадках існує можливість відстрочити термін сплати податків, але для цього необхідна окрема заява на так зване призупинення виконання. Для того щоб податкова інспекція погодилася з такою відстрочкою, у платника податків шанси на успіх у його оскаржувальному протесті повинні становити мінімум 50%, тобто, висловлюючись мовою німецького фінансового управління, успіх платника податків повинен бути принаймні так само ймовірний, як і його поразка. Якщо ж платник податків програє процес, він повинен розраховувати на те, що за період відстрочки йому доведеться сплатити так звані призупинювальні відсотки в розмірі 0,5% на місяць, тобто 6% на рік.

Заява про просту зміну (Antrag auf schlichte Änderung)

Якщо платник податків не згоден з одним або декількома, найчастіше незначними висновками податкової інспекції, він має можливість подати заяву на «просту зміну». Відмінність від вищеописаного протесту полягає в тому, що повідомлення залишається «відкритим» не повністю, а тільки в тих пунктах, які були оскаржені платником податків. Решта висновків податкової інспекції визнаються кінцевими. В принципі, вважається, що даний вид оскарження меншою мірою захищає права платника податків, але тим не менше має декілька переваг. По-перше, ті висновки податкової, які були сприятливі для платника податків та з якими податкова інспекція була згодна, стають кінцевими і практично більше не можуть бути змінені. Другий, не менш важливий плюс, – це підтримка хороших відносин зі своїм податковим інспектором. Справа в тому, що в податковій інспекції є внутрішній статистичний облік, де підраховується кількість протестів, отриманих тим чи іншим інспектором. Дана статистика впливає на оцінку роботи інспектора, оскільки є індикатором допущених ним помилок, а також, окрім інших чинників, впливає на просування службовими сходами.

Додаткові розпорядження (Nebenbestimmungen)

Податкові повідомлення можуть містити одне або кілька додаткових розпоряджень, які впливають на строки та можливості внесення змін у дане повідомлення.

Примітка про повторну перевірку (Vorbehalt der Nachprüfung)

Найчастіше використовуваним додатковим розпорядженням, особливо при оподаткуванні юридичних осіб, є примітка про повторну перевірку. Повідомлення, видані з цим пунктом, можуть бути змінені в повному обсязі протягом терміну позовної давності, який зазвичай закінчується 31 грудня, через чотири роки після здачі податкової декларації. Зазначене додаткове розпорядження застосовується, в основному, для того, щоб дати можливість податковій інспекції змінити розрахунок і нарахування податкових зобов’язань у випадку податкової ревізії. Однак і платник податків у будь-який час, поки дійсне дане розпорядження (тобто до закінчення податкової ревізії чи скасування розпорядження), може подати заявку на зміну повідомлення. Пункт про повторну перевірку особливо актуальний для платника податків у разі, якщо він хоче змінити повідомлення на свою користь (наприклад, забув врахувати деякі витрати, що зменшують податкову базу), оскільки при виявленні помилок на користь державної скарбниці платник податків зобов’язаний виправити декларацію незалежно від того, чи містить повідомлення розпорядження про повторну перевірку, чи ні.

Попередність деяких висновків (Vorläufigkeit)

У деяких випадках певні висновки в податковому повідомленні можуть бути встановлені завчасно. Найчастіше це відбувається, коли в момент складання повідомлення деякі дані, необхідні для визначення податкового зобов’язання, ще не відомі. Наприклад, якщо платник податків заявляє про те, що задекларовані ним витрати безпосередньо пов’язані з його майбутньою діяльністю. Якщо вона ще не розпочата, то повідомлення міститиме попередні дані в частині, яка стосується вищезгаданих витрат. Другий найбільш частий випадок застосування такого додаткового розпорядження – це будь-який позов, що знаходиться на розгляді федерального фінансового суду та має значення для широкої маси платників податків.

Інші найбільш значні можливості зміни повідомлення

Виправлення очевидних помилок (Offenbare Unrichtigkeiten)

Очевидні помилки, які були допущені податковою інспекцією при складанні податкового повідомлення, можуть бути виправлені в будь-який момент до закінчення позовної давності (як правило, період становить чотири роки після здачі податкової декларації). При цьому очевидними вважаються такі недоліки, як друкарські помилки, помилки в розрахунку, випадкова перестановка чисел місцями та інші випадкові прорахунки, що виникли через неуважність податкового інспектора. Якщо ж платник податків випадково допустив якусь очевидну помилку, наприклад, замість того щоб відняти витрати, додав їх, і податковий інспектор не помітив і не виправив помилку при складанні повідомлення, то тим самим він бере цю помилку на себе. Тобто якщо платник податків заявить податковій інспекції, що забув врахувати деякі витрати, внести зміну в цьому положенні буде неможливо, тому що подібна помилка не є очевидною і не могла бути розпізнана податковим інспектором при складанні повідомлення. У такому випадку платник податків може спробувати подати заяву на виправлення за одним з наступних положень.

Виправлення самостійно виявлених помилок (Berichtigung von Erklärungen)

Якщо платник податків виявить, що його податкова декларація містила помилки, які можуть призвести або вже призвели до зменшення розміру податкової заборгованості, він зобов’язаний без зволікання повідомити про це податкову інспекцію. Інакше виявлена помилка вважатиметься умисним ухиленням від сплати податків, тобто кримінальним злочином.

Нові факти або докази (Neue Tatsachen oder Beweismittel)

Податкові повідомлення можуть бути змінені протягом усього терміну позовної давності, якщо податковій інспекції стали відомі нові факти, які:

– призводять до збільшення податкового зобов’язання;

– призводять до зменшення податкового зобов’язання, якщо невчасне сповіщення податкової інспекції про ці факти не було здійснено через грубу вину платника податків.

Грубою виною в даному випадку є порушення, що не має виправдання, наприклад, у разі ігнорування деяких витрат. Єдиним винятком з цього правила, що дає змогу платнику податків, незалежно від власної вини, врахувати забуті ним витрати, є збіг нових фактів, які містять інформацію, що призводить як до збільшення розміру податкової заборгованості, так і до її зменшення. В цьому випадку зазначені витрати можуть бути враховані максимально до того розміру, на який податкова база була збільшена новими фактами за цим же положенням.

Зміна наступних повідомлень (Grundlagen-und Folgebescheide)

У німецькому податковому праві існують повідомлення, які є підставою для одного або декількох наступних повідомлень. Зазвичай у них визначається лише база для нарахування податку, який вираховується і нараховується вже в наступному повідомленні.

Зміна внаслідок подій, що мають зворотну силу (Rückwirkendes Ereignis)

У разі якщо після здачі податкової декларації та початкового нарахування податку в податковому повідомленні відбуваються події, які можуть вплинути на вже зроблене нарахування податків, дане повідомлення може бути виправлено в силу таких подій. Найчастішим прикладом подібних змін є використання платником податків деяких пільг, що залежать від майбутніх подій. Наприклад, зменшення оподатковуваного прибутку через створення резерву для придбання необхідного підприємству майна. Такі пільги надаються зазвичай за умови, що майно, для якого був створений резерв, повинно бути куплено протягом певного строку (в даному випадку – три роки). Якщо цього не сталося, то факт (непридбання) є так званою подією, що має зворотну силу.

Нарахування відсотків

При зміні податкового повідомлення або при виникненні спору з податковою інспекцією потрібно брати до уваги, що через 15 місяців після закінчення податкового року на несплачені податки будуть нараховані відсотки в розмірі 0,5% за кожний повний місяць (наприклад, для податкового 2012 року нарахування відсотків почнеться з 1 квітня 2014-го). Цікаво, що таке нарахування здійснюється як на користь скарбниці, так і на користь платника податків, якщо він або протягом року платив завищену передплату, або спочатку сплатив податки, нараховані в повідомленні, а згодом виграв спір у податкової інспекції. Таким чином, платнику податків повертаються переплачені суми податку.

Існують й інші статті, за якими проводяться додаткові нарахування, наприклад, штраф за прострочення сплати (Säumniszuschlag) в розмірі 1% за кожний розпочатий місяць (тобто навіть за один день нового місяця вже нараховується один відсоток), який нараховується в разі несплати податку в зазначений у повідомленні термін. Проте зміни повідомлень не тягнуть за собою накладання подальших штрафів, якщо, звичайно, мова не йде про умисне ухилення від сплати податків.

Висновок

Порядки зміни податкових повідомлень врегульовані в Німеччині таким чином, що і фіскальні органи, і платники податків мають можливість внести в них корегування. Після закінчення чотиритижневого строку оскарження зміни на користь платника податків відбувається набагато складніше, ніж на користь фіскального органу. Проте можна зробити висновок, що у німецьких платників податків є широкі можливості захисту своїх прав у податковій сфері, і на практиці вони досить часто ними користуються.