№7(18)(2013)

Розвиток світової фінансової системи потребує постійного вдосконалення запобіжних заходів та методів протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Про необхідність визначення ефективної моделі фінансового моніторингу в Україні розмірковує начальник відділу з питань державного фінансового моніторингу Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України Лариса Максименко.

Важливим аспектом ефективності заходів з протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму є постійне вдосконалення державного контролю за фінансовими операціями.

Тривалий період Україна належала до країн, що перебувають під особливим режимом санкцій за умовним поділом FATF. Головним стратегічним завданням упродовж останніх років було приведення національного законодавст­ва у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму у відповідність із міжнародними вимогами. Початок цьому процесу покладено в 2010 році з ухваленням нової редакції Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі – Закон № 249-IV). Проте в законодавстві України у сфері державного фінансового моніторингу досі залишається достатньо невирішених питань.
Зокрема, з ухваленням нової редакції Закону № 249-IV відбулося суттєве розширення переліку осіб, уповноважених на здійснення певних функцій у системі фінансового моніторингу. До цього переліку увійшли аудитори та аудиторські фірми, які безпосередньо не пов’язані з фінансовими операціями. Поява нових суб’єктів фінансового моніторингу викликала необхідність відпрацювання на державному рівні ефективних моделей взаємо­дії аудиторів як спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу (далі – СПФМ) та Міністерства фінансів України, яке, відповідно до Закону № 249-IV, здійснює стосовно цих суб’єктів державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
Особливої актуальності у зв’язку з цим набуває визначення і відпрацювання механізму застосування державою фінансового моніторингу в комплексі з іншими інструментами боротьби з виникненням і поглиб­ленням тіньових економічних відносин (законодавчими, правоохоронними, адміністративними, економічними тощо). Фінансовий моніторинг як інструмент адміністративного впливу держави може застосовуватися державними органами в комплексі з залученням різноманітних установ і підприємств та професій, фінансових (банківських і небанківських) інститутів та нефінансових (юристів, податкових консультантів, професійних бухгалтерів і аудиторів).
Тому складне завдання щодо протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, поставатиме не лише перед правоохоронними органами, але й перед усіма іншими учасниками системи фінансового моніторингу, які можуть залучатися для забезпечення видимості легітимності здійснюваних операцій з відмивання «брудних» грошей. Адже інформація про факти відмивання «брудних» коштів до правоохоронних органів надходить переважно саме від суб’єктів, на яких покладено виконання обов’язків із виявлення, реєстрації та накопичення даних про сумнівні фінансові операції. Повною мірою це стосується аудиторів і аудиторських фірм, які згідно з вимогами ст. 8 Закону № 249-IV повинні виконувати обов’язки СПФМ.

Відповідно до п. 6 Порядку взяття на облік СПФМ, реєстрації ними фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, і подання Державній службі фінансового моніторингу України інформації про зазначені та інші фінансові операції, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, адвокати, аудитори, аудиторські фірми, нотаріуси, особи, які надають юридичні послуги, фізичні особи – підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку, подають Держфінмоніторингу України інформацію, необхідну для взяття їх на облік не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дати встановлення ділових відносин з клієнтом, який має намір вчинити один з правочинів, визначених ч. 1 ст. 8 Закону № 249-IV.
Підготовка та вчинення правочину між замовником аудиторської послуги і третіми особами, в якому бере участь аудитор або аудиторська фірма, та будь-які правочини (договори), що укладаються безпосередньо аудиторами або аудиторськими фірмами з замовниками аудиторських послуг, є правочинами, що відносяться до забезпечення діяльності юридичних осіб, зазначеними в ч. 1 ст. 8 Закону № 249-IV. Таким чином, якщо аудитор або аудиторська фірма укладають договір про надання послуг, вони набувають статусу СПФМ і, відповідно, зобов’язані виконувати вимоги п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 249-IV – стати на облік у Державній службі фінансового моніторингу України. Проте значна кількість аудиторів та аудиторських фірм на свій розсуд тлумачать норми ч. 1 ст. 8 Закону № 249-IV,
зокрема поняття «забезпечення діяльності юридичних осіб», і не стають на облік у Державній службі фінансового моніторингу як СПФМ.
Механізм застосування аудиторами і аудиторськими фірмами фінансового моніторингу як форми контролю у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму, можливо, не є досконалим і потребує подальшого наукового опрацювання та нормативно-правового врегулювання. Проте в ході проведення аудиту та/або надання інших аудиторських послуг, пов’язаних з їхньою професійною діяльністю, аудитори (аудиторські фірми) можуть стикатися з підозрілими операція­ми своїх клієнтів, які, можливо, містять ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму. З метою практичного застосування процедур фінансового моніторингу як форми контролю у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, аудитори (аудиторські фірми) зобов’язані повідомляти Спеціально уповноважений орган (Державну службу фінансового моніторингу України) про підозрілі фінансові операції клієнта за наявності в них достатніх підстав підозрювати, що ці операції пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Крім того, аудитор, який працює в аудиторській фірмі, повинен встановити правила та розробити програму фінансового моніторингу, а також призначити відповідальних працівників за його проведення. Незважаючи на те що до обов’язків аудиторів (аудиторських фірм) не входить розробка власних критеріїв ризику та управління ними для здійснення аналізу (відстеження) фінансових операцій клієнта, які стали об’єктом фінансового моніторингу, згідно з вимогами ч. 3 ст. 6 Закону № 249‑IV вони повинні ідентифікувати зазначені ризики, встановлювати критерії підозрілості фінансових операцій та класифікувати клієнтів із врахуванням цих ризиків.

Підхід на основі оцінки ризиків є важливим для ефективності та дієвості протидії легалізації злочинних доходів. Він сприяє пріоритизації зусиль і діяльності аудиторів (аудиторських фірм) з урахуванням імовірності відмивання злочинних доходів та відображає досвід визначення ризику і адекватність його застосування. Більше того, світова фінансова криза змусила запровадити більш жорсткі вимоги щодо якості надання аудиторських послуг та формулювання аудиторських висновків і звітів з огляду на визначені аудитором ризики. Підхід, заснований на оцінці ризику, дає змогу СПФМ зосередити увагу на тих клієнтах, рахунки і операції яких є найбільш підозрілими щодо відмивання грошей і фінансування тероризму.
Питання відповідальності аудиторів під час виконання ними обов’язків СПФМ потребують детального дослідження і розкриття. Аудиторська відповідальність, пов’язана із виявленням і реєстрацією злочинів із відмивання «брудних» коштів, а також повідомленням про них Державній службі фінансового моніторингу України, може бути ширшою, ніж при розгляді помилок і шахрайств у ході аудиту фінансової звітності, і може містити аспекти дотримання правил конфіденційності та професійної таємниці. Додаткові вимоги до відповідальності аудиторів під час виконання ними обов’язків СПФМ не стільки випливають з численних нормативно-правових актів, скільки ґрунтуються на дотриманні етичних принципів. У зв’язку з цим світовий досвід доводить, що СПФМ повинен засвідчити факт здійснення клієнтом підо­зрілих операцій або схем відмивання «брудних» коштів. Інакше він вважатиметься співучасником цих операцій чи схем або їхнім розробником.
Досвід деяких країн світу (зокрема Індії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, США, Швейцарії, Швеції та Філіппін) засвідчує, що завдяки так званим «податковим амністіям», які регулярно проводяться в цих країнах, урядові органи мають можливість виявити тих аудиторів (аудиторські фірми) та інших консультантів, які сприяють своїм клієнтам у відмиванні «брудних» доходів, порушуючи тим самим норми законодавства з протидії легалізації доходів, отриманих унаслідок ухиляння від сплати податків. Так, наприклад, за умовами амністії, проведеної в США у 2002 році, платникам податків необхідно було розкрити сутність застосованої схеми ухилення від сплати податків та надати податковій службі Сполучених Штатів (Internal Revenue Service – IRS) повну інформацію про консультантів, які розробили цю схему. Потім цих консультантів викликали до IRS для представлення інформації щодо інших клієнтів, які придбали їхні схеми. Таким чином, шляхом застосування «податкових амністій» і зазначених вище умов щодо інформування можна притягнути до відповідальності не тільки платників податків, які не взяли участі в запропонованому урядом заході, але й тих аудиторів (аудиторські фірми) та інших консультантів, які пропонували своїм клієнтам схеми ухилення від сплати податків.
Зважаючи на зарубіжний досвід, провідну методологічну допомогу аудиторам та аудиторським фірмам в Україні у питаннях здійснення ними обов’язків СПФМ повинен надавати регуляторний орган у цій сфері – Міністерство фінансів України. Як орган нагляду за виконанням аудиторами і аудиторськими фірмами обов’язків СПФМ Мінфін повинен забезпечувати, а також вимагати від цих суб’єктів виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання і протидії тіньовим операціям та легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.
Удосконалити організаційно-методичне забезпечення діяльності аудиторів (аудиторських фірм) як СПФМ можна, ув’язавши норми законодавчих актів з аудиторської діяльності з нормами антилегалізаційного законодавства України. Це стосується, перш за все, розширення кола обов’язків аудиторів (аудиторських фірм) шляхом включення до профільного закону про аудиторську діяльність положень щодо вимоги належного виконання ними обов’язків СПФМ, а також зазначення в цьому законі про те, що надання аудиторами (аудиторськими фірмами) інформації Державній службі фінансового моніторингу України не є порушенням принципу конфіденційності.
У даний час створено робочу групу з підготовки проекту закону про внесення змін до закону про аудиторську діяльність. Водночас розроблені зміни до Закону № 249-IV, які враховують нові Рекомендації FATF та досвід застосування норм його чинної редакції. До цієї роботи залучаються не тільки представники органів влади, але й всі професіонали, не байдужі до подальшого забезпечення в сучасних умовах запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.