№7(18)(2013)

Уберезні місяці цього року редакція журналу «Незалежний АУДИТОР» звернулась до Аудиторської палати України (далі – АПУ) з журналістським запитом про доступ до офіційних документів (надання інформації).

У своєму запиті редакція посилалась на те, що журнал «Незалежний АУДИТОР» є незалежним друкованим засобом масової інформації, покликаним, зокрема, висвітлювати питання аудиторської діяльності. Наголошувалось на тому, що нашими читачами є аудитори, бухгалтери, юристи, економісти та інші професіонали, які звертаються до редакції журналу з листами та направляють статті, в яких містяться посилання на неправомірні дії з боку АПУ. Саме тому актуальна та достовірна інформація щодо діяльності АПУ, сьогодення і майбутнього аудиторської професії – те, що потрібно нашим читачам саме сьогодні. У зв’язку з цим, редакція вирішила звернутись до АПУ з проханням надати для висвітлення на сторінках журналу «Незалежний АУДИТОР» інформації про діяльність Аудиторської палати України з моменту переобрання частини членів, що делегуються від аудиторів, а саме: протоколи засідань Аудиторської палати України та повний фінансовий звіт за 2012 рік відповідно до Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні.
Зважаючи на те що АПУ є публічним органом регулювання аудиторської діяльності, яка повинна бути прозорою для аудиторів, що передбачає оприлюднення інформації про її діяльність у засобах масової інформації, та враховуючи, що право журналіста на збір інформації закріплено ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», редакція журналу «Незалежний АУДИТОР» сподівалась отримати позитивну відповідь на журналістський запит.
Однак Аудиторська палата України відмовила в наданні запитуваних редакцією журналу документів, посилаючись на те, що журналістський запит не містить загального опису інформації.
Така відповідь здалася нам незрозумілою та безпідставною, оскільки у запиті чітко було зазначено, що саме запитуємо – протоколи засідань Аудиторської палати України та повний фінансовий звіт за 2012 рік відповідно до Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні.
Складається враження, що АПУ чогось боїться, оскільки не надає інформації, яка міститься у вище­вказаних документах.
Отже, не погоджуючись з таким відношенням АПУ до журналістського запиту, ТОВ «Видавництво «СОВА», яке є засновником журналу «Незалежний АУДИТОР», вимушене було звернутись до суду з позовом про визнання протиправною відмови у наданні відповіді на журналістський запит та зобов’язання АПУ надати запитувану інформацію редакції журналу.
І знову почалася судова епопея…
У судовому засіданні представник АПУ так і не змогл­а належним чином обґрунтувати, чому Аудиторська палата України відмовилась надати редакції журналу «Незалежний АУДИТОР» запитувані документи, посилаючись то на поняття «інформація», то на поняття «документ».
Однак Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва позовні вимоги ТОВ «Видавництво «СОВА» до Аудиторської палати України про визнан­ня протиправною відмови у наданні відповіді на запит та зобов’язання вчинити дії – задоволено повністю.
Визнано протиправною відмову Аудиторської палати України, що викладена в листі № 2-523 від 07.03.2013 р., у наданні відповіді на запит редакції журналу «Незалежний АУДИТОР» № 06 від 04.03.2013 р.
Зобов’язано Аудиторську палату України надати інформацію на запит редакції журналу «Незалежний АУДИТОР» № 06 від 04.03.2013 р. у порядку та відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Суд, ухвалюючи дану Постанову, посилався на наступне. Частиною 2 ст. 34 Конституції України кожному гарантовано право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» № 2782-ХІІ від 16.11.1992 р., відносини, пов’язані з діяльністю друкованих засобів масової інформації в Україні, регулюються Конституцією України, Законом України «Про інформацію», цим Законом та іншими законодавчими актами України.
Діяльність друкованих засобів масової інформації – це збирання, створення, редагування, підготовка інформації до друку та видання друкованих засобів масової інформації для її поширення серед читачів (ст. 6 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»).
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», здійсню­ючи свою діяльність на засадах професійної самостійності, журналіст використовує права та виконує обов’язки, передбачені Законом України «Про інформацію» та цим Законом. Так, журналіст має право, зокрема, на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації; переваги на одержання відкритої за режимом доступу інформації; на безкоштовне задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України «Про інформацію» № 2657-ХІІ від 02.10.1992 р. (далі – Закон № 2657-ХІІ).
Згідно зі ст. 1 Закону № 2657-ХІІ, документ – матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. Інформація – будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Основним принципом інформаційних відносин є гарантованість права на інформацію (ч. 1 ст. 2 Закону № 2657-ХІІ). Суб’єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об’єднання громадян; суб’єкти владних повноважень. Об’єктом інформаційних відносин є інформація (ст. 4 Закону № 2657-ХІІ).
Відповідно до ст. 5 Закону № 2657-ХІІ, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Доступ до інформації забезпечується, крім іншого, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2657-ХІІ).
Однак, не дивлячись на вищевказані норми Закону, які викладені в Постанові Окружного адміністративного суду м. Києва, Аудиторська палата України так і не надала запитувані документи. І замість цього – звернулась до Київського апеляційного адміністративного суду зі скаргою на вказану Постанову.

Отже, виникають питання: «Чого боїться АПУ? Чому не надає документи, які містять запитувану інформацію?».