№8(2012)

У газеті «Урядовий кур’єр», яка є щоденним виданням центральних органів виконавчої влади України, з’явився матеріал «Королева без корони», що містить критичні зауваження стосовно проекту закону №10285 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження аудиторської діяльності». Оприлюднені в ньому тези у деяких випадках, м’яко кажучи, дивують. Складається враження, що люди, які на сторінках поважного державного видання беруться коментувати положення документа, в очі не бачили самого законопроекту, а висловлюють свою позицію, ґрунтуючись на чиїхось твердженнях або припущеннях.

У статті стверджується, що «проект закону є сирим і потребує серйозного до­опрацювання, тому ухвалювати його у такому вигляді не можна». Погоджуюся, що над документом потрібно попрацювати. Принагідно хочу нагадати, чому виникла необхідність внесення змін у чинний закон. Після того як у зв’язку з невідповідністю національного законодавства у сфері аудиторської діяльності вимогам Директиви №43 рішенням Європейської комісії 2011/30 ЄС Україну виключили зі списку країн з перехідним періодом, Президент та уряд доручили Мінфіну розробити новий законопроект, аби виправити ситуацію і дати дорогу розвитку професії.
У результаті з’явився проект закону №10285 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження аудиторської діяльності». Для доопрацювання документа була створена Робоча група у профільному Комітеті парламенту, яка розглядала та вносила пропозиції до проекту закону, але в ньому не було враховано представництва громадських професійних об’єднань аудиторів. Згодом Робоча група, до якої увійшли діючі аудитори, представники аудиторських об’єднань, органів державної влади, громадських організацій, науковці, економісти, продовжила діяльність на базі Федерації роботодавців України, яка є споживачем аудиторських послуг. Нині можу констатувати, що відбулося декілька круглих столів, засідань, де всі охочі мали можливість висловити своє бачення тих чи інших статей законопроекту, запропонувати внести правки у документ. Робота продовжується.
Далі у статті говориться, що «законопроект розширює повноваження Мінфіну щодо аудиту і нівелює його незалежність». Може, це якийсь інший документ, а не №10285, бо з чого там можна зробити висновок, що «аудит стає підмогою для державного стеження за підприємствами і появи нового наглядача для аудиторів»? Переглянувши документ декілька разів, не знайшла жодного натяку на посилення втручання державного органу у нашу професію. На мій погляд, складністю у пропонованому проекті є процедура делегування від громадських професійних організацій. Виконати технічно цю норму дуже проблемно, оскільки реєстр виданих сертифікатів є тільки в АПУ і він недоступний для ознайомлення. Тому навіть самі громадські організації аудиторів не завжди знають, скільки їхніх членів є сертифікованими аудиторами. Нині реально тільки одна громадська професійна організація – Спілка аудиторів України – може стверджувати, що всі її члени є сертифікованими аудиторами.
Мій колега віце-президент ВПГО «Спілка аудиторів України», голова правління Дніпропетровського територіального відділення САУ Михайло Крапивко з цього приводу припустив, що «аргументація, наведена у статті, побудована не на чинній редакції проекту, а на нормах попередніх редакцій, які дійсно містили деякі новації, що підвищували роль Мінфіну. У зареєстрованому законопроекті ці норми відсутні». Висловлюючи свою позицію, він зазначив: «Якщо йдеться про проект 10285 (відомий як проект Мінфіну), то він, як і більшість проектів, не досягає кінцевої мети – гармонізації законодавства в сфері аудиту з європейським, але надає деякі суттєві поліпшення, про які давно йшлося в аудиторському середовищі. Це, зокрема, введення безстрокового сертифіката, більш точне визначення застосовуваних стандартів діяльності, обмеження фінансового навантаження на аудиторів та інше. У ньому є прогресивні норми, але хотілося б більш глибинних реформ, у тому числі в частині визначення ролі та місця професійних організацій в управлінні галуззю та відповідальності за професію». Він вважає, що суттєвої доробки потребує система суспільного нагляду, її функції та механізмів впливу. Також потребують більш детального опису процеси сертифікації та контролю якості.
З посиланням на невідомого експерта у статті стверджується, що «сутність новацій цього документа полягає у намаганні сформувати з Аудиторської палати України (АПУ)… три палати, з яких одна відповідатиме за контроль якості діяльності аудиторських компаній, друга – за сертифікацію, а сама палата як методологічний орган не контролюватиме перший і другий вид діяльності і складатиметься з 20 людей на громадських засадах, у яких навіть немає керівника (обов’язки голови АПУ виконуватиме почергово кожен із членів палати)».
Нині Аудиторська палата виступає таким собі триголовим змієм, де одна голова відповідає за професійний рівень аудиторів, друга – за контроль над цим процесом, а третя наглядає за першою і другою… Саме цей момент і є ключовим у претензіях до України щодо виконання положень Директиви №43 від 17.05.2006 р. «Про обов’язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності». І мало хто згадує, що саме через це Україну було позбавлено статусу країни з перехідним періодом. Європа, світ розуміють, що так працювати не можна. На ці проблеми неодноразово звертали увагу й мої колеги…
Тепер стосовно керівника. Повертаючись до витоків (а я була в числі тих, хто запроваджував аудит в Україні і створював законодавчу базу для функціонування професії), можу нагадати усім, що до 2006 року Аудиторська палата функціонувала саме за такою схемою. Не було королеви, на голові якої красувалася корона (це з приводу слів, винесених у заголовок статті). Але робота просувалася, професія розвивалася, і небо на землю не падало…
Тому, прочитавши ще раз фразу «Це як королева без корони, яка не має ні джерел фінансування, ні регуляторних повноважень», можу зробити відповідні висновки. Переконана, що неможливо сконцентрувати в одному органі і нагляд, і регулювання, і допуск до професії, і контроль якості. Розмежування повноважень саме закладено у новому проекті. У палати за новим законодавством не буде таких могутніх важелів впливу на професійну спільноту. І це, на мою думку, стане першим кроком до тих важливих питань розвитку нашої професії, які можливо вирішити на даному етапі.
Викликала здивування ще одна теза про те, що «представники Аудиторської палати в регіонах та аудиторська спільнота всіх регіонів піддали проект цього закону різкій критиці». Погоджуюся, критикувати будь-який документ чи будь-яку дію значно простіше, аніж запропонувати своє бачення розв’язання проблеми. Тоді постає питання: якщо була «різка критика», то саме які моменти критикували і де конструктивні пропозиції? Аудитори, з якими мені довелося спілкуватися в тому числі і на Харківщині, висловлювали однакове бачення розгляду вищезгаданих питань і побажання якомога чіткіше виписати законодавчі норми, оскільки це дасть зрозумілі правила у професії. Нині, наприклад, незважаючи на ведення реєстру АПУ, державні органи – Національний банк України, Нацкомфінпослуг, Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку – вимагають вступу до їхнього реєстру аудиторів, хоча аудитори працюють за міжнародними стандартами, які однакові для кожної галузі – чи це страхування, чи машинобудування. Окрім цього, у новому законі передбачено формування бюджету АПУ та його оприлюднення. А це – прозорість діяльності…
Дійсно, потрібно закінчити доопрацювання тих питань, які залишилися відкритими. Тим паче в аудиторському середовищі не дуже приховують, що зміни до чинного законодавства, запропоновані нині, є лише першим кроком до написання у майбутньому нового, більш сучасного закону про аудиторську діяльність. Причому такого, який би зняв усі суперечливі моменти не тільки сьогодення, а й дав можливість для комфортної діяльності на майбутнє.
Потішили висновки автора матеріалу про те, що «безперечно, настав час адаптувати вітчизняне законодавство з аудиту до європейського. Але всі опитані «УК» експерти сходяться в одному: законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження аудиторської діяльності необхідно включити до переліку законопроектів, яких Верховна Рада на нинішній сесії не розглядатиме». Прочитала це і задумалася: чи всіх експертів опитано, чи лише вибірково?
А на завершення хочу повернутися на кілька тижнів назад. У перших числах вересня у Федерації роботодавців відбулося чергове засідання Робочої групи з доопрацювання згаданого законопроекту №10285, в якому взяли участь голова Аудиторської палати Іван Нестеренко та член АПУ Валерій Галасюк. Основна маса згаданих питань порушувалася у ході обговорення документа, і на більшість тез голови палати, які зараз викладені на сторінках газети, були висунуті беззаперечні аргументи, стосовно яких у нього не знайшлося контраргументів. Хочу приділити увагу питанню, яке особливо хвилювало членів Робочої групи. Це – пропорція держави та громадських професійних об’єднань у представницьких органах, які регулюють професію аудиторів. Мої колеги наполягають на пропозиції залишити представництво 50 на 50 відсотків. При такому співвідношенні збережеться баланс можливості зняти ризики втрати професії не тільки сьогодні, але й на майбутнє.

Результатом дискусії стала пропозиція продовжити роботу над законопроектом, але за активнішої участі Аудиторської палати і навіть на її майданчику. Тому появу нинішньої публікації можу розцінити не інакше, як бажання писати нові законопроекти, не брати участі в роботі над існуючим і тим самим зберігати систему без відповідності до цивілізованих світових правил.