№8(2012)

Останнім часом, проїжджаючи містом, я помічаю нову соціальну рекламу Податкової. «Від фіскального органу до Сервісної служби» – ріже око великий біг-борд як у самому центрі Києва, так і в далекому районному центрі.
На роботі відкриваю сайт Державної податкової служби. Лінки: «Фізичним особам», «Юридичним особам»… Перевіряю адресу сторінки, бо здалось, що потрапив на сайт комерційного банку. На кожній сторінці слово «Сервіс». Сам собі посміхаюсь…

Так для кого ж цей сервіс? Хто є клієнтом податкової служби? Невже я? Але чому ж багатьох підприємців лякає цей сервіс?
Згадую часи початку фінансової кризи та активізацію роботи колекторських компаній, як люди потерпали від «методів» повернення проблемних банківських кредитів у скрутний для них час у ситуації, яку самі ці банки спровокували. Я проводжу паралелі між банком та державою і між колекторською компанією та податковою службою. Так, дійсно! «Сервіс» – але не для нас із вами. Цей сервіс функціонує для держави. Саме держава є клієнтом цієї колекторської компанії – Державної податкової служби. Отже, я буду називати все своїми іменами: не сервісна служба, а колекторська компанія. І методи повернення боргів відповідні.
Так чому саме «колекторська компанія», а не фіскальний орган?

Все почалось в кінці далекого 2010 року з прийняттям Податкового кодексу України. Цей кодекс надав податковим органам значні важелі в реалізації фіскальної політики держави. Наступним кроком було – це дати зрозуміти рядовому податківцю, чого від нього хочуть. Отже, одразу з прийняттям Податкового кодексу Державна податкова адміністрація видала на той час «суперсекретне» Розпорядження №48-р від 24.02.2011 р. «Про відпрацювання підприємств». На це розпорядження Податкова постійно посилалася при здійсненні запитів про надання документів та організації інших заходів на кшталт перевірки. Текст цього розпорядження було скрито за сімома замками. Але в той складний час ми таки отримали його офіційно. Саме в цьому документі Податкова дала завдання своїм структурним підрозділам розробити схеми роботи з «проблемними» підприємствами та поклала початок новій класифікації категорій платників податків, якої не було в жодному нормативно-правовому акті, а саме:
І категорія – підприємства – ймовірні «вигодонабувачі» (реальний сектор економіки) податкового кредиту;
ІІ категорія – підприємства-«транзитери», задіяні у схемах руху ПДВ (що саме є «схемами руху» – загадка по сей день);
ІІІ категорія – підприємства – ймовірні «податкові ями», задіяні у схемах руху ПДВ;
ІV категорія – інші підприємства (платники, не віднесені до І-ІІІ категорій).

Я був свідком курйозних випадків, коли до мене приходили клієнти – керівники досить серйозних компаній і зі здивованими очима пошепки говорили: «Ви знаєте, мене в Податковій назвали «вигодонабувачем», а що це означає, не пояснили… І мої юристи не знають».

Наступним кроком стала розробка безпосередньо керівництва в роботі. Так, 08.08.2011 р. було видано Наказ ДПА №475/ДСК (для службового користування) «Про запровадження комплексної системи попередження та протидії процесам тонізації економіки». Текст цього документа податківці яро оберігають. Але нам на сьогодні достовірно відомі всі кроки, що описані в ньому, адже минув час, який викрив всі «схеми проти схем». Наперед скажу, що багато методів, що застосовуються на виконання цього наказу, виходять за межі правового поля роботи Державної податкової служби України. Але яка б вона була колекторська служба держави, якби діяла за правилами?
Отже, Наказ №475/ДСК визначив основні критерії, за якими те чи інше підприємство стає «вигодонабувачем», «транзитером» чи «податковою ямою» (також встановив критерії визначення підприємств, як «сплячі», ті, що не «звітують», та «новостворені»).
Так, «вигодонабувачем» є підприємство, яке відповідає наступним критеріям:
• формування податкового кредиту за рахунок підприємств-«транзитерів» та «податкових ям» (основний критерій);
• додаткові критерії: кількість працюючих – більше двох осіб; статутний капітал  – понад 100 тис. грн; балансова вартість активів – більше 1 млн грн; «великий платник податків»; декларує середньомісячний об’єм операцій з ПДВ за останній календарний рік понад 5 млн грн.

«Транзитером» є підприємство, яке відповідає наступним критеріям:
• податковий кредит дорівнює податковим зобов’язанням або відрізняється на 2%;
• об’єм оподаткованих операцій з ПДВ за останній звітний місяць – більше 1 млн грн або різкий приріст податкового кредиту – понад 1 млн грн; кількість працюючих – менше 10 осіб;
• велика кількість податкових накладних на одну товарну позицію.
«Податковою ямою» є підприємство, яке відповідає наступним критеріям:
• неподана декларація (або неприйнята);
• наявність розходжень між податковим кредитом та податковим зобов’язанням – більше 1 млн грн;
• кількість працюючих – менше п’яти осіб.

Отже, «транзитером», «вигодонабувачем» або «податковою ямою» стали більшість підприємств реального сектора економіки. Адже під вказані вище критерії підпадає якщо не кожне друге, то кожне четверте підприємство в Україні.
Все б нічого, якби не створення єдиної системи, що реагує на ці критерії, як мавпа на банан (хоче з’їсти).
Розглянемо на практиці алгоритм дій Податкової, яка виявила, що ваше підприємство є «вигодонабувачем», «транзитером» або «податковою ямою».
Регіональні органи податкової служби відпрацьовують сформовані системою (автоматично) переліки.
Першим кроком є формування запиту щодо сумнівної операції.
В цьому випадку Податкова наголошує на можливість позапланової документальної перевірки в разі ненадання документів та інформації. Все це здійснюється одночасно з перевіркою місцезнаходження.

В Податковому кодексі визначено, що місцезнаходженням підприємства є його податкова адреса. Податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (тобто фактична і юридична адреса мають співпадати). Але ми знаємо, що не всі підприємства в змозі орендувати офіс. Навіть ті, яким це по кишені, не завжди визначають своє місцезнаходження юридичною адресою. Причина? Банально: раніше цього ніхто не забороняв. Та й на сьогодні чіткої заборони немає. Більш того, співвідношення понять «місцезнаходження» та «податкова адреса» мають невирішений конфлікт між собою, оскільки підприємство може мати не за основним місцезнаходженням структурні підрозділи, відомості про які не вносяться до реєстру (відділи, цехи, тощо).

Проте вищевказана невизначеність не заважає податківцям складати акти про відсутність платника податків за податковою адресою. В цьому разі податковим органом надсилається в органи державної реєстрації повідомлення за формою №18-ОПП та виставляється стан «9 – направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».
Податківці кипами складають ці акти про відсутність за місце­знаходженням навіть без виїзду. Їм достатньо, наприклад, факту того, що підприємство знаходиться за адресою масової реєстрації. Те, що це є офісним центром, вони не знають. Просто дуже багато підприємств було тут зареєстровано. І всі за загальним списком.

Або реальна ситуація. Підприємство зареєстроване за адресою проживання засновника. Фактично офіс знаходиться в іншому місці. Податківці прибули. Побачили, що це жилий будинок, і склали акт про «незнаходження», керуючись самим фактом того, що тут, мовляв, проживають фізичні особи і ніякого ТОВ, згідно з поясненнями громадянки з другого поверху, немає. Поставили стан.
Все б нічого. «Що нам цей стан?» – скажете ви. Але наступним кроком є виставлення податковим органом стану «8 – в ЄДР внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням з метою анулювання свідоцтва платника ПДВ». Ось тут вже слід занепокоїтись, адже для багатьох ПДВ – це можливість мати податковий кредит. І раптом цієї можливості вас позбавляють. І ви навіть не знаєте про це. Адже Податкова не знайшла вас за податковою адресою!
Разом із тим Податкова розриває договір на прийняття податкової звітності в електронному вигляді, і ви не маєте змоги подати декларацію з ПДВ (детально ця ситуація описується в статті Вікторії Литвин «Вам заборонено прийом звітності по електронній пошті. Із повагою, Податкова», №5 червень 2012 року).
Наступним кроком є анулювання свідоцтва ПДВ, що оформлюється відповідним актом. Були випадки, коли підприємство дізнавалось про це, коли вже подавало декларацію, розраховуючи на відображення податкового кредиту за результатами роботи.
В разі якщо ви вважаєте, що Податкова помилково анулювала вашому підприємству свідоцтво ПДВ, є дві альтернативи: намагатись оскаржити дії Податкової (лише в адміністративному порядку, в судовому через брак часу – не варіант) або подавати документи для отримання нового свідоцтва ПДВ (що теж є проблемою).

Органи Податкової мають чітку вказівку: формувати доказову базу для подальшого зняття податкового кредиту та нарахування зобов’язань. Тут з’ясовуються фактичні дані, що зможуть надати Податковій підстави вважати, що операції є реальними або формальними (інакше б ніхто не починав всю цю історію). Визначаються склад господарської операції, обставини укладення договорів, місць прийому-передачі товарів (робіт, послуг), транспортування, зберігання тощо.

Узгоджується питання надання Податковій всіх підтверджуючих документів. Телефоном викликають керівника та бухгалтера для розмови з заступником начальника Податкової або керівника відділу, де починають «промивати мозок» та погрожувати штрафними санкціями. В разі відмови з будь-яких причин надати документи та пояснення здійснюється опитування рідних, сусідів. Встановлюється соціальний статус, фактичне місце роботи (знову ж таки постає питання достатності законних підстав, адже ці процедури регулюються виключно КПК України). Встановлюється особа – орендодавець приміщень підприємства (надсилаються запити Податкової до вашого орендодавця, що само собою дискредитує підприємство як надійного орендаря).

Окремо слід зупинитись на процедурі відібрання пояснень. Цим займаються як інспектори податкової служби, так і співробітники податкової міліції. Пропонують заповнити такий собі опитувальник з дивними запитаннями: хто посвідчував підписи на статутних документах, хто реєстрував, хто має право підпису на документах... Ніби Податкова і так не може з’ясувати ці питання у відповідних реєстрах.
Все це приєднується до справи підприємства та буде мати доказове значення при проведенні перевірки.
За результатами співробітник податкової інспекції або податкової міліції готує висновок про наявність ознак фіктивності. В подальшому на підставі зібраних матеріалів та в порядку ст. 97 КПК України приймається рішення про порушення кримінальної справи. Але до цього Податкова організовує перевірку, що є взагалі окремою темою.
Оформлюються матеріали звірки, які вкупі з іншими обставинами, такими як ненадання відповіді на запит Податкової або за результатами перевірки інших підприємств-контрагентів, є підставою для проведення позапланової перевірки. Податкова видає наказ та оформлює направлення на перевірку, за результатами якої оформлюється акт. Попередньо податкова міліція порушує міфічні кримінальні справи та відбирає пояснення у невідомих осіб про те, що вони не мають відношення до діяльності вказаних підприємств, – ці обставини покладаються в основу доказу того, що ви не мали законних підстав формувати податковий кредит (хоча ніхто не скасовував обов’язкову наявність вироку суду щодо обвинувачення у фіктивності контрагента).
В акті перевірки Податкова вказує на наявність підстав вважати угоду нікчемною, на що їй не потрібно одержувати попередньо судове рішення (вказана ситуація описується Вікторією Волинською в статті «Недійсність угод в розумінні податківців», №4 травень 2012 року). Жодні документи та пояснення не переконають податківців у дійсності угод.
Тут слід негайно подавати заперечення на акт перевірки та готуватись до судового оскарження. Досвід показує, що, незалежно від ваших доводів, заперечення не задовольнять, а повідомлення-рішення, на підставі якого ви все одно «винні гроші», таки буде оформлено. Все ж таки раджу скаржитись до останнього та використовувати всі засоби захисту, оскільки в суді вас запитають, яким чином ви виявляли свою незгоду з актом перевірки.
Весь цей час вас не будуть відпускати. Підприємству блокуватимуть подання звітності, реєстрацію декларацій із ПДВ.
Необхідно приготуватись до масованих бойових дій та судових тяжб. У цьому разі пораджу скористатись підтримкою професіоналів, що мають необхідні знання та досвід.

Отже, якщо маєте бажання отримувати «сервіс» податкової служби, то необхідно визначитись, хто ви є: «вигодонабувач», «транзитер», «податкова яма» чи безлике «не віднесені до інших груп»…