№8(2012)

Багатьом знайомі ситуації, коли підприємство направляє працівника у службове відрядження, проте не кожному вдається швидко знайти правильну відповідь щодо здійснення оплати праці відрядженого співробітника.

Законодавчі основи
Перш за все, нагадаємо основний перелік нормативних документів, якими регламентуються службові відрядження працівників:

• Податковий кодекс України (далі – ПКУ) від 02.12.2010 р. №2755-VI;
• Кодекс законів про працю (далі – КЗпП) від 10.12. 1971 р. №322-VIII;
• Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. №59 (далі – Інструкція №59).

Відзначимо, що з 17 березня 2011 року Інструкція №59 є обов’язковою для дотримання тільки під час службових відряджень державних службовців, а також інших осіб, яких відряджають підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів. Проте, господарським підприємствам не забороняється використовувати норми Інструкції №59 в частині, яка не суперечить нормам ПКУ та КЗпП.
Аби з’ясувати особливості оплати праці відрядженим працівникам господарських підприємств, нами було надіслано запити до Міністерства соціальної політики України та отримано індивідуальні відповіді, а також використано вже існуючі загальнодоступні роз’яснення, на які будуть здійснені посилання в даній статті.

Загальні правила
Частина третя ст. 121 КЗпП гарантує працівникам, які направлені у службове відрядження, оплату праці за виконану роботу відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і в розмірі не нижче середнього заробітку. Пункт 4 розділу I Інструкції №59 говорить, що «середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи». Таким чином, всі робочі дні перебування працівника у відрядженні підлягають оплаті в розмірі не нижче середнього заробітку.
З’ясуємо, яким же чином визначається розмір заробітної плати відрядженим працівникам. Згідно із роз’ясненням Міністерства соціальної політики України №204/13/184-12 від 05.03.2012 р., «…у випадку направлення працівника у відрядження необхідно порівняти суму середньоденного заробітку і денного заробітку працівника відповідно до умов трудового договору і у випадку, коли заробітна плата вища його середнього заробітку, заплатити за час відрядження заробітну плату, а якщо вищий середній заробіток, то виплачується середня заробітна плата...».
Із вищенаведеного слідує, що під час нарахування заробітної плати відрядженому працівнику насамперед необхідно розрахувати два базових показники – розмір середньоденної заробітної плати та денний розмір заробітної плати виходячи із посадового окладу. А далі ці два показники порівнюються між собою і обирається більший.
Розрахунок середньоденної заробітної плати для службових відряджень здійснюється за наступною формулою:

Розрахунок денної заробітної плати здійснюється за наступною формулою:

Розглянемо методику нарахування заробітної плати відрядженому працівнику на прикладі.

Приклад
Працівника направлено у відрядження з 20 по 23 серпня 2012 року. Посадовий оклад працівника в серпні 2012 року становить 5000,00 грн. Нарахована заробітна плата за червень та липень 2012 року складає 5000,00 грн відповідно за кожен місяць. Кількість робочих днів у червні 2012 року – 19, у липні 2012 року – 22, у серпні 2012 року – 22.
1 етап. Розрахуємо середньоденну заробітну плату: 10000,00 грн / 41 дн. = 243,90 грн.
2 етап. Розрахуємо розмір денної заробітної плати: 5000,00 грн / 22 дн. = 227,27 грн.
3 етап. Вибір показника та розрахунок заробітної плати за час відрядження. Вищим є розмір середньоденної заробітної плати (243,90 грн), тому саме цей показник застосовуємо для розрахунку заробітної плати відрядженому працівнику: 243,90 грн. х 4 дн. = 975,60 грн.

Відрядження
в святкові, неробочі та вихідні дні
Дуже часто виникають випадки, коли працівник перебуває у відрядженні в святкові, неробочі та вихідні дні.
Перш за все, наведемо витяг із отриманого індивідуального роз’яснення Міністерства соціальної політики України стосовно оплати праці співробітника, який вибуває або прибуває з відрядження у вихідний день або спеціально залучений до роботи у вихідний день:
«…Пунктом 10 Інструкції визначено, якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства.
Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 Кодексу законів про працю України.
Тобто робота працівника, який спеціально відряджений для роботи у святкові й неробочі дні, оплачується у подвійному розмірі годинної або денної ставки.
Згідно з пунктом 11 Інструкції, якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку.
Якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин (пункт 12 Інструкції).
Відповідно до чинного законодавства дні відпочинку (вихідні дні) не оплачуються.
Оскільки дія нової редакції Інструкції поширюється лише на органи державної влади, підприємства, установи, організації, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, то госпрозрахункові підприємства питання стосовно відряджень мають врегулювати в колективному договорі підприємства».
Для того щоб правильно здійснити оплату праці під час відрядження у вихідний, святковий або неробочий день, насамперед необхідно чітко з’ясувати, який саме ваш випадок із двох можливих:

• перший випадок – працівник вибуває у відрядження або прибуває із відрядження у вихідний, святковий чи неробочий день, проте фактично не працює в цей день;
• другий випадок – працівника спеціально направлено для роботи у вихідний, святковий або неробочий день.

В першому випадку дні вибуття або повернення із відрядження, які збігаються з вихідними, святковими або неробочими днями, не вважаються такими, у які працівник спеціально відряджений для роботи, отже, й компенсація в грошовій формі за роботу в ці дні не виплачується. Крім того, оскільки Інструкція №59 не поширюється на господарські підприємства, то, відповідно, питання стосовно надання іншого дня відпочинку, для працівників, які відбувають або повертаються із відрядження у вихідний день, святковий або неробочий день, необхідно врегулювати в колективному або трудовому договорі та в положенні про службові відрядження. Зазначимо, що Мінпраці в листі №154/13/116-08 від 19.06.2008 р. також звернуло увагу, що надання іншого дня відпочинку після повернення працівника із відрядження у вихідний день має бути врегульоване правилами внутрішнього розпорядку. Дане роз’яснення на сьогоднішній день є чинним і актуальним.
Стосовно другого випадку, то насамперед відзначимо, що відповідно до ст. 71 КЗпП робота у вихідні дні забороняється. Залучення працівника до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства і лише тільки у виняткових випадках, передбачених цією статтею. Крім того, залучення працівника до роботи у вихідні дні проводиться тільки за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Отже, працівники, які направляються у відрядження спеціально для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, вважаються такими, які відряджаються з обов’язком працювати у ці дні. Компенсація таким працівникам за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні провадиться, відповідно до ст.ст. 72, 73, 107 КЗпП, за згодою сторін одним із наступних варіантів:

• або наданням іншого дня відпочинку;
• або у грошовій формі у подвійному розмірі за правилами ст. 107 КЗпП.

Відповідно, поєднання одночасно надання іншого дня відпочинку і компенсації у грошовій формі у подвійному розмірі законодавством не передбачається.
Розглянемо оплату праці працівнику у випадку, коли його спеціально направлено у відрядження з обов’язком працювати у вихідний день на прикладі.

Приклад
На період з 28 травня 2012 року по 2 червня 2012 року, згідно з наказом керівника підприємства, працівника направлено у відрядження. Працівник спеціально залучений для роботи у вихідний день 2 червня 2012 року. Середньоденна заробітна плата складає 250,00 грн. Денний заробіток працівника виходячи із посадового окладу становить 200,00 грн.
Оплату праці за роботу у вихідний день необхідно здійснити в подвійному розмірі. Отже, заробітна плата працівника за період відрядження з 28 травня 2012 року по 2 червня 2012 року становить 1750,00 грн
(5 дн. х 250,00 грн + 1 дн. х 500,00 грн).

Працівник відпрацював менше двох календарних місяців
Дуже часто виникають ситуації, коли необхідно здійснити розрахунок середньої заробітної плати для оплати праці відрядженому працівнику, який не відпрацював двох календарних місяців.
Насамперед, наведемо витяг із отриманого індивідуального роз’яснення від Міністерства соціальної політики України стосовно даного випадку:
«…Розрахунок середньої заробітної плати, яка зберігається за працівником у разі службового відрядження, здійснюється відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 (далі – Порядок).
Пунктом 2 Порядку визначено, що у всіх випадках збереження середньої заробітної плати (крім оплати часу відпусток) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за фактично відпрацьований час.
Враховуючи норми Порядку та дані, наведені у листі, у випадку, якщо працівник влаштувався на роботу 19 березня 2012 року, а з 4 квітня 2012 року його було направлено у відрядження, середня заробітна плата для оплати часу відрядження обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи з 19 березня по 3 квітня 2012 року».
Тепер розглянемо дане роз’яснення на прикладі.

Приклад
Працівника прийнято на роботу 19 березня 2012 року з посадовим окладом 3000,00 грн, а з 4 квітня 2012 року його було направлено у відрядження на 3 робочих дні. Кількість відпрацьованих днів працівником в березні 2012 року
становить 10 днів. Кількість робочих днів із 1 квітня по 3 квітня 2012 року становить 2 дні.
Норма робочого часу в березні 2012 року – 21 день, у квітні 2012 року – 20 днів.

1 етап. Розрахуємо середньоденну заробітну плату працівника:
144,05 грн (((3000,00 грн/ 21 дн. х 10 дн.) + (3000,00 грн/20 дн. х 2 дн.))/12 дн.).
2 етап. Розрахуємо розмір денної заробітної плати працівника виходячи з посадового окладу: 150,00 грн (3000,00 грн/20 дн.).
3 етап. Вибір показника та розрахунок заробітної плати за час відрядження: вищим є розмір денної заробітної плати (150,00 грн), тому саме цей показник застосовуємо для розрахунку заробітної плати за період відрядження:
150,00 грн х 3 дн. = 450,00 грн.

Сподіваємось, наші рекомендації допоможуть вам швидко уникнути труднощів під час нарахування заробітної плати відрядженим працівникам.