Приобрети журнал - получи консультацию экспертов
№10(2012)
Двадцятого листопада 2012 року в Україні набрав чинності Кримінально-процесуальний кодекс від 13.04.2012 р. за №4651-VI (далі – КПК 2012), який змінив чинний Кримінально-процесуальний кодекс УРСР, прийнятий у 1961 році, в подальшому зі змінами та доповненнями (далі – КПК 1961). На думку розробників і вчених-процесуалістів, нове кримінально-процесуальне законодавство повинно змінити підходи до кримінального переслідування осіб, що звинувачуються у вчиненні суспільно-небезпечних діянь, а також посилити контроль за перебігом досудового розслідування, впровадити принцип змагальності в кримінальному судочинстві.
Оскільки норми КПК 2012 тільки набрали чинності, у зв’язку з відсутністю практики їх застосування та наявністю великої кількості коментарів фахівців про необхідність їх доопрацювання та роз’яснення компетентними органами, у даній статті наведені результати порівняння норм КПК 2012, що стосуються статусу експерта, поняття експертизи, її призначення та проведення з відповідними нормами КПК 1961, чинними нормами Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 р. за №4038-ХІІ, зі змінами та доповненнями (далі – Закон «Про судову експертизу») та положеннями Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Мін’юсту від 08.10.98 р. за №53/5, зі змінами та доповненнями (далі – Інструкція).
ЧАСТИНА 1
Поняття експертизи, статус експерта, його права та обов’язки
Поняття експертизи, статус експерта, його права та обов’язки в КПК 2012 розкриті в ст. 69 «Експерт».
Пунктом 1 ст. 69 КПК 2012 визначено, що експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право, відповідно до Закону України «Про судову експертизу», на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.
Ця норма вмістила в собі два поняття, розкритих в різних статтях Закону «Про судову експертизу», а саме:
Нормами КПК 1961 статус експерта окремою статтею не визначався.
Порівняно з нормою ст. 11 Закону «Про судову експертизу», якою передбачено, що не може залучатися до виконання обов’язків судового експерта особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною, а також та, що має незняту або непогашену судимість, або на яку впродовж останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення або дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення кваліфікації судового експерта, згідно з п. 2 ст. 69 КПК 2012 експертами не можуть бути особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого.
Права експерта в КПК 2012 наведені в п. 3 ст. 69, а саме експерт має право:
Крім прав, наведених у п. 3 ст. 69 КПК 2012, нормами п. 4 ст. 69 експерту надане право «відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків. Заява про відмову має бути вмотивованою». Така норма, але в складі обов’язків експерта, передбачена п. 2.1.3 Інструкції: «повідомити в письмовій формі особу або орган, яка призначила експертизу, про неможливість її проведення, якщо … надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були отримані».
На відміну від КПК 1961, у п. 4 ст. 69 КПК 2012 зазначено, що експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Така норма передбачена п. 2.3.2 Інструкції, в якій зазначено, що експерту забороняється «…самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно».
Обов’язки експерта в КПК 2012 наведені в п. 5 ст. 69, а саме експерт зобов’язаний:
Згідно з п. 2.1.6 Інструкції, одним із обов’язків судового експерта є «з дозволу особи або органу, яка призначила експертизу, проводити окремі дослідження в присутності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та інших осіб у випадках, передбачених законодавством». Нормами ст. 69 КПК 2012 такий обов’язок не передбачений.
Підбиваючи підсумки проведеного нами порівняння норм КПК 2012, які стосуються поняття експертизи, статусу експерта, його прав та обов’язків, з відповідними нормами КПК 1961, чинними нормами Закону «Про судову експертизу» та положеннями Інструкції, можна констатувати, що із набранням чинності КПК 2012 права та обов’язки експерта за своєю суттю залишились незмінними.
В наступній статті будуть наведені результати порівняння норм КПК 2012, що стосуються призначення та проведення експертизи, з відповідними нормами вищезазначених законодавчих та нормативних актів України.
Продовження статті в наступному номері.
Головне