№1(2012)

Сьогодні в цій плутанині мені важко говорити, але все-таки скажу те, що думаю.

Так сталося, що наш з’їзд проходить у часи збурень в аудиторській спільноті. Як наслідок з’явились певні загрози і для професії в цілому, і для Спілки аудиторів зокрема, і вони мають як зовнішній, так і суто внутрішній характер. Саме на цьому поточному моменті в аудиті я хотів би стисло зупинитись. Що ми сьогодні бачимо на ринку аудиту? По-перше, не є новиною початок процесу розшарування суб’єктів аудиту на вітчизняному ринку за ознакою доходності, а це як кажуть, об’єктивні процеси. Ми маємо класичну ситуацію, коли умовно «багаті аудиторські фірмі» відірвалися у бізнесі від інших. Серед загальної кількості усіх аудиторських фірм лише у 5% річний дохід становить понад 1 млн грн, майже  20% компаній заробляють від 500 тис. грн до 1 млн грн, тобто лише 25% суб’єктів реально займаються аудитом саме як прибутковим бізнесом та існують більш-менш нормально, і це реалії нашого українського ринку. Але це в жодному разі не означає, що всі інші повинні залишитися поза ринком аудиту, хоча така загроза цілком імовірна.

Історично склалося, що не всі покладалися на роботу основного вітчизняного регулятора – Аудиторську палату України. Ми маємо досвід від формування АПУ Спілкою аудиторів України до заснування палати на загальному з’їзді всіх аудиторів України, а також створення складу АПУ за рахунок представників практично одного регіону – міста Києва та з числа керівників великих аудиторських фірм. У нас були ілюзії, що формування палати нашими людьми зі Спілки аудиторів гарантуватиме захист інтересів пересічних аудиторів, розвиток аудиту в Україні. На жаль, діяльність АПУ за останній рік розсіяла ці омани та поховала надії. Палата за участю окремих наших колег зі Спілки аудиторів так і не спромоглася в будь-що зробити корисне для професії. Прийняте рішення про порядок проведення з’їзду аудиторів в цілому направлено проти професійних організацій та має на меті гарантувати нинішньому керівництву місця у палаті наступного скликання. Підтвердженням цього є ганебно проведені збори аудиторів Київщини, а  публічний розголос результатів цих зборів на іміджі аудиту в України аж ніяк не покращився. Ніколи до цього часу та до нинішнього керівництва палати діяльність АПУ не комерціалізувалась.

Я хотів би вам стисло розповісти, як проходили збори Київського регіонального об’єднання (вигук із залу: «Прошу этот вопрос не задевать, вы все уснули на тех сборах - Вы, Редько и ваша компания. Это вы спровоцировали скандал» – ред.). На жаль, я визнаю мою величезнупровину в тому, що сподівався на чесне проведення зборів з боку представника палати пані Лавренової, тому – і це цілком логічно–запропонував їй вести зібрання. Кожному, хто прийшов на збори, дали список на 270 осіб, які хочуть бути делегованими на з’їзд аудиторів України. Крім того, роздали ще купку папірчиків для голосування. Я подивився, що, припустимо, мене, немає в цьому списку, тому абсолютно логічно, що підняв руку, вийшов і попросив занести мене в список для голосування як кандидата на з’їзд аудиторів. Після мене виступає Василь Васильович Собко. Він не виходить на сцену за кафедру, а прямо з місця просить занести його в цей список, оскільки це один із засновників аудиту в Україні. І його записали. Потім звернувся Редько… Внесли таку пропозицію письмово подавати бажаючих до списку голосування. Таких набралося 114 чоловік.

Я беру слово і пропоную сформувати один список 270+114 і рейтинговим голосуванням прийняти рішення. Мені це здалося абсолютно правильним. В цей час Лавренова запитує, хто за список 136. Я, Редько, а також дві жінки поруч цікавляться, що це за список? Адже є тільки один – 270! Виявляється, до «списку 136» внесли тих аудиторів, буквально з 10 фірм, які вважають, що вони повинні бути в списку, а всі інші – ні. Ряд великих аудиторських фірм (наприклад, Валерія Петровича Бондаря має 24 аудитора, Тетяни Олександрівни Берентович, одного з перших членів палати,  – 15 членів) взагалі не мають делегатів! Хоча фірма Тетяни Іванівни Лавренової, яка має 11 аудиторів, виставила 11 чоловік на з’їзд; компанія Олексія Володимировича Горшківського має 10 аудиторів і відповідно висунула 10 делегатів. Можна ще називати. Шановні, я розумію, що всі організатори за будь-яких обставин хочуть будуть делегатами  з’їзду, але навіщо таке чинити?! Навіщо, припустимо, ображати мене як аудитора, як президента спілки аудиторів і не пускати на збори (оплески – ред.)?

Шановні, ви промахнулися! Чому?! Тому що я член палати, і на з’їзді  звітую, що зробив для аудиту України. Ми не можемо ставитися до таких речей, як то кажуть, абсолютно спокійно. Отже, як я вже казав, дехто дійсно поділив палату на табори. Але цього розділення немає, щоб усі це знали! Буквально 95% питань вирішується в палаті колегіально, жодних заперечень при цьому немає. Є лише 5% проблем, на які аудитори чи члени палати мають різний погляд, це абсолютно природно. І не треба говорити, що це ваш табір, а це якийсь наш. Припустимо, я ніколи не погоджусь на те, щоб удвічі збільшити внески аудиторських фірм у реєстр, із 3  до 6 тис., у той час, коли більшість наших аудиторів сьогодні бідні, ледве існують; щоб для продовження дії сертифікату збільшити плату в два рази -  із 1,5 до 3 тис. Я розумію, що для 25% фірм не проблема заплатити 9 тис., але якщо стати на бік компаній, які за рік отримують 100 тис., то це величезний кошт! Вважаю, і в палаті це говорив, що зарано робити такі кроки. Взагалі я так зрозумів, що якщо займаєш іншу позицію, то тебе автоматично відносять до іншого табору.

Шановні, ми маємо регламент проведення з’їзду, де прописані правила обрання членів палати та засоби їх відкликання. Вдумайтеся, будь-ласка: члена палати можна відкликати коли він: помер, виїхав в іншу країну, шість разів поспіль не був на засіданні палати, а всього палата засідає 10 разів (сміх у залі – ред.). То що ж це таке?! Я просив, прошу і проситиму прописати чіткий механізм відкликання членів палати, в іншому випадку створимо не аудиторську палату, а закрите акціонерне товариство (оплески – ред.).

Хочу зазначити, що я не відношусь до тих, хто говорить те, що потрібно. Наступне питання. Ми зі Спілкою аудиторів України розробили регламент проведення з’їзду, подали його в палату, і начебто воно, як кажуть,  вималювалось. Запропонували висувати не більше двох делегатів із великих аудиторських компаній. Чому? Тому що хочеться, щоб на з’їзді була присутня абсолютна більшість аудиторських фірм.  Логічно? Логічно! Якщо ні, то перепрошую. І найголовніше: я думаю, що палата вирішила дуже добре, встановивши негайно робити перевірку якості проведення аудиту. Ідеолог цього Наталя Ісаківна Гаєвська, я її в цьому абсолютно підтримую. Але щоб щось робити, необхідно знати, як це робити. Приходить перевіряючий і каже, що це, це і це не так. А як?! – Дивіться в стандарти. І це, люди добрі, означає діяти по принципу «не так, але я не знаю, як», а нам такого контролю не потрібно! (Бурхливі оплески – ред.) Як мені здається, найголовніше – це знайти необхідні кошти на розробку методичної бази для проведення аудиту, і Іван Іванович їх виділить. Інакше збільшуватиметься корупція, невдоволення аудиторів. У нас є потрібні кошти: від бюджету палати лише 0,7% іде на аудит, на депозиті АПУ лежать 0,5 млн грн, хіба не можна знайти 200-300 тис., найняти досвідчених науковців, фахівців? Ось і вся методика: спочатку будемо вчитися, а потім перевіряти. Інспектор має досконало володіти необхідною методикою, а не прийти і сказати «не так, у вас тут немає професійного росту», хоча перевіряє аудиторську фірму, де працюють два доктора наук з бухгалтерського обліку та аудиту та три кандидати з бухгалтерського обліку та аудиту. От і все! Шановні, може, я занадто емоційно говорю, але висловлюю свою позицію.

 Хочу сказати, що спілка аудиторів України дещо зробила: зокрема, ми переклали вказівку МФБ з контролю якості для малих та середніх практик, примірники безкоштовно роздали членам Спілки аудиторів України.

Знаєте, не хотілося б називати прізвища, бо це всі мої гарні друзі, я їх поважаю як професіоналів, але хотілося б звернути увагу, і я говорив  про це практично з усіма – з Іваном Івановичем, Олексієм Володимировичем, Наташею Гаєвською: давайте не будемо настільки непоступливими, яких із себе видаємо, що прийняли отак – і все. Ми повинні подумати наперед: а що буде, якщо завтра, припустимо, Аудиторська палата не зреагує на звернення чотирьох членів палати про те, щоб визнати зібрання Київського регіону недійсними? Повірте, виникне багато неприємної тяганини.

Я не хочу говорити щось зайве, але багато керівників аудиторських фірм питають, що робити далі. Припустимо – відповідаю абсолютно тверезо і вважаю це вірним – поки що нічого! Бо завтра палата прийме рішення, що сім членів визнали його недійсним, а вісім не підтримали. Тому подумаємо над цим. Я вважаю, якщо завтра палата не визнає такого рішення, то ми звернемося на ім’я Президента, голови Верховної Ради, прем’єра, до відповідних органів, аби встановити справедливість. Я міг би сказати, що є абсолютно самодостатньою людиною:у мене в підпорядкуванні 700 чоловік, із них 57 докторів і майже 300 кандидатів, всього вдосталь, але я ображений, що ми якось навпрошки, нечесним шляхом хочемо вирішувати деякі питання аудиту. Якщо це зрозуміти, в 95% ми однодумці з Іван Івановичем, Наталею Ісаківною, Олексієм Володимировичем, Олександром Васильовичем. Згадайте самі, як воно відбувалось, як ми голосували, коли наш Михайло Михайлович ходив з овочевою корзиною, куди кидали папірці: той кинув 10 штук, той – 1, той жодного. Папірці валяються скрізь, а ми голосуємо! Хіба таке можна робити? Схаменіться!

Я буду завершувати. Хотілося дуже багато сказати, але наприкінці,  шановні колеги, зазначу: не слід очікувати від когось побудови ринку аудиту, необхідно створювати та розвивати його власноруч. Я вірю, що спілка аудиторів ще скаже своє вагоме професійне слово та переживе разом із професією всі тимчасові негаразди. У нас є майбутнє, і давайте самі його будувати.