№2(25)(2014)

Якщо транспортний засіб був безоплатно отриманий підприємством, як у такому випадку визначається первісна вартість у податковому та бухгалтерському обліку?

Нагадаємо, згідно з п. 146.5 ПКУ, первісна вартість об’єкта основних засобів включає наступні витрати:

• суми , які сплачуються постачальникам активів (без непрямих податків);
• реєстраційні збори, державне мито та схожі платежі, які виникають у зв’язку з придбанням/отриманням прав на об’єкт основних засобів (ОЗ);
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);
• витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;
• витрати на транспортування, встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;
• фінансові витрати (витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов’язані з запозиченнями), включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;
• інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Якщо підприємство під час придбання об’єкта основ­них засобів (транспортного засобу) сплачує збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та збір за першу реєстрацію транспортного засобу, то такі витрати включаються до первісної вартості придбаного транспортного засобу. Такої думки дотримуються контролюючі органи.

Щодо податкового кредиту з ПДВ, який виникає у зв’язку з придбанням транспортного засобу, слід зазначити, що його доля залежить від мети подальшого використання такого об’єкта основ­ного засобу.

Пункт 198.3 ПКУ роз’яснює, що податковий кредит звітного періоду визначають на основі договірної вартості товарів (послуг), у разі здійснення контрольованих операцій – не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ, та включає суми ПДВ, нараховані (сплачені) платником податку у зв’язку з придбанням (у тому числі при імпорті) з метою подальшого використання транспортного засобу в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зауважуємо, що перелік контрольованих операцій визначено у п. 39.2 ПКУ. Право на податковий кредит з ПДВ виникає незалежно від того, чи використовувався в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду такий транспортний засіб або чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Звичайно, підтвердженням права на податковий кредит є податкова накладна або митна декларація.

Щодо безоплатно отриманого транспортного засобу, одразу зауважимо, що відповідно до п. 144.1 ПКУ, в податковому обліку амортизуються витрати, які понесені в процесі придбання об’єкта основних засобів. Тому якщо транспортний засіб був безоплатно отриманий, то у податковому обліку він не амортизується.

Згідно з пп. 135.5.4 ПКУ, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче від звичайної ціни, включається в інші доходи. Крім того, безоплат­но отриманий транспортний засіб вважатиметься доходом на дату його фактичного отримання платником податку.

Таким чином, у податковому обліку на підставі пп. 135.5.4 ПКУ безоплатне отримання транспортного засобу визнаватимуть доходом. Відповідно до п. 137.10 ПКУ, датою визнання доходів вважатиметься дата фактичного отримання платником податку такого транспортного засобу.

До безоплатно наданих товарів, відповідно до пп. 14.1.13 ПКУ, належать товари, що надаються за договорами дарування та іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація, а також їх повернення, або без укладення таких договорів. Оскільки до товарів відносяться матеріальні активи (пп. 14.1.244 ПКУ), а до матеріальних активів належать й основні засоби (пп. 14.1.111 ПКУ), отримання транспортного засобу без будь-якої компенсації вважатиметься операцією з безоплатного отримання товару.

Згідно з пп. 14.1.13 ПКУ, безоплатно наданими вважаються товари, що надаються за договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Отже, передача ОЗ у вигляді автомобіля без отримання будь-якої компенсації є операцією з безоплатного надання (отримання) товарів, з відповідними податковими наслідками.

Як і завжди, в бухгалтерському обліку господарські операції мають бути оформлені належним чином. Так, операція з придбання (безоплатного придбання) оформлюється Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма № ОЗ-1). Згідно з п. 10 П(С)БО 7 «Основні засоби», первісною вартістю безоплатно отриманого транспортного засобу вважатиметься справедлива вартість на дату отримання ОЗ з урахуванням витрат, передбачених п. 8 цього положення. Визначимося з терміном «справедлива вартість ОЗ».

Справедлива вартість ОЗ – це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Відповідно до п. 13 Методичних рекомендацій з обліку ОЗ, на справедливу вартість безоплатно отриманих об’єктів ОЗ збільшується сальдо додаткового капіталу: дебет рахунка обліку ОЗ у кореспонденції з субрахунком 424 «Безоплатно одержані необоротні активи».

При зарахуванні ОЗ на баланс протягом строку корисного використання (експлуатації) ОЗ нараховується амортизація.
Таким чином, у бухгалтерському обліку амортизація на безоплатно отриманий автомобіль нараховується відповідно до обраного підприємством методу.

Слід зазначити, що така амортизація (безоплатно отриманого транспортного засобу) включається до складу інших доходів. Доход відображатиметься наступним чином:

• Дебет 424 «Безоплатно одержані необоротні активи»
• Кредит 745 «Дохід від безоплатно одержаних активів»

Звертаємо увагу!
Якщо первісна вартість безоплатно отриманого транспортного засобу включає витрати, передбачені п. 8 П(С)БО 7 (витрати на реєстраційні збори, суми ввізного мита тощо), за кредитом субрахунка 745 відображаються тільки суми амортизації щодо вартості безоплатно отриманих ОЗ (без врахування інших витрат, що формують первісну вартість).

Подскажите, пожалуйста, что можно сделать в случае неправильного заполнения платежного поручения? Какие последствия могут быть, если неправильно указано назначение платежа в платежном поручении?

Если в результате неправильно заполненного вами платежного поручения платеж зачислили не на тот код вида уплаты, вам следует подать заявление, в котором указать или на возврат ошибочно уплаченной суммы, или направление перечисления средств в счет погашения денежного обязательства по необходимому вам платежу. Для возврата/зачета ошибочно перечисленных денежных средств подача такого заявления является обязательным условием (п. 43.3 ст. 43 НКУ).

Хотя подача заявления возможна в течение 1095 дней после дня, в котором произошло ошибочное перечисление, советуем вам не затягивать, а подавать его сразу, как только обнаружите ошибку в заполнении платежного поручения.
А теперь о последствиях.

Приказом Миндоходов от 22.10.2013 г. утвержден Порядок № 609, где очень четко расписано заполнение поля «Назначение платежа» расчетного документа.

Заполняя платежное поручение, очень важно помнить о следующем:

• не допускаются пропуски (пробелы) между словами и служебными знаками при заполнении полей в назначении платежа (п. 2 Порядка № 609);
• уплата по каждому виду платежа и по каждому виду уплаты оформляется отдельными документами (п. 7 Порядка № 609);
• платежное поручение будет принято к исполнению, даже если данное поле заполнено с нарушением требований Порядка № 609, но платеж будет зачислен в счет оплаты обязательства под кодом «101» (п. 8 Порядка № 609).

Ни одним нормативным документом не предусмотрено начисление штрафных санкций за нарушение порядка заполнения поля «Назначение платежа».

Тем не менее, рассмотрим ситуацию, когда вы все-таки ошиблись и неверно заполнили назначение платежа.
Например, в поле № 2 следовало указать код «131» (налог на прибыль по результатам документальной проверки налогового и таможенного аудита), а вы указали «135».

В соответствии с Порядком № 609 деньги поступят по коду «101» в счет уплаты налога на прибыль.

Поскольку в соответствии со ст. 54 НКУ, сумма, начисленная контролирующим органом, является согласованным налоговым обязательством, который налогоплательщик должен выполнить своевременно и в полном объеме, если вы уплатите средства «не туда» в сроки, установленные НКУ, то к вашему предприятию могут быть применены следующие штрафные санкции:

• 10 % суммы налогового долга – при задержке до 30 календарных дней, следующих за последним днем срока уплаты согласованного денежного обязательства;
• или 20 % – при задержке более 30 календарных дней, следующих за последним днем срока уплаты (п. 126.1 НКУ).

Кроме того, согласно п. 129.4 НКУ, на сумму налогового долга (с учетом суммы штрафных санкций, но без учета суммы пени) начисляется пеня.

Наше підприємство займається торгівлею. Керівник з метою стимулювання збуту товару вирішив запровадити систему знижок (дисконтні картки). Як правильно відобразити у бухгалтерському та податковому обліку витрати на придбання таких карток і реалізацію товарів за дисконтними картками?

З метою стимулювання торгівлі багато підприємств, які займаються торгівлею, пропонують програму знижок. Дисконт – це і є знижка, яка у багатьох випадках пояснюється тим, що товар не був проданий у потрібний час або просто вийшов із моди. Такий товар не є зіпсованим або бракованим. Система знижок, або дисконтів – маркетинговий хід, спрямований на швидшу реалізацію товарів без надбавок та націнок.

Отже, виконавши певні умови, покупець має право отримати дисконтну картку.

Слід зазначити, що для того щоб покупець мав право на таку знижку, підприємство визначає розмір торговельних знижок та порядок їх отримання, організовує процес отримання дисконтних карток і все це оформлює Положенням про продаж товару за дисконтними картками (таке положення має бути доступне для покупців, тому зазвичай його розміщують у кутку покупця), затверджене наказом.

Облік дисконтних карток ведеться:
1) за дебетом субрахунку 209 «Інші матеріали», списання на рахунок 93 «Витрати на збут», оскільки вони є інструментом маркетингу і пов’язані зі стимулюванням збуту та рекламою;
2) на рахунку 08 «Бланки суворого обліку», передача карток до торговельної мережі для видачі покупцям здійснюється через субрахунок 209 «Інші матеріали».

Оскільки такі витрати на виготовлення (придбання) дисконтних карток пов’язані з господарською діяльністю підприємства, у податковому обліку їх можна включати до складу витрат на підставі пп. «г» пп. 138.10.3 ПКУ.

Зауважуємо:

• випущені дисконтні картки повинні передаватися особі, матеріально відповідальній за збереження та видачу карток;
• можливий варіант аналітичного обліку в журналі реєстрації виданих дисконтних карток (підприємство самостійно розробляє форму такого журналу);
• підстави для видачі можуть відображатися як у журналі, так і у Положенні про продаж товару за дисконтними картками.

Отже, підприємство самостійно вирішує, який варіант обліку дисконтних карток обрати.
Щодо нарахування ПДВ під час роздачі дисконтних карток, на наш погляд, у цій ситуації потрібно користуватися визначенням термінів пп. 14.1.202 та пп. 14.1.244 ПКУ, відповідно до яких під постачанням товарів розуміють будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару. Тому, відповідно до цього видачу (безоплатну) дисконтної картки можна назвати постачанням товару.
Наголошуємо, що основною ознакою придбання товару є перехід права власності. Оскільки дисконтна картка є власністю продавця, а покупець – тільки її користувачем, і це прописано у Положенні про продаж товару за дисконтними картками, то право власності в такому випадку залишається за продавцем, що є вирішальною умовою під час розгляду спірних питань з боку контролюючих органів.
Щодо нарахування ПДФО під час продажу товару за дисконтною карткою потрібно зауважити, що товарну знижку отримують усі без винятків отримувачі дисконтних карток. Тобто у цьому випадку ПДФО не нараховується. Це питання регламентує пп. 164.2.17 ПКУ, відповідно до якого дохід виникає як додаткове благо, отримане платником ПДФО у вигляді суми знижки на товари, роботи і послуги, індивідуально призначеної для такого платника податку. Якщо така знижка надавалася б окремій особі, то ПДФО не уникнути. Те, що такі знижки надаються усім держателям дисконтних карток без винятків, обов’язково прописується у Положенні про продаж товару за дисконтними картками.

Розглянемо приклад податкового та бухгалтерського обліку випуску та розповсюдження дисконтних карток.

Приклад 1
Підприємство з метою стимулювання збуту вирішило запровадити систему знижок за дисконтними картками. Випустили дисконтні картки кількістю 700 шт., витрати на випуск яких становлять 2940,00 грн (у тому числі ПДВ 490 грн) за ціною 4,20 грн за 1 шт. За звітний період видано 300 карток.

Приклад 2
Підприємство з метою стимулювання збуту вирішило запровадити систему знижок за дисконтними картками. Протягом місяця реалізовано товарів на суму 12 000,00 (без дисконтних карток) та 6000,00 грн (за дисконтними картками). Знижка складає 5 % від суми реалізації.

На нашому підприємстві тривалість зміни становить 24 години. Підкажіть, будь ласка, який у такому випадку порядок роздрукування Z-звіту?

При продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, підприємства, які проводять розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), зобов’язані щоденно друкувати фіскальні звітні чеки на реєстраторах розрахункових операцій (за винятком автоматів з продажу товарів) і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій (п. 9 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Наведена вище норма Закону враховує, що реєстратори розрахункових операцій повинні забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.

Визначення поняття «зміна» наведено в п. 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199: це період роботи реєстратора розрахункових операцій від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

Крім того, наведено важливе уточнення у примітках до формату і розрядності даних, що зберігаються у фіскальній пам’яті (додаток до Вимог): тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години.

Оскільки в добі всього 24 години, то при щоденній роботі з РРО Z-звіт необхідно роздруковувати щодня, при цьому усі режими роботи реєстратора (крім тих, що забезпечують усунення причин блокування) у разі перевищення максимальної тривалості зміни повинні блокуватися (п. 7 Вимог).

Отже, враховуючи все викладене вище, підсумуємо: суб’єкт господарювання, який працює цілодобово, повинен роздруковувати фіскальний звітний чек (Z-звіт) кожного дня, закінчивши робочу зміну, але не пізніше 24-х годин цього дня.