№3(26)(2014)

Після падіння Російської імперії внаслідок Лютневої революції 1917 року український національно-визвольний рух очолила Центральна Рада. Вже в червні 1917 року було створено національний виконавчий орган (фактично уряд) – Генеральний Секретаріат на чолі з Володимиром Винниченком, у складі якого розпочало роботу й Генеральне секретарство фінансів, першим головою якого було призначено відомого громадського і кооперативного діяча Христофора Барановського. Згодом генеральним секретарем фінансів став економіст зі світовим ім’ям професор Михайло Туган-Барановський, який був ініціатором створення української фінансової та грошової систем. 7 листопада 1917 року Центральна Рада проголосила створення Української Народної Республіки, а вже 9 грудня 1917 року було ухвалено низку законів, які фактично започаткували українську фінансову систему сучасного зразка.

Унiверсал
Української центральної ради

Народе український і всі народи України!

Тяжка й трудна година впала на землю Російської Республіки. На півночі в столицях іде межиусобна й кривава боротьба. Центрального Правительства нема й по державі шириться безвластя, безлад і руїна.
Наш край так само в небезпеці. Без власти, дужої, єдиної, народньої Україна також може впасти в безодню усобиці, різні, занепаду.
Народе Український! Ти, разом з братніми народами України, поставив нас берегти права, здобуті боротьбою, творити лад і будувати все життя на нашій землі. І ми, Українська Центральна Рада, твоєю волею, в ім’я творення ладу в нашій країні, в ім’я рятування всеї Росії, оповіщаємо:
Однині Україна стає Українською Народньою Республікою.
Не відділяючись від республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів.
До установчих Зборів України вся власть творити лад на землях наших, давати закони й правити належить нам, Українській Центральній Раді, і нашому правительству – Генеральному Секретаріятові України.
Маючи силу і власть на рідній землі, ми тою силою й властю станемо на сторожі прав і революції не тільки нашої землі, але і всієї Росії.
Отож оповіщаємо:
До території Народньої Української Республіки належать землі, заселені у більшости українцями: Київщина, Поділя, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення границь Української Народньої Республіки, як щодо прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини, так і сумежних губерен і областей, де більшість населення українське, має бути встановлене по згоді зорганізованої волі народів.
Всіх же громадян сих земель оповіщаємо:
Однині на території Української Народньої Республіки існуюче право власности на землі поміщицькі та инші землі нетрудових хазяйств сільськогосподарського значіння, а також на удільні, кабінетські та церковні землі – касується.
Признаючи, що землі ті єсть власність усього трудового народу й мають перейти до нього без викупу, Українська Центральна Рада доручає Генеральному Секретареві по земельних справах негайно виробити Закон про те, як порядкувати земельним комітетам, обраним народом, тими землями до Українських Установчих Зборів.
Право робітництва в Українській Народній Республіці має бути негайно упорядкована. А зараз оповіщаємо:
На території Народньої Республіки України відсьогодня встановлюється по всіх підприємствах вісім годин праці.
Тяжкий і грізний час, який перебуває вся Росія, а з нею і наша Україна, вимагає доброго упорядкування виробництва, рівномірного роспреділення продуктів споживання і кращої організації праці. І через те приписуємо Генеральному Секретарству праці від сього дня разом з представництвом від робітництва встановити державну контролю над продукцією України, пильнуючи інтересів як України, так і цілої Росії.
Четвертий рік на фронтах ллється кров і гинуть марно сили всіх народів світу. Волею і іменем Української Республіки ми, Українська Центральна Рада, станемо твердо на тому, щоб мир було встановлено якнайшвидше. Для того ми вживемо рішучих заходів, щоб через Центральне Правительство примусити й спільників і ворогів негайно розпочати мирні переговори.
Так само будемо дбати, щоб на мирному конгресі права народу українського в Росії і поза Росією не було в замиренню порушено. Але до миру кожен громадянин Республіки України, разом з громадянами усіх народів Російської Республіки, повинен стояти твердо на своїх позиціях, як на фронті, так і в тилу.
Останніми часами ясні здобутки революції було затемнено відновленою карою на смерть.
Оповіщаємо:
Однині на землі Республіки Української смертна кара касується.
Всім ув’язненим і затриманим за політичні виступи, зроблені до сього дня, як уже засудженим, так і незасудженим, а також і тим, хто ще до відповідальности не потягнений, дається повна амністія. Про се негайно буде виданий закон.
Суд на Україні повинен бути справедливий, відповідальний духові народу.
З тою метою приписуємо Генеральному Секретарству Судових Справ зробити всі заходи упорядкувати судівництво і привести його до згоди з правними поняттями народу.
Генеральному Секретарству Внутрішніх справ приписуємо:
Вжити всіх заходів до закріплення й поширення прав місцевого самоврядування, що являються органами найвищої адміністративної влади на місцях, і до встановлення найтіснішого зв’язку й співробітництва його з органами революційної демократії, що має бути найкращою основою вільного демократичного життя.
Так само в Українській Народній Республіці має бути забезпечено всі свободи, здобуті всеросійською революцією: свободу слова, друку, віри, зібранів, союзів, страйків, недоторканости особи і мешкання, право і можливість уживання місцевих мов у зносинах з усіма установами.
Український народ, що сам довгі літа боровшися за свою національну волю й нині її здобувши, буде твердо охороняти волю націо­нального розвитку всіх народностей, на Україні сущих, тому оповіщаємо, що народам великоруському, єврейському, польському й иншим на Україні признаємо національно-персональну автономію для забезпечення їм права і свободи самоврядування у справах їх національного життя. Та доручаємо нашому Генеральному Секретарству Національних справ подати нам в найближчому часі законопроект про національно-персональну автономію.
Справа продовольча є корінь державної сили в сей тяжкий і відповідальний час. Українська Народня Республіка повинна напружити всі свої сили і рятувати як себе, так і фронт і ті частини Російської Республіки, які потребують нашої допомоги.
Громадяне! Іменем Народньої Української Республіки, в федеративній Росії ми, Українська Центральна Рада, кличемо всіх до рішучої боротьби з усяким безладдям і руїнництвом та до дружнього великого будівництва нових державних форм, які дадуть великій і знеможеній Республіці Росії здоров’я, силу і нову будучність. Вироблення тих форм має бути проведене на Українських і Всеросійських Установчих Зборах.
Днем виборів до Українських Установчих Зборів призначено 27 грудня (декабря) 1917 року, а днем скликання їх – 9 січня (января) 1918 року.
У Київі 7 (20) листопаду року 1917. Українська Центральна Рада.

(Орфографія документа збережена, за винятком явних помилок. – Ред.)

Це закони: про створення Головної скарбниці УНР, до якої мали надходити всі державні податки і прибутки, що збиралися на території України; про створення Українського державного банку; про запровадження державних монополій тощо.

19 грудня 1917 року було видано Закон про запровадження в Україні першого паперового грошового знака – державного кредитового білету УНР, вартістю в 100 карбованців. Золотий вміст українського карбованця був паритетний золотому царському дореволюційному російському рублю – 17,424 долі щирого золота (0,774 г). На кредитовому білеті було зображено тризуб, який у березні 1918 року став державним гербом УНР. Згідно з законом, випуск Державним банком кредитових білетів тимчасово (до створення золотого запасу) забезпечувався державним майном – надрами, лісами, залізницями, державними монополіями тощо.

9 січня 1918 року Центральна Рада УНР прийняла IV Універсал, яким проголосила Україну «самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу». IV Універсал визначав основні засади самовизначення, державного ладу і перспективи державотворення в Україні, зокрема в економічній, торговельній і податковій сфері. «Однині Народна Українська Республіка, – зазначалося в Універсалі, – бере в свої руки найважливіші галузі торгівлі і всі доходи з неї повертатиме на користь народу. Торг товарами, які будуть привозитись з-за кордону і вивозитись за кордон, буде вести сама держава наша».

У січні 1918 року Генеральне секретарство фінансів отримало нову назву – Народне міністерство фінансів. 1 березня 1918 року УНР ухвалила закон про грошову одиницю і про карбування монет та випуск державних кредитових білетів. Таким чином було запроваджено нову грошову одиницю – гривню, яка мала містити 8,712 долі щирого золота і ділилася на 100 шагів. Фінансовою одиницею в Україні вважався карбованець, але постановою Центральної ради від 18 квітня 1918 року було введено в обіг гривні та поштові цінні розмінні «марки» – шаги (1 крб = 2 грн або 200 шагам).

Карта України 1918 року

Шаги – поштові цінні розмінні «марки»

Після укладення Брестського миру, який забезпечив Україні міжнародне визнання, Центральна Рада підписала з Німеччиною угоду про взаємний обмін валютами. В Києві у Державному банку було відкрито рахунок німецького Центрального банку на суму 2 млрд гривень, а німецька сторона відкрила рахунок Міністерства фінансів УНР у Берліні на суму 920 млн марок. Згідно з цією угодою, курс української гривні було зафіксовано на рівні 0,46 марки. Подібну угоду на суму 1 млрд грн було укладено з Австро-Угорщиною, а курс гривні було визнано паритетним австро-угорській кроні.

11 квітня 1918 року був ухвалений закон «Про тимчасові розписи видатків на 1918 рік», але закон про Державний бюджет був прийнятий вже іншим урядом. 18 квітня 1918 року Центральна Рада ухвалила закон про випуск розмінних марок Державної скарбниці, на яких було написано: «Ходить нарівні з дзвінкою монетою». Їх використовували як поштові знаки і як розмінну монету. Нестача розмінних грошей призвела до того, що виникали окремі міські гроші – бони, чеки, розмінні знаки. Так, на Волині, в Кременці функціонували розмінні білети вартістю 1, 3, 5 крб, у Дубно – чек вартістю 10 крб, у Луцьку – розмінні знаки вартістю 20 грн.

У цей час на території України, крім українських грошових знаків, в обігу були російські рублі, німецькі марки та австрійські крони. За часів Гетьманату Павла Скоропадського (29 квітня – 14 грудня 1918 року) продовжуються процеси національного фінансового державотворення. Відбулося вдосконалення фінансової системи та гілок влади, стало більш структурованим Міністерство фінансів: зокрема, було створено Фінансовий комітет, який мав опрацьовувати шляхи реформування грошової системи.

Міністр фінансів Антон Ржепецький продовжив фінансово-грошову політику, спрямовану на зміцнення міжнародного авторитету української грошової одиниці.

Налагоджувалося укладення міжнародних фінансових угод, зокрема з Німеччиною та Австро-Угорщиною був укладений Економічний договір на 1918–1919 рр. Рада Міністрів 12 травня надала Німеччині та Австро-Угорщині позику на суму 200 млн крб кожній, згідно з якою курс української валюти було прив’язано до німецької марки (1 марка = 0,75 крб) та австро-угорської крони (1 крона = 0,5 крб). Держава взяла курс на грошову реформу і вихід з рубльової зони. За міністра фінансів Антона Ржепецького розпочався процес укладання першого Державного бюджету України, який було завершено вже за часів Директорії УНР у січні 1919 року.

Український державний банк офіційно засновано 10 серпня 1918 року, коли Павлом Скоропадським було підписано Закон про затвердження статуту банку та здійснено асигнування коштів до його основного капіталу. Державний банк отримав основний і резервний капітал та був одночасно як емісійним і депозитним банком, так і банком державного короткострокового кредиту, який мав право приймати внески і видавати позики приватним та комерційним закладам і банкам. У вересні цього ж року засновано Державний земельний банк, який, як і Державний, був безпосередньо підпорядкований міністру фінансів. Головною валютою знову став карбованець, що містив 17,424 долі щирого золота.

Для боротьби з підробленням грошових знаків урядом було вжито низку заходів, а саме: затверджено тимчасовий Закон про кримінальну відповідальність за перевищення межових цін і спекуляцію, розглянуто проект Закону про боротьбу з валютною спекуляцією. Павло Скоропадський 8 липня 1918 року затвердив Постанову про міри боротьби зі спекуляцією закордонною валютою, яка забороняла «всякі умови по купівлі та продажу закордонних грошових знаків на суму більш, як одну тисячу (1000) карбованців, поза місцями, які зазначені Міністерством фінансів».

10 серпня 1918 року було затверджено Закон про тимчасовий порядок обстеження фальшивих монет та кредитових паперів. Протягом року було надруковано гроші номіналом 2, 10, 100 та 500 грн, серед яких 100-гривнева купюра вирізнялася довершеним мистецьким оформленням. Написи зроблено чотирма мовами – українською, російською, польською, єврейською.

Українська гривня на той час вважалася однією з найстабільніших валют в Європі. Вперше в економічній історії для стабілізації національної валюти було використано не золотий запас, якого молода українська держава не мала, а природні ресурси України – вугілля, цукор, зерно.

Дохідна частина бюджету складалася переважно за рахунок прямих (поземельний, промисловий, прибутковий, на нерухоме майно) та непрямих податків. 14 грудня 1918 року гетьман Павло Скоропадський склав свої повноваження, влада в Україні перейшла до уряду Директорії.

Далі буде...