№3(26)(2014)

«Христос Воскрес! Воістину Воскрес!», –
вітаємо ми одне одного протягом сорока днів після Воскресіння Господнього

Свято Світлого Христового Воскресіння – голов­на подія року для православних християн і найбільше православне свято церковного літургійного року, присвячене Воскресінню Ісуса Христа. Віра у Воскресіння Христове – це основа нашої віри, це перша і найбільша істина, яку почали проповідувати апостоли.

Християнська Пасха святкується навесні, але день святкування не фіксований, а визначається за місячно-сонячним календарем. Великдень святкується в першу неділю після весняного повного місяця, який настає після дня весняного рівнодення. День Воскресіння Христового припадає на період із 7 квітня (22 березня) по 8 травня (25 квітня). Ця православна пасхалія була встановлена на Першому Вселенському Соборі (325 р.), в місті Нікеї. Нею користуються і сьогодні.

Оскільки православна і католицька церкви використовують різні календарні системи, то і дати Пасхи та пов’язаних з нею свят, як правило, різні. Зазвичай, католицька Пасха припадає на один-два тижні раніше православної, але три рази на 19 років дати святкування збігаються.

Кожного року свято Воскресіння Христового припадає на різні числа місяця і час святкування «переходить» по новій даті, але Пасха завжди припадає на недільний день. Відповідно, всі свята, пов’язані за календарем з Великоднем (Вербна неділя, Вознесіння, Трійця), теж кожного року змінюють дату і називаються перехідними.

Святкування Воскресіння Христового починається із Пасхальної служби опівночі з суботи на неділю. Вона сповнена духовної радості та тріумфу, це урочистий гімн Світлому Христовому Воскресінню, примиренню Бога і людини, перемозі життя над смертю. Хресний хід зі свічками під величезним склепінням нічного неба, червоні ризи священнослужителів, радісний спів, взаємні вітання з вигуками «Христос воскрес! Воістину воскрес!». Все це – святкова Пасхальна служба. На першому тижні – Світлої седмиці, у всіх храмах відбуваються особливі богослужіння, ми дякуємо Богу за порятунок наших душ.

Розп’яття Христа відбулося в п’ятницю, Страсну (або Велику), на горі Голгофі, поблизу міських стін Єрусалима. Один з учнів Спасителя, Йосип Аримафейський, з дозволу прокуратора Іудеї Понтія Пілата зняв тіло Спасителя з хреста і поховав Його. Первосвященики виставили біля гробу Господнього варту.

За іудейським звичаєм, труна являла собою печеру, розміщену в скелі. Тіло померлого змащували маслом та пахощами, обвивали тканиною і клали на кам’яну плиту. А вхід до печери закривали великим каменем. Так вчинили і з тілом Ісуса – за одним винятком: його поховання відбувалося в поспіху – закінчувалася п’ятниця, а в суботу (яка настає з вечора п’ятниці) за іудейськими звичаями не можна робити жодних справ, тому тіло Ісуса не встигли намастити пахощами.

Благочестиві жінки, учениці Христа, дуже переживали з цього приводу. Тому рано-вранці в неділю, взявши пахучі олії, вони поспішили до гробу, щоб виконати все необхідне. Цих жінок церква іменує мироносицями.

Жінки, здивовані самим фактом явища їм Ангела, здивувалися ще більше, побачивши, що гробниця порожня. У печері лежала тільки тканина, в яку було загорнуто тіло. Заспокоївшись, вони згадали слова, сказані Спасителем: «Як Йона був у череві кита три дні і три ночі, так і Син Людський у серці землі три дні і три ночі» (Мф. 12,40). Вони згадали й інші слова Христа про воскресіння через три дні після смерті, що здавалися їм туманними і незрозумілими. Учні Христа думали, що це метафора, і Христос говорив про Своє воскресіння не в прямому сенсі. Сум жінок змінився радістю, і вони побігли повідомити про Воскресіння апостолам.

Увечері того ж дня апостоли зібралися в одному єрусалимському будинку, щоб обговорити те, що сталося. Двері були щільно зачинені – апостоли побоювалися переслідування влади. Раптом увійшов Сам Господь і, вставши серед них, сказав: «Мир вам!».

До речі, апостола Фоми в неділю у тому єрусалимському будинку не було. І коли інші апостоли розповіли йому про диво, він не повірив – за що, власне, і був названий невіруючим. Фома не вірив у розповіді про Воскресіння Ісуса до тих пір, поки на власні очі не побачив Його, а на Його тілі – рани від цвяхів, якими Христа прибивали до хреста, і пробиті списом ребра Спасителя... Після цього Фома, як і інші апостоли, пішов проповідувати Благу звістку.

Святкування Великодня триває сорок днів – рівно стільки, скільки Христос являвся Своїм учням після Воскресіння. Христос воскрес і вознісся на небо, але Він завжди серед нас. Кожен може доторкнутися до Нього – на божественній літургії, коли священик виходить до людей з Тілом і Кров’ю Христа.

Немає більшої радості, ніж та, яку ми відчуваємо, коли вітаємось одне з одним:
«Христос Воскрес! Воістину Воскрес!».