№4(27)(2014)

Роз’ясніть, будь ласка, питання про поворотну фінансову допомогу. Коли ми маємо нараховувати умовно-нараховані відсотки за договором між юридичними особами, який надає нам право користуватися коштами два роки, якщо згідно з ПКУ базовим податковим періодом є квартал?

Згідно з пп. 14.1.257 ПКУ, поворотна фінансова допомога – це грошові кошти, що надійшли платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та які обов’язково підлягають поверненню.
Відповідно до норм пп. 135.5.5 ПКУ, надходження і повернення суми поворотної фіндопомоги, отриманої від платника податку на прибуток на загальних підставах (особи, що не мають пільг з податку на прибуток, у т. ч. право застосовувати нижчі ставки податку на прибуток), не відображаються в податковому обліку.
Якщо на кінець звітного періоду в підприємства є борг за такою допомогою, то варто розрахувати умовні відсотки на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилася неповерненою на кінець звітного періоду. Підприємства визначають їх у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої допомоги (пп. 14.1.257 ПКУ).
Для визначення оподатковуваного прибутку застосовуються такі податкові періоди: календарний квартал, півріччя, три квартали, рік. Відповідно до п. 152.9 ПКУ, базовим податковим (звітним) періодом:
• до 04.08.2013 р. – для платників податку на прибуток був квартал;
• з 04.08.2013 р. до 01.01.2014 р. (зміни внесені Законом України від 04.07.2013 р. № 403-VII) є календарний квартал або календарний рік, якщо підприємство – платник щомісячних авансових внесків з податку на прибуток у порядку, визначеному п. 57.1 ПКУ.
Тому підприємства – платники податку на прибуток, які сплачують щомісячні авансові внески з податку на прибуток, податкові наслідки з поворотної фіндопомоги визначають за підсумками року.
Ті платники, які подають звітність з прибутку раз на рік, але не сплачують щомісячні авансові внески з податку на прибуток, і, відповідно, ті, які повинні звітувати щоквартально (випадки, наведені в абз. 9 і 10 п. 57.1 ПКУ), для визначення податкових наслідків з поворотної фіндопомоги мають орієнтуватися на квартальний період.
Таку саму думку висловили й податківці в За­га­ль­но­доступному інформаційно-довідковому ресурсі (ЗІДР, колишня назва – ЄБПЗ) у підкатегорії 102.06.03.
Тому якщо в 2013 р. ви подавали річну декларацію з прибутку, але згідно з п. 152.9 ст. 152 ПКУ базовим податковим періодом для вас є квартал (бо ви не були платником щомісячних авансових внесків з податку на прибуток), то в разі неповернення фіндопомоги в періоді її отримання (кварталі) слід показати нарахування умовних відсотків.
Умовні відсотки нараховуються саме на борг, що залишився непогашеним на кінець кварталу. Тому в разі повернення фіндопомоги в період її отримання нараховувати умовні відсотки не потрібно.
З 01.01.2014 р. у п. 152.9 ст. 152 ПКУ внесено зміни (Законом України від 24.10.2013 р. № 657-VII) та визначено, що для цілей розд. III «Податок на прибуток підприємств» використовуються такі податкові періо­ди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому обумовлено, що базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік для платників податків, зазначених у п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу.
Тому з 01.01.2014 р. платники податку на прибуток, які подають звітність раз на рік, незалежно від того, сплачують вони чи ні щомісячні авансові платежі, визначають податкові наслідки з поворотної фіндопомоги за підсумками року.
Податкові наслідки з поворотної фіндопомоги визначаються за підсумками кварталу, тільки для тих, хто звітує поквартально.

Перша фінансова звітність суб’єкта господарювання за 2013 рік, складена за МСФЗ, має включати: узгодження його власного капіталу в звітності за П(С)БО з його власним капіталом за МСФЗ на дату переходу на МСФЗ. Допускаючи можливість використання справедливої вартості у своєму звіті про фінансовий стан товариства за МСФЗ на початок періоду як доцільну собівартість об’єкта основних засобів, нематеріального активу, виникає питання, чи потрібно відображати в примітках до фінзвітності узгодження дат щодо власного капіталу товариства у звітності за П(С)БО з його власним капіталом за МСФЗ?

Згідно з п. 24 МСФЗ 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності», перша фінансова звітність суб’єкта господарювання, складена за МСФЗ, має включати:
a) узгодження його власного капіталу в звітності за попередніми ЗПБО з його власним капіталом за МСФЗ для обох дат, а саме:
– дати переходу на МСФЗ;
– дати кінця найпізнішого періоду, відображеного в най­останнішій річній фінансовій звітності суб’єкта господарювання за попередніми ЗПБО;
б) узгодження загального сукупного прибутку за МСФЗ за найпізніший період у найостаннішій річній фінансовій звітності суб’єкта господарювання. Відправною точкою для такого узгодження є загальний сукупний прибуток за попередніми ЗПБО за той самий період або, якщо суб’єкт господарювання не відображає в звітності таку загальну суму, прибуток або збиток за попередніми ЗПБО;
в) якщо суб’єкт господарювання вперше визнав або сторнував будь-які збитки від зменшення корисності при складанні свого звіту про фінансовий стан за МСФЗ на початок періоду – розкриття інформації, що вимагалося б МСБО 36 «Зменшення корисності активів», у разі визнання суб’єктом господарювання цих збитків від зменшення корисності або їхнього сторнування у періоді, що починається з дати переходу на МСФЗ.
Таким чином, суб’єкт господарювання повинен містити у своїй першій фінансовій звітності за МСФЗ вищезазначені узгодження. Якщо ж у процесі переходу з П(С)БО на МСФЗ складена фінансова звітність на обидві дати не містить коригувань у зв’язку з таким переходом, у примітках до фінансової звітності обов’язково зазначається цей факт.

Можно ли разместить временное сооружение (торговый павильон) в пределах красных линий улицы на условиях личного срочного сервитута? Какими нормативно-правовыми актами регламентируется этот вопрос?

Указанный Вами павильон является временным сооружением, порядок размещения которого указан в Приказе Министерства регионального развития, строительства и жилищно-коммунального хозяйства Украины «Об утверждении Порядка размещения временных сооружений для осуществления предпринимательской деятельности» от 21.10.2011 г. № 244.

Согласно упомянутому выше Порядку размещения временных сооружений, для получения разрешения необходимо обратиться в местный совет (района, города) по месту планируемого размещения павильона за разъяснением порядка в конкретном районе.
Кроме того, если земля относится к так называемому дорожному фонду, разрешение выдает Государственное агентство автомобильных дорог Украины на основании ст. 37 Закона Украины «Об автомобильных дорогах» от 08.09.2005 г. № 2862-IV (с изменениями и дополнениями).
Возможность размещения временного сооружения решается в указанных органах, согласно поданным Вами документам.

27 февраля 2014 года налоговая инспекция аннулировала свидетельство НДС. Мотив – отсутствие субъекта по юридическому адресу. Мы узнали об этом в середине марта, сейчас оформляем новое. За период с 01 по 15 марта 2014 года поступали деньги на расчетный счет в качестве п/оплаты с учетом НДС. Как быть с этим НДС, чтобы не обидеть клиентов?

Относительно самого факта аннулирования свидетельства НДС:
Если предприятие подтверждало ведомости в ЕГР, а также есть документы, подтверждающие местонахождение (например, договор аренды), рекомендуем обжаловать решение налоговых органов, чтобы восстановить статус плательщика НДС. Это поможет на 100 % решить проблему.
В противном случае операции за период работы «без НДС» не будут участвовать в формировании у Вашего контрагента налогового кредита. Если они отобразили этот НДС в составе налогового кредита – его могут снять.

Ваши контрагенты могут обратиться к Вам за возмещением ущерба от потери налогового кредита (теоретически есть такая возможность). Единственное – на данный момент не в полной мере выработана позиция налоговых органов о возможности отнести указанное возмещение ущерба на валовые затраты и тем самым уменьшить базу налогообложения.

На нашому підприємстві було призвано робітника. Замість повістки на мобілізацію він надав мобілізаційне розпорядження, в якому вказано, що він зобов’язаний з’явитися 08.03.2014 р., але він працював до 18.03.2014 р., відповідно поїхав 19.03.2014 р. Ми не хочемо його звільняти. Як правильно це оформити?

Працівники зобов’язані з’явитися до військових частин або на збірні пункти військкоматів у строки, зазначені в отриманих ними документах: мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях військових комісарів, які повинні містити термін, на який призвано працівника (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII, Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII).
Якщо у повістці вказано, що військовозобов’язаного працівника призивають на навчальні збори, то на першому етапі документального оформлення підприємством видається наказ про увільнення співробітника від роботи на час проходження навчальних військових зборів на підставі мобілізаційного розпорядження (повістки). Нагадаємо, що відповідно до ст. 119 КЗпП і ч. 11 ст. 29 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII, за призваними на збори військовозобов’язаними на весь період зборів, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігається робоче місце і середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації, з якими військовозобов’язаний перебуває в трудових відносинах, незалежно від форми власності роботодавця. Такі умови та гарантії слід обов’язково зазначити в наказі, який видається в такому випадку.
Таким чином, працівники, що були призвані на збори, з дня отримання повістки про призов і до повернення не підлягають звільненню з роботи з ініціативи роботодавця незалежно від підпорядкування і форм власності.
Під час таких зборів середня зарплата зберігається та виплачується роботодавцем військовозобов’язаного, але на підставі п. 2 Постанови КМУ «Про порядок і розмір грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів» від 23.11.2006 р. № 1644 та п. 11 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів, затвердженої Наказом Міноборони від 12.03.2007 р. № 80, такі витрати підлягають компенсації роботодавцю військовими комісаріатами.
У такому разі війсь­ко­во­зо­бо­в’язаному, викликаному на збори, роботодавець повинен сплатити повністю всю заробітну плату за відпрацьований час до дати його увільнення від роботи у зв’язку з такими обставинами, а також середню зарплату за перші півмісяця зборів. Під час перебування військовозобов’язаного на зборах решта заробітної плати виплачується на загальних умовах та в терміни, затверджені керівником підприємства.
Для компенсації витрат підприємству слід надати у військовий комісаріат, в якому перебуває на обліку військовозобов’язаний працівник, рахунки, які акцептуються першими відділеннями військових комісаріатів і передаються у фінансово-господарські відділення для сплати (п. 12 Інструкції № 80). До рахунку слід долучити й відомість про виплату середньої заробітної плати, нарахованої призваному співробітнику. Документи для отримання компенсації від військкомату слід подавати після завершення зборів військовозобов’язаного працівника, адже саме тоді буде встановлена фактична сума витрат підприємства.
У кадрових документах (у табелі обліку робочого часу) така відсутність співробітника на роботі відображається як ІН (код 22), тобто «інший невідпрацьований час, передбачений законодавством» (військові збори).
Військовий квиток, який є підтвердженням участі військовозобов’язаного в зборах, має містити дані про їх тривалість, а також бути засвідченим печаткою військової частини. Військовозобов’язаний повинен подати його в кадрову службу підприємства.

На Ваше питання щодо мобілізації можемо відповісти наступне:
Враховуючи, що мобілізація не підпадає під дію п. 3 ст. 36 КЗпП, в якому вказано, що в разі призову або вступу працівника на військову службу його звільняють, і це питання законодавчо не врегульовано, тому якщо працівника викликали у військкомат у зв’язку з мобілізацією, його можна не звільняти.
З 01.01.2014 р. набрав чинності Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 р. № 1169-VII, згідно з яким внесені зміни в Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу». Зокрема ст. 39 доповнили новими другою та третьою частинами такого змісту: «За громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності». Також Законом внесені зміни в ст. 119 КЗпП, яку доповнили новою частиною такого змісту: «Працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку».
Наказ про мобілізацію робиться на підставі мобілізаційного розпорядження, на термін, вказаний у такому розпорядженні.

До 01.01.2014 г. сотрудница работала в учреждении 1, которое оплатило ей листок нетрудоспособности до 18.02.2014 г. С 01.01.2014 г. произошла реорганизация учреждения и сотрудница на основании п. 5 ст. 36 КЗоТ Украины была уволена в порядке перевода в учреждение 2. Структурное подразделение, в котором она работала, стало структурной единицей подразделения 2. Она была зачислена в его штат. Листок нетрудоспособности с 19.02.2014 г. ей продлили на 14 календарных дней. Какое учреждение должно ей оплатить второй листок нетрудоспособности по беременности и родам (учреждение 1 или учреждение 2) и насколько это принципиально?

Согласно ст. 59 Хозяйственного кодекса Украины, наряду с «разделением» выделяют и такую форму реорганизации, как «выделение одного или нескольких новых субъектов хозяйствования». Однако в результате такого выделения прекращения субъекта хозяйствования не происходит. Реорганизованное предприятие продолжает свою деятельность наравне с новым, которое выделилось из него.
Из вопроса следует, что было осуществлено преобразование предприятия путем выделения предприятия 2 из предприятия 1.
Согласно ч. 4 ст. 59 Хозяйственного кодекса Украины, в случае разделения предприятия все имущественные права и обязанности переходят по разделительному акту (балансу) в соответствующих долях к каждому из новых субъектов хозяйствования, образованных в результате этого разделения. В случае выделения одного или нескольких новых субъектов хозяйствования к каждому из них переходят по разделительному акту (балансу) в соответствующих долях имущественные права и обязанности реорганизованного субъекта. Вместе с этим осуществляется перераспределение кадров.
Учитывая то, что Вас перевели на работу в предприятие 2, именно оно осуществляет все операции, направленные на выплату больничных.

Я нахожусь в отпуске по уходу за ребенком, которому 2,5 месяца. Мужа отправляют в командировку. Предусматривает ли законодательство Украины освобождение мужа от командировок в случае, если жена находится в отпуске по уходу за ребенком?

Законодательство Украины не предусматривает освобождение мужа от командировок в случае, если жена находится в отпуске по уходу за ребенком.
Однако следует учесть, что трудовые отношения с работником осуществляются на основании трудового договора. Трудовой договор – это соглашение между работником и собственником предприятия (учреждения, организации или уполномоченным им органом либо физическим лицом), согласно которому работник обязуется выполнять работу, определенную этим соглашением, с подчинением внутреннему трудовому распорядку, а собственник предприятия (учреждения, организации или уполномоченный им орган либо физическое лицо) обязуется выплачивать работнику заработную плату (ст. 21 Кодекса законов о труде Украины – далее КЗоТ Украины).
Согласно ст. 31 КЗоТ Украины, работодатель не имеет права требовать от работника выполнения работы, не обусловленной трудовым договором.
Из указанного выше следует, что если трудовым договором или должностной инструкцией не предусмотрена обязанность Вашего мужа отбывать по распоряжению работодателя в командировки, то работодатель не имеет права этого требовать.
Следует также учесть, что если требование работодателя обосновано трудовым договором и/или должностными обязанностями работника, работник не имеет права отказаться от командировки. Отказ без уважительных причин от выполнения таких обязанностей считается нарушением трудовой дисциплины, за которое может быть применено дисциплинарное взыскание. Если работник после применения к нему взыскания за необоснованный отказ выехать в командировку продолжает отказываться от выездов, то на него может быть наложено взыскание вторично, в том числе в виде увольнения согласно п. 3 ст. 40 КЗоТ Украины.

Мы – фермерское хозяйство – юридическое лицо на фиксированном налоге 5 %. В штате у нас нет ни одного работника, все обязанности, связанные с отчетной работой, выполняет учредитель. Заработная плата ему не начислялась и не выплачивалась. До 2013 года деятельность не велась и отчеты были нулевыми. В этом году мы получили первую прибыль и, как полагается, оплатили 5 % единого налога. По факту получилось, что оплатили на расчетный счет не единого налога, а подоходного! Об этом мы узнали, когда налоговая сообщила о том, что у нас обнаружена недоимка. Налог мы еще раз оплатили, применив правильные реквизиты, но деньги зависли на расчетном счете подоходного налога. В налоговой инспекции говорят, что не вернут нам их, предлагая отнести их на з/п. Но у нас нет финансовой возможности и целесообразности лишний раз уплачивать налоги, так как учредитель решает все вопросы фермерского хозяйства. Имеем ли мы право не начислять и не выплачивать з/п учредителю? Еще один момент: мы работаем по договору совместной обработки земли, в котором указано, что все затраты по обработке земли, сбору урожая и т. д. ложатся на вторую сторону, то есть не на нас. Должны ли мы будем заплатить штраф и вернут ли нам эти деньги?

Предлагаем воспользоваться возможностями, которые дает нам Налоговый Кодекс Украины (далее – НКУ). В Вашем случае имеют место ошибочно уплаченные налоги (ошибка в определении бюджетной классификации, счета и т. п.).
Итак, согласно п. 43.1. ст. 43.1 НКУ, ошибочно и/или излишне оплаченные суммы денежного обязательства подлежат возвращению плательщику, кроме случаев наличия у такого плательщика налогового долга.
В случае наличия у налогоплательщика налогового долга возвращение ошибочно и/или излишне оплаченной суммы денежного обязательства на текущий счет такого плательщика налогов в учреждении банка или путем возвращения наличными средствами по чеку, в случае отсутствия у налогоплательщика счета в банке, проводится лишь после полного погашения такого налогового долга налогоплательщиком (п. 43.2 ст. 43 НКУ).
Налогоплательщик должен подать в налоговый орган соответствующее заявление о возврате (кроме возвращения излишне удержанных (оплаченных) сумм налога из доходов физических лиц, которые рассчитываются контролирующим органом на основании поданной налогоплательщиком налоговой декларации за отчетный календарный год путем проведения пересчета по общему годовому налогооблагаемому доходу плательщика налога) в течение 1095 дней от дня возникновения ошибочно и/или излишне оплаченной суммы (п. 43.3 ст. 43 НКУ).
Согласно п. 43.4 ст. 43 НКУ, налогоплательщик подает заявление на возвращение ошибочно и/или излишне оплаченных денежных обязательств в произвольной форме. В заявлении указывается направление перечисления средств: на текущий счет налогоплательщика в учреждении банка; на погашение денежного обязательства (налогового долга) по другим платежам, контроль за производством которых возложен на контролирующие органы, независимо от вида бюджета; возвращение наличными средствами по чеку в случае отсутствия у налогоплательщика счета в банке.
Как видим, вопрос трудоустройства или нетрудоустройства руководителя при возврате ошибочно перечисленных налогов не стоит. Поэтому рекомендуем Вам обратиться в налоговую инспекцию в соответствии со ст. 43 НКУ.

Я приняла работника на период с 01.01.2014 г. по 31.03.2014 г. Мы не хотим его увольнять. Как правильно поступить? Нужно его уволить, а затем снова принять? Если увольнять, то согласно п. 2 ст. 36 КЗоТ Украины?

Согласно п. 2 ст. 23 КЗоТ Украины, трудовой договор может быть заключен на определенный срок, установленный по согласованию сторон.
Для этого в заявлении о приеме на работу со­трудника по срочному трудовому договору и в при­казе о приеме на работу должно быть указано: «...при­нять... по срочному трудовому договору...» (с указанием необходимого срока трудового договора).
Увольнение, согласно п. 2 ст. 36 КЗоТ Украины, предусматривает возможность прекращения трудового договора в связи с истечением его срока.
Обращаем внимание, что на основании п. 2 ст. 36 КЗоТ Украины может быть прекращен только срочный трудовой договор в последний день срока действия. Если же в последний рабочий день срока трудового договора работник не был уволен, трудовые отношения считаются продленными на неопределенный срок, в соответствии со ст. 391 КЗоТ Украины.
Учитывая вышесказанное, если Вы хотите продолжить с работником трудовые отношения, то для этого нет необходимости его увольнять, а затем снова принимать на работу.