Експерти припускають, що очікування підтримки Клінтон з боку афроамериканців, іспаномовних і жінок були завищені - повідомляє Голос Америки.

Американське суспільство ніколи не було настільки розділене, як зараз. Бесіди з виборцями дозволили зробити висновок, яким чином глибокі розколи між окремими сегментами американського електорату сприяли несподіваній перемозі республіканського кандидата Дональда Трампа на президентських виборах.

Більшість авторитетних соцопитувань передбачали, що Хілларі Клінтон впевнено йде до перемоги. Соціолог Нейт Сілвер, наприклад, на своєму сайті напередодні дня виборів оцінював шанси Клінтон на перемогу в 72 відсотка.

Ці попередні оцінки в деякій мірі були засновані на припущеннях, що традиційні прихильники демократів, зокрема афроамериканці та іспаномовні виборці, нададуть Клінтон серйозну підтримку.

Але екзит-поли Дослідницького центру П'ю, проведені на ранок після голосування, показали, що Клінтон не отримала такої високої підтримки з боку цих двох демографічних груп, як президент Барак Обама.

У 2008 році перевага Обами над його республіканським опонентом Джоном Маккейном серед афроамериканців склала 91 процентний пункт. В цьому році Клінтон також отримала суттєву перевагу над Трампом в цій групі, але вона була менше - 80 процентних пунктів. При цьому Трампу, який на початку своєї кампанії називав іммігрантів з Мексики насильниками і обіцяв змусити Мексику платити за гігантську стіну на кордоні, вдалося отримати більше голосів іспаномовних виборців, ніж Мітт Ромні в 2012 році.

Демократичний соціолог Джефф Гарін в бесіді з виданням Politico припустив, що люди, які вивчали ці опитування, помилково вважали, що стрімке зростання різноманіття населення США автоматично піде на користь Клінтон.

«Панувало переконання, що демографічні зміни - це доля, і вони приведуть до певного результату», - говорить він.

Де були жінки?

Аналогічні припущення, по всій видимості, будувалися і щодо жінок, які не зробили Клінтон переважну підтримку, як передбачав Сільвер приблизно за місяць до голосування. Насправді Клінтон отримала 54 відсотки голосів жінок - на один процентний пункт менше, ніж Обама в 2012 році.

Чому соціологи помилилися? Єдиним соцопитуванням, який не передбачав нищівну перемогу Клінтон, і тому викликав нарікання, було спільне опитування USC Dornsife і Los Angeles Times. Організатори опитування пояснюють це необ'єктивністю інформантів.

«Жінки, які зізнавалися, що вони підтримували Трампа, з набагато меншою ймовірністю говорили, що їм комфортно розмовляти з соціологом про свої уподобання», - заявили вони.

Різниця в рівні освіти.

Не дивно, що найбільшу підтримку Трамп отримав від групи, яка активно виступала за нього протягом всієї кампанії: білих виборців, які не мають вищої освіти. Екзит-пол NBC показав, що 65 відсотків виборців з цієї групи вибрали Трампа, і лише 29 відсотків проголосували за Клінтон. Такого розриву не було з часів перемоги Рональда Рейгана над Уолтером Мондейлу в 1984 році.

Трамп сам згадував про цю групу коли говорив про «забутих людей» у своєму виступі з нагоди перемоги в середу.

Як зауважив оглядач New York Times Дж. Д. Венс: «Створюється відчуття, що багато лідерів громадської думки Америки розглядають проблеми, про які говорять представники цієї групи, в кращому випадку як результат їх дурості, а в гіршому - як прояв расизму. І це підтверджує найгірші побоювання багатьох. «Забуті люди» вже вважають, що їхнє становище не турбує еліти, які проживають в прибережних районах країни, а багато представників цих самих еліт, здається, цілком згодні з цим».

Чи збережеться розкол?

За підсумками цієї жорсткої кампанії Клінтон і Трамп, схоже, сходяться в одному: країні потрібна єдність. Переможний виступ Трампа звучала великодушно. У ньому не було сарказму по відношенню до Клінтон, але зате містилися заклики до об'єднання.

«Прийшов час, коли Америка повинна залікувати рани розколу і згуртуватися, - сказав він. - Я обіцяю кожному громадянину нашої країни, що я буду президентом усіх американців, і це дуже важливо для мене. Я звертаюся до тих, хто вважав за краще не підтримувати мене (а таких було достатньо), за рекомендаціями і допомогою, щоб ми могли працювати разом і об'єднати нашу велику країну».