Верховна Рада ухвалила закон про транскордонне співробітництво. За відповідне рішення проголосували 234 народних депутати, передає кореспондент УНН.

Ухваленим законом запроваджуються поняття об'єднання єврорегіонального співробітництва та європейське об’єднання транскордонного співробітництва.

Визначено, що об’єднання єврорегіонального співробітництва – форма транскордонного співробітництва зі статусом юридичної особи відповідно до національного законодавства держави, на території якої є його місцезнаходження, метою якого є заохочення, підтримка та розвиток в інтересах населення транскордонного та міжтериторіального співробітництва між суб’єктами і учасниками таких відносин у сферах спільної компетенції та відповідно до повноважень, установлених згідно з національним законодавством відповідних держав. 

Європейське об’єднання територіального співробітництва - об’єднання суб’єктів транскордонного співробітництва України та відповідних суб’єктів сусідніх держав - членів Європейського Союзу зі статусом юридичної особи відповідно до національного законодавства держави-члена ЄС, на території якої є його місцезнаходження.

Згідно з порівняльною таблицею до законопроекту, одним із нововведень є те, що загальну координацію транскордонного співробітництва і контроль за дотриманням законодавства з питань транскордонного співробітництва здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування державної регіональної політики за участю Міністерства закордонних справ України. Тоді як у чинному законодавстві координацію транскордонного співробітництва здійснював ще й центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. 

Говорячи про необхідність ухвалення вказаного закону, представник профільного комітету Оксана Юринець зазначила, що “на практиці часто виникає ситуація, коли європейські партнери готові виділити кошти на проекти, але українська сторона не може своєчасно і в повному обсягу виконати власні зобов'язання щодо співфінансування. Тому такі проекти або взагалі не реалізовуються, або затримуються в часі. Тому існує необхідність удосконалити правові рамки, які уможливлять нові організаційно-правові форми двостороннього співробітництва".