Відповідь аудитора
У цій ситуації це не взаємозалік, а переведення боргу від Вас (Боржник 1) до нерезидента РФ – Постачальнику (Боржник 2) за кредитом з нерезидентом РФ (Кредитор). Переведення боргу регулюється ст. 520-524 Цивільного кодексу України. Боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Причому в контракті з постачальником – нерезидентом (Боржник 2) не має бути заборони на таку поступку права вимоги. Відповідно до ст. 520 ЦКУ, боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з п. 2.11 Постанови НБУ № 270 «Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам», територіальне управління НБУ анулює реєстрацію кредитного договору у випадку (серед іншого):
- відповідного письмового звернення резидента-позичальника з обґрунтуванням підстав для анулювання (відмова резидента-позичальника від отримання кредиту або відмову нерезидента-кредитора надати кредит, переоформлення договору на інший вид договору на повну суму кредиту, переведення боргу на нерезидента і т.д.).
Тому, надавши Договір переведення боргу, реєстрація кредитного договору в НБУ буде скасована.
Згідно з п. 1.10 Інструкції № 136 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», експортна, імпортна операція можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов’язань за цими операціями зарахуванням, якщо:
- вимоги випливають зі взаємних зобов’язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;
- вимоги однорідні;
- строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги.
Документи, які необхідно оформити резиденту:
- письмова згода кредитора;
- договір про переведення боргу (тристоронній).
Доповнення юриста
Переуступка права вимоги (цесія) характеризується зміною кредитора в зобов’язанні, на відміну від «переведення боргу», де змінюється боржник. Зазначена операція можлива за умови, що в первинному договорі немає обмежень щодо переуступки прав вимоги.
Право вимоги можна переуступити на будь-якому етапі дії основного зобов’язання, коли право вимоги настало або ще не настало.
За умовами українського законодавства договір переуступки права вимоги укладається в тій самій формі, в якій укладався основний договір (ст. 513 Цивільного кодексу України).
До нового кредитора переходять всі права, які має старий кредитор. Однак договором можна передбачити обмеження в правах, які не переходять. Так, пропонується обмежити обсяг прав виключно сумою основного боргу, але без штрафних санкцій, нарахованих до моменту переходу права вимоги до нового кредитора.
Здійснення зміни кредитора відбувається без згоди боржника (ст. 516 Цивільного кодексу України). Однак необхідно повідомити боржника з метою належного виконання ним своїх зобов’язань, інакше, якщо він перерахує гроші на рахунок первинного кредитора, буде вважатися, що свої зобов’язання він виконав правильно. В такому випадку новому кредитору доведеться вимагати повернення грошей від старого. Щоб прибрати зазначені ризики та мінімізувати кількість документів, пропонуємо вписати в договір переуступки прав також і боржника, для якого, в свою чергу, розписати обсяг обов’язків. Підписаний усіма сторонами (старим кредитором, новим кредитором і боржником) договір буде достатнім доказом повідомлення боржника про зміну кредитора.
Договір може бути оплатним або неоплатним. Згідно з неоплатним договором, право вимоги переходить за номіналом. За оплатним договором право вимоги передається за вартістю нижче номіналу. У разі укладення оплатного договору переуступки прав, така операція підпадає під визначення фінансової послуги (Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-III).
Основні умови договору переуступки права вимоги (цесії) згідно з цивільним законодавством:
- сторони договору (пропонуємо поряд з кредиторами вказувати боржника);
- предмет (опис конкретного права, яке передається; договір, на підставі якого це право передається);
- ціна договору;
- умови передачі права вимоги;
- момент, з якого право вимоги передається;
- види й перелік документів, які підтверджують право вимоги;
- відповідальність сторін за невиконання умов договору;
- інші умови, які сторони вирішили визначити.
Договір переуступки права вимоги також може бути укладений у межах зовнішньоекономічної діяльності. Українське законодавство не містить заборон вчинення зазначених угод. У цьому випадку слід враховувати деякі особливості укладення ЗЕД-договорів, передбачені Наказом Мінекономіки «Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» від 06.09.2011 р. № 201, а також Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання й валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93.
Крім зазначених вище умов у цьому випадку договір має містити:
- назва, номер договору (контракту), дата й місце його укладення;
- преамбула: вказується повне найменування сторін, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів (Цедент, Цесіонарій, Боржник), особи, уповноважені діяти від імені сторін, а також документи, які дають їм повноваження (статутні документи, довіреності тощо);
- предмет договору: вказується договір, з якого випливає право вимоги, сторони цього договору й сума зобов’язань по ньому;
- ціна й загальна вартість договору – в цьому випадку визначається вартістю прав вимоги. Вказується валюта контракту;
- умови платежів: визначається валюта платежу за переуступки прав, спосіб (шляхом перерахування на банківський рахунок), порядок та строки фінансових розрахунків;
- умови приймання-передачі: тут доцільно вказати умови приймання-передачі документів, що підтверджують право вимоги до боржника;
- форс-мажорні обставини: тут важливо викласти дані про те, які саме випадки можуть бути форс-мажорними, а також порядок їх підтвердження сторонами;
- санкції та рекламації: прописується відповідальність сторін (мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій, терміни оплати штрафів, з якого терміну вони встановлюються, їх граничний розмір). Важливо врахувати, що за специфікою договору переуступки права вимоги старий кредитор не несе відповідальності за подальше невиконання зобов’язань боржником;
- урегулювання спорів у судовому порядку: у цьому розділі визначаються умови вирішення спорів у суді щодо трактування, невиконання, та/або неналежного виконання договору з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін; узгодження сторонами матеріального права, яке використовується при вирішенні спору; правила й процедури врегулювання спору;
- місцезнаходження, поштові та повні платіжні реквізити сторін з використанням міжнародних стандартів.
За домовленістю сторони можуть визначити додаткові умови: страхування, гарантії, комісії та збори тощо.
При укладенні ЗЕД-договору переуступки права вимоги слід врахувати положення Постанови КМУ та НБУ «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» від 21 червня в 1995 року № 444, згідно з якою подібні договори перед укладенням слід узгоджувати з обслуговуючим українським банком.
За реалізацією рішення проблеми в конкретному випадку радимо звернутися до фахівців.
