Визнання основних засобів (далі – ОЗ) у складі активів в обліку та, відповідно, у Звіті про фінансовий стан регулюється МСБО 16 «Основні засоби». До ОЗ відносяться матеріальні об’єкти, які утримуються суб’єктом господарювання (далі – СГ) для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг, для надання в оренду, або для адміністративних цілей, та використовуватимуться, за очікуванням, протягом більше одного періоду. Вартість об’єкта ОЗ визнається активом лише за одночасного виконання двох умов:

• є ймовірність того, що майбутні економічні вигоди, пов’язані з цим об’єктом, надійдуть до СГ;
• собівартість об’єкта може бути достовірно оцінена.

МСБО 16 не визначає одиницю оцінки для визнання, тобто з чого складається об’єкт ОЗ. Тому СГ у своїй обліковій політиці самостійно встановлює критерії для визнання одиниці ОЗ та в разі доцільності може об’єднувати окремо незначущі об’єкти і застосовувати критерії до сукупної вартості.

Крім того, згідно з МСБО 2 «Запаси», до запасів відносяться активи, які існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.

Відповідно до МСБО, запасні частини та допоміжне обладнання, як правило, відображаються як запаси та визнаються в прибутку чи збитку в процесі їхнього споживання. Проте основні запасні частини та резервне обладнання розглядаються як основні засоби, якщо СГ очікує, що використовуватиме їх протягом більше одного періоду.

Враховуючи, що МСБО не містять визначення малоцінних необоротних матеріальних активів та не оперують цим поняттям, СГ має відносити такі об’єкти або до ОЗ, або до запасів відповідно до критеріїв, які самостійно встановлює в обліковій політиці.

Також зауважуємо, що відповідно до п. 27 П(С)БО 7 «Основні засоби», амортизація МНМА може нараховуватися в першому місяці використання об’єкта в розмірі 100 % його вартості. Отже, місяць зарахування на баланс не впливає на нарахування амортизації.