Відповідно до статті 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації (тобто без правонаступництва), коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Названі категорії жінок не можуть бути звільнені з підстав, передбачених статтями 40 і 41 КЗпП, й за іншими підставами, які кваліфікуються як звільнення (розірвання трудового договору) з ініціативи власника.
Однак у випадку коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу з причини, зокрема, догляду за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник , на підставі ст. 38 КЗпП.
Якщо працівник не бажає продовжувати роботу на підприємстві з власної ініціативи після закінчення (під час) відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3(6)-річного віку, його може бути звільнено з роботи за власним бажанням на підставі власноруч написаної заяви.
