Що стосується військовозобов'язаних, які були призвані на військову службу під час мобілізації 21 березня 2014 року до набуття чинності Законом України від 27 березня 2014 року № 1169-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення проведення мобілізації», то трудові відносини з роботодавцем передбачали їх звільнення з роботи у зв'язку з призовом на військову службу без збереження місця роботи та середнього заробітку. Таким чином, у разі звільнення з роботи вони втратили право на отримання заробітної плати, збереження місця роботи та посади.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та ст. 44 КЗпП громадянам, які звільняються у зв'язку з призовом на військову службу, виплачується вихідна допомога в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Статтею 116 КЗпП встановлено термін виплати (під час звільнення).
Тобто Ваша компанія звільнила працівника без порушень законодавства.
Державна Інспекція з питань праці видала Роз’яснення від 30.04.2014 р. «Щодо мобілізації», в якому зазначено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, наказ про звільнення працівника на підставі п. 3 ст. 36 Кодексу законів про працю України може бути скасований. Збереження середньої заробітної плати у такому випадку здійснюється з дня призову на військову службу (день, зазначений у повістці військового комісаріату).
У зв’язку із набранням чинності 08.06.2014 р. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 р. № 1275-VII, відбулися наступні зміни.
Статтею 119 КЗпП зі змінами, внесеними Законом № 1275, передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 165.1 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошової допомоги (у тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно із ч. 7 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не нараховується єдиний внесок.
Зазначені гарантії розповсюджуються на всіх працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, та на працівників, які вступили на військову службу під час мобілізації за особистим бажанням.
Підставою для надання зазначених гарантій працівникові є повістка військового комісаріату про призов працівника на військову службу.
Таким чином, всі працівники, які були звільнені з роботи на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП у зв’язку із призовом на військову службу під час мобілізації, мають бути поновлені роботодавцем на роботі у зв’язку із набуттям чинності Закону № 1275. Поновлення на роботі здійснюється шляхом скасування наказу про звільнення, внесення відповідного запису до трудової книжки (за її наявності на підприємстві, в установі, організації) та особової справи (особової картки) працівника. Про факт скасування наказу про звільнення роботодавець зобов’язаний повідомити працівника шляхом направлення йому за місцем реєстрації (фактичного проживання) листа із додаванням копії наказу.
Починаючи з дати звільнення, працівнику також має бути нарахована середня заробітна плата без нарахування податків та єдиного соціального внеску.
Розрахунок середньої заробітної плати для оплати часу перебування на зборах здійснюється відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують виклику на збори.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
Якщо при звільненні працівникові була нарахована і виплачена компенсація за невикористану відпустку, необхідно провести відповідний перерахунок, оскільки трудові відносини тривають, а виплата компенсації за всі дні невикористаної відпустки можлива виключно у випадку звільнення працівника (ст. 83 КЗпП). Аналогічній перерахунок проводиться і в разі, якщо умовами колективного договору передбачена виплата вихідної допомоги, і така допомога була нарахована і виплачена працівнику при звільненні на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП.
Оскільки у законодавстві відсутня норма щодо строків виплати заробітної плати у разі збереження її середньомісячного розміру, слід користуватися загальними нормами законодавства. Строки виплати заробітної плати встановлені ст. 115 КЗпП, а саме не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відмова роботодавця від скасування наказу про звільнення працівника у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації та/або невиплата середньої заробітної плати є порушенням законодавства про працю і тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством (кримінальну, адміністративну та дисциплінарну).
