Відповідно до ст. 34 КЗоТ «простій – це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця».

Таким чином, військові дії в зоні АТО є тими обставинами, які можуть поставити під загрозу життя чи нормальні умови існування людей, в тому числі тих, що працюють на підприємствах.

Відповідно до ст. 113 КЗоТ, «час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток».

Тобто відповідно до чинного  законодавства, для працівників, що працюють на підприємствах, в установах, організаціях в зоні АТО, можлива сплата середнього заробітку відповідно до ч. 3 ст. 113 КЗпП.

Однак слід пам’ятати про правильне документальне оформлення випадків простою на підприємстві. Так, простій структурного підрозділу або всього підприємства має оформлятися актом, який складають посадові особи підприємства. В ньому зазначаються обґрунтовані обставини і причини простою, початок і дата його ймовірного закінчення, його соціально-економічні й технічні наслідки, рекомендації роботодавцю щодо способів подолання наслідків простою та запобігання подібних явищ надалі.

Такий акт затверджується наказом (розпорядженням) керівника підприємства. У ньому зазначаються заходи з подолання простою і його наслідків, виплата відповідних грошових коштів працівникам за час простою, прийняття у зв'язку з цим необхідних профілактичних заходів у роботі підприємства.

В подальшому, якщо проаналізувавши причини простоїв, роботодавець з'ясує, що їх закінчення не має перспективи, а проведення профілактичних заходів не дасть позитивних результатів, він має право почати розробку відповідних заходів щодо внесення змін в організацію виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників.