Відповідно до ст. 1 Закону про охорону праці, охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Отже, забезпечення робочих місць санітарно-гігієнічними засобами (далі — СГЗ), такими як мило і туалетний папір, а також такі заходи, як прибирання приміщень із застосуванням побутової хімії та засобів для чищення, є важливою складовою системи охорони праці на підприємстві. Такі заходи спрямовані на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Закон про охорону праці — не єдиний документ, який накладає на роботодавця суворі обов'язки щодо створення безпечних умов праці на підприємстві. Вимоги інших законодавчих актів у цій галузі додатково свідчать про законність понесення роботодавцями затрат на охорону праці.

Законодавчі вимоги до роботодавця щодо охорони праці:

Фінансувати витрати на охорону праці у розмірі не менше ніж 0,5% від фонду оплати праці за попередній рік. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються у державному або місцевих бюджетах і становлять не менше ніж 0,2% від фонду оплати праці (ст. 19 Закону про охорону праці).

Неухильно додержуватися правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їхньої праці та побуту (ст. 141 КЗпП).

Забезпечувати безпечні та нешкідливі умови праці, а також відповідність санітарно-побутових умов до вимог нормативних актів про охорону праці (ст. 153 КЗпП).

Розробляти за участю профспілок (за їхньої наявності на підприємстві) та реалізовувати комплексні заходи щодо охорони праці (ст. 161 КЗпП).

Вживати заходів щодо полегшення й оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях тощо (ст. 158 КЗпП).

Вживати необхідних заходів щодо запобігання та усунення причин забруднення атмосферного повітря, а також повітря у виробничих приміщеннях, інших місцях тривалого чи тимчасового перебування людей (ст. 19 Закону № 4004).

Здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням; утримувати надані у користування чи належні їм на праві власності житлові, виробничі, побутові та інші приміщення, земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм (ст. 22 Закону № 4004).

Забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності; забезпечити виконання правил виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони праці, передбачених законодавством про працю, не допускати шкідливого впливу на здоров'я людей та навколишнє середовище (статті 5 та 28 Закону №2801).

Нести повну відповідальність за створення безпечних і здорових умов праці (ст. 4 Закону про охорону праці).

Отже, можна вважати, що витрати на придбання санітарно-гігієнічних засобів (у т. ч. витрати на придбання туалетного паперу, мила, засобів для чищення, побутової хімії тощо) можуть трактуватись як витрати на охорону праці, які несе роботодавець відповідно до своїх обов'язків перед працівниками.

Щодо включення до податкових витрат на СГЗ?

Конкретного переліку заходів та/або засобів з охорони праці, затрати на проведення яких можна відобразити у складі податкових, законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 20 Закону про охорону праці, у колективному договорі, угоді сторони передбачають «забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їхні обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів». Отже, роботодавець може розробити та узгодити заходи та засоби з охорони праці та погодити їх з трудовим колективом (профспілкою за її наявності на підприємстві) та включити до колективного договору як гарантію «на рівні, не нижчому за передбачений законодавством». За відсутності колективного договору на підприємстві такі заходи можна передбачити у трудових угодах або в окремому наказі.

З метою відображення зазначених витрат (на СГЗ) важливо, щоб відповідний засіб чи захід міг вважатися складовою системи охорони праці (тобто охоплюватися терміном «охорона праці»). У цьому випадку будуть витрати, пов'язані із госпдіяльністю підприємства.

Звертаємо увагу на наявність такого нормативного документа, як Перелік № 994. У ньому передбачено лише сім категорій засобів та заходів з охорони праці. Цей перелік дуже обмежує склад витрат на заходи, пов'язані з охороною праці на підприємстві.

Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на які включаються до витрат (згідно з Переліком № 994):

1. Приведення основних фондів у відповідність до вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

2. Усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

3. Проведення атестації робочих місць на відповідність до нормативно-правових актів з охорони праці та аудиту з охорони праці, оформлення стендів, оснащення кабінетів, виставок, придбання необхідних нормативно-правових актів, наочних посібників, літератури, плакатів, відеофільмів, макетів, програмних продуктів тощо з питань охорони праці.

4. Проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності, організація лекцій, семінарів та консультацій із зазначених питань.

5. Забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до встановлених норм (включаючи забезпечення мийними засобами та засобами, що нейтралізують небезпечну дію на організм або шкіру шкідливих речовин, у зв'язку з виконанням робіт, які не виключають можливості забруднення цими речовинами).

6. Надання працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.

7. Проведення обов'язкового попереднього, періодичного і позапланового медичного огляду працівників, зайнятих на важких роботах, роботах з небезпечними чи шкідливими умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі.

Проте, на думку податкових органів, тільки витрати, наведені у Переліку № 994, можуть фігурувати у складі податкових.

На противагу позиції податкової можна використати такі аргументи:

1) нормами ПКУ передбачено можливість включати до податкових витрат й інші засоби та заходи, ніж ті, що визначені у Переліку № 994. Абзацом «є» пп. 138.8.5 ПКУ платникам податків дозволено включати до складу загальновиробничих витрат витрати на охорону праці, «понесені відповідно до законодавства». Поняття «законодавство» охоплює і Закон про охорону праці, і Закон № 4004 (включаючи інші нормативні акти, розроблені на їх виконання), які вимагають від роботодавця максимально дбати про життя та здоров'я працівників;

2) Перелік № 994 не містить усіх витрат на охорону праці, які може бути віднесено до податкових. Це визнають самі державні органи (лист Держнаглядпраці від 03.09.2009 р. №01/02-03/5976).

У складі яких витрат у податковому обліку слід відображати затрати на охорону праці?

Відповідно до абзацу «є» пп. 138.8.5 ПКУ, витрати на охорону праці, понесені відповідно до законодавства, включаються до загальновиробничих витрат, які формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.8 ПКУ) Такі затрати визнаються витратами одночасно з отриманням доходів від реалізації (за винятком нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції у періоді їх виникнення) товарів, робіт та послуг (п. 138.4 ПКУ).

Окремо може виникнути питання щодо відображення у податковому обліку витрат на придбання засобів для чищення чи побутової хімії, які використовуються не лише у виробничих приміщеннях, а на підприємстві загалом. Такі витрати також може бути відображено у складі податкових як витрати на охорону праці у складі загальновиробничих витрат або у складі адміністративних витрат як інші витрати загальногосподарського призначення згідно з п. 18 П(С)БО 16. Для документального підтвердження витрат варто наказом по підприємству встановити норми використання засобів для чищення чи побутової хімії на календарний місяць і на підставі актів списання, відповідно до затверджених норм, відносити до витрат як у бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Можна зіслатися на Iнструкцію із санітарного утримання приміщень та обладнання виробничих підприємств, затверджену МОЗ СРСР 31.12.1966 р. за №658-66, яка є чинною на сьогодні. У пунктах 30 та 63 цієї Iнструкції наводяться вимоги до прибирання виробничих приміщень.

Отже, витрати на придбання санітарно-гігієнічних засобів (туалетного паперу, мила, засобів для чищення, побутової хімії тощо) може бути віднесено до складу податкових на підставі наведених вище аргументів. Але, позиція контролюючих органів з цього питання є іншою. В ЄБПЗ, підкатегорія 110.07.09, працівники Міністерства доходів та зборів зазначають, що наведені вище витрати пов'язані з фінансуванням особистих потреб фізичних осіб — працівників, тож вони не можуть бути віднесені до податкових витрат. Фахівці Міндоходів та зборів схильні вважати, що до витрат можна відносити тільки ті, що передбачені відповідними галузевими нормами безоплатної видачі засобів індивідуального захисту, у т. ч. і різних мийних засобів. Якщо норм немає (не передбачені), то не може бути і витрат у податковому обліку.

Рішення щодо відображення в податковому обліку витрат на СГЗ підприємство має прийняти самостійно.