Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До періодів що враховуються до страхового стажу, відноситься:

• Трудовий стаж людини, набутий нею до 1 січня 2004 року.
• Періоди роботи після 1 січня 2004 року, в які сплачувалися внески до Пенсійного фонду України в розмірі, не меншому від того, що сплачується із мінімальної зарплати.
• Час догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку.
• Час догляду за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи, за престарілим, який потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку. Щоправда, за однієї умови - якщо працездатні особи, які здійснюють догляд, отримують допомогу або компенсацію відповідно до чинного законодавства.
• Час професійної підготовки, перепідготовки, або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за направленням підприємства або організації (якщо вони отримують стипендію, але їхня зарплата не зберігається).
• Час від дня визнання особи інвалідом до дня досягнення нею пенсійного віку (відповідний страховий стаж використовується для обчислення розміру пенсії за віком інваліда).
• Час від дня смерті годувальника до дня, коли він досягнув би пенсійного віку (страховий стаж для обчислення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
• Час проходження строкової військової служби у Збройних силах України, Службі безпеки України, а також в органах МВС України.
• Період отримання допомоги з безробіття.

Тобто в період простоїв працівник перебуває у трудових відносинах та звільнення працівника не відбувається, також згідно із частиною першою ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Стати на облік в центр зайнятості (за місцем проживання) і отримати статус безробітного може кожен, що був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України, п. 1 ст. 36 КЗпП України або п. 1 ст. 40 КЗпП України. Рішення про призначення допомоги з безробіття, її розмір і строки виплати, відкладення, скорочення та припинення виплати оформлюється наказом центру зайнятості, номер і дата якого заноситься до картки персонального обліку безробітного. З цим наказом безробітний має бути ознайомлений під особистий підпис у картці обліку ухвалених рішень керівництва центру зайнятості.

Розмір допомоги з безробіття залежить індивідуально від загального страхового стажу. Але виплата з безробіття не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на сьогодні становить 4872 грн. При цьому сума виплати не може бути нижче 936,64 грн.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів — 100%, упродовж наступних 90 календарних днів — 80; у подальшому — 70%.

Порядок, що регламентує право на отримання допомоги встановлюється Законом України від 02.03.2000 № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в залежності від підстав звільнення