Залучати працівника до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні можна лише у випадках, передбачених ст. 71 КЗпП України.
Якщо співробітник за наказом по підприємству працює у вихідний або святковий день, то він стає для нього робочим днем.
Згідно з ч. 4 ст. 121 КЗпП оплата відрядження відбувається на підставі трудового або колективного договору і не нижче середнього заробітку.
Для проведення розрахунку зарплати за період відрядження необхідно з двох величин визначити найбільшу зарплату працівника за день, а саме відповідно до:
• умов трудового (колективного) договору;
• середньоденної зарплати.
Як вказано в п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, середня заробітна плата визначається діленням зарплати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців дні на кількість відпрацьованих робочих днів за цей період.
У п. 3 Порядку № 100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати для оплати відрядження враховують основну зарплату, надбавки й доплати (зокрема за понаднормову роботу, роботу в нічний час), премії постійного характеру тощо. А оплата праці у святковий день належить до фонду оплати праці в складі додаткової зарплати (пп. 2.2.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України
від 13.01.2004 р. № 5).
Отже, з огляду на вказане відпрацьований співробітником святковий день потрібно включити до розрахункового періоду під час визначення середньої зарплати за два попередні місяці.
І цілком реально, що сума середньоденного заробітку виявиться більшою за денний заробіток працівника, адже роботу у святковий день оплачують у подвійному розмірі й оплачувати дні відрядження слід за середнім заробітком.