Згідно з п. 13 П(С)БО 11 та п. 7 П(С)БО 26 з метою дотримання бухгалтерського принципу нарахування та відповідності доходів і витрат передбачене створення забезпечення для відшкодування витрат на виплату відпусток працівникам, тобто резерву відпусток.
Резерв відпусток створюється тільки для щорічних (основних та додаткових) відпусток, а також для додаткових – для працівників із дітьми. Для всіх інших відпусток резерв не створюється.
Існує два способи нарахування резерву відпусток:
• Перший викладений в абз. 2 п. 14 П(С)БУ 11 та в Інструк­ції № 291 (пояснення до рахунку 471 «Забезпечення виплати відпусток») та полягає у розрахунку норми резервування.
• Другий викладений у п. 8.2 р. III Положення № 879, затвердженого наказом Мінфіну від 02.09.2014 р., та ґрунтується на визначенні кількості днів не використаної працівниками підприємства щорічної відпустки та величини середньоденної заробітної плати.
У своїй обліковій політиці підприємство самостійно визначає спосіб розрахунку резерву відпусток.
Витрати на створення цього резерву відображаються в бухгалтерському обліку за кредитом субрахунка 471 у кореспонденції з дебетом рахунків 23, 91, 92, 93 і 94 – залежно від категорії працівників, для якої створюється такий резерв. Використання резерву відображається за дебетом субрахун­ка 471 і кредитом субрахунка 661, рахунка 65.
Тому для початку вам необхідно визначитися з методом нарахування резерву, прописати його у своїй обліковій політиці, потім провести нарахування резерву виходячи з даних за попередній рік (місяць), оформити таке нарахування бухгалтерською довідкою та зробити відповідні проведення. Зауважимо, що переглядати залишок резерву підприємство повинне на кожну звітну дату (відповідно до п. 18 П(С)БО 11 «Зобов’язання»).