З 2016-му мільярди допомоги таки отримаємо. І курс гривні стабілізується, макроекономічну рівновагу залишиться на торішньому рівні. Але з Яценюком залишаться кланові інтереси в уряді. Будемо і далі свідками саботажу реформ, пише з своїй статті Аргумент.
І знову відчуття дежавю: на дворі майже весна, а на валютному ринку курс долара поки повільно, але вже досить впевнено повзе вгору. Так було два роки тому, але тоді все списали на Революцію гідності. Так було рік тому, однак все пояснювали війною. Революція закінчилася, війна перейшла в тліючу фазу, а валютний ринок знову лихоманить. Цього разу влада не вдасться знайти ніяких відмовок, адже причина одна і очевидна для багатьох: безвідповідальність і корупційна корозія політичної верхівки.
І хоча її вплив на валютний ринок не є безпосереднім, саме вона стала каталізатором ряду процесів, які призводять до падіння курсу гривні і тримають людей в напрузі.
Ще кілька тижнів тому ніщо не віщувало біди. Так, на валютному ринку був ажотаж, але він виглядав повністю сезонним фактором. На початку січня, після прийняття на швидку руку в кінці минулого року державного бюджету, міністр фінансів Наталія Яресько заявила, що Міжнародний валютний фонд (МВФ) не має суттєвих зауважень до головного фінансового документа країни, які, нагадаю, були основним каменем спотикання на шляху до успішному другого перегляду виконання Програми розширеного фінансування (EFF) і виділення Фондом третього траншу кредиту. У Давосі президент Порошенко провів з директором-розпорядником МВФ Крістін Лагард зустріч, яку обидва оцінили за підсумками як продуктивну і висловили позитивні очікування щодо досягнення нових домовленостей і виділення чергового траншу в рамках EFF. Здавалося, гроші фонду надійдуть уже скоро і ситуація на валютному ринку стабілізується.
Але не тут-то було. В Україні почалися розмови про перезавантаження уряду.
Спроби переформатувати Кабмін під «любих друзів», а заодно захопити ключові позиції в міністерствах ще до змін в уряді призвели до невдоволення міністрів-технократів. Останньою краплею стала відставка Абромавічус, якого з урахуванням його справ реформатором вважають не тільки багато українців, але і, як виявилося, все міжнародні донори. Останні вирішили втрутитися і дати урок нашої політичної верхівки, яка явно загралася.
Після цього у неї почалися справжні проблеми. Спочатку зустріч президента з послами країн Великої сімки, на якій Порошенко, мабуть, довго запевняв партнерів в тому, що радикальних змін в уряді, які розгорнули б курс країни на 180 °, не буде. Потім була заява Крістін Лагард, в якому говорилося про те, що гальмування реформ (читай: відставка реформаторів на кшталт Абромавічус) і боротьби з корупцією (читай: нестриманість «любих друзів») заважають продовжити співпрацю (читай: виділити третій транш кредиту). На думку пані Лагард, життєво важливо, щоб зараз дії лідерів України знову звернули країну на обнадійливий шлях реформ (читай: інакше програма EFF буде припинена). Після цього Порошенко повинен дзвонити директору-розпоряднику МВФ, запевняючи її, що все буде добре. Власне, всі ці питання автоматично трансформувалися в напруженість на валютному ринку, який особливо чутливий нині до політичних негараздів, перш за все такого масштабу.
Кілька тижнів тому Наталя Яресько говорила, що в цьому році Україна очікує $ 10 млрд зовнішніх надходжень від іноземних донорів, з яких $ 5,8 млрд (шість траншей, які ще треба отримати) - це кредити від МВФ, а решта - допомога інших міжнародних фінансових організацій і окремих країн.
фінансова залежність
Зрозуміло, від цієї суми держава дуже залежить, адже сьогодні тільки наявність іноземної фінансової допомоги може врівноважити наш платіжний баланс і створити фундаментальні передумови для стабілізації курсу гривні. Аналіз показує (див. «Фінансова залежність»): в минулому році Україна отримала чистого зовнішнього фінансування (надходження мінус погашення) на $ 7,5 млрд, що дозволило наростити золотовалютні резерви (ЗВР) на $ 6 млрд. Якби не було цих грошей, то при інших б рівних умовах ми мали б брак приблизно $ 1,5 млрд і закінчили рік з курсом долара не близько 24 грн, а орієнтовно 30 грн. І це - в кращому випадку, адже дефіцит валюти на ринку привів би до нової хвилі відтоку капіталу, вилученню вкладниками депозитів з банків і ряду інших проблем, які перевели б макроекономічну рівновагу на зовсім інший рівень з кардинально відмінним курсом долара. На щастя, в минулому році зовнішнє фінансування все ж надходило. І хоча ми отримали його в обсягах не настільки великих, як було заплановано, і не змогли поповнити ЗВР так, як хотіли, курс гривні стабілізувався в більш-менш адекватному діапазоні.
В цьому році, якщо б все в країні було гладко, можна було б очікувати, що приплив прямих іноземних інвестицій збільшиться, як і чисте залучення банками і корпораціями зовнішніх зобов'язань (див. «Фінансова залежність»). У такому випадку з урахуванням того, що в 2015-му уряд реструктуризувала зовнішні приватні борги держави, можливо, нам і не знадобилися б ті $ 10 млрд, про які говорила пані Яресько. Але у нас далеко не все гладко! Є повномасштабна політична криза, яка загрожує перспективою не одержати із заявленої суми ні цента. При такому сценарії іноземний капітал налаштуватися не так на в вхід, а на вихід, платіжний баланс буде мати дефіцит в кілька мільярдів, що автоматично трансформується в подальшу і досить вагому девальвацію гривні.
Все це прекрасно розуміють насамперед спекулянти (в нинішній ситуації так можна назвати мільйони українців, які інтуїтивно відчувають, що нинішній політична криза позначиться на валютному ринку), а також прем'єр, міністри, президент, ну і, звичайно ж, зовнішні донори. Саме тому останні вирішили дати нашій політичній верхівці хороший урок. Якщо вони припинять фінансування, гривня девальвує. Одним з тих, хто від цього постраждає більше за інших, буде Петро Олексійович, чиї активи працюють переважно на внутрішньому ринку (телеканал, кондитерський бізнес, який, до того ж, залежить від імпортної сировини: какао, цукрові заводи, банк і т.д. ), тому прив'язані до гривні, внутрішньому попиту і рівнем доходів. Чим нижче курс національної грошової одиниці, тим менше у президента капітал. Ця закономірність дуже жорстка. Отже, урок іноземних донорів полягає в тому, що вони знайшли інструмент впливу на жадібність ключових українських політиків і вдало користуються ним, щоб її приборкати. Як то кажуть, клин клином вибивають.
Виявляється, це працює. Коли «любі друзі» президента почали претендувати на численні місця в уряді і на зміщення міністрів-технократів, які практично єдині в Кабміні проводили реформи, м'яч опинився на половині поля міжнародних донорів. І якщо вони довго терпіли відсутність відставки Шокіна і ряд інших антиреформаторське дій влади, то тепер зробили потужний хід.
Поки важко передбачити остаточну конфігурацію центральних органів влади після того, як донори дали урок політичної верхівки, однак про деякі зміни вже можна говорити. Збереження за Яценюком крісла прем'єр-міністра - двояке подія. З одного боку, завдяки цьому можемо розраховувати, що в 2016-му кілька мільярдів міжнародної допомоги таки отримаємо, тому що, по крайней мере, до осені не буде ні парламентських виборів, ні інших пертурбацій. Контактні особи зберігаються, тому гроші нам давати будуть. І курс гривні незабаром стабілізується, макроекономічну рівновагу залишиться на досягнутих в минулому році рівнях. З іншого - з Арсенієм Петровичем залишаться кланові інтереси в уряді. Будемо і далі свідками саботажу реформ.
