№5(16)(2013)

Інноваційний розвиток країн світу вимірюється загальним показником – глобальним інноваційним індексом, згідно з яким у 2011 році Україна посіла лише 60-те місце у світі. Проте не секрет, що наша держава має значно вищий потенціал, адже вона одна з небагатьох, що володіє повним циклом виробництва літаків, розвиненими космічними технологіями, визнаними у світі. Це доводить, що Україна – потужна інтелектуальна держава, винаходи та інноваційні ідеї якої високо цінуються. Доктор економічних наук, професор Валентина Плескач переконана, що у цьому напрямку в нас є перспективне майбутнє.

Українські винахідники навіть за нинішніх умов доводять усьому світові, що вони дійсно мають великий потенціал. У чому, на Ваш погляд, криється причина їхньої малої затребуваності?
– Причин такого стану чимало. Вже нині відчуваємо гостру необхідність створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку та використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції. Це означає, що потрібно стимулювати розвиток інноваційної діяльності в Україні. Особливу увагу, на мою думку, варто звернути на галузі високих укладів, зокрема, біотехнології, фармацевтику, ІТ-галузь, машинобудування, енергетику, космічну галузь, нанотехнології тощо.
Сучасна нормативно-правова база стосовно науково-технічної та інноваційної діяльності включає Бюджетний кодекс, Податковий кодекс, закони «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» від 14.09.2006 р. №143-V, «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 08.09.2011 р. №3715-VI, «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» від 16.07.1999 р. №991-XIV, «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 р. №1977-XII, «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. №40-IV, «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. №1560-XII.

Які тенденції вітчизняної політики щодо підтримки інноваційних процесів?
– Лише у 2011 році наукові та науково-технічні роботи виконували 1255 організацій, майже половина з яких належать до підприємницького сектора економіки, 40,5% – до державного, 14,0% – галузі вищої освіти й одна організація – приватного неприбуткового сектора. За галузями частка організацій природничих наук збільшилася на 0,8%, технічних – зменшилася на 1,2%, що за незначних змін числа організацій інших галузей призвело до зменшення загальної кількості організацій на 3,7%.
За останні роки число аспірантур зросло на 25%, докторантур – на 27%; відповідно збільшилася й кількість охочих отримати певний науковий ступінь: чисельність аспірантів – на 47% (із 23 до 34 тис.), докторантів – на 44% (із 1,1 до 1,6 тис.). Найбільша кількість аспірантів і докторантів навчається в галузі економічних і технічних наук. Загальна чисельність працівників організацій, які виконували наукові й науково-технічні роботи, у 2011 році становила 134,7 тис. осіб, що менше на 4,5% порівняно з 2010 роком, у т. ч. дослідників – на 4,1%, техніків – на 9,7%, допоміжного персоналу – на 4,8%, інших працівників – на 2,0%. З року в рік зростає чисельність фахівців вищої кваліфікації, які працюють у різних сферах економіки України.

Для інноваційної діяльності, зокрема для наукових розробок, а згодом – на їхнє втілення необхідні кошти. Чи досліджували Ви, хто нині готовий профінансувати цей напрям?
– Щодо джерел фінансування, то у 2012 році загальний обсяг витрат на проведення наукових і науково-технічних робіт власними силами організацій становив 9591,3 млн грн, збільшившись порівняно з попереднім роком на 3,9%, у тому числі матеріальні витрати – на 3,7%, капітальні – на 19,7%, з яких витрати на придбання устаткування – на 60,7%. Водночас оплата праці майже не зазнала змін. При цьому практично чверть загального обсягу витрат була спрямована на виконання фундаментальних досліджень, які на 94% фінансувалися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Частка витрат на виконання прикладних досліджень становила 18%, три чверті яких асигнувалися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів і 15,6% – коштів підприємницького сектора.

Водночас варто констатувати, що обсяг фінансування витрат на проведення наукових і науково-технічних робіт за рахунок державного бюджету зменшився на 6,1% і становив 3859,7 млн грн, його частка в загальному обсязі фінансування скоротилася на 1,0 в.п., за рахунок коштів державного сектора – на 5%; фінансування за рахунок іноземних коштів – на 3,6%. Частка загального обсягу фінансування витрат у ВВП становила 0,73%, у т. ч. коштів державного бюджету – 0,29%. Порівнюючи обсяг фінансування витрат на наукові дослідження та розробки в таких державах, як США, Японія, Швеція, Австрія, Німеччина, Ізраїль та інші високорозвинені країни, який становить від 2,5 до 4,5% ВВП, можна стверджувати, що українська державна інноваційна політика має бути більш фінансово забезпеченою.

Наскільки результативними були вітчизняні дослідження і новації?
– Якщо проаналізувати результативність, то кількість робіт, що виконувалися науковими організаціями України за 2011 рік, збільшилася на 0,6% і становила 52,4 тис. Із них понад дві третини впроваджено у виробництво або мали інші форми широкого застосування. Із загальної кількості робіт 12,4% спрямовано на створення нових видів виробів, 36,5% яких – нові види техніки; 10,2% – на створення нових технологій, 43,5% яких – ресурсо­зберігаючі; 3% – на винахід нових видів матеріалів; 1,1% – нових сортів рослин, порід тварин, а також 14,7% – нових методів і теорій, більше половини яких були використані у подальшій роботі.
Інноваційною діяльністю у промисловості в 2011 році займалися 1679 підприємств, або 16,2% загальної кількості, проти 1462 і 13,8% у 2010 році. Число інноваційно активних підприємств у переробній промисловості становила 1499, у виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води − 127, добувної промисловості − 53 (рис. 1).
Основним джерелом фінансування інноваційної діяльності при цьому були власні кошти підприємств, обсяг яких становив 7,6 млрд грн (проти 4,8 млрд грн у 2010 році). Кредити у розмірі 5489,5 млн грн (626,1 млн грн) отримали 50 підприємств. Коштами іноземних інвесторів в обсязі 56,9 млн грн (2411,4 млн грн) скористалися 11 підприємств, вітчизняних інвесторів в обсязі 45,4 млн грн (31,0 млн грн) – 14 підприємств. Підтримку держави у розмірі 161,4 млн грн (92,7 млн грн) отримало 51 підприємство.

Скільки вітчизняних компаній займалися впровадженням інновацій?
– Інноваційні процеси впроваджували 677 підприємств, з яких 605 впровадили 2510 нових або вдосконалених методів обробки та виробництва продукції, у тому числі маловідходних і ресурсозберігаючих – 517; 83 підприємства впроваджували нові або вдосконалені методи логістики, доставки або розповсюдження продукції; 140 – нову або вдосконалену діяльність із підтримки процесів підприємств, зокрема, таких як системи матеріального обслуговування або операції щодо закупівель, обліку або розрахунків.
Інноваційною діяльністю в промисловості займалися 1679 підприємств, або 16,2% загальної кількості обстежених промислових. Вищою за середню в Україні частка інноваційних підприємств була серед компаній із виробництва коксу та продуктів нафтопереробки (34,9%), машинобудування (24,5%), а також хімічної та нафтохімічної промисловості (24,0%). У розрізі регіонів найбільше інновацій було на підприємствах Запорізької, Івано-Франківської, Миколаївської, Одеської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міст Києва та Севастополя.
У 2011 році 731 підприємство впровадило 3238 найменувань інноваційної продукції, що на 34,5% більше, ніж у 2010-му. З них нові види машин, устаткування, прилади, апарати тощо – 897 найменувань. Новими виключно для ринку були 900 найменувань продукції, або 27,8% загальної їхньої кількості (357, або 39,8%). Нові організаційні методи у бізнесовій діяльності підприємства, організації робочих місць або зовнішніх зв’язків упровадили (здійснювали організаційну інновацію) 185 підприємств, а 1043 підприємства реалізували інноваційну продукцію в обсязі 42,4 млрд грн, або 3,8% загального обсягу промислової продукції.
Частка реалізованої інноваційної продукції, що була новою для ринку України, становила 41,1% загального обсягу реалізованої інноваційної продукції, або 1,6% – промислової. На експорт інноваційну продукцію поставили 378 підприємств в обсязі 12,6 млрд грн (проти 13,7 млрд грн у 2010 році), 64,9% якої було реалізовано в країни СНД (у 2010 році – 58,8%).
З метою здійснення нововведень, 195 підприємств придбали 872 технології, 200 з яких – за межами України. Із загальної кількості технологій 474 придбано разом з устаткуванням (145), 154 – як результат досліджень і розробок (11), 124 – з цілеспрямованим прийомом на роботу кваліфікованих фахівців (12), 70 – за договорами на придбання прав на патенти, за ліцензіями на використання винаходів, промислових зразків, корисних моделей (16), 37 – за угодами на придбання технологій та ноу-хау (9).

Упродовж останніх трьох років машини, обладнання та програмне забезпечення придбали 77,1% загальної кількості інноваційно активних підприємств (78,3% за період 2007-2009 років), витратили кошти на навчання та підготовку персоналу для інноваційної діяльності – 22,6% (26,5%), придбали внутрішні НДР – 17,2% (22,7%), зовнішні НДР – 10,3% (12,7%), були задіяні у ринковому запровадженні нових або вдосконалених продуктів та процесів 9,7% (13,0%), придбали зовнішні знан­ня – 8,8% (12,6%), іншими видами діяльності, пов’язаними зі створенням та впровадженням інновацій, займалися 18,3% (22,7%).
У цей же період інновації впроваджували 1692 підприємства, у тому числі нові або вдосконалені види товарів – 1184, з яких товари, що були новими виключно для ринку України, – 317; нові або значно поліпшені способи виробництва, доставки продукту – 1195, у т. ч. технологічні процеси – 1046; нові або вдосконалені методи логістики, доставки або розповсюдження продукції – 176 та нову або вдосконалену діяльність із підтримки процесів, таких як система матеріального обслуговування або операції щодо закупівель, обліку або розрахунків – 307 підприємств. Нові організаційні методи у своїй діяльності, організації робочих місць або зовнішніх зв’язків запровадили 394, а нові маркетингові концепції у свою діяльність втілили 387 підприємств.

Президент Національної академії наук України Борис Патон під час загальних зборів установи говорив, що в минулому році кількість науковців, які емігрували за кордон, зросла майже втричі. Чи можливо, на Ваш погляд, зупинити цей процес державною підтримкою інноваційних розробок?
– Нині, за даними НАН України, чисельність наукових працівників становить трохи більше 19 тис. Кількість кандидатів наук зменшилася на 0,7%, докторів наук – на 1,4%. Число кандидатських дисертацій у минулому році, порівняно з 2011-м, зменшилося з 416 до 371, докторських – з 101 до 88, кількість молодих наукових співробітників скоротилася майже на 2%.
Певні сподівання покладаємо на Державну програму активізації розвитку економіки на 2012-2014 роки, ухвалену урядом 27 лютого 2013 року, яка містить потужну інноваційну складову та вважається одним із ключових механізмів розвитку інфраструктури національної економіки, поліпшення бізнес-клімату та інвестиційного середовища. Серед основних завдань документа – стимулювання інвестицій у національній валюті; баланс державних фінансів згідно з реальними можливостями економіки; забезпечення фінансової стабільності; стимулювання реалізації інвестиційних проектів у пріоритетних галузях економіки та інвестиційної активності суб’єктів малого підприємництва. Крім того, особливу увагу буде приділено питанням модернізації та технічного переоснащення.
Водночас у сучасних умовах обмеженості бюджетних ресурсів фінансування інноваційної діяльності можна забезпечити за рахунок державно-приватного партнерства, яке дає можливість державі та приватному сектору за рахунок об’єднання фінансових, управлінських, технологічних ресурсів отримувати взаємну вигоду. Окрім цього, шляхи і способи сприяння інноваційному розвитку в Україні криються, передусім, у сфері застосування засобів державного регулювання та активізації інноваційної діяльності, у тому числі малого підприємництва.