№5(16)(2013)

Підприємством здійснені довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі. На дату балансу виявилось, що ці фінансові інвестиції повністю знецінені? Що робити підприємству в такому випадку?

Відповідно до п. 12 П(С)БО 12 «фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі, на дату балансу відображаються за вартістю, що визначається з урахуванням зміни загальної величини власного капіталу об’єкта інвестування, крім тих, що є результатом операцій між інвестором і об’єктом інвестування.
Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об’єкта інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходу (втрат) від участі в капіталі. Одночасно балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму визнаних дивідендів від об’єкта інвестування.
Зменшення балансової вартості фінансових інвестицій відображається в бухгалтерському обліку тільки на суму, що не призводить до від’ємного значення вартості фінансових інвестицій. Фінансові інвестиції, що внаслідок зменшення їх балансової вартості досягають нульової вартості, відображаються в бухгалтерському обліку у складі фінансових інвестицій за нульовою вартістю».

Таким чином, у разі зменшення балансової вартості фінансових інвестицій, підприємству необхідно відобразити в обліку відповідне зменшення до досягнення нульового значення вартості інвестиції та продовжувати обліковувати її за нульовою вартістю. У П(С)БО 12 не сказано, що робити, коли частка убутку об’єкта інвестування за звітний період перевищує балансову вартість інвестиції.
Проте, оскільки вітчизняні П(С)БО фактично побудовані на основі МСФЗ, ми можемо застосовувати правила, встановлені МСФЗ у частині, що не суперечить П(С)БО. Так, у п. 29 МСФЗ 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства» вказано: «якщо частка інвестора у збитках асоційованого підприємства дорівнює його частці або перевищує її, інвестор припиняє визнання своєї частки подальших збитків. Після зменшення частки інвестора до нуля, додаткові збитки передбачаються, а зобов’язання визнається лише тією мірою, якою інвестор взяв на себе зобов’язання або здійснив платежі за дорученням асоційованого підприємства. Якщо в подальшому асоційоване підприємство відображає в звітності прибутки, інвестор поновлює визнання своєї частки цих прибутків тільки після того, як його частка прибутків дорівнює частці невизнаних збитків».

Тому в даному випадку підприємство повинно зменшити вартість фінансової інвестиції до нульового значення та вести контроль накопиченого збитку окремо, наприклад в управлінському обліку. Тільки коли об’єкт інвестування буде мати прибуток, підприємство повинно спочатку урівняти свою частку в ньому з невизнаними збитками, а вже потім визнати свою частку прибутку від об’єкта інвестування та збільшувати вартість фінансової інвестиції.

Наша фирма находится в Киеве, при этом склад открываем в Борисполе. Проконсультируйте, пожалуйста, по следующему вопросу: необходимо ли подавать 20-ОПП в Борисполе?

Согласно п. 63.3 Налогового кодекса Украины и разделу VIIІ Порядка учета плательщиков налогов и сборов, утвержденного Приказом ГНАУ от 22.12.2010 г. №979, с 1 января 2011 года нужно уведомлять налоговую обо «всех объектах налогообложения и объектах, связанных с налогообложением, в том числе о тех из них, которые зарегистрированы, созданы или открыты до 2011 года».
Налогоплательщик обязан стать на учет в налоговых органах по своему местонахождению (основное место учета) и по месту расположения подразделений, движимого и недвижимого имущества, объектов налогообложения и объектов, которые связаны с налогообложением либо через которые осуществляется деятельность (неосновное место учета), путем подачи формы №20-ОПП.
Налоговые органы квалифицируют непредоставление формы №20-ОПП как нарушение установленного порядка взятия на учет (регистрации) в органах Государственной налоговой службы (ст. 117 НКУ) с применением взысканий. На самозанятых лиц, в том числе на физлиц-предпринимателей, может быть наложен штраф в размере 170 грн, на юридических лиц – 510 грн. При выявлении в течение года повторного нарушения штрафы увеличиваются вдвое.
На сегодняшний день отсутствуют конкретные разъяснения квалификации «объектов налогообложения и объектов, связанных с налогообложением». Нет однозначного ответа, должен ли арендатор подавать форму 20-ОПП или это обязан делать только собственник объекта аренды.

Практика пошла по пути того, что 20-ОПП предоставляет только владелец имущества, если оно находится не по месту регистрации собственника. В Вашем случае есть конкретная привязка к понятию «объект налогообложения», т. к. обязанность уплачивать налог на прибыль с арендной платы лежит на арендодателе.
Учитывая вышеуказанное, а также то, что штрафы невелики и маловероятны, считаем, что арендатору помещения нецелесообразно подавать 20-ОПП, поскольку это не связано напрямую с понятием «объект налогообложения».

Хто виступає податковим агентом при випла­ті грошової компенсації (у разі звільнення за пере­водом працівника на інше підприємство) за невикористані ним дні щорічних відпусток, за його бажанням перерахованої на рахунок підприємства, на яке він переводиться?

Згідно з пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ,
зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), заробітна плата з метою розділу ІV ПКУ – це основ­на та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно з законом. Відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою обкладення податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до ст. 24 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки», зі змінами та доповненнями (далі – Закон №504), у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. У разі переведення на роботу на інше підприємство сума грошової компенсації за ці дні, за його бажанням, повинна бути перерахована на рахунок цього підприємства. Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у
ст. 167 ПКУ.
Відповідно до пп. 168.1.2
п. 168.1 ст. 168 ПКУ, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Обов’язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб покладається на того роботодавця, який здійснює нарахування компенсації і, відповідно, нарахування та утримання до бюджету та соціальних фондів. Моментом виплати такого доходу є дата перерахування коштів іншому підприємству, що є новим місцем роботи працівника. Тобто роботодавець має виконати всі функції податкового агента.

Таким чином, оскільки суми компенсації за невикористану відпустку з метою оподаткування розглядаються як заробітна плата і входять до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника, вони підлягають оподаткуванню податковим агентом – працедавцем на загальних підставах у тому місяці, коли були нараховані (в цьому випадку – у місяці звільнення). Оскільки суму грошової компенсації було обкладено податком на доходи фізичних осіб роботодавцем за попереднім місцем роботи, що було відповідним чином відображено ним у податковому розрахунку за ф. №1ДФ, підприємство, на яке перейшов працівник, не повинно показувати відомості про суму виплаченої працівнику компенсації у ф. №1ДФ.

Каковы требования законодательства к осуществлению предпринимательской деятельности по предоставлению услуг международных перевозок грузов?

Информационная справка
Условия допуска к международным перевозкам
и получения права допуска к МДП (TIR)

Разрешение на перевозку грузов в международном сообщении
На данный момент, согласно законодательству Украины, отменено лицензирование международных перевозок грузов. Однако на замену лицензированию установлен режим квотирования допуска перевозчиков. Это означает, что каждая страна на условиях обоюднос­ти предоставляет квоту разрешений на въезд. Например, Турция предоставляет Украине квоту в размере 500 разрешений на перевозку грузов по ее территории. Столько же разрешений предоставляет Украина Турции.
Разрешения выдаются Государственным предприятием «Служба Международных автомобильных перевозок» (СМАП). Выдается разрешение в рамках наличия квоты. Условия получения разрешения зависят от страны, в которую планируется осуществить въезд. Например, для въезда в Польшу необходимо соответствие транспортного средства требованиям по экологии Евро-4. Для въезда в Белоруссию подобные требования отсутствуют.
Для получения разрешения нужно подтвердить документально:
наличие регистрационных документов;
наличие подвижного состава, соответствующего требованиям страны, в которую осуществляется въезд (требования экологии, грузоподъемности, год выпуска, наличие спальника и т. п.);
наличие регистратора передвижения;
наличие водителей (со сменщиком) с допуском к международным перевозкам (наличие у водителя и сменщика специального сертификата, а также удостоверения международного образца; наличие соответствующей визы);
наличие договора с заказчиком на перевозку груза с детальным описанием условий перевозки и самого груза;
другие условия в зависимости от требований страны, в которую осуществляется въезд.
Разрешение является разовым, выдается на конкретный рейс и подлежит регистрации в специальном реестре, информация о котором находится в пунктах пропуска через границу.

Допуск к МДП (TIR)
Допуск к международным перевозкам грузов оформляется одним из способов:
оформление транспортной накладной CMR или
получение допуска согласно конвенции МДП (TIR).
Перевозить грузы можно как посредством CMR, так и МДП (TIR).Принципиально они отличаются только тем, что перевозчик, допущенный к МДП (TIR), имеет специальную книжку МДП. Перевозчик с TIR пломбирует груз, и водитель, предъявляя Carnet TIR, следует к месту назначения без досмотра груза на границах. Это упрощает таможенное оформление грузов.
Условия получения
допуска к МДП (TIR):
1. Минимум шесть месяцев опыта международных перевозок и ассоциированного членства в Ассоциации международных перевозчиков Украины (АСМАП) без права допуска к МДП (TIR).
2. Осуществление как минимум трех выездов за границу с грузом по CMR.
3. Предоставление соответствующего пакета документов, подтверждающих наличие материально-технической базы (наличие грузовых автомобилей в собственности) и соответствие организационным требованиям.
4. Отсутствие грубых нарушений таможенного законодательства.
5. Оплата взноса в размере $8 тыс.
6. Стабильное финансовое положение и основные фонды на сумму не менее 60 тыс. евро.

Документы для получения членс­тва с допуском к МДП (TIR):
копии регистрационных документов перевозчика;
финансовый отчет и баланс за последние два года или документ о наличии основных фондов стоимостью не менее
60 тыс. евро;
копия учетной карточки таможенной службы (необходимо поставить на учет);
копии свидетельств о прохождении обучения на водителя;
список собственных транспортных средств и копии свидетельств об их регистрации;
копии свидетельств таможенной службы о допуске транспортных средств к перевозке грузов под таможенными печатями и пломбами;
копии не менее трех международных товарно-транспортных накладных (CMR);
и другие.

Исходя из указанных выше требований к перевозчику, необходимо осуществить следующие действия (основные):
1. Приобрести (желательно) или оформить в аренду (в крайнем случае) грузовые транспортные средства, предназначенные для конкретного вида перевозок, соответствующие режиму тоннажности и экологичности стран, в которые планируется возить грузы (минимум один грузовой автомобиль/тягач с прицепом).
2. Получить код автохозяйства для оформления автомобилей в МРЭО, получения регистра­ционных талонов международного образца/временных талонов.
3. Оформить в штат водителей с соответствующей категорией (права международного образца) и специальным сертификатом обучения (либо провести обучение).
4. Поставить предприятие на учет в таможенной службе, оформить допуск к перевозке под таможенными печатями и пломбами.

Первое время деятельность будет осуществляться на основании разовых разрешений на ввоз грузов в конкретную страну по CMR (минимум три рейса). При соответствии всем требованиям МДП – последующее оформление допуска TIR.

Чи може наша фінансова компанія надавати послуги з надання допомоги в отриманні клієнтами кредитів у банках або інших фінансових установах, щоб ця діяльність не суперечила статутним документам нашої компанії?

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ, Ваша фінансова компанія здійснює діяльність з надання кредитів, а її Статутом передбачено, що Товариство має право вчиняти дії, не заборонені законодавством України.
Оскільки Ваше Товариство є фінансовою установою, то на його діяльність розповсюджується дія Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі – Закон).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону, фінансова установа – юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, – інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг.
Відповідно до ст. 4 Закону, Фінансовими вважаються такі послуги:
випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;
довірче управління фінансовими активами;
діяльність з обміну валют;
залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення;
фінансовий лізинг;
надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;
надання гарантій та поручництв;
переказ коштів;
послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення;
професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню;
факторинг;
адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах;
інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону (п. 5 ч. 1. ст. 1 Закону встановлює, що фінансові послуги – операції з фінансовими активами, котрі здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів).

Послуги посередництва в отриманні кредитів в інших фінансових установах Законом не передбачені.
Отже, Ваша фінансова компанія має право надавати кредити, гарантії, поручництво та інші послуги, визначені у ст. 4 Закону (даний перелік є вичерпним).

Підприємством випадково було допущено помилку при складанні податкової декларації. В яких випадках і у які терміни ДПС надсилає йому лист про невизнання звітності?

Якщо платником податків подано до органу державної податкової служби податкову декларацію з порушенням вимог п. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПКУ, ДПС має право відмовити у її прийнятті. При цьому орган державної податкової служби зобов’язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнят­ті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (п. 49.11 ст. 49 ПКУ):
протягом п’яти робочих днів із дня її отримання – у разі отримання податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв’язку;
протягом трьох робочих днів із дня її отримання – у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника.
У разі неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, що встановлено законодавством, декларація вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (п. 49.13 ст. 49 ПК).

Гостиница как объект недвижимого имущества принадлежит физическому лицу и используется для предоставления гостиничных услуг. Должно ли физическое лицо платить налог на такую недвижимость?

В соответствии с пп. 265.2.1
ст. 265 НКУ, объектом обложения налогом на недвижимое имущество, отличное от земельного участка, является объект жилой недвижимости.
Согласно пп. 14.1.129 ст. 14 НКУ, объекты жилой недвижимости – это здания, отнесенные в соответствии с законодательством к жилищному фонду, дачные и садовые дома. Они делятся на определенные типы:
жилой дом;
жилой дом усадебного типа;
пристройка к жилому дому;
квартира; коттедж;
комнаты в многосемейных (коммунальных) квартирах;
садовый дом;
дачный дом.

Одним из обязательных критериев понятия «объекты жилой недвижимости» является отнесение данного объекта к жилищному фонду.
Отнесение определенных помещений к жилищному фонду регулируется Жилищным кодексом Украины (ЖКУ). Жилищный фонд образуют жилые дома, а также жилые помещения в иных зданиях, находящиеся на территории Украины (ст. 4 ЖКУ). Жилищный фонд включает приблизительно тот же перечень помещений, что и пп. 14.1.129 ст. 14 НКУ. Жилые дома и жилые помещения предназначены для постоянного проживания граждан, а также для использования в установленном порядке в качестве служебных жилых помещений и общежитий (ст. 6 ЖКУ). Предоставление помещений в жилых домах для нужд промышленного характера запрещается.

Что же касается гостиниц, то они не предназначены для постоянного проживания. В соответствии со ст. 1 Закона Украины от 15.09.1995 г. №324/95‑ВР «О туризме» «гостиница – предприятие любой организационно-правовой формы и формы собственности, состоящее из шести и более номеров и предоставляющее гостиничные услуги по временному проживанию с обязательным обслуживанием». Гостиничной услугой, согласно этому же Закону, признаются «действия (операции) предприятия по размещению потребителя путем предоставления номера (места) для временного проживания в гостинице, а также иная деятельность, связанная с размещением и временным проживанием».

Таким образом, поскольку гостиницы не предназначены для постоянного проживания граждан, они не относятся к жилищному фонду, не являются объектом жилой недвижимости, а значит, и не являются объектом обложения налогом на недвижимость.

Можно ли обществу с ограниченной ответственностью выплатить дивиденды из прибыли,  полученной в прошлом месяце?

В соответствии со ст. 15 Закона Украины от 19.09.1991 г. №1 1576-ХП «О хозяйственных обществах», «прибыль общества создается из поступлений от хозяйственной деятельности после покрытия материальных и приравненных к ним расходов и расходов на оплату труда. С балансовой прибыли общества выплачиваются проценты по кредитам банков и облигациям, а также вносятся налоги и другие платежи в бюджет. Чистая прибыль, полученная после указанных расчетов и уплаты дивидендов, остается в полном распоряжении общества, которое в соответствии с учредительными докумен­тами определяет направления ее использования».
Распределение чистой прибыли на уплату дивидендов является компетенцией высшего органа управления обществом с ограниченной ответственностью – общего собрания его участников (ст. 59 Закона о хозобществах). Общее собрание участников общества с ограниченной ответственностью созывается не реже двух раз в год, если иное не предусмотрено учредительными документами (ст. 61 Закона о хозобщес­твах). Внеочередное собрание созывается при наличии обстоятельств, определенных в учредительных документах (такое происходит в любом случае, если этого требуют интересы общества в целом), а также по требованию исполнительного органа.
Общее собрание участников общества с ограниченной ответственностью считается правомочным, если на нем присутствуют участники (представители участников), владеющие более 60% голосов (ст. 60 Закона о хозобществах). При этом решение об утверждении порядка распределения прибыли, срока и порядка выплаты доли чистой прибыли (дивидендов) принимается прос­тым большинством голосов на общем собрании участников (ст. 59 Закона о хозобществах). Такое решение не должно противоречить сведениям о порядке распределения прибылей и убытков, который в соответствии со ст. 4 этого же Закона должен быть описан в учредительных документах.
Отсюда можно сделать следующий вывод: периодичность выплаты дивидендов обществом с ограниченной ответственностью в законодательстве прямо не установлена. Поэтому если это не противоречит учредительным документам, то, как период, за который определяется размер чистой прибыли, так и периодичность ее распределения зависит от решения общего собрания участников. Такое противоречие может наблюдаться в случае, если, например, в учредительных документах четко указано, что выплата части прибыли участникам общества проводится один раз в год по результатам календарного года в течение определенного срока, который наступает за отчетным годом, а собрание принимает решение о том, чтобы распределить прибыль по результатам полугодия.
При этом следует заметить, что в виде дивидендов распределяется чистая прибыль, которая определяется исходя из данных бухгалтерского учета. Показатель чистой прибыли отражается в строке 220 Отчета о финансовых результатах (форма №2) нарастающим итогом, начиная с 1 января отчетного года. Промежуточную финансовую отчетность можно составлять и помесячно, ведь законодательство устанавливает лишь отчетные периоды для составления и представления финансовой отчетнос­ти в обязательном порядке. Распределяться может также нераспределенная прибыль прошлых периодов (лет).

Яка відповідальність передбачена за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску приватними підприємцями?

Фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов’язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Суми єдиного внеску, своєчасно не нараховані або не сплачені у строки, встановлені Законом про ЄСВ, вважаються недоїмкою.
За несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску до платників застосовується штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. XI ст. 25 Закону про ЄСВ). Крім того, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. X ст. 25 Закону про ЄСВ).

Фінансова компанія, яка має статус фінансової установи, відповідно до Додатка до свідоцтва має право надавати фінансові кредити за рахунок власних коштів. На даний момент виникла необхідність видавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів. Які існують вимоги до ліцензування вказаної діяльності?

Діяльність із надання фінансових кредитів за рахунок прямо або опосередковано залучених коштів (в тому числі іпотечне кредитування) має право здійснювати на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа, і така діяльність не може суміщатись із наданням будь-яких видів фінансових послуг.
Залучені кошти кредитної установи – кошти, прямо або опосередковано отримані на зворотній основі від фізичних осіб та/або юридичних осіб, отримані залишки фінансових активів, які виникли в результаті здійснення звичайної господарської діяльності в інтересах цих осіб.
До залучених коштів не належать кошти, отримані у вигляді внесків до капіталу кредитної установи, у тому числі субординований капітал, отримані від кредитних установ за кредитними договорами.

Ліцензію на надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів надає Держфінпослуг.

Основні вимоги, яким повинна відповідати фінансова установа:
1. На момент подання документів ліцензіат має бути створений та зареєстрований у встановленому законодавством порядку, внесений як фінансова установа до Реєстру та мати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи.
2. Відсутність невиконаних рішень Держфінпослуг щодо застосування заходів впливу.
3. Власний капітал ліцензіата має підтримуватися у розмірі, не меншому, ніж необхідний на момент подання заяви про внесення інформації до Реєстру, що підтверджується висновком аудитора, внесеного до реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ (на сьогодні 5 млн грн).
4. При провадженні діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів ліцензіат зобов’язаний формувати капітал, резерви, фонди та визначати порядок покриття збитків відповідно до вимог, установлених законодавством України.
5. Мати комп’ютерну техніку для ведення обліку та комунікаційні засоби (телефон, факс), а також використовувати програмне забезпечення згідно з вимогами законодавства України.
6. Облікова і реєструюча система повинні відповідати вимогам, установленим Держфінпослуг.
7. Надання клієнтам фінансових кредитів має здійснюватися за місцезнаходженням ліцензіата або його відокремленого підрозділу. Потрібно мати власне або орендоване нежитлове приміщення з обмеженим доступом, необхідні засоби безпеки (охоронну сигналізацію та/або відповідну охорону, сейфи для зберігання грошових коштів і документів, що унеможливлює їх викрадення або пошкодження), спеціальне технічне обладнання (комп’ютерну техніку, комунікаційні засоби, телефон, факс тощо).
8. Керівник та головний бухгалтер повинні відповідати професійним вимогам, установленим Держфінпослуг.

Перелік документів,
що подаються до Держфінпослуг:
нотаріальна копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;
нотаріальна копія виписки з ЄДР;
нотаріальні копії установчих документів з усіма змінами, що регламентують створення та діяльність фінансової установи, або копія останнього рішення про утворення (засновницького договору, статуту, положення);
засвідчені відбитком печатки та підписом керівника заявника внутрішні правила щодо надання фінансових кредитів;
фінансова звітність: 2 «Баланс», 3 «Звіт про фінансові результати» – за попередній календарний рік, достовірність і повнота якої підтверджена аудитором (внесеним до Реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ);
довідка, що підтверджує наявність власного капіталу, за винятком субординованого боргу, у розмірі 1 млн грн;
нотаріальні копії документів про повну вищу освіту керівника та головного бухгалтера, а також копії документів, що підтверджують проходження керівником та головним бухгалтером підвищення кваліфікації відповідно до Професійних вимог до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ;
витяги з трудових книжок керівника та головного бухгалтера заявника, засвідчені відбитком печатки та підписом керівника;
засвідчені відбитком печатки та підписом керівника заявника відомості про наявність приміщень, засобів безпеки, спеціального технічного обладнання, програмного забезпечення;
засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують право власності або оренди нежитлового приміщення за місцезнаходженням заявника.

Зазначені документи повинні відповідати наступним вимогам:
бути викладені державною мовою;
містити достовірну інформацію на дату подання заяви;
документи на двох і більше сторінках мають бути пронумеровані, прошнуровані та засвідчені відбитком печатки та підписом керівника заявника;
довідки, які подаються заявником, повинні містити дату їх складання;
електронна форма даних має відповідати паперовій формі, яка друкується відповідно до формату, установленого Держфінпослуг.
Строк дії ліцензії – три роки. Ліцензія чинна до: закінчення строку дії, тимчасового зупинення, визнання ліцензії недійсною або її анулювання. У разі повторної видачі ліцензії, якщо до ліцензіата чи його відокремленого підрозділу протягом строку дії попередньої ліцензії не застосовувались заходи впливу, ліцензія може бути видана строком на п’ять років.

Використані нормативно-правові акти:
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-III від 12.07.2001 р.;
Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 р. №41 «Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ»;
Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.12.2003 р. №152 «Про затвердження Положення про внесення інформації щодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінансових компаній»;
Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18.10.2005 р. №4802 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами».

Несколько работников предприятия в один день отбывают в командировку в разные города. Следует ли составлять отдельно приказ на каждого из них или можно составить один приказ о командировке?

Норма об обязательном наличии приказа о командировке содержится в Инструкции о служебных командировках в пределах Украины и за границу, утвержденной приказом Министерства финансов Украины от 13.03.98 г. №59. Одновременно напоминаем, что вышеназванная Инструкция устанавливает порядок командировок только для работников органов государственной власти, предприятий, учреждений и организаций, которые полностью или частично содержатся (финансируются) за счет бюджетных средств. Но ничего не мешает предприятию на базе данной Инструкции разработать собственное Положение о командировках. Главное, чтобы нормы этого Положения не противоречили пп. 140.1.7 ст. 140 НКУ, в котором вышеназванный приказ также упоминается в качестве обязательного документа. Приказ о командировке составляется в произвольной форме и должен содержать сведения о цели командировки, название населенного пункта, куда отбывает работник, а также срок командировки.
Что касается заданного вопроса, то ни одним нормативно-правовым актом такая ситуация не регулируется. Поэтому руководитель может издать один приказ на командировку нескольких работников, которые выезжают в один день, но в разные города, а может издать на каждого из них отдельные приказы.

Чи може фінансова компанія, яка має статус фінансової установи, здійснювати діяльність в іншому місті без створен­ня відокремленого підрозділу?

Інформаційна довідка

Загальна інформація
Фінансова компанія може створювати відокремлені структурні підрозділи та структурні підрозділи, що не мають статусу відокремлених. В цьому випадку вона має право надавати фінансові послуги через свій відокремлений підрозділ за умови внесення інформації про нього до Державного реєстру фінансових установ (далі – Реєстр).

Умови внесення до Реєстру інформації про відокремлений підрозділ
Держфінпослуг вносить інформацію про відокремлений підрозділ заявника до Реєстру у разі дотримання таких обов’язкових умов, як:
наявність у фінансової компанії власного капіталу у розмірі, встановленому для певних видів фінансових послуг, згідно з чинним законодавством, але не менше ніж 7 млн грн на дату подання заяви, та відсутність у заявника невиконаних рішень Держфінпослуг щодо застосованих до нього заходів впливу;
наявність кваліфікованих кадрів, що безпосередньо здійснюють діяльність з надання відповідних видів фінансових послуг, не мають непогашеної судимості за корисливі злочини, та відповідність керівника і головного бухгалтера фінансової компанії Професійним вимогам до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ;
наявність у відокремленого підрозділу власного або орендованого приміщення;
наявність відповідної ком­п’ютерної техніки, яка дає змогу забезпечити виконання вимог щодо подання інформації у форматі, встановленому Держфінпослуг, та комунікаційних засобів (телефону, факсу, електронної пошти, мережі Інтернет);
наявність відповідного програмного забезпечення, необхідного для надання фінансових послуг своїм клієнтам та забезпечення належного, своєчасного обліку фінансово-господарських операцій відповідно до законодавства і подання звітності до Держфінпослуг.

Порядок внесення інформації до Реєстру
Інформація про відокремлений підрозділ фінансової компанії, яка буде надавати фінансові послуги, повинна бути внесена протягом 15 днів з моменту створення цього підрозділу.
Для внесення інформації про відокремлений підрозділ фінансової компанії до Реєстру фінансова компанія – заявник має подати до Держфінпослуг такі документи:
1. Заяву про внесення інформації про відокремлений підрозділ юридичної особи до Реєстру (додаток 6 до Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 р. №41 «Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ» (далі – Положення про реєстр).
2. Реєстраційну картку з інформацією про відокремлений підрозділ юридичної особи (додаток 5 до Положення про реєстр) у паперовій та електронній формах у форматі, який встановлюється Держфінпослуг.
3. Копію документа, що засвідчує рішення заявника про створення відокремленого підрозділу, завірену підписом керівника заявника та печаткою заявника.
4. Довідку про відповідний фаховий рівень керівника заявника (керівника відокремленого підрозділу) та наявність кваліфікованих кадрів, що безпосередньо здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, згідно з додатком 3 до цього Положення.
5. Засвідчені підписом керівника та печаткою заявника відомості про наявність у відокремленого підрозділу власного або орендованого приміщення, спеціального технічного обладнання (комп’ютерної техніки, комунікаційних засобів, а саме: телефону, факсу), відповідного програмного забезпечення, необхідного для надання фінансових послуг своїм клієнтам та здійснення внутрішнього обліку надання фінансових послуг, у довільній формі.
6. Копію положення про від­окрем­лений підрозділ, зат­верд­женого в установленому порядку, сторінки якого мають бути прошиті та пронумеровані, завірену підписом керівника та печаткою фінансової компанії.
Заява про внесення інформації щодо відокремленого підрозділу та всі документи, що додаються до неї разом із внутрішнім описом із зазначенням кількості аркушів кожного документа, повинні бути пронумеровані, прошнуровані та засвідчені печаткою фінансової компанії і підписом керівника.
Рішення Держфінпослуг про внесення до Реєстру інформації щодо відокремленого підрозділу приймається протягом 15 робочих днів з дати надходження заяви та вказаних вище документів до Держфінпослуг.
Використані нормативно-правові акти:
Закон України «Про фінансові послуги та державне регул<