№5(16)(2013)

У зовнішньоекономічних операціях з поставки товару існує безліч ризиків: непостачання товару закордонним контрагентом; ризики логістичних помилок, втрати вантажу або псування внаслідок аварії на транспорті. Але при цьому одним з істотних ризиків при зовнішньоекономічних постачаннях є ризик, пов'язаний з визначенням митної вартості товару.

Наведемо приклад із життя. Українська компанія планує закуповувати певний товар за кордоном. Вивчивши ринок, вона доходить висновку, що продукт користується попитом. Щоб товар був конкурентоспроможним, підприємство прорахувало його оптимальну ціну, в яку заклало і митний збір. Уклали угоду з іноземним постачальником; оформили всі товаросупровідні документи; товар прибув до України; до відповідного підрозділу митної служби подано декларацію з усіма супровідними документами. І ось сюрприз: митниця нарахувала додаткову митну вартість. Відповідно, компанія зазнає додаткові витрати на оплату митного збору. Вони не були враховані в бізнес-плані, і тепер товар вже не буде настільки конкурентоспроможним на ринку України через його завищену ціну. Розуміючи це, компанія замислюється над тим, щоб вийти хоча б у нуль.

Що ж сталося? У чому причина? А причина криється у функціях такого органу, як Державна митна служба. Мета її діяльності, великою мірою, - справляння митних зборів. Результативність роботи даного органу оцінюється за обсягами цих самих митних зборів, котрі ми з вами, як законослухняні учасники ділового обігу, повинні заплатити. На практиці, знаючи про особливості роботи митниці, багато українських компаній, які зіткнулися з таким явищем, як коригування (донарахування) митної вартості, перед поставкою вантажу заздалегідь закладають у свій бюджет певні ризики роботи з митницею. Для оформлення товару досвідчені митні брокери радять робити переплату митного збору зі словами «адже все одно митниця донараховує». Вони не особливо заглиблюються у ваші документи або через халатність, або тому, що не хочуть втрачати лояльність працівників митниці.

То як же бути добропорядній українській компанії, котра не бажає виходити в нуль, щоб заробити? Для початку розберемося в самому порядку декларування митної вартості та підставах її коригування (донарахування) відповідно до законодавства.

Зазначені вище відносини виникають у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності дій митниці щодо коригування митної вартості імпортованого товару на митну територію України. Отже, основним нормативно-правовим актом у даній сфері є Митний кодекс №4495-VI від 13.03.2012 р. (далі - Кодекс).

Статтею 49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, яка базується на ціні, котра фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 51 Кодексу, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом згідно з нормами Кодексу (ч. 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до розділу 9 Кодексу (ч. 2).

Статтею 57 р. 9 Кодексу встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на територію України відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

г) резервний.

Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, за ціною договору (вартість операції) є основним методом. Кожен наступний застосовується тільки у разі, якщо митна вартість товарів не може бути встановлена шляхом використання попереднього методу.

Як показала практика, митниця часто грішить саме другорядними методами, ігноруючи визначення вартості за ціною договору (контракту). Улюбленим способом митниці при визначенні митної вартості є метод оцінки за аналогічними ввезеними товарами. Однак сам по собі факт того, що хтось імпортував подібний продукт за ціною вище, ніж ввозите ви, не є підставою для коригування.

У ст. 58 Кодексу закріплений метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Згідно з ч. 4 ст. 58 Кодексу, митною вартістю товарів є ціна, фактично сплачена або яка підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби.

Як визначено у ч. 5 ст. 58 Кодексу, вартість, фактично сплачена або та, яка підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, здійснених або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або не пов'язаних з продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Кодексу, одночасно з митною декларацією декларант подає на митницю документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Так, у ч. 2 зазначеної статті передбачено, що документами, котрі підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, що його замінює, та додаток до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Що дає підстави митниці застосувати другорядний метод визначення вартості?

Частиною 3 ст. 53 Кодексу передбачено, що у разі якщо документи, зазначені вище, містять розбіжності, ознаки підробки або в них відсутні будь-які відомості, котрі підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або дані про ціну, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом десяти календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, що пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про постачання товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними установами, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару чи сировини (організація, яка визначена Держмитслужбою).

Статтею 54 Кодексу встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом при проведенні митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення останньої за основним методом здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, проведеного декларантом, за відсутності зауважень при застосуванні цього методу.

Тобто ми рекомендуємо запастися зазначеними вище документами завчасно, оскільки митниця робить запит на них безпосередньо на момент подання декларації та не буде вимагати документи у вашого партнера за кордоном. Тому треба не дати митному органу приводів для застосування другорядного методу. Ваші документи повинні повною мірою відображати інформацію про ціну договору. У такому випадку митниці доведеться вигадувати безглузді, не передбачені законодавством причини і приводи коригування митної вартості.

Опишемо реальний приклад з життя. Так, декларант подав ідеальний пакет документів. Серед них був прайс-лист на товар із фразою: «Всім, до кого це відноситься». Митниця зробила висновок, що її адресували не невизначеному колу осіб, а безпосередньо покупцю (це дає підставу вважати документ необ'єктивним, оскільки він не відображає саме ринкову вартість, а є ціною для конкретної операції з конкретним покупцем). Таким чином, митниця поставила весь пакет документів під сумнів. У подальшому суд вказав на безглуздість її твердження, бо не потрібно бути лінгвістом, щоб зрозуміти, що вказана вище фраза не містить конкретного кола осіб, котрим цей прайс-лист адресований, отже, є доказом формування ціни ринковим способом.

Як визначено у ч. 3 ст. 54 Кодексу, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган приймає письмове рішення про її корегування.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Кодексу, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митницею у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 ст. 54 Кодексу передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих приводів вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з перерахуванням і на умовах, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 Кодексу, або відсутності в цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або відомостей про ціну, фактично сплачену або ту, яка підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Якщо ви надали документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Кодексу, які чітко ідентифікували оцінюваний товар і містили конкретні та достовірні дані, тобто чітко підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, митниця не має права використовувати другорядний метод визначення митної вартості.

Однак митний орган все ж таки прийняв рішення про коригування митної вартості і оформлює картку відмови в митному оформленні. У цьому випадку, щоб не затримувати товар на митниці і не зазнавати необґрунтованих збитків, рекомендуємо сплатити митні збори згідно з коригуванням, одночасно оскарживши рішення митниці.

Це обумовлено тим, що у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, котрі декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Кодексу (ч. 7 ст. 53 Кодексу).

Згідно з п. 15 Наказу ДМСУ «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України» №230 від 17.03.2008 р., декларант має право оскаржити рішення митниці про визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

На первинному етапі оскарження можна спробувати подати до митного органу заяву про скасування рішення щодо коригування митної вартості, приклавши копії всіх документів, які можуть підтвердити митну вартість. Але шанси, що цю заяву задовольнять, невеликі.

Для ефективного оскарження рішення митниці необхідно звернутися до адміністративного суду з позовом. Предметом позову є визнання неправомірним та скасування рішення про коригування митної вартості; визнання неправомірним та скасування картки про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України - так повинні бути сформульовані позовні вимоги.

Предметом доказування у даній справі є: по-перше, наявність достатніх документів та інформації, що дають підставу для застосування основного методу оцінки митної вартості (за ціною договору), по-друге, відсутність у митного органу підстав для застосування другорядного методу оцінки митної вартості (перелік підстав зазначений у ч. 6 ст. 54 Кодексу).

Суд у процесі розгляду справи повинен встановити об'єктивну можливість і здатність митниці визначити на підставі наданих позивачем документів вказану ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору.

В ідеалі потрібно довести порушення відповідачем ч. 3 ст. 53 Кодексу і безпідставність вимоги митниці про надання додаткових документів. У цих обставинах посилання відповідача на ненадання позивачем підтверджуючих митну вартість документів не може вважатися обґрунтованим.

Насамкінець хочемо сказати, що більшість імпортерів закривають очі на «пустощі» митниці. Їм легше закласти так звані ризики в ціну товару. Однак не завжди можна дозволити собі таку розкіш, як платити за те, за що платити не повинен. Тому вам вибирати, хто до кого залізе в кишеню: митниця до вас, або ви - в кишеню митниці!