№6(2012)

Із 1 червня 2012 року почав працювати новий Митний кодекс. Усі реформи в Україні вже традиційно виявляються скандальними, і Митний кодекс не став виключенням. Історія його прийняття була непростою. Перший варіант даного документа Верховна Рада схвалила ще 3 листопада 2011 року. Однак Президент, скориставшись правом вето, повернув його до парламенту з численними пропозиціями. 13 березня 2012 року Верховна Рада вдруге схвалила перероблений профільним комітетом Митний кодекс України (надалі – МКУ) і, незважаючи на те що не всі пропозиції глави держави було враховано, 19 квітня 2012 року Президент підписав новий варіант МКУ, який офіційно опублікували в газеті «Голос України» 21 квітня 2012 року. Ознайомившись із новим Митним кодексом – саме ознайомившись, а не вивчивши досконало, хочу поділитися своїм баченням як позитивних, так і негативних новацій та змін.
На жаль, у новій редакції кодекс не став більш простим або зрозумілим, до того ж він «погладшав» – 613 проти 432 статей чинної редакції до 1 червня 2012 року. Якщо врахувати набутий нами досвід прийняття Податкового кодексу, то стає зрозуміло, що ні суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності (далі – ЗЕД), ні інспектори митниці не встигнуть як слід ознайомитися з новими положеннями кодексу за такий стислий термін. Не позаздриш і чиновникам, яким за місяць потрібно підготувати понад сотні підзаконних актів, необхідних для реалізації положень нового МКУ.

Згідно з Митним кодексом, який діяв до 1 червня 2012 року, підприємство, що здійснювало ЗЕД, ставало на облік у тому митному органі, в зоні діяльності якого було зареєстровано. Новий МКУ передбачає одноразовий централізований облік осіб із наданням облікового номера, дійсного на всій митній території України. Таким чином, вантаж можна буде оформляти в будь-якому митному органі без погодження між різними митними органами. Сподіваюся, що таке нововведення спричинить появу здорової конкуренції між митними постами за кожного суб’єкта ЗЕД ( ст. 247 МКУ).
Ще одним позитивним нововведенням нового МКУ могло стати обмеження в часі терміну розмитнення – не більше чотирьох годин. Але, на жаль, цей термін стосується виключно митного оформлення та не враховує процедуру митного контролю, яка фактично займає левову частку часу. Хотілося б відзначити, що в попередній редакції МКУ існувало 24-годинне обмеження строку митного оформлення товарів, яке, по суті, не діяло (ст. 255 МКУ). Реально спростити митне оформлення могли би механізм подання митної декларації та супутніх документів в електронному вигляді, а також митне оформлення в режимі єдиного вікна (ч. 3 ст. 28 і ч. 4 ст. 32 МКУ), але набуття чинності норм, що регулюють ці механізми, відкладено до 2017 року (ст. 1 «Перехідні положення МКУ»).
Новий МКУ спрощує процедуру декларування товару:
 товари більш 10 товарних підкатегорій не потрібно оформляти окремо, достатньо оформити їх, як одну підкатегорію із загальною ставкою мита, правда, найбільш максимальною;
 за відсутністю точних відомостей про товар можна подати попередню декларацію, тоді як у старому кодексі різниця в декларуванні розглядалася, як порушення митних правил із застосуванням штрафних санкцій (ст. 259 МКУ).

Новий МКУ знімає з декларантів відповідальність за ненавмисні та несистематичні помилки при заповненні митної декларації, які не призвели до неправомірного звільнення або зменшення розміру сплати митних платежів, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Однак відсутність конкретизації помилок надає можливість співробітникам митної служби трактувати помилку як таку, що дозволяє застосувати штрафні санкції. Дуже хочеться сподіватися, що ця норма все ж виключить або хоча б зменшить кількість несправедливих штрафних санкцій по відношенню до декларантів (ст. 268 МКУ).
Не обійшовся новий МКУ без пільг для окремих суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Введено нове поняття «Уповноважений економічний оператор» (УЕО). Цьому терміну присвячена ціла глава (гл. 2 МКУ).
Підприємству може бути видано сертифікати уповноваженого економічного оператора таких видів:
на спрощення митних процедур;
щодо надійності та безпеки;
на спрощення митних процедур та щодо надійності та безпеки.
Статус уповноваженого економічного оператора визнається на всій митній території України (ст. 12 МКУ). У новому кодексі детально прописано, які саме спрощення може отримати власник того чи іншого сертифіката (ст. 15 МКУ). Статус уповноваженого УЕО надається підприємству митницею шляхом видачі сертифіката та включення його до Єдиного реєстру уповноважених економічних операторів.
Ознайомившись з усіма пільгами, виникає непереборне бажання стати власником такого сертифіката. Але отримати його зможе лише платоспроможне підприємство, яке впродовж трьох років є суб’єктом ЗЄД, має відповідну систему обліку товарів, відсутність заборгованостей і фактів порушення митних правил. І це ще не все. Бажання отримати статус УЕО спричинить ретельні перевірки митних органів. У МКУ детально прописана процедура видачі сертифіката та вимоги до підприємства, яке бажає його отримати (ст.ст. 13,14 МКУ).
На відміну від попереднього МКУ, новий кодекс урегулював порядок проведення перевірок митної служби (гл. 49 МКУ). Принцип здійснення митних перевірок аналогічний правилам проведення перевірок податковими органами, і багато статей, які регламентують процедуру здійснення перевірок, посилаються на Податковий кодекс. Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України (ст. 345 МКУ). Тепер працівників митниці можна вважати повноцінними перевіряючими з такими самими повноваженнями, як у податківців. Ефектом наявності подібних прав, при відсутності прямого порядку відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями та рішеннями співробітників митниці, може стати посилення тиску на суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

За зверненням підприємств і громадян, що переміщують товар, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, митні органи безкоштовно надають консультації практичного застосування норм законодавства України з питань, які стосуються державної митної справи. Консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно особою, якій вона надана. Особа, що діяла відповідно до такої консультації, не може бути притягнута до відповідальності (ст. 21 МКУ).
Ще одним моментом, що, як на мене, ускладнить суб’єктам ЗЕД роботу з митними органами, можуть стати розбіжності у визначенні коду товару, який перевозять через кордон. Із 1 червня 2012 року митні органи отримали право самостійно класифікувати товари після завершення митного оформлення. Рішення митного органу щодо визначення коду товарів за УКТЗЕД є обов’язковим (висновки інших органів та установ мають винятково довідковий характер). У зв’язку з цим будь-яка незгода митника з класифікацією, наданою декларантом, спричиняє автоматичне порушення митних правил. А рішення цієї проблеми – ще один привід для корупції (ст.ст. 68,69 МКУ).
До позитивних змін слід віднести декриміналізацію контрабанди з одночасним розширенням і вдосконаленням механізму притягнення до адміністративної відповідальності суб’єктів ЗЕД. Кримінально каратися буде тільки незаконне переміщення через кордон зброї, наркотиків, отруйних речовин, культурних цінностей, а на інші групи товарів контрабанда в кримінальному сенсі не поширюватиметься. Я думаю, що даний крок певною мірою послабить тиск на бізнес з боку правоохоронних органів.
Важко сказати про результати, що принесе нам реалізація норм нового МКУ. Почекаємо декілька місяців, подивимось, які зміни спричинять нововведення, внесені в процес митного оформлення, і тоді зможемо зробити висновок про те, наскільки новий Митний кодекс полегшить життя вітчизняному бізнесу.
P.S. За 21 рік незалежності України Митний кодекс приймається третій раз.