№6(2012)

Іноді в пресі зустрічаються повідомлення про те, що певний банк залучив кошти на умовах субординованого боргу. Суть зазначеної операції, яка є інструментом залучення коштів, зрозуміла лише обмеженому колу спеціалістів-банкірів. Для більшості споживачів банківських послуг це майже пуста інформація.
Прикладна сторона аудиту фінустанов має багато специфічних рис, притаманних саме банківській діяльності. Кредити, депозити, відкриття та обслуговування рахунків – усе нібито просто. Але це лише обкладинка, під якою працює складний механізм забезпечення ліквідності капіталу банку та можливості виконання ним власних зобов’язань перед клієнтами. Приступаючи до аналізу діяльності фінансово-кредитної установи, ми як професіонали маємо розуміти принципи роботи вказаної схеми.
Одним із механізмів, що забезпечує діяльність банку, є його фінансові ресурси.
Аналізуючи Закон України «Про банки і банківську діяльність», можна зазначити, що джерела формування банківських ресурсів є неоднорідними та складаються з:

• власного капіталу;
• зобов’язань банку перед вкладниками і кредиторами.

Капітал фінансово-кредитної установи формують кошти акціонерів та інвесторів, внесені ними на свій власний ризик. Банківський капітал поділяється на основний (це статутний капітал і резерви) і додатковий (зокрема, це субординований борг).
Формування власного капіталу банку – це необхідна умова діяльності фінустанови. Тому одна з найсерйозніших проблем, що постають перед керівництвом банку, полягає у залученні та підтримці достатнього обсягу власного капіталу.

Очевидним засобом формування капіталу банку є емісія акцій, але такий спосіб досить затратний. Дану операцію неможливо здійснити в короткий термін, до того ж вона є доволі ризиковою для власників банку, оскільки в разі неможливості викупу акцій виникає ризик отримання контролю над банком третіми особами.
Більш дешевим і швидким засобом капіталізації є залучення коштів на умовах субординованого боргу, на характеристиці якого ми і зупинимось.
У загальному цивільному законодавстві, зокрема в Цивільному кодексі України, поняття субординованого боргу відсутнє. Нам знайомий лише термін «борг», який означає, що цей саме борг виникає на підставі боргового зобов’язання. Можна припустити, що борг з’являється на основі договору позики або кредиту. Але детальне пояснення вказаної операції є в спеціалізованих нормативно-правових актах, що регулюють банківську діяльність.
Так, згідно з визначенням у ст. 30 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та в Постанові НБУ №368 від 28.08.2001 р. «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні», субординований борг – це звичайні, незабезпечені банком боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які, відповідно до договору, не можуть бути взяті з банку раніше п’яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. Інакше кажучи, такий інструмент, як субборг, надає фінустанові змогу залучити дешеві кошти з можливістю врахування їх у власному додатковому капіталі.

Розглянемо складові елементи, які роблять просту позику субординованим боргом у розумінні банківського законодавства.
По-перше, субординований борг дійсно виникає на підставі певного боргового зобов’язання. Залучення коштів на умовах субборгу з метою їх урахування до додаткового капіталу банку здійснюється у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб. Формальним вираженням цього є укладення прямих договорів між банком-боржником та інвестором (про що підписується угода про залучення коштів на умовах субординованого боргу) або випуск банком-боржником облігацій (про що укладається договір про залучення коштів шляхом випуску облігацій). Загальні положення цих договорів регулюються цивільним законодавством, окрім специфічних, таких як строк, відсоткова ставка, умови дострокового повернення тощо.

По-друге, банк не надає жодного забезпечення (такого як застава, порука тощо), тобто зобов’язання є незабезпеченим.
По-третє, інвестор, який надав кошти в якості субординованого боргу, не може вимагати їх повернення до спливу п’яти років. Банк також не має права без попереднього погодження з НБУ достроково повертати вказані кошти. Усі ці умови повинні бути чітко відображені в договорі.

По-четверте, мінімальна сума залучених коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій для врахування цих коштів до капіталу банку становить 100 тис. грн. У разі якщо сума від однієї особи перевищує 2 млн грн, кошти залучаються через укладення прямих договорів (робити це шляхом випуску облігацій неможливо).

По-п’яте, субординований борг є складовою капіталу банку. Це означає, що за умови отримання дозволу НБУ фінустанова може враховувати вказані кошти як власний капітал. Вони обліковуються на балансовому рахунку 3660 «Субординований борг банку» або 3661 «Облігації, емітовані банком, на умовах субординованого боргу».
Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть відноситись до капіталу банку після отримання дозволу НБУ в разі їх відповідності таким критеріям:
є незабезпеченими банком, субординованими і повністю сплаченими;
не можуть бути погашені за ініціативою власника;
надають можливість відстрочення обслуговування зобов’язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє банку здійснити такі виплати;
можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред’явлення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій.
Враховуючи значення субборгу як «гуманітарної допомоги» для фінустанови, слід також брати до уваги обмеження щодо встановлення максимальної процентної ставки за таким зобов’язанням, яке зазначено в Постанові НБУ №592 від 30.12.2010 р. «Про встановлення максимальної процентної ставки за залученими коштами на умовах субординованого боргу».
Так, значення процентної ставки за залученими коштами на умовах субборгу (з урахуванням комісії, неустойки та інших зборів, установлених відповідними договорами) повинно бути:
у національній валюті – не вище розміру облікової ставки Національного банку України плюс 2,5% річних;
в іноземній валюті (долар США) – не вище Libor (на відповідну дату) за 12-місячними міжбанківськими депозитами плюс 8% річних;
в іноземній валюті (євро) – не вище Libor (на відповідну дату) за 12-місячними міжбанківськими депозитами плюс 7% річних.

Якщо умови залучення коштів не відповідають вищевказаним критеріям, залучені банком кошти не можуть вважатися власним капіталом, а є простим боргом за зобов’язанням позики.
Слід зазначити, що в період фінансової нестабільності залучення банком коштів на умовах субординованого боргу є реальним виходом із ситуації з обмеженим доступом до вільних ресурсів. Усе частіше фінансово-кредитні установи застосовують описаний механізм поповнення капіталу, а отже, зростає необхідність бути обізнаними у подібних операціях.