№6(2012)

Кворум (лат. quorum praesentia sufficit – яких присутність достатня) – встановлене законом, статутом організації або регламентом число учасників зборів (засідання), необхідне для визнання даних зборів правомочним приймати рішення з питань його порядку денного.

У першому номері журналу «Незалежний АУДИТОР» ми з колегою Русланом Білицьким розповіли, як аудиторам себе поводити, щоб захиститись від неправомірного з боку АПУ притягнення до дисциплінарної відповідальності.
На сьогоднішній день я як адвокат декількох аудиторів (їх прізвища досить відомі, щоб називати) продовжую «боротьбу» з АПУ, доводячи невинуватість останніх. Аудиторська палата, у свою чергу намагаючись довести протилежне, продовжує вигадувати неіснуючі процедури, які протирічать усім положенням і порядкам, затвердженим тією ж АПУ.
Отже, я коротенько розповім, а  висновки вже робіть самі.
Від початку року моїх підзахисних аудиторів вже тричі запрошували на засідання Дисциплінарної комісії Аудиторської палати України, які з різних підстав ніяк не можуть відбутись (щось мені підказує, що після публікації цієї статті прийде наступне, вже четверте, запрошення).
Перше засідання Дисциплінарної комісії було у січні, до початку якого ми до канцелярії АПУ подали заяву, де, посилаючись на норми «Порядку проведення перевірок матеріалів скарг, які надходять до Аудиторської палати України, щодо недотримання аудиторськими фірмами та аудиторами законодавства України, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів, рішень Аудиторської палати України при наданні ними аудиторських послуг», затвердженого рішенням АПУ №196/7 від 27.11.2008 р. (далі – Порядок) та «Положення про Дисциплінарну комісію Аудиторської палати України», затвердженого рішенням АПУ №176/9.2 від 26.04.2007 р. (далі – Положення), ми просили АПУ дотримуватися процедури, закріпленої в указаних актах, і все ж таки надати аудиторам можливість ознайомитися з матеріалами та надати письмові пояснення, а розгляд даного питання передати до Комітету з контролю за якістю аудиторських послуг АПУ (далі – Комітет), як і повинно бути.

Отримавши таку заяву, Дисциплінарна комісія погодилась, що передчасно віднесла дане питання до порядку денного, та передала його розгляд чомусь до Комісії АПУ з контролю якості та професійної етики (далі – Комісія), що Порядком не передбачено.
Химерно, чи не так? Просимо дотримуватися процедури та передати до Комітету, однак у АПУ своє бачення: навіщо до Комітету, якщо хочемо одразу до Комісії?..
Тут хочу звернути увагу на норми права.
Відповідно до абзацу 2 п. 1.1. Порядку, перевірки матеріалів скарг, які надходять до АПУ, здійснюються Комітетом з контролю за якістю аудиторських послуг.

Згідно з п. 4.4. Порядку, на даній стадії аудитор зобов’язаний ознайомитись зі скаргою та надати даному Комітету письмові пояснення щодо викладених у скарзі фактів та/або обставин.
Відповідно до п. 4.11. Порядку, за наслідками здійснення виїзної або невиїзної перевірки складається звіт про результати матеріалів скарги.
Згідно з п. 4.13. Порядку, даний звіт направляється голові Комісії АПУ з контролю якості та професійної етики.
Відповідно до п. 4.22. Порядку, Комісія АПУ з контролю якості та професійної етики після отримання примірника звіту на своєму черговому засіданні розглядає його одночасно із письмовими вмотивованими зауваженнями та/або додатковими поясненнями, що надійшли від суб’єкта скарги.
Якщо за наслідками такого розгляду виявляються факти щодо неналежного виконання професійних обов’язків суб’єктом скарги, Комісія АПУ з контролю якості та професійної етики готує та надає свої висновки до Дисциплінарної комісії АПУ. І вже тільки тоді Дисциплінарна комісія АПУ на своєму черговому засіданні розглядає дані висновки (п. 4.23. Порядку та абзац 2 п. 1.6. Положення). Ось і вся процедура.
Аж ні... Який там Комітет? Звіт? Про що ви?
Дивно... Чому одним аудиторам надсилаються такі звіти
(я особисто тримала в руках такий звіт зі вступним, описовим розділами та фактичними результатами перевірки за підписом Голови Комітету з контролю за якістю аудиторських Кондратьєва М. М.), а іншим – ні?..
Добре... Хай так! Далі цікавіше.
На засідання Комісії АПУ з контролю якості та професійної етики, яке відбулось у лютому, мене та мого колегу взагалі не допустили, надавши наступного дня, коли вже було призначено засідання Дисциплінарної комісії, два листи.

У першому, з посиланням на п. 2.5. Положення про Комісію АПУ з контролю якості та професійної етики, зазначалось, що Комісією прийнято рішення створити робочу групу з метою збору та систематизації інформації для перевірки фактів порушень вимог чинного законодавства та норм професійної етики моїми підзахисними аудиторами.
Слід зазначити, що п. 2.5. вказаного Положення дійсно передбачає можливість створення методичних рад і робочих груп, але лише з окремих питань роботи Комісії, а не для перевірки фактів порушень вимог чинного законодавства та норм професійної етики аудиторами.
Повноваження ж Комісії з даного питання закріплені в п. 3.6. Положення про Комісію АПУ з контролю якості та професійної етики, де зазначено, що Комісія розглядає скарги, звернення та надає їх до перевірки Комітетом з контролю за якістю аудиторських послуг щодо викладених у них фактів по дотриманню суб’єктами аудиторської діяльності вимог законодавства, норм і стандартів аудиту та професійної етики. Що ми і намагаємось донести до АПУ...

У другому ж листі повідомлялось, що до порядку денного Дисциплінарної комісії АПУ питання щодо моїх підзахисних аудиторів не включено. Як виявилось, і так буває...
Час минав, а нас все не викликали до Аудиторської палати, і я вже подумала, що вони все ж таки отямились і перестали намагатися з нічого щось таки зліпити.
Однак я помилилась: третє засідання Дисциплінарної комісії повинно було відбутись у червні, на розгляд якого виносилось питання про розгляд результатів перевірки Комісією АПУ з контролю якості та професійної етики фактів порушень норм професійної етики аудиторами (при цьому жодних звітів, результатів перевірки Комісії та/або робочої групи моїм підзахисним аудиторам не надсилалося).

Коли ж я, маючи при собі купу питань, завітала до АПУ в призначений день і час, мене повідомили, що засідання Дисциплінарної комісії не відбудеться, оскільки немає кворуму...
Комізм описаної ситуації очевидний. З цього приводу у мене народився маленький вірш:

АПУ не знає що робити?
Завжди є вихід про запас – Створити групу,
Ну а потім – «Немає кворуму у нас...»