№6(2012)

Вся бухгалтерсько-підприємницька спільнота із нетерпінням чекала появи будь-яких відомостей про долю змін, що в черговий раз повинні усунути деякі технічні неточності, удосконалити податкові норми та врегулювати безліч «темних» питань у Податковому кодексі України.

22 червня 2012 року законопроект №9661-д, який обговорювався, був підписаний Президентом і набув статусу Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення деяких податкових норм» від 24.05.2012 р. №4834 (далі – Закон №4834). Зміни набули чинності з 1 липня поточного року.
Текст Закону №4834 займає понад 40 сторінок і торкається таких блоків питань, як:

•  адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів);
• податок на прибуток підприємств;
•  податок на доходи фізичних осіб;
•  податок на додану вартість;
•  спрощена система оподаткування, обліку та звітності.

Розглянемо все по черзі.

Адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)
Як це не дивно, але доволі багато цікавих і потрібних нововведень з’явилося в розділі адміністрування податків.
На підставі змін, внесених Законом №4834, податкові органи втратили право вимагати пояснення від платників податків із питань, що виникають під час перевірок. Платник податків може надавати такі пояснення, але за своїм власним бажанням (п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПКУ).
Згідно із Законом №4834, підстави, передбачені п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу для проведення документальних виїзних позапланових перевірок, тепер є аргументами для проведення документальних позапланових перевірок, як виїзних, так і невиїзних.
Законом №4834 усунено невідповідність між п. 80.2 ст. 80 ПКУ і абзацом 2 п. 81.1 ст. 81 кодексу. Пунктом 80.2 перед початком проведення фактичної перевірки потрібно було вручити копію наказу або платнику податків, або його уповноваженому представнику, а абзац 2 п. 81.1 встановлював, що перед початком проведення фактичної перевірки потрібно було надати копію наказу або платнику податків, або особі, яка фактично здійснює розрахункові операції. На підставі таких невідповідностей виникали спірні моменти між платниками і податківцями. Закон №4834 додав до п. 80.2 речення «Особі, яка фактично проводить розрахункові операції». А до п. 81.1 – додаток «його уповноваженому представнику» (п. 80.2 ст. 80 та п. 81.1
ст. 81 ПКУ).
У разі неможливості вручення акта (довідки) перевірки з будь-яких причин особисто платнику податків чи його законним представникам, Закон №4834 передбачає надсилання акта (довідки) перевірки за місцем реєстрації платника податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чим забезпечується право платника податків на ознайомлення з матеріалами документальних невиїзних перевірок та подальшого їх оскарження у разі незгоди (перше речення абзац 2 п. 86.4 ст. 86).
Якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, орган державної податкової служби, який проводив перевірку, не пізніше трьох робочих днів із дня реєстрації акта (довідки) в цьому органі, згідно з Законом №4834, надсилає акт (довідку) до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків (п. 86.5 ст. 86 ПКУ).
Цікавим є нововведення, встановлене Законом №4834, яке дозволяє здійснювати оприлюднення узагальнюючих податкових консультацій за допомогою інтернет-ресурсів (п. 52.6 ст. 52 ПКУ).
Відповідно до Закону №4834, постановка платника податків на облік підтверджується випискою з Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців. Таке нововведення полегшить життя суб’єктам господарювання на етапі їх реєстрації та в майбутньому може спричинити скасування форми 4-ОПП (п. 64.3 ст. 64 ПКУ).
У частині погашення податкового боргу Законом №4834 передбачено такі зміни:

•  збільшення максимальної суми податкового боргу платника податків, при якому не надсилається податкова вимога і не застосовується податкова застава, з одного до двадцяти неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Запровадження такої норми послабить адміністративний тиск на платників податків, які мають незначні суми податкового боргу (п. 59.1 ст. 59 і п. 89.2 ст. 89 ПКУ);
•  в області упорядкування процедури припинення податкової застави на майно боржника визначено, що майно платника податків звільняється з податкової застави лише після надходження до органу ДПС документа, який підтверджує зарахування коштів до бюджету від реалізації такого майна (доповнено п. 93.4 ст. 93 ПКУ);
•  платникам податків надається право самостійно здійснювати відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, за умови наявності відповідної згоди органу ДПС та спрямування коштів, отриманих від такого продажу, в рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Зазначена норма надасть можливість скоротити терміни реалізації майна у рахунок погашення податкового боргу (зникає потреба у зверненні органів ДПС до суду за дозволом стосовно реалізації заставного майна у рахунок погашення податкового боргу) і як наслідок спричинить зменшення нарахувань пені та штрафів (доповнено п.п. 95.23 ст. 95 ПКУ);
•  відсутність зареєстрованого відповідним чином РРО є підставою для адміністративного арешту активів (п.п. 94.2.4 п. 94.2 ст. 92 ПКУ).

Податок на прибуток підприємств
Зміни, внесені Законом №4834 у податок на прибуток, напевно, були найбільш очікувані всіма платниками податків, але здебільшого вони стосуються окремих категорій платників. Розглянемо нововведення, які, на мою думку, цікаві для всіх платників податків.
Врегульовано питання врахування збитків минулих років: платникам дозволено врахувати у майбутніх періодах непогашені збитки 2010 року.
Пункт 150.1 ст. 150 кодексу, на жаль, не вилучено, але у 2011 році він застосовується з урахуванням наступних змін:

•  якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року і з урахуванням результатів другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року з наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення у 2012-2015 роках . При цьому платники податку на прибуток ведуть окремий облік показника від’ємного значення об’єкта оподаткування, що склався станом на 1 січня 2012 року та включається до витрат наступних податкових періодів і сум, не погашених впродовж 2012-2015 років. Таке від’ємне значення погашається в першу чергу. Потім погашається від’ємне значення об’єкта оподаткування, що виникло після 31 грудня 2011 року.

Для підприємств із доходом за 2011 рік менше 1 млн грн п. 150.1 ст. 150 кодексу застосовується з урахуванням наступного:

•  якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку за наслідками 2011 податкового року є від’ємне значення, то сума такого значення підлягає включенню до витрат звітного (податкового) періоду I півріччя 2012 року та наступних звітних (податкових) періодів до повного погашення такого від’ємного значення.

Для підприємств із доходом за 2011 рік 1 млн грн або більше п. 150.1 ст. 150 кодексу застосовується з урахуванням такого:

•  починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року, у розмірі 25% суми такого від’ємного значення. У разі якщо 25% суми від’ємного значення об’єкта оподаткування не погашається впродовж цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов’язань у наступних податкових періодах (2013 р., 2014 р., 2015 р.). Якщо 25% суми від’ємного значення об’єкта оподаткування не погашається впродовж відповідних звітних (податкових) періодів 2015 року, то непогашена сума не підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов’язань у наступних періодах (підрозділ 4 розділу ХХ Перехідних положень).

До ст. 135 додано підпункт, яким врегульовано питання віднесення до складу доходів (без урахування сум податку на додану вартість, що надійшли у вартості таких товарів (виконаних робіт, наданих послуг) платника податку коштів, отриманих у звітному податковому періоді як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, з яких не був сплачений єдиний податок. Вважати цю норму справедливою навряд чи можна,адже визнаються лише доходи і нічого не сказано про витрати, крім того, податок на доход значно перевищує ставку єдиного податку (зміни до п.п. 135.5.14 ПКУ).

Законом №4834 збільшено перелік доходів, що не враховуються для визначення об’єкта оподаткування, а саме:

•  кошти, неповернуті власнику, які раніше було внесено до статутного капіталу юридичної особи, що ліквідується. Тобто у разі відсутності або недостатності активів для повернення власнику при ліквідації юридичної особи кошти або майно, внесені до статутного капіталу цієї юридичної особи, не включаються до складу доходу (п.п. 136.1.13 п. 136.1 ст. 136 ПКУ);
•  вартість безоплатно отриманих основних засобів, якщо такі засоби отримано за рішеннями місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їхніх повноважень (пп. 136.1.16 п.136.1 ст. 136 ПКУ).

Законом №4834 визначено порядок віднесення до складу витрат нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції та будуть включатися до складу витрат у звітному періоді, в якому вони виникли (п. 138.4 ст. 138 ПКУ).

Законом №4834 надано право платнику податків враховувати у складі витрат вартість спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту не тільки відповідно до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України, але і згідно з галузевими нормами безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту. Хочеться відзначити, що переліку, встановленого Кабміном, в українському законодавстві не було і зараз немає. Усі користувалися переліком радянського періоду (п.п.  40.1.1 п. 140.1 ст. 140 ПКУ).

Законом №4834 конкретизовано базу для банківських установ щодо визначення розміру витрат, понесених у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами та нарахуванням роялті, в обсязі, що перевищує 4% доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) банківської установи за рік, що передує звітному (п.п. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, п.п.140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПКУ).

Законом №4834 внесено зміни в формування витрат, пов’язаних із ремонтом і поліпшенням об’єктів основних засобів. Із тексту зникла вказівка, що ремонтні витрати в межах десятивідсоткового ліміту відносяться до податкових витрат у період їх здійснення, і констатується необхідність відображення таких витрат у податкових витратах без співвідношення їх сум із конкретним періодом (п. 146.12 ст. 146 ПКУ).
Законом №4834 уточнено порядок сплати консолідованого податку платником податку – юридичною особою, у складі якої є відокремлені підрозділи. Зокрема, конкретизовано, що за рішенням такого платника податку податок на прибуток сплачується до державного бюджету за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів (п. 152.4 ст. 152 ПКУ).
Із метою обкладення податком на прибуток Законом №4834 календарний квартал визнано базовим податковим (звітним) періодом (п. 152.9 ст. 152 ПКУ).

Законом №4834 внесено зміни в порядок визначення курсових різниць із купівлі-продажу валюти, а саме для цілей розділу виключено термін «вартість іноземної валюти на дату здійснення операції» і встановлено термін «балансова вартість іноземної валюти» – вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше. Хочеться зазначити, що термін балансової вартості, визначений у п. 4 ПБО-15, відрізняється від вищенаведеної податкової «балансової вартості». Дай Боже, щоб ці відмінності не стали причиною суперечок (п.п. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 ПКУ).

Законом №4834 врегульовано питання визначення конкретного переліку доходів, які звільняються від обкладення податком на прибуток садівничих та гаражних кооперативів шляхом їх виділення в окрему групу «з» неприбуткових установ (п. 157.1 ст. 15 ПКУ).
Податок на доходи фізичних осіб
Закон №4834 не залишив поза увагою податок на доходи фізичних осіб. Розглянемо зміни, які, на мою думку, зацікавлять переважну більшість платників.
Змінами, внесеними Законом №4834, звільнено від оподаткування інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій із цінними паперами. Тобто відтепер дохід від продажу цінних паперів, емітованих Міністерством фінансів України, є неоподатковуваним доходом (п.п. 164.2.9 ПКУ).
Також Законом №4834 встановлюється звільнення від оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від операцій із валютними цінностями (крім цінних паперів), пов’язаних із переходом права власності на такі валютні цінності, за виключенням доходів, оподаткування яких прямо передбачено іншими нормами цього розділу, а також інвестиційного прибутку від операцій із борговими зобов’язаннями Національного банку України (ст. 165 ПКУ доповнено підпунктами 165.1.51 та 165.1.52).

Законом №4834 конкретизовано, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, крім суми пенсій, також не включається сума її індексації, нарахована відповідно до закону (п.п. 165.1 ст. 165 ПКУ). На відміну від попередньої редакції, змінами, внесеними Законом №4834, уточнено порядок визначення доходу, отриманого платником податку, як додаткове благо, не підлягає оподаткуванню тільки вартість використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належить роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту), чи передбачено нормами колективного договору, або згідно із законом в установлених ним межах. Це означає, що надаватися працівнику у безподаткове безоплатне користування можуть, наприклад, житло або автомобіль, які обліковуються на балансі підприємства або знаходяться у нього в оренді (п.п.164.2.17 «а» п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Законом №4834 визначено, що порядок забезпечення, перелік і граничні строки використання спеціального (у тому числі форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту (п.п. 165.1.9 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).

Законом №4834 встановлено, що при анулюванні кредитором за його самостійним рішенням боргу платника податку такі кредитори повинні повідомляти громадян-боржників рекомендованим листом із повідомленням про вручення та включити суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано. Тільки наявність подібного повідомлення є підставою для включення фізичною особою до свого річного оподатковуваного доходу та зазначення у річній податковій декларації суми такого анульованого боргу (п.п. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Законом №4834 розширено перелік випадків, коли декларація про доходи фізичної особи не подається до органів ДПС, а саме її не повинні подавати:

•  спадкоємці, які сплатили ПДФО до нотаріального оформлення об’єкта успадкування;
•  фізичні особи – платники податку, що отримали виплати (заробітна плата, компенсаційні виплати, заохочувальні виплати) від кількох податкових агентів, при цьому загальна сума таких доходів впродовж року не повинна перевищувати розміру 120 мінімальних заробітних плат, встановленого на 1 січня звітного податкового року (п. 179.2 ст. 179 ПКУ).

Податок на додану вартість
Як на мене, зміни, внесені Законом №4834 в ПКУ в частині ПДВ, заслуговують на позитивну оцінку. У них враховані деякі побажання платників податків і практично відсутня фіскальна спрямованість.
Для цілей розділу V ПКУ з метою обкладення податком на додану вартість Законом №4834 конкретизовано поняття «особа». Із 1 липня 2012 року будь-яка особа може стати платником ПДВ (п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Законом №4834 вилучено усі додаткові умови, що обмежують процедуру реєстрації платником ПДВ будь-якої особи за її добровільним рішенням, а також норму, що передбачала вилучення з реєстру платників ПДВ, у разі якщо обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становив менше 50% загального обсягу постачання (п. 182.1 ст. 182 та п.п. «и» п. 184.1 ст. 184 ПКУ).
Законом №4834 для платників єдиного податку за ставкою 5% ліквідовано неузгодженість строків подання заяви на реєстрацію платником ПДВ і заяви на застосування ставки єдиного податку в розмірі 3%. У новій редакції цього пункту визначено один строк подання зазначених заяв: за 15 днів до початку кварталу, в якому застосовуватиметься ставка єдиного податку в розмірі 3%. Відповідно з цієї самої дати платник єдиного податку вважатиметься і платником ПДВ (п. 183.4 ст. 183 і п.183.5 ст. 183 ПКУ).
Законом №4834 скорочено строк реєстрації платників ПДВ з 10 до 5 робочих днів (п. 183.9 ст. 183 ПКУ).
Платник податку, який анулюється, має визначити податкові зобов’язання з товарів/послуг, необоротних активів, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту і не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а саме: в останньому звітному періоді не пізніше дати анулювання реєстрації, виходячи з їхньої звичайної ціни. Зазначене не поширюється лише на випадки анулювання реєстрації внаслідок реорганізації платника податку. Закон №4834 доповнив цю норму послугами (п. 184.7 ст. 184 ПКУ).

Законом №4834 уточнено деякі моменти, пов’язані з перереєстрацією або заміною свідоцтва платника ПДВ. У разі потреби платник податку подає до ДПС реєстраційну заяву впродовж 10 робочих днів, що настають після зміни реєстраційних даних, або виникнення інших обставин для перереєстрації чи зміни свідоц­тва (п. 183.15 ст. 183 ПКУ).
Із метою впровадження електронних сервісів, спрощення процедури виписування та надання (доставки) податкових накладних, спрощення документообігу і зменшення витрат на папір Законом №4834 надана можливість складання податкової накладної в електронному вигляді за умові її обов’язкової реєстрації в ЄРПН, причому право вибору форми податкової накладної (паперова чи електронна) належить покупцеві. Мені здається, що більш толерантною була би згода сторін відносно форми оформлення податкової накладної, обумовлена договором (п. 201.1 ст. 201 ПКУ).

Законом №4834 змінено термін реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі – із 20 до 15 днів. Це дозволяє платнику своєчасно перевірити наявність права на декларування податкового кредиту та реалізувати можливість скористатися своїм правом, у т. ч. шляхом подання заяви на контрагента у разі відсутності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі (п. 201.10 ст. 201 ПКУ).
До 1 липня 2012 року постачальник був зобов’язаний видати податкову накладну покупцю лише після її реєстрації в ЄРПН і зробити про це відмітку в податковій накладній. Зараз на підставі змін, внесених Законом №4834, постачальник може надавати паперову податкову накладну покупцеві до її реєстрації в ЄРПН. Виникає питання: хто тепер ставитиме відмітку в податковій накладній про її реєстрацію в ЄРПН (п. 201.10 ст. 201 ПКУ)?!
До порядку визначення бази оподаткування під час постачання імпортних товарів на територію України Законом №4834 внесено дуже важливе доповнення, згідно з яким визначати базу оподаткування під час постачання імпортних товарів з урахуванням митної вартості буде тільки імпортер, який ввозить товари до України. Посередники, що придбали цей товар на території України, будуть нараховувати ПДВ у загальному порядку, виходячи зі звичайної ціни (абзац 1 п. 188.1 ст. 188 ПКУ).
Бюджетному відшкодуванню підлягають суми від’ємного значення ПДВ, не погашені податковими зобов’язаннями наступного податкового періоду і сплачені постачальникам у попередніх податкових періодах. Закон №4834 розширив можливість для отримання бюджетного відшкодування, і з 1 липня бюджетним відшкодуванням зможуть стати суми, сплачені й у звітному пе­ріоді (п. «а» ст. 200 ПКУ).
Законом №4834 внесено зміни щодо обчислення ПДВ у туристичній галузі, а саме:

•  суми ПДВ, які були сплачені при придбанні товарів/ послуг, що включаються до вартості туристичного продукту, не відносяться до податкового кредиту і не включаються до бази оподаткування туроператора;
•  суми «вхідного» ПДВ за іншими товарами та послугами включаються до податкового кредиту на загальних підставах;
•  датою нарахування податкових зобов’язань у туроператора при постачанні туристичного продукту є дата оформлення документа, який засвідчує факт постачання цього тур­продукту (ст. 207 ПКУ).

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності
Зміни, внесені Законом №4834 в ПКУ, значно спростять життя платникам єдиного податку. Стисло зазначимо найбільш позитивні нововведення.
Із набуттям чинності Закону №4834 перебувати на спрощеній системі оподаткування зможуть суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність із виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Здійснювати вищезазначену діяльність підприємці можуть лише в межах третьої групи, і для таких платників ставка єдиного податку встановлюється у розмірі 5%, вони не можуть бути платниками податку на додану вартість (підпункт 4 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291, п. 291.4 ст. 291 ПКУ).
Також Закон №4834 надає право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктам господарювання, які здійснюють кур’єрську діяльність та діяльність із надання послуг зв’язку, що не підлягає ліцензуванню, реалізацію корисних копалин місцевого значення (підпункт 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).

Законом №4834 також змінено порядок визначення доходу платників єдиного податку, а саме:

•  вартість безоплатно отриманих товарів, робіт чи послуг включається до складу доходу всіх платників єдиного податку. При цьому наводиться конкретне визначення, які товари вважаються безоплатно отриманими. До таких відносяться товари (роботи, послуги), надані згідно з письмовими договорами дарування та іншими договорами, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані ним (п. 292.3 ст. 292 ПКУ);
•  сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, тепер включається до складу доходу тільки у платників єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ, а також четвертої групи. Відповідно, для інших категорій платників єдиного податку прострочена кредиторка не є доходом (абзац 1 п. 292.6 ст. 292 ПКУ);
•  вартість реалізованих товарів, робіт, послуг, за які отримана попередня оплата у період сплати інших податків та зборів, включається до складу доходу звітного періоду платника єдиного податку четвертої групи. При цьому датою збільшення доходу вважається дата відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг (абзац 2 п. 292.6 ст. 292 ПКУ).

Законом №4834 врегульовано порядок переходу на спрощену систему оподаткування впродовж одного календарного року, а саме:

•  суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз впродовж календарного року (п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ).

Із початку 2012 року порядок добровільної зміни групи для підприємців платників єдиного податку не був прописаний у Податковому кодексі. Перехід дозволявся лише при перевищенні граничного обсягу виручки чи інших порушеннях умов перебування у конкретній групі.

Із набуттям чинності Закону №4834, у Податковому кодексі з’явиться пункт, який дозволяє платникам єдиного податку добровільно змінювати групу в межах року. Умов щодо такої зміни не встановлено, тобто групу можна змінювати необмежену кількість разів (п.п. 298.1.5 п. 298.1 ст. 298 ПКУ).
Найкраща зміна, внесена Законом №4834 для платників єдиного податку, пов’язана з незастосуванням штрафних санкцій і адміністративних штрафів у 20112 році за порушення:

•  порядку обчислення єдиного податку;
•  правильності заповнення податкової декларації платника єдиного податку;
•  повноти сплати сум єдиного податку;
•  правильності заповнення книги обліку доходів та витрат;
•  строків подання (або неподання) фізичними особами до ДПС відомостей про зміну даних, які вносяться до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (п. 7, п. 14 підрозділ 10 розділ ХХ ПКУ ).
• Найбільш приємною зміною, внесеною Законом №4834 для платників єдиного податку, є незастосування впродовж 2012 року норми п.п. 2 п. 293.4 ст. 293 ПКУ і п.п. 7 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ(таке доповнення внесено п. 2 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ).

У кодексі ці норми визначають наступне:
1) ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп у розмірі 15%:
 до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи (п.п. 2 п. 293.4 ст. 293 ПКУ);
2) платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених кодексом, у таких випадках та у строки:

•  у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у свідоцтві платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця, із першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності

(п.п. 7 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).