№6(2012)

Нині законодавство, яким регламентується професійна діяльність аудиторів, перебуває
в стадії оновлення. Зокрема, триває активна робота над законопроектом «Про внесення змін
до деяких законодавчих актів України щодо провадження аудиторської діяльності»
від 29.03.2012 р. №10285 для приведення його норм до вимог Директиви 2006/43/ЄС. Кандидат економічних наук, доцент Ірина Чумакова звертає увагу на ще один аспект унормування аудиторської діяльності – статус аудиторів та аудиторських фірм як суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

Вдосконалення державного фінансового моніторингу сприяє підвищенню дієвості національної системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму. Тому для ефективнішого забезпечення економічної безпеки держави, запобігання втратам держави та суспільства від дій організованих груп і злочинних організацій, рішучого усунення будь-яких можливостей легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, що гальмують розвиток економіки, створення позитивного іміджу кредитно-банківської системи та інвестиційної привабливості України за її межами, необхідне вдосконалення діяльності суб’єктів фінансового моніторингу та наукове опрацювання деяких актуальних моментів, пов’язаних із їхнім статусом і функціями. Розроблення науково обґрунтованих пропозицій у цьому напрямку є особливо важливим у зв’язку з ухваленням 16 лютого 2012 року нових стандартів Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму (Financial Action Task Force – FATF), які значно посилюють вимоги до національних систем протидії відмиванню коштів і фінансуванню тероризму та вимагають запровадження цих стандартів у практичну діяльність всіх її учасників.

Актуальність питання для України підтверджує доручення прем’єр-міністра України Миколи Азарова від 07.03.2012 р. №6185/3/1-12, надане органам, задіяним у системі протидії відмиванню доходів та фінансуванню тероризму в Україні. Відповідно до доручення, Міністерство фінансів, як один із таких органів, разом із Державною службою фінансового моніторингу України (ДСФМУ) – спеціально уповноваженим органом із питань фінансового моніторингу – та іншими зацікавленими органами має уважно опрацювати прийняті FATF міжнародні стандарти та вжити заходів щодо приведення національного законодавства у відповідність до цих стандартів.
Тривалий період Україна належала до держав, що перебувають під особливим режимом санкцій за умовним поділом FATF («чорний список» FATF), і лише після ухвалення Верхов­ною Радою в 2011 році низки нормативно-законодавчих актів було досягнуто значного прогресу. Основним документом у сфері запобігання легалізації злочинних доходів є Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі – Закон №2258-VI), яким визначено перелік учасників, коло обов’язків суб’єктів системи фінансового моніторингу, встановлено санкції за невиконання вимог щодо ідентифікації клієнтів, збору, збереження та передачі інформації контролюючим органам.

Із затвердженням у 2010 році оновленої редакції цього закону відбулося суттєве розширення переліку суб’єктів фінансового моніторингу. До їх числа включили аудиторів та аудиторські фірми, які безпосередньо не пов’язані з фінансовими операціями. Так, згідно з ч. І ст. 8 Закону №2258-VI виконання обов’язків суб’єкта первинного фінансового моніторингу (СПФМ) забезпечується адвокатами, нотаріусами, особами, які надають юридичні послуги, аудиторами, аудиторськими фірмами, фізичними особами-підприємцями, які надають послуги з бухгалтерського обліку, якщо вони беруть участь у підготовці та здійсненні правочину щодо купівлі-продажу нерухомості; управління активами клієнта; управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах; залучення коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності та управління ними; утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності чи управління ними, а також купівлі-продажу юридичних осіб.

На виконання п. 1 ч. ІІ ст. 6 Закону №2258-VI такі суб’єкти зобов’язані стати на облік у Держфінмоніторингу у порядку, визначеному Кабінетом Мініс­трів. Згідно з абзацом 5 п. 6 Порядку, взяття на облік суб’єктів первинного фінансового моніторингу, реєстрація ними фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, і подання ДСФМУ інформації про зазначені та інші фінансові операції, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, аудитори й аудиторські фірми не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів із дати встановлення ділових відносин із клієнтом, який має намір вчинити один із правочинів, визначених Законом №2258-VI, подають до ДСФМУ інформацію, необхідну для взяття їх на облік.

Згідно з Законом №2258-VI, діловими вважаються відносини, що виникли між СПФМ і клієнтом на підставі договору про надання фінансових або інших послуг. У цьому зв’язку виникає питання: чи можна вважати, що аудитор (аудиторська фірма) бере участь у підготовці та здійсненні правочину, якщо здійснює аудит з ініціативи суб’єктів господарювання та у випадках, передбачених законом (обов’язковий аудит), та/або надає інші аудиторські послуги, пов’язані з його професійною діяльністю? Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» (далі – Закон №3152-XII), проведення аудиторами (аудиторськими фірмами) аудиту та/або надання інших аудиторських послуг на підставі договору, письмового чи усного звернення клієнта (замовника) до аудитора (аудиторської фірми) не передбачає виконання останніми обов’язків СПФМ. У Законі №3152-XII взагалі не йдеться про те, що аудитори (аудиторські фірми) повинні виконувати такі обов’язки.

Отже, розширивши коло інформаторів і включивши аудиторів (аудиторські фірми) до складу СПФМ, Закон №2258-VI зобов’язав їх виконувати не властиві їм функції, які, крім усього іншого, не узгоджуються з профільним законом, що регулює аудиторську діяльність в Україні. І це, перш за все, стосується обов’язку надання аудиторами інформації про сумнівні операції клієнта відповідно до вимог законодавства щодо протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на запит спеціально уповноваженого органу з питань фінансового моніторингу. Водночас світовий та європейський досвід свідчать, що аудитори, поряд із професійними бухгалтерами і податковими консультантами, відіграють особливу роль у механізмі протидії відмиванню коштів і фінансуванню тероризму. Тому в національному законодавстві багатьох країн здебільшого зазначено, за яких умов професійні аудитори повинні виконувати обов’язки суб’єктів фінансового моніторингу.

Третя Директива ЄС, переважна більшість положень якої відповідають стандартам FATF, до таких суб’єктів відносить аудиторів, зовнішніх бухгалтерів і податкових радників, відокремлюючи їх від нотаріусів та інших незалежних фахівців-юристів, «коли вони беруть участь, діючи від імені або на користь клієнта, у будь-яких фінансових операціях, або операціях із нерухомістю, або допомагаючи планувати чи виконувати операції своїх клієнтів, які стосуються: (І) купівлі та продажу нерухомості або підприємств; (ІІ) управління грошима клієнта, його цінними паперами та іншим майном; (ІІІ) відкриття або управління банківськими, ощадними рахунками чи цінними паперами; (ІV) структуризації внесків, необхідних для створення, роботи та управління компаніями; (V) створення, діяльності або управління трастами, компаніями або подібними структурами…».
У більшості європейських країн професійні організації бухгалтерів, аудиторів і податкових консультантів затверджують стандарти або інші нормативні документи, що регламентують умови та порядок проведення ідентифікації клієнта професійним бухгалтером, аудитором та/або податковим консультантом залежно від типу клієнта, ділових відносин чи укладеної з клієнтом угоди. Законодавчі акти у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, здебільшого узгоджені з профільною нормативно-правовою базою, що регулює аудиторську діяльність у цих країнах. Позитивним прикладом у цьому плані є досвід окремих держав СНД, зокрема Азербайджану, де діяльність аудиторів як учасників національної системи фінансового моніторингу узгоджується з основними положеннями профільного закону, що визначає здійснення в країні аудиторської діяльності.
Відповідно до Закону №2258-VI, Мінфін здійснює регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму щодо аудиторів, аудиторських фірм, фізичних осіб-підприємців, які надають послуги з бухгалтерського обліку, та інших суб’єктів господарювання. Ці повноваження закріплені за Міністерством фінансів у відповідному Указі Президента України. Тому Мінфін як суб’єкт законодавчої ініціативи може внести зміни до Закону №3152-XII, виконавши тим самим вагому інституційну роль у справі приведення профільного законодавства, що регулю­є аудиторську діяльність в Україні, у відповідність до вимог у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Зважаючи на європейський досвід, значну методологічну допомогу аудиторам та аудиторським фірмам у питаннях здійснення ними обов’язків СПФМ повинна надавати Аудиторська палата України та інші професійні організації аудиторів і бухгалтерів. А Мінфін, на мою думку, при цьому має бути ініціатором у проведенні спільних заходів (нарад, семінарів, засідань, круглих столів) із залученням цих організацій для обговорення проблемних питань діяльності аудиторів як СПФМ та вироблення пропозицій щодо їхнього вирішення.