№7(2012)

У грудні 2008 року завдяки спільній ініціативі Світового банку та МВФ в Україні була проведена оцінка практики бухгалтерського обліку та аудиту. За її результатами був складений Звіт про стан дотримання стандартів та кодексів (далі – ЗДСК), який відобразив сильні та слабкі риси сфери бухгалтерського обліку та аудиту в нашій країні (http://www.worldbank.org/ifa/rosc_aa_ukr_ukr.pdf).

З того часу минуло чотири роки, а чи багато бухгалтерів та аудиторів знають про існування зазначеної оцінки та звіту? Чи обізнані ви, яким чином повинна розвиватися професія бухгалтера та аудитора в Україні? Чи приділили ви належну увагу наданим рекомендаціям Світового банку та МВФ? Чи знайомі ви з Кодексом етики професійних бухгалтерів? Майбутній шлях розвитку професії просто неминучий, це лише питання часу. «Обізнаний – означає озброєний», і значення цього стародавнього прислів’я важко переоцінити. Можливо, дехто думає, що його ці зміни не торкнуться. Але не варто марнувати час та випробувати долю: вже завтра чисельна армія бухгалтерів та аудиторів може стати незатребуваною або залишитися поза грою.

У звіті, серед іншого, зроблено висновок: «Навчання бухгалтерів, зокрема головних бухгалтерів, які працюють на більшості українських підприємств, є вирішальним для вдосконалення практичного застосування П(С)БО, МСФЗ та обліку на основі принципів». Ані власники компаній, ані держава, ані самі бухгалтери в більшості випадків не приділяють належної уваги процесу перманентного навчання. Школи та університети не зосереджують увагу на персональному розвитку особистості. На моє переконання, кожен бухгалтер повинен щорічно розробляти особистий план персонального розвитку, а власники та менеджмент компаній просто зобов’язані мотивувати своїх фахівців та всіляко підтримувати такі ініціативи.

Країна вкрай потребує комплексної програми переозброєння бухгалтерів. І причин робити такі висновки досить багато, зокрема:
імплементація МСФЗ для публічних компаній в Україні, починаючи з 2012 року;
зміни у національних П(С)БО, які й так уже давно забуті через постійне акцентування уваги на податковому обліку;
підвищення вимог до кваліфікації бухгалтера з боку власника бізнесу та регуляторів ринку;
пожвавлення конкуренції на ринку завдяки випуску університетами та інститутами молодих та перспективних фахівців, які знають декілька іноземних мов;
розвиток іноваційних технологій, які все більше спрямовані на автоматизацію людської праці, розробка нових бухгалтерських програм;
розвиток професійних організацій, обов’язковою передумовою членства в яких є дотримання кваліфікаційних вимог;
розвиток саморегулювання професії та багато інших чинників.

Мене дуже часто запитують бухгалтери, куди піти навчатися, адже нові програми з’являються як гриби після дощу. На мою думку, головне – це не робити зупинки в кар’єрі та постійно рухатися. Будь-яка освіта ніколи не завадить. Проте я б рекомендувала визначитися зі своїм майбутнім, адже існує велика різниця між професіями бухгалтера, аудитора або фінансового менеджера (аналітика). У багатьох із нас сьогодні вже немає часу на помилки, тому слід визначитися, в якому напрямку буде розвиватися ваша кар’єра у найближчому майбутньому.
Бухгалтерам я рекомендую програми CAP/CIPA, головним бухгалтерам – програму АССА (особливо ДіпФПР рос.), фінансовим директорам – АССА, СІМА, CFA чи МВА, аудиторам – АССА, керівникам (менеджерам) – МВА. А ще можна спробувати себе в якості науковця та захистити кандидатську дисертацію, отримати титул PhD, який дуже добре сприймається в світі. Навчіться бачити майбутні перспективи!

У більшості європейських країн передумовою допуску до професії бухгалтера є національна сертифікація. Наприклад, в Польщі, аби працювати бухгалтером, слід вступити до професійної організації, скласти іспити, отримати сертифікат професійного бухгалтера та застрахувати свою персональну відповідальність. Окрім цього, щороку необхідно проходити обов’язкове підвищення кваліфікації та складати атестаційні іспити. І ви думаєте, що в Україні буде інший шлях розвитку професії, відмінний від європейського? Досить жити в ілюзіях.

Згідно з даними ЗДСК, лише 1% вітчизняних бухгалтерів є членами професійних організацій. Дуже сумна статистика. Хоча в Україні існує щонайменше п’ять активних професійних об’єднань, тобто пропозицій більше ніж достатньо, членство у професійних організаціях залишається неактуальним. У більшості випадків бухгалтери вступають до професійних спілок через обов’язкову вимогу сертифікаційної програми (звикли, що обов’язкові вимоги слід виконувати). Але професійні організації не лише пропонують професійне навчання та підвищення кваліфікації: завдяки активній участі у професійному житті відкриваються можливості створити свій власний бренд, свою додаткову вартість. Безумовно, кожному з нас приємно відчувати власну значущість, але не кожен готовий витратити час заради професії. А це і є інвестиція в майбутнє. Думаю, що згодом подібне розуміння прийде до бухгалтерів України, на все свій час.

А сьогодні спробуйте свідомо розширювати світ своїх можливостей: використовуйте будь-яку можливість вивчити нову техніку чи програму, слідкуйте за новими тенденціями на ринку, тримайте постійно руку на пульсі та залишайтесь не просто бухгалтером, але і цікавим співрозмовником. І головне – ніколи не зменшуйте власну роль у компанії, професією слід пишатися та свою значущість необхідно підкреслювати. Лише тоді ви будете завжди затребувані.