№7(2012)

У середньостроковій стратегії управління державним боргом на 2012-2014 рр. підкреслюється, що уряд очікує зростання державного боргу в 2012 році з 357,3 до 415,3 млрд грн, а фінансування державного бюджету України за рахунок боргових джерел у 2012 році планується в обсязі 98,5 млрд грн, із яких 38,1% – зовнішні запозичення. Чого очікувати і якою буде боргова політика України на найближчий період, розмірковує кандидат економічних наук Василь Башко.

Прогнози свідчать, що обсяг запозичень уряду у 2013 і 2014 роках зменшиться і становитиме відповідно 82 і 94,3 млрд грн. Основними факторами, які в 2013 році впливатимуть на формування боргової політики в Україні, є значні обсяги погашення та обслуговування державного боргу – 78,7 та 33,5 млрд грн, або 4,7 та 2% ВВП (рис. 1). Загалом же по сектору загального державного управління, включаючи НАК «Нафтогаз України» та Укравтодор, за прогнозами МВФ, обсяг погашення боргу може скласти 5,6% ВВП порівняно із 6,6% ВВП у 2012 році.
Порівнюючи з іншими країнами, з ринком, що формується (табл. 1), а також зі статистичними показниками за попередні періоди, варто зазначити, що значення показників погашення боргу та дефіциту сектора загального державного управління в Україні не є критичними за сприятливої економічної кон’юнктури. Однак, враховуючи більшу вразливість вітчизняної економіки до зовнішніх факторів, зниження перспектив економічного зростання в світі та Україні, а також погіршення фінансової стабільності в Єврозоні, рефінансувати заплановані обсяги виконання боргових зобов’язань за прийнятною ціною буде доволі складно. На прикладі врегулювання заборгованості за кредитом перед ВТБ в розмірі $2 млрд, коли для рефінансування частини було залучено ОЗДП під 9,3%, можна побачити, наскільки складно було виконати боргові зобов’язання в умовах нестабільності на фінансових ринках.

Одним із позитивних факторів у 2013 році є запланований рівень дефіциту державного бюджету – до 0,8% ВВП. Хоча досягнення такого низького рівня дефіциту бюджету є малоймовірним, у тому числі зважаючи на сповільнення економічного зростання, певне зниження цього показника, очевидно, відбудеться. Зокрема, Міжнародний валютний фонд прогнозує зменшення дефіциту бюджету сектора загального державного управління (включаючи витрати на рекапіталізацію) з 2,8% у 2012 році до 2% у 2013 році (табл. 2).
Відповідно до розрахунків, безпечний рівень державних запозичень на фінансування бюджету знаходиться в межах до 4% ВВП. Якщо в умовах нестабільності на фінансових ринках цей рівень є вищим, виникає необхідність залучення емісійного фінансування, залучення кредитів МВФ або вжиття інших виняткових заходів. Згідно з прогнозом уряду, у 2013 році, при рівні дефіциту державного бюджету в 0,8% ВВП та обсязі приватизаційних надходжень у 0,6% ВВП, цей показник в Україні становитиме 4,9% ВВП. Однак, якщо брати до уваги більш реалістичний сценарій, при якому рівень дефіциту бюджету становитиме до 2% ВВП, загальний обсяг державних запозичень може збільшитися порівняно із прогнозом уряду до 6% ВВП.
Згідно з розрахунками, представленими на рис. 2, ринкові кредитори із зазначеного обсягу запозичень у 6% ВВП профінансують бюджет на 4% ВВП. Решту залучень необхідно буде здійснювати за рахунок емісійного фінансування та шляхом реструктуризації заборгованості перед МВФ. Оскільки однією з основних статей погашення у 2013 році є повернення заборгованості уряду перед МВФ у розмірі $2,5 млрд, або 1,2% ВВП, відновлення співпраці з Міжнародним валютним фондом є критично важливим для зменшення ризиків, пов’язаних із державним боргом, зменшення витрат бюджету на рекапіталізацію та надання субсидій з державного бюджету НАК «Нафтогаз України», а також для зниження вартості державних запозичень.

Україна зробила все можливе для поновлення програми спі­в­праці з цією авторитетною міжнародною фінансовою інституцією. Нині відомо, що група експертів Міжнародного валютного фонду прибуде до України 29 серпня. Представники МВФ працюватимуть у Києві до 5 вересня. Вони мають на меті обговорити технічні питання, що стосуються бюджету на 2013 рік, реформи енергетичного сектора і програм соціальної допомоги.
У випадку реалізації передбаченої урядом боргової політики у 2013 році із поправками на вище значення показника дефіциту державного бюджету – 2% ВВП проти 0,8% ВВП, рівень державного боргу у 2013 році зменшиться до 27% ВВП. При зниженні дефіциту державного бюджету у 2014 році до 1,1% ВВП рівень державного боргу може зменшитися до 25% ВВП. При цьому передбачається, що частка державного внутрішнього боргу буде поступово зростати: 46% в 2012 році, 47% – у 2013 році та 48% – у 2014 році, як і середньозважений термін до погашення держборгу – відповідно 4,1, 4,2 і 4,3 роки.
З метою зменшення ризиків, пов’язаних із державним боргом, в середньостроковій перспективі доцільно підвищити рівень ліквідності державних боргових цінних паперів, а також вивчити можливість розширення переліку державних боргових інструментів, у тому числі з плаваючою ставкою, індексованих на рівень інфляції, і впровадження державних цінних паперів для населення. Внутрішні державні запозичення в формі державних цінних паперів повинні стати основним інструментом державного регулювання перерозподілу внутрішніх заощаджень. Акумуляція державою внутрішніх заощаджень для фінансування більших обсягів дефіциту бюджету є дієвим методом удосконалення роботи фінансового ринку за умови, що ці заощадження залучаються з використанням безризикових фінансових інструментів. Головним завданням при фінансуванні дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх запозичень має стати перерозподіл та створення умов для формування заощаджень навіть за недостатньо стабільної роботи фінансових ринків.

Держава як позичальник із найвищим рейтингом повинна запропонувати державні цінні папери такої якості, за якої ринкові суб’єкти, навіть в умовах недовіри до банківської системи, мали змогу зберігати свої заощадження, не виводячи їх із внутрішнього фінансового ринку. Відсутність таких інструментів змушує приватний сектор, особливо домогосподарства, зберігати заощадження у формі готівкової іноземної валюти, що знекровлює фінансову систему, зводить нанівець заходи Національного банку України зі стимулювання економічної активності.В умовах розвинутого внутрішнього ринку державних цінних паперів, посилення їх ліквідності та безризиковості за допомогою внутрішніх запозичень держава отримає змогу усувати недосконалості роботи внутрішнього фінансового ринку, обумовлені як неможливістю банківської системи акумулювати фінансові заощадження, внаслідок чого вони тікають за кордон або зберігаються у готівковій формі, так і нераціональним з точки зору суспільства використанням коштів (споживче кредитування, спекулятивні операції на ринку нерухомості тощо).

Тому набуття державними цінними паперами якості інструмента управління ліквідністю, що підвищить їхню привабливість та попит на них з боку інвесторів, а також здійснення операцій з активного управління державним боргом та управління ліквідністю єдиного казначейського рахунка і коштів валютних рахунків, надасть змогу зекономити бюджетні кошти внаслідок збільшення премії за ліквідність та власне активних операцій.