№8(19)(2013)

Міністерство доходів і зборів України 23 липня опублікувало для громадського обговорення проект закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого вдосконалення оподаткування податком на додану вартість». Документ викликав жваву дискусію в підприємницькому та експертному середовищах.

Положення законопроекту містять норми, якими пропонується знизити чинну ставку податку на додану вартість до 9 % з одночасним скасуванням більшості пільг щодо сплати цього податку, а також запровадити компенсаторні механізми у вигляді додаткової ставки податк­у з бази оподаткування (податку з обороту). Перед­бачено також наближення правил визначення доходів і витрат до правил нарахування подат­кових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ; уніфікацію первинних документів бухгалтерського обліку з докумен­тами податкового обліку; створення умов для спрощеної форми та порядку заповнення податкової звітності з ПДВ.

Мотивуючи громадське обговорення законопроекту, міністр доходів і зборів Олександр Клименко заявив, що документ є предметом дискусії та моделлю адміністрування податків, яка може бути змінена залежно від пропозицій бізнесу. Він запевнив, що документ не буде внесений на розгляд Кабінету Міністрів і парламенту без ґрунтовних висновків експертів. «Ми сьогодні повинні все це обговорити. Ми пропонуємо різні моделі – податок з обороту, інші системи. При Міндоходів працює Інвестиційна рада, й усі ініціативи обговорюватимуться в межах її роботи – для того щоб сформулювати компетентну точку зору, щоб представити точку зору експертів. Дуже рано говорити про те, що ми це впроваджуватимемо в життя», – сказав керівник відомства. При цьому він заявив, що якщо платники податків висловляться проти ідеї Міндоходів, вона буде відкладена. «У нас є багато ідей щодо ПДВ, екологічних податків, щодо акцизних податків – за різними темами. Ідеї є, і ми їх обговорюватимемо. Жодне рішення не буде ухвалено без дискусії та обговорення з бізнесом», – додав міністр.

Свої міркування про те, які переваги й недоліки містить новий документ, чи спростить нова модель ведення бізнесу та чи сприятиме вона повною мірою подоланню фактора «тінізації» економіки, висловила Заслужений економіст України, аудитор, податковий консультант Людмила Рубаненко:
– Хочу зауважити, що розглядати треба не лише один законопроект, який оприлюднено 23 липня Міністерством доходів і зборів України, а ще низку інших ініціатив центральних органів виконавчої влади, деякі з яких вже доступні для громадського обговорення, інші поки розглядаються в експертному середовищі та незабаром також будуть доступні широким колам.

Влітку минулого року в суспільстві активно обговорювалася концепція реформування податкової системи України, що була презентована Міністерством фінансів України. Саме ця концепція стала відправною точкою ініціатив, про які зараз ідеться. Тоді вперше пролунала ідея введення спеціального ПДВ (який не буде відшкодовуватися), тобто аналога податку з обороту, з одночасним різким скороченням ставки чинного ПДВ. Але це була лише одна із запропонованих новацій. Наступною суттєвою пропозицією стала спроба різкого скорочення навантаження на фонд оплати праці. Зараз ця пропозиція також широко обговорюється та існує у формі законопроекту, підготовленого Міністерством доходів і зборів України. Тому вважаю, що потрібно розглядати обидва проекти в комплексі.

Спілка податкових консультантів України, групу експертів якої я очолюю, брала активну участь у обговоренні минулорічних проектів та має конкретні напрацювання в цьому напрямку. Зараз ми залучені Міжнародним центром перспективних досліджень до аналізу наслідків податкових ініціатив у якості експертів та вже місяць працюємо разом з ученими з Інституту економіки і прогнозування НАН України, Науково-дослідного інституту фінансового права та фахівцями низки підприємств.

Аналізуються наступні запропоновані зміни:

• зменшення базової ставки ПДВ до 9 %;
• запровадження ПДВ за спеціальною ставкою 2 %;
• зменшення ЄСВ до 18 %.

Робота ще не завершена, але деякі тенденції вже намітилися.

По-перше, на умовному прикладі з’ясовано, що при рівні доданої вартості разом з акцизами та ресурсними податками в ціні продукції без ПДВ 19,81 % збільшення податкового навантаження на підприємства не відбувається навіть при збереженні ЄСВ на теперішньому рівні. Цей висновок підтверджено розрахунками, виконаними на конкретних підприємствах різних галузей економіки.

По-друге, за допомогою фахівців Державної служби статистики України виконано розрахунок показника «Додана вартість за витратами виробництва з урахуванням податків». Для розрахунку використовувалися основні показники діяльності підприємств за видами економічної діяльності за 2012 рік, сформовані за формою № 1 – підприємництво (річна) і № 1 – підприємництво (коротка річна). Обраховано майже 700 видів економічної діяльності та встановлено для них середній показник доданої вартості разом з податками на рівні 16,39 % в обороті. Податкове навантаження на підприємства за такого показника буде зростати.

Для компенсації додаткового податкового навантаження, що є наслідком недостатнього розміру доданої вартості, який створюється в економіці України, пропонується зниження ставки ЄСВ. Але зараз тривають дискусії на тему того, чи не спричинить зниження ставки ЄСВ до 18 % дефіциту Пенсійного фонду та який саме показник скорочення ставки ЄСВ потрібен для компенсації додаткового податкового навантаження. Розрахунки свідчать, що більш-менш обґрунтованим є зниження ЄСВ приблизно на 12 % від чинної ставки.

По-третє, ще не завершена дискусія навколо встановлення величини кумулятивного ефекту від введення спеціального ПДВ у розмірі 2 %. Але розрахунки засвідчують, що при різкому зниженні базової ставки ПДВ з 20 % до 9 % навіть на підприємствах, що створюють високотехнологічну продукцію та мають до п’яти ступенів переробки матеріальної складової, ціни не повинні зростати, якщо не буде монопольних зговорів. Також виявилося, що різні фахівці розуміють термін «кумулятивний ефект» по-різному. Тому й висновки вони роблять різні. Саме тому вважаю, що потрібно чітко визначитися з термінологією.

В Україні вже більше десяти років діє цільова надбавка до чинного тарифу на газ, електричну та теплову енергію. В минулорічній концепції її пропонувалося скасувати в разі введення спеціального ПДВ. Зараз аналогічний законопроект ще не розроблено, але Міністерство доходів і зборів погоджується з необхідністю відміни цільової надбавки задля збереження цін на ці товари на звичайному рівні.

По-четверте, я готова стверджувати, що поширення ставки спеціального ПДВ 2 % на імпорт не є додатковим податковим навантаженням на імпортерів порівняно з вітчизняними постачальниками. Ціна на імпортні матеріали знизиться на першому обороті на той самий рівень, що й на матеріали в Україні на першому обороті. Імпортер лише виконує функцію податкового агента по відношенню до нерезидента при справлянні спеціального ПДВ, а український постачальник сплачує ці 2 % самостійно.

По-п’яте, більшість фахівців організацій, про які я говорила на початку, що працюють над аналізом запропонованих змін, не підтримують введення спеціального ПДВ на експорт. Зараз вже підписана протокольна домовленість про те, що спеціальний ПДВ у розмірі 1 % можливо залишити лише для експорту в держави, в яких ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на п’ять і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні.

Головний висновок полягає в тому, що ці новації позитивні для виробників, але згубні для перепродавців-посередників, кількість яких, безперечно, скорочуватиметься. Реальний сектор оптової торгівлі потрібен і буде існувати завжди. В моделі руху товарів, що аналізується, пропонується залишити двох оптовиків. Постає питання: чи потрібні нам «посередники», які не мають ні складських приміщень, ні штату торгових агентів, ні розвинутої мережі торгових представництв, а лише паразитують на неринковому обмеженні права інших суб’єктів підприємництва співпрацювати з реальними постачальниками потрібної їм продукції? В моєму розумінні – ні!

Президент Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління», член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор Тетяна Єфименко оприлюднила власну позицію щодо новаторських ідей у оподаткуванні:
– У професійній дискусії, яка розгорнулася навколо цього законопроекту у віртуальному просторі, уже розставлено основні акценти. Переконана, що зниження ставки ПДВ знайде широку підтримку в ділових колах. А щодо додаткового оподаткування за ставками 1 % та 2 % стосовно тієї самої розрахункової бази, що й ПДВ, як адміністратор, абстрагуючись від усіх своїх знань європейського вектора, техніки й технології збору податків, підкреслю, що збирати податок з обороту справді значно простіше. Тут є сума реалізації, є певні господарські операції, що мають відображення у фінансовій звітності. І з огляду на те, як порахувати і як сплатити, – цей механізм достатньо простий порівняно з іншими формами податків.

Але з іншого боку... Візьміть будь-яку компанію – наприклад, оператора мобільного зв’язку. Це, як правило, вертикально інтегровані структури, ми купуємо їхні послуги, сплачуючи одразу, в тому числі ПДВ. Безперечно, подібним економічним агентам нескладно переорієнтуватися на податок з обороту. А як можуть відобразитися зазначені вище зміни, приміром, на взуттєвій промисловості? В асоціації виробників взуття ми спробували порахувати. І що виходить? Наприклад, у них є кілька малих підприємств, які виробляють деталі для взуття. Одне виготовило каблук, який коштує 50 грн. Поставимо ставку податку 5 %. Тобто каблук воно продасть за 52,5 грн. Така ж ситуація з тими, хто виготовляє пі­дошву та інші деталі. Складальник взуття купує в кожного виробника окрему деталь за ціною, у яку вже включено податок з обороту. Потім враховує свої витрати, свій прибуток і формує ціну на виріб для кінцевого споживання, в якій, знову ж таки, наявний податок з обороту.

Чисто арифметично виходить, що кооперація з юридичними особами є невигідною. Тому маленькі виробництва на підставі розрахунків дійшли висновку, що, якщо в них усередині не буде інтегрованого виробництва, то за будь-якої формули нарахування зобов’язань із базою у вигляді обсягу реалізації продукції одразу виникнуть додаткові витрати. У підсумку, як бачимо, в податку з обороту є така неприємна складова, яка називається «кумулятивним ефектом». На це також звертають увагу багато експертів.

Відносно низькі ставки власне податку з обороту зменшують негативний каскадний ефект. Але якоюсь мірою він все-таки залишається. І якщо продукція постачається різними підприємцями, що мають власну юридичну особу, а структуру виробництва товарів і послуг для кінцевого споживання також сконцентровано в окремих юридичних особах, тоді в ланцюжку товаровиробників для кожного з них, можливо, варто розширити диференціацію ставок, щоб потім у загальній сумі цей податок був однаковим для обороту постачальників товарів і послуг з різними формами кооперації незалежно від поточних змін їхнього господарського статусу. Ця обставина може знайти підтвердження, якщо в структурі економіки проаналізувати ланцюжки створення доданої вартості, а потім, залежно від ресурсомісткості товарів і послуг, виключити наслідки кумулятивного ефекту в базі оподаткування.

Ще в 2005 році ми намагалися знайти можливості відмовитися від ПДВ, запровадити нові підходи й навіть прикидали можливі ставки оподаткування. Логіка була такою: якщо грубо розділити процес виробництва на три стадії, то для чорних заготовок можна було б установити ставку 3 %. Далі, якщо заготовки й переділи здійснюються в єдиній кооперації, – 5 %, потім, для кінцевого споживача, – 7 %. У випадку вертикально інтегрованого виробництва йшлося про 8–9 % ставки податку з обороту. Обмовлюся, що цифри, які я назвала, були результатом розрахунків станом на 2005 рік і без глибокого аналізу не можуть бути застосовані сьогодні. При цьому аналіз повинен стосуватися не лише структури виробництва товарів і надання послуг, але й оцінки впливу на рівень «тінізації» економіки.
Прокоментували новаторські ідеї і в Українському союзі промисловців і підприємців. Зокрема голова комісії УСПП з питань економічної політики Юлія Дроговоз у коментарі агентству «Інтерфакс-Україна» зауважила:
– Зниження податку на додану вартість до 9 % і одночасна відміна пільги з цього податку, а також введення в якості компенсації податку з обороту зі ставками 1 % і 2 % вдарить по роздрібних торговельних мережах, однак буде вигідним для великих вертикально інтегрованих компаній. Автори законопроекту порахували, що зменшення ставки призведе до того, що цей податок буде менше використовуватися в різних схемах і це зробить його більш-менш прозорим. І, звичайно ж, не треба буде відшкодовувати його в таких розмірах. По-суті, бюджетне відшкодування буде зведене до мінімуму. Додаткова ставка – це стабільний податок, який сплачуватимуть усі, незалежно від фінансового стану, від структури витрат, від рівня рентабельності, тобто це додаткове джерело поповнення бюджету. Таке нововведення підійде для тих підприємств, у яких структура витрат більш трудомістка, тобто для менш матеріало­містких виробництв або будь-якого іншого виду діяльності, не пов’язаного з питомою вагою матеріальних витрат. Це сфера послуг або тих підприємств, які в структурі витрат мають переважно заробітну плату.

Водночас варто врахувати, що торгівля має дуже розгалужену мережу, яка при введенні податку з обороту буде невигідною, тому що кожен новий посередник, кожна нова ланка в цьому ланцюжку від виробника до споживача буде платити додаткові 2 % на, по-суті, один і той самий обсяг. За рахунок таких «ланцюжків» одна і та сама база оподаткування обкладатиметься до 5–6 разів. З одного боку, для якихось підприємств буде вигідно мати стабільне податкове навантаження в межах цих 2 %. З іншого – хтось буде змушений просто закрити свій бізнес, втратить робочі місця.

Ринок по-своєму реагуватиме на цей закон у разі його ухвалення, і по-своєму відбудуться зміни в структурі економіки та внутрішнього ринку, оскільки підприємства будуть націлені на те, щоб виключити зі своїх ланцюжків торгові доми та інших посередників, зводячи бізнес в одні руки й відходячи від широкої мережі реалізаторів. Відбуватиметься монополізація, коли в одних руках буде зосереджений повний цикл виробництва і реалізації. І виграють від цього лише вертикально інтегровані структури.