№8(19)(2013)

Вибори до Київської міської ради були одним із суттєвих приводів для протистояння провладних фракцій та опозиції впродовж останньої сесії Верховної Ради України. У парламенті двічі намагалися призначити нові вибори, але щоразу голосування провалювали. Така ситуація, зрозуміло, призвела до напруження довкола питання самоврядування у столиці. Тим паче, що вислів «Хто володіє Києвом – володіє Україною» у контексті політичного протистояння нині набирає особливої актуальності.

Нинішній склад Київської міськради був обраний 25 травня 2008 року, понад п’ять років тому, і опозиція вважає, що термін її повноважень завершився 2 червня, а отже подальша робота є нелегітимною. Водночас секретар міськради Галина Герега апелює до того, що повноваження депутатів закінчаться у день відкриття сесії нового скликання ради. Голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов також вважає легітимною роботу міськради після 2 червня, оскільки Конституційний Суд постановив, що вибори мера Києва та столичних депутатів слід проводити у 2015 році. Діяльність Київської міської ради правомочною, як і скликання та проведення пленарної сесії 11 липня законними, визнав також Окружний адміністративний суд Києва, засідання якого відбулося 9 серпня 2013 року.

Пленарна сесія 11 липня була позначена низкою сутичок між громадськими активістами, які намагалися прорватися до будівлі, народними депутатами від опозиції та представниками правоохоронних органів. Неспокійно було й у сесійній залі. Депутати від опозиції заблокували трибуну, однак секретар міськ­ради таки відкрила засідання й оголосила перерву. Проте переговори під час перерви не дали результату, і Галина Герега зрештою закрила сесію.
Такий розвиток подій найбільше засмутив працівників бюджетної сфери столиці. Адже, за словами Галини Гереги, через зрив пленарного засідання Київради депутати не розглянули життєво важливі для міста проекти рішень. Зокрема, без муніципальних надбавок залишилися медики, вчителі, соціаль­но незахищені кияни. Також невирішеним залишилося питання стосовно 100 млн грн, які надійшли з державного бюджету на реконструкцію Поштової площі і будівництво метро на Теремки. Без рішень Київради також неможливо перерозподілити кошти на реконструкцію транспортних розв’язок і каналізаційних колекторів.
Наступну сесію запланували на 19 серпня. Було заявлено, що основними на засіданні стануть згадані вище питання. Проте акцент на «соціалці» не зупинив активістів від опозиції, які твердо переконані в нелегітимності «столичного парламенту». У п’ятницю, 16 серпня, вдень п’ятеро активістів захопили Київраду, аби не чекати засідання в понеділок і «привернути увагу до нелегітимності Київради». Чотирьох із них затримали, а журналістка Тетяна Чорновол пробралася на карниз столичної ради і провела там близько шести годин, тож її вдалося звідтіля зняти і затримати пізніше за інших.
Ранок 19 серпня, який активісти від опозиції одразу ж порівняли з сумнозвісними подіями ДКНП (ГКЧП – рос.) у 1991 році, позначився мітингом працівників бюджетної сфери. Під стінами КМДА зібралося понад 2 тис. медиків, вихователів і вчителів. Мітингувальники вимагали проведення позачергової сесії Київради для вирішення проблем з фінансуванням життєдіяльності столиці та виплат заробітних плат. Працівники бюджетної сфери вважають, що під загрозою опинилася і виплата муніципальних надбавок, тому наполягали внести до порядку денного засідання виключно питання про фінансування бюджетної сфери.
Тим часом виникли труднощі з проходженням до приміщення Київради. Внаслідок колотнечі перед будівлею туди не змогли безперешкодно потрапити співробітники КМДА, депутати від опозиції, які обурювалися, що парламентаріям від більшості вдалося пройти через службові входи. Загострення почалося, коли до приміщення спробували увійти кілька депутатів парламенту від опозиції на чолі з керівником фракції «Батьківщина» Арсенієм Яценюком. Міліціонери не підпускали їх до дверей, і після нетривалої штовханини депутати почали залазити через відчинене вікно до одного з кабінетів на першому поверсі. Таким чином до приміщення потрапили Арсеній Яценюк, Сергій Пашинський, Леонід Ємець, Андрій Іллєнко, Едуард Леонов та інші. «Я зайшов через відкрите вікно. Міліція нас затиснула і практично засунула в нього», – розповів депутат від «Свободи» Юрій Сиротюк.

Пізніше речник київської міліції Ігор Михалко заявив, що всі питання щодо пропускного режиму до Київради повинні бути скеровані до Міськради, та повідомив, що ще до початку засідання вхід до неї був заблокований зсередини її депутатами. А секретар Київради Галина Герега перед початком засідання Київради наголосила, що, на її думку, рада діє у правовому полі та працюватиме до обрання нового депутатського складу. «Київрада відповідає за життєдіяльність міста. Призначати дату виборів – це завдання ВР, а завдання Київради – забезпечити функціонування та розвиток столиці», – підкреслила вона. «Під стіни Київради прийшли тисячі лікарів, вчителів, робітників соціальної сфери. Ці люди хочуть отримати гроші, на які по праву заслуговують», – зазначила Герега. За її словами, влада не має права позбавити бюджетників муніципальних надбавок «на догоду окремим політичним силам».
Поки на вулиці правоохоронці ледве стримували натиск опозиціонерів, Галина Герега таки відкрила позачергову сесію. У залі зареєструвалися 79 депутатів міськради зі 120. Депутати майже одноголосно ухвалили чотири постанови і три звернення до Верховної Ради. Серед іншого вони проголосували за звернення до парламенту з проханням призначити вибори мера і Київради. Голова фракції «Батьківщина» у столичній раді Тетяна Меліхова пізніше заявила, що в ньому депутати просять призначити вибори на 2015 рік. Крім того, були ухвалені рішення про створення центрів надання адміністративних послуг, про внесення змін до рішення Київради щодо державного бюджету в частині витрат на оплату соціаль­них надбавок бюджетникам, зокрема вирішено виділити 98 млн грн на муніципальні надбавки працівникам бюджетної сфери. Загалом сесія тривала майже 12 хвилин, після чого Герега оголосила про її закриття.
Після завершення подій столична міліція повідомила про те, що в акціях протесту взяли участь майже три тисячі представників профспілок, які висловлювали підтримку депутатам Київради, та близько трьохсот прихильників опозиційних сил. При цьому речник столичної міліції Ігор Михалко заявив, що правоохоронці діяли в межах своїх повноважень. Він також навів дані, що під час сутичок постраждали двоє міліціонерів. Відділ зв’язків з громадськістю столичного управління МВС повідомив, що опозиціонери «вчинили протиправні дії відносно одного з правоохоронців, затягнули його у натовп та завдали тілесних ушкоджень. Інші працівники міліції, які забезпечують правопорядок у цьому місці, втрутилися в ситуацію і визволили свого колегу».
За даними опозиції, там теж не обійшлося без постраждалих. Арсеній Яценюк сказав, що постраждали «близько п’яти депутатів». Зокрема, серйозні ушкодження отримав народний депутат Степан Кубів. Попередньо у нього констатували перелом ребер.

Голова КМДА Олександр Попов згодом заявив про те, що проведення сесії столичної ради зняло чимало проблем, які ускладнювали життя киянам та загрожували негативними наслідками у майбутньому: «Відновлення сесійної роботи Київради – це перемога усіх киян над деструктивними силами політики». Він запевнив, що Київрада має і буде працювати, незважаючи на протидію опозиції.
Коментуючи події, пов’язані з непростим засіданням 19 серпня, голова КМДА підкреслив: головне – це ухвалення змін до бюджету міста, що дасть можливість профінансувати надбавки до зарплати для працівників бюджетної сфери. Стосовно сутичок під будівлею на Хрещатику, він був більш категоричним: «Я думаю, що опозиції потрібно здоровим розумом користуватися, тому що політика політикою, але можна загратися. Це неправильно. Є питання, які не обговорюються. Наприклад, соціальний захист, життєдіяльність міста. Тут просто треба закочувати рукави і працювати, а не заважати працювати. Ми ж так у глухий кут зайдемо. Не може такого бути в нормальній країні. Законність підтверджена, Київрада працюватиме. Все. Крапка».
Опозиціонери вважають події 19 серпня своєю перемогою, влада – своєю. І тільки киянам залишається констатувати, що вони стали заручниками політичних ігор, опинившись між двома опонентами.