№8(19)(2013)

Міністерство фінансів України 26 липня 2013 року на офіційному сайті оприлюднило для громадського обговорення проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження аудиторської діяльності». Документом передбачено оновлення норм Господарського кодексу, чинного Закону «Про аудиторську діяльність», законів «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», «Про банки і банківську діяльність», які стосуються питань, пов’язаних з аудиторською діяльністю.

Оприлюднений проект викликав дискусію серед аудиторів-практиків, представників професійних громадських об’єднань, науковців. Уже висловлено низку пропозицій, з якими представники аудиторської спільноти звернулися до органів державної влади з проханням врахувати їх у ході роботи над проектом.

Не будучи органом суспільного нагляду в розумінні європейських директив, Аудиторська палата України має занадто широкі повноваження

Андрій Клімов, президент Української асоціації сертифікованих бухгалтерів і аудиторів

– На сьогодні законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження аудиторської діяльності», розроблений Міністерством фінансів України, є найкращим зі всіх проектів, які були підготовлені за останні роки. Безумовно, він не ідеальний, оскільки з’явився в результаті певного компромісу серед зацікавлених сторін, але його прийняття вкрай необхідне для аудиторської професії.

По-перше, це зумовлено тим, що орган регулювання аудиту в Україні не відповідає сучасній європейській практиці, і нам про це неодноразово нагадували. Так, ще в 2008 році Рішенням Єврокомісії 2008/627/ЕС від 29.07.2008 р. Україні було надано час для виправлення ситуації. Але ми не скористалися нагодою, і Рішенням Єврокомісії 2011/30/EU від 19.01.2011 р. Україну виключили з переліку країн, робота аудиторів яких визнається в Європейському Союзі.
По-друге, існуюча модель регулювання призводить до неухильного занепаду аудиту в Україні. Це підтверджується і стрімким зменшенням кількості суб’єктів аудиторської діяльності за останні роки, і наявністю великої кількості зловживань з боку регуляторів. Взагалі ситуація є парадоксальною. З одного боку, профільним законом Аудиторська палата України ви­значена як єдиний регулятор аудиторської діяльності. З іншого боку, ще у трьох органів є окремі регуляторні повноваження. І ці повноваження постійно збільшуються. Спочатку цим державним органам було надано право ведення окремих реєстрів аудиторів, в чому не було ніякої необхідності, оскільки вже існував реєстр АПУ. Згодом ці реєстри фактично трансформувалися в додаткові вимоги для допуску на ринок суб’єктів аудиторської діяльності. Тепер ще з’явилися вимоги щодо обов’язкового підвищення кваліфікації аудиторів. Щоб мати змогу надавати послуги своїм клієнтам, аудитори змушені майже місяць на рік витрачати на проходження курсів у різних комісіях. І навіть не варто казати про те, хто навчає аудиторів і скільки це їм коштує.

По-третє, функціонування Аудиторської палати України викликає масу нарікань. Не будучи органом суспільного нагляду в розумінні європейських директив, АПУ має занадто широкі повноваження. Це і сертифікація аудиторів, і контроль якості аудиторських послуг, і обов’язкове підвищення кваліфікації аудиторів, і дисциплінарний суд. При цьому немає фактично ніякого контролю за цими процесами ані з боку держави, ані з боку аудиторської спільноти. Зловживання і нехтування законом дали змогу окремим особам бути по 12–15 років членами АПУ, мати необмежені повноваження і не нести ніякої відповідальності. Цих людей все влаштовує. Саме тому вони зараз намагаються не допустити прийняття проекту закону, підготовленого Міністерством фінансів України. Чого варті тільки спільні листи до всіх можливих інстанцій від Аудиторської палати України та Спілки аудиторів України, підписані їхніми керівниками, які одночасно є заступниками один у одного.
Покласти край зловживанням та нарешті навести лад у регулюванні аудиторської діяльності покликаний Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затверджений Указом Президента України № 128 від 12.03.2013 р., у п. 105 якого йдеться про забезпечення адаптації законодавства про регулювання аудиторської діяльності до європейського законодавства. Саме тому є сподівання, що проект все ж таки буде прийня­тий Верховною Радою України і цим буде закладене реальне підґрунтя для впровадження саморегулювання аудиторської професії.

Виникає питання щодо створення спільного представницького органу, який має право направляти своїх представників
до всіх органів

Михайло Крапивко, виконавчий директор аудиторської фірми «Бухгалтер», віце-президент ВПГО «Спілка аудиторів України»

– Відповідно до «Повідомлення про оприлюднення проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження аудиторської діяльності», цей проект розроблений на виконання пп. 105.1 п. 105 Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12.03.2013 р. № 128 та з метою приведення норм Закону України «Про аудиторську діяльність» у відповідність до законодавства Європейського Союзу, зокрема Директиви Європейського парламенту та Ради 2006/43/ЄС від 17.05.2006 р. «Про обов’язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності», норм законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (щодо переходу на безпосереднє застосування міжнародних стандартів фінансової звітності) і «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (щодо регулювання діяльності суб’єктів первинного фінансового моніторингу – аудиторських фірм та аудиторів), а також для забезпечення участі громадських організацій у формуванні державної політики у сфері аудиторської діяльності.

Однак, на мій погляд, законопроект не досягає оголошеної мети. У ньому не вдалося реалізувати базові норми Директиви Європейського парламенту та Ради 2006/43/ЄС від 17.05.2006 р. «Про обов’язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності», зокрема не створений орган суспільного нагляду, не імплементовані норми щодо допуску аудиторів, вимоги до реєстру та деякі інші. Так, п. 6) проекту вносить зміни до ст. 11 в частині оприлюднення реєстру: «Реєстр публікується не рідше одного разу на рік у фаховому виданні Аудиторської палати України, оприлюднюється на її офіційному веб-сайті та підтримується в актуальному стані. Відомості, що містяться в Реєстрі, є відкритими і загальнодоступними». Однак при цьому не внесено уточнення, яка саме інформація з реєстру оприлюднюється, хоча Директива Європейського парламенту та Ради 2006/43/ЄС
від 17.05.2006 р. «Про обов’язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності» містить перелік інформації, яка має публічний характер. Стаття 17 Директиви Європейського парламенту та Ради 2006/43/ЄС від 17.05.2006 р. «Про обов’язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності» визначає:
«1. До державного реєстру включається принаймні така інформація щодо аудиторських фірм:
(a) назва, адреса та реєстраційний номер;
(b) організаційно-правова форма;
(c) контактні дані, основна контактна особа та, за доцільності, адреса сайту;
(d) адреси всіх офісів у державі-члені;
(e) повні імена і реєстраційні номери всіх аудиторів, які працюють в аудиторській фірмі або з якими вона пов’язана як з партнерами або в інший спосіб;
(f) повні імена та юридичні адреси всіх власників та акціонерів;
(g) повні імена та юридичні адреси всіх членів адміністративного або керівного органу;
(h) за необхідності, членство в мережі та перелік назв і адрес фірм-членів мережі та афілійованих фірм, або зазначення джерела оприлюднення громадськості такої інформації;
(i) усі інші реєстрації як аудиторської фірми в компетентних органах інших держав-членів та як суб’єкта аудиторської діяльності в третіх країнах із зазначенням назви (назв) органів (органу) реєстрації та, за наявності, реєстраційного номеру (реєстраційних номерів)».
Відсутність оприлюднення даних з п. (е) до п. (і) може суттєво ввести в оману користувачів реєстру та стимулювати фальсифікації при проведенні тендерів або інших процедур відбору та призначення аудитора. Норми щодо обов’язкового оприлюднення вказаної вище інформації відсутні в чинному законі та не внесені до проекту.
Так, п. 9) проекту вносить зміни до ст. 14 у частині терміну повноважень членів АПУ, однак лише заміна терміну з п’яти років до трьох надає можливість членам АПУ, які виконують свої повноваження вже понад десять років, знову обиратися ще шість років, що не відповідає поставленій меті. Тому вважаємо за доцільне доповнити цю норму реченням: «безперервність делегування визначається з 2006 року».

Пункт 13) проекту вносить зміни до ст. 19, доповнюючи її п. 10) наступного змісту: «10) обмежувати надання послуг з аудиту та огляду фінансової звітності одному й тому самому суб’єкту господарювання більше ніж сім років поспіль». Слід звернути увагу на те, що таке формулювання є всеохопним і розповсюджується як на суб’єктів обов’язкового аудиту, так і на аудит та огляд, що замовляються не суб’єктами суспільного інтересу для власних потреб. Світова практика взагалі і Директива Європейського парламенту та Ради 2006/43/ЄС від 17.05.2006 р. «Про обов’язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності» накладають будь-які обмеження на проведення аудиту та огляду лише на об’єкти суспільного інтересу. Таким чином, можуть бути порушені права господарюючих суб’єктів несуспільного інтересу на вільний вибір аудитора. Тому пропонуємо викласти п. 10) у наступній редакції: «10) обмежувати надання послуг з аудиту та огляду фінансової звітності одному й тому самому суб’єкту господарювання, що підпадають під дію статті 8, більше ніж сім років поспіль».

Пункт 2 Прикінцевих положень дає можливість не створювати комісії з сертифікації та з контролю якості у порядку, визначеному законом, і надає можливість призначити ії членів без проведення з’їздів та інших представницьких зібрань. На мою думку, в цьому пункті слід визначити граничний термін формування цих органів та відповідальних за їх створення.
Виникає також питання щодо створення спільного представницького органу, який має право направляти своїх представників до всіх органів. Відсутність у проекті критеріїв та норм створення такого органу може призводити до конфліктних ситуацій та нелегітимності органів регулювання аудиту.
В Аналізі регуляторного впливу наголошується на реформуванні Аудиторської палати України в орган суспільного нагляду, але це, на мій погляд, не відповідає дійсності з огляду на те, що до її компетенції віднесено такі суттєві питання, як визначення порядку сертифікації, порядку вдосконалення професійних знань та інші суттєві рішення.

Йдеться про те, щоб розширити представництво професійних громадських організацій, які регулюють аудиторську діяльність

Дмитро Олексієнко, віце-президент ВГО «Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України»

– Переконаний у тому, що, по-перше, на сьогодні для українського аудиту найбільш прийнятна форма делегованого технічного регулювання ринку аудиторських послуг. По-друге, умови її реалізації повинні базуватися на таких постулатах:
Базові принципи ринку аудиторських послуг визначаються законодавцем через закон прямої дії.
Перетворення в регулюванні аудиту можуть (і повинні) спиратися на кращий зарубіжний досвід і рекомендації міжнародних організацій, але вони ні в якому разі не повинні бути механічною калькою з них.
Усі суб’єкти аудиторської діяльності, незалежно від того, практикують вони чи ні, зобов’язані перебувати в будь-якій аудиторській (бухгалтерській) СРО. Таким СРО необхідно делегувати певні повноваження Компетентного органу, відповідно до європейської практики.
СРО повинна відповідати вимогам ЄС: мати власні системи сертифікації (атестації), підвищення кваліфікації, контролю якості послуг; систему накладення стягнень та апеляції (дисциплінарна функція); задекларувати і дотримуватися технічних стандартів і кодексу професійної етики.
Державні регулятори не повинні втручатися в процес надання аудиторських послуг. Вони можуть встановлювати вимоги до емітентів звітності (до самої звітності, з її форматом та змістом), але не встановлювати вимог до суб’єктів аудиту та не вести галузеві реєстри аудиторів.
Вважаю, що такий концептуальний підхід до моделі регулювання українського ринку аудиторських послуг на даному історичному етапі розвитку держави і суспільства найбільш прийнятний. Відповідно до Національного плану заходів на 2013 рік, Робоча група при Міністерстві фінансів підготувала законопроект, у якому враховані окремі з перелічених позицій. Водночас документ містить деякі моменти, які потребують більш ретельного опрацювання. У цьому зв’язку ВГО «Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України» звернулося до міністра фінансів Юрія Колобова з листом, у якому виклала пропозиції до законопроекту. Вони спрямовані, насамперед, на підвищення ролі громадських організацій бухгалтерів та аудиторів.
Зокрема, йдеться про те, щоб розширити представництво професійних громадських організацій у виборних органах, які регулюють аудиторську діяльність. Ширшими мають бути їхні повноваження і в процесі удосконалення професійних знань аудиторів. При цьому порядок удосконалення професійних знань аудиторів має визначатися Аудиторською палатою України за погодженням зі спільним представницьким органом професійних організацій (аудиторів, які здійснюють аудит банків, – за погодженням з Національним банком України).
Ми також маємо власне бачення функціонування Комісії з сертифікації аудиторів та Комісії з питань якості. В законі варто регламентувати, що ці органи набувають повноважень юридичної особи з дня її реєстрації у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, на підставі заяви та Статуту, затвердженого в порядку, передбаченому цим законом. Обидві комісії мають бути самоврядними неприбутковими організаціями та фінансуватися виключно Аудиторською палатою України, а порядок сертифікації аудиторів має визначатися Комісією з сертифікації аудиторів та погоджуватися Аудиторською палатою України
Ми також запропонували Міністерству фінансів України в тримісячний строк розробити порядок підтвердження відповідності професійних організацій аудиторів вимогам нового закону. Водночас дотримуюся позиції, що тільки дискусія з цього питання може створити основу для подальшого, найбільш правильного державного рішення. Залишається сподіватися, що результати обговорення представленого законопроекту будуть максимально враховані та внесені в остаточний варіант документа, який буде представлено на розгляд у Верховній Раді України.

Законопроект України
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження аудиторської діяльності»

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

  У Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 18–22, ст.  144):
1) частину першу статті 362 викласти в такій редакції:
«Аудиторська діяльність – незалежна професійна діяльність, яка включає в себе надання послуг з аудиту, огляду фінансової звітності, виконання завдань з надання впевненості, а також інших аудиторських послуг.»;
2) у частині другій статті 363 слова «суб’єктами господарювання» виключити;
3) частину першу статті 365 виключити.

  У Законі України «Про аудиторську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 44, ст. 432; 2010 р., № 37, ст. 496; 2011 р., № 43, ст. 448, № 44, ст. 462; 2012 р., № 7, ст. 53 із наступними змінами):
у статті 3:
частину першу викласти в такій редакції:
«Аудиторська діяльність – незалежна професійна діяльність, яка включає в себе надання послуг з аудиту, огляду фінансової звітності, виконання завдань з надання впевненості, а також інших аудиторських послуг, що надаються відповідно до міжнародних стандартів аудиту. «;
у частині другій після слів «даних бухгалтерського обліку» доповнити словами «, іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності», після слів «національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку» доповнити словами «, міжнародних стандартів фінансової звітності», а слова «(внутрішніх положень суб’єктів господарювання)» виключити;
у частині четвертій слова «суб’єктами господарювання» виключити;
частину сьому викласти в такій редакції:
«Послуги з аудиту та огляду фінансової звітності, що надаються відповідно до міжнародних стандартів аудиту можуть надаватися виключно аудиторами (аудиторськими фірмами). Перелік інших аудиторських послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми), визначається Аудиторською палатою України відповідно до міжнародних стандартів аудиту.»;
статтю 6 викласти в такій редакції:
«Стаття 6. Міжнародні стандарти аудиту
Міжнародні стандарти аудиту – це сукупність професійних стандартів, що прийняті Міжнародною Федерацією бухгалтерів та визначають правила надання аудиторських послуг і розкривають питання етики та контролю якості.
Міжнародні стандарти аудиту, оприлюднені на офіційному веб-сайті Аудиторської палати України державною мовою, є обов’язковими для дотримання аудиторами та аудиторськими фірмами.»;

у статті 7:

• у назві статті слово «висновок» замінити словом «звіт»;
• у частині першій:
  • у першому реченні слово «висновок» замінити словом «звіт»;
  • друге речення після слів «бухгалтерського обліку,» доповнити словами «міжнародні стандарти фінансової звітності,»;
  • у частині четвертій слово «висновок» замінити словом «звіт»;

у частині першій статті 8:

• у пункті 1 слова «відкритих акціонерних товариств, підприємств – емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та» замінити словами «акціонерних товариств, емітентів іпотечних облігацій, іпотечних сертифікатів, облігацій підприємств і сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, професійних учасників фондового ринку, банків, страховиків та інших фінансових установ, а також»;
• у пункті 2 слова «відкритих акціонерних товариств» замінити словами «акціонерних товариств»;
• статтю 10 викласти в такій редакції:

«Стаття 10. Сертифікація аудиторів
Сертифікація аудиторів (визначення кваліфікаційної придатності на провадження аудиторської діяльності) здійснюється комісією з сертифікації аудиторів.
Комісія з сертифікації аудиторів формується шляхом делегування до її складу:
чотирьох осіб з’їздом аудиторів України;
чотирьох осіб спільним представницьким органом професійних організацій аудиторів;
державних службовців – штатних працівників по одній особі від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Строк повноважень членів комісії з сертифікації аудиторів становить три роки. Одна і та сама особа не може бути делегована до складу комісії з сертифікації аудиторів більш ніж на два строки підряд.
Регламент діяльності комісії з сертифікації аудиторів затверджується Аудиторською палатою України. Матеріально-технічне забезпечення діяльності комісії з сертифікації аудиторів здійснюється Секретаріатом Аудиторської палати України.
До компетенції комісії з сертифікації відносяться наступні питання:
1) організація розробки та подання на затвердження Аудиторській палати України проектів Порядку сертифікації аудиторів, Порядку удосконалення професійних знань аудиторів, інших нормативно-правових актів з питань сертифікації та удосконалення професійних знань аудитів;
2) організація і контроль за складанням кваліфікаційних іспитів і проведенням удосконалення професійних знань аудиторів;
3) затвердження складу кваліфікаційних комісій з прийняття іспитів, графіків та планів удосконалення професійних знань аудиторів;
4) затвердження програми кваліфікаційного іспиту;
5) затвердження результатів кваліфікаційних іспитів;
6) розгляд апеляцій на результати кваліфікаційних іспитів;
7) атестація юридичних осіб, що мають намір проводити удосконалення професійних знань аудиторів;
8) схвалення програм удосконалення професійних знань аудиторів.
Рішення комісії з сертифікації аудиторів можуть бути оскаржені до Аудиторської палати України.
Порядок сертифікації аудиторів визначається Аудиторською палатою України (аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків, – за погодженням з Національним банком України).
Сертифікат аудитора видається фізичним особам, що мають вищу економічну або юридичну освіту, документ про здобуття якої визнається в Україні, безперервний стаж роботи не менше трьох років за професіями ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, економіста, асистента (помічника) аудитора, а також необхідні знання з питань аудиту, фінансів, бухгалтерського обліку, оподаткування, економіки та господарського права, наявність яких визначається шляхом проведення письмового кваліфікаційного іспиту.
Сертифікат аудитора видається на підставі рішення комісії з сертифікації аудиторів Аудиторською палатою України.
Строк дії сертифіката аудитора необмежений.
Список осіб, які мають чинний сертифікат аудитора, є відкритим і загальнодоступним, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Аудиторської палати України та підтримується в актуальному стані.
Аудитори повинні удосконалювати професійні знання.
Порядок удосконалення професійних знань аудиторів визначається Аудиторською палатою України (аудиторів, які здійснюють аудит банків, – за погоджен­ням з Національним банком України).
За проведення сертифікації справляється плата, розмір якої встановлюється Аудиторською палатою України з урахуванням економічно обґрунтованого розміру витрат, але не більше трикратної мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.»;

у статті 11:

• частину другу доповнити словами «(у частині інформації про аудиторські фірми, які здійснюють аудит банків, – за погодженням з Національним банком України)»;
• частину третю викласти в такій редакції:

«Реєстр публікується не рідше одного разу на рік у фаховому виданні Аудиторської палати України, оприлюднюється на її офіційному веб-сайті та підтримується в актуальному стані. Відомості, що містяться в Реєстрі, є відкритими і загальнодоступними.»;

пункти 1, 2, 5 і 6 частини третьої статті 12 викласти в такій редакції:
«1) здійснює нагляд над діяльністю комісій з сертифікації аудиторів та з питань якості;
2) забезпечує оприлюднення міжнародних стандартів аудиту; «;
«5) ініціює проведення перевірок щодо дотримання аудиторськими фірмами та аудиторами вимог цього Закону та міжнародних стандартів аудиту;
6) розглядає скарги на рішення комісій з сертифікації аудиторів та з питань якості та приймає щодо них остаточні рішення;»;

статтю 13 викласти в такій редакції:
«Стаття 13. Утворення Аудиторської палати України
Аудиторська палата України складається із двад­цяти двох осіб і формується шляхом делегування до її складу:

• державних службовців – штатних працівників по одній особі від Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Рахункової палати України, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну фінансову політику, державну податкову політику, державну політику економічного розвитку, Міністерство юстиції України, центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері державного фінансового контролю, державної політики у сфері статистики;
• десяти осіб з’їздом аудиторів України;
• двох осіб спільним представницьким органом професійних організацій аудиторів.

Членами Аудиторської палати України – представниками від державних органів, спільного представницького органу професійних організацій аудиторів можуть бути лише особи, що не є засновниками (учасниками, акціонерами) або членами керівного органу аудиторської фірми і не провадять протягом останніх трьох років аудиторської діяльності.
Державні органи, з’їзд аудиторів України, спільний представницький орган професійних організацій аудиторів, які делегували члена Аудиторської палати України, можуть його відкликати в установленому ними порядку.
Аудиторська палата України набуває повноважень юридичної особи з дня її реєстрації у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, на підставі заяви та Статуту, затвердженого в порядку, передбаченому цим Законом.
Аудиторська палата України є самоврядною неприбутковою організацією.»;

у статті 14:
частину першу доповнити реченням такого змісту:

• «Рішення Аудиторської палати України, які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян та суб’єктів господарювання підлягають державній реєстрації у порядку, передбаченому для державної реєстрації нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади.»;
• у першому реченні частини четвертої слова «п’ять років» замінити словами «три роки»;
• частину восьму доповнити реченням такого змісту: «До складу комісій з сертифікації аудиторів та з питань якості не можуть делегуватися члени Аудиторської палати України. «;
• доповнити статтю частинами такого змісту:
  • «Діяльність Аудиторської палати України є публічною. Звіт про діяльність Аудиторської палати України, бюджет Аудиторської палати України та звіт про його виконання, інформація про стан аудиторської діяльності в Україні, річні програми роботи та звіти про їх виконання, а також узагальнена інформація про результати розгляду скарг і контролю якості аудиторських послуг підлягають опублікуванню у фаховому виданні Аудиторської палати України та розміщенню на її офіційному веб-сайті протягом 180 днів після закінчення календарного року.
  • Бюджет Аудиторської палати України та звіт про його виконання перед затвердженням підлягають погодженню спільним представницьким органом професійних організацій аудиторів.
  • Рішення Аудиторської палати України, комісій з сертифікації аудиторів та з питань якості можуть бути оскаржені до суду.»;
  • у частині другій статті 16 слова «, затвердженими Аудиторською палатою України» виключити;
  • у частині шостій статті 17 слово «висновку» замінити словом «звіту»;
  • статтю 18 після частини першої доповнити новими частинами в такій редакції:

«Професійні організації аудиторів, які провадять неприбуткову діяльність та до яких входить не менше 10 відсотків загальної кількості аудиторів, що мають чинний сертифікат (сертифікат аудитора може бути враховане лише в одній організації на підставі заяви аудитора) утворюють спільний представницький орган професійних організацій аудиторів. Представники професійних організацій аудиторів делегуються до керівних органів спільного представницького органі професійних організацій аудиторів у кількості, що пропорційна частці (кратна десяти) сертифікованих аудиторів, членів професійної організації у загальній чисельності аудиторів, які мають сертифікат.
Відповідність професійних організацій аудиторів зазначеним вимогам підтверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, в установленому ним порядку. Таке підтвердження здійснюється на вимогу професійної організації аудиторів. «;

у статті 19:
доповнити частину першу пунктами 8-10 такого змісту:
«8) розробляти та впроваджувати в практику систему здійснення контролю якості аудиторських послуг і надавати під час проведення перевірки їх якості інформацію, необхідну для здійснення такого контролю;
9) виконувати покладені на них законом обов’язки суб’єкта первинного фінансового моніторингу;
10) обмежувати надання послуг з аудиту та огляду фінансової звітності одному й тому самому суб’єкту господарювання більше ніж сім років поспіль.»;
доповнити статтю частиною такого змісту:
«Аудиторські фірми та аудитори, зареєстровані як фізичні особи – підприємці, що здійснюють аудит, обов’язкове проведення якого передбачене статтею 8 цього Закону, розміщують щороку до 1 квітня на власному веб-сайті звіт про прозорість їх діяльності, в якому зазначається інформація про аудиторську фірму (аудитора) та результати її (його) діяльності, за формою та в порядку, що затверджені Аудиторською палатою України. «;

доповнити частину першу статті 20 пунктом 61 такого змісту:
«61) аудитором, який надає суб’єкту господарювання, що перевіряється, послуги з ведення бухгалтерського обліку;»;
доповнити Закон статтею 201 такого змісту:
«Стаття 201. Контроль якості аудиторських послуг
Контроль якості аудиторських послуг здійснюється шляхом проведення зовнішньої перевірки аудиторських фірм та аудиторів щодо дотримання ними міжнародних стандартів аудиту, принципу незалежності, забезпечення наявності та ефективності внутрішньої системи контролю якості аудиторських послуг, дотримання інших вимог цього Закону.
Система контролю якості аудиторських послуг складається з політики та процедур, розроблених та впроваджених аудиторськими фірмами і аудиторами відповідно до міжнародних стандартів аудиту.
Обов’язковий контроль якості аудиторських послуг здійснюється щодо:
1) аудиторських фірм та аудиторів, які зареєстро­вані як фізичні особи – підприємці, що здійсню­ють аудит об’єктів, визначених у статті 8 цього Закону, – один раз на три роки;
2) інших аудиторських фірм та аудиторів, які зареєстро­вані як фізичні особи – підприємці і провадять аудиторську діяльність, – один раз на шість років.
Організація та здійснення контролю якості аудиторських послуг провадиться комісією з питань якості.
Комісія з питань якості формується з дванадцяти керуючих шляхом делегування до її складу:

• чотирьох осіб з’їздом аудиторів України;
• чотирьох осіб спільним представницьким органом професійних організацій аудиторів;
• державних службовців – штатних працівників по одній особі від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
• Керуючими комісії з питань якості можуть бути особи, що не є засновниками (учасниками, акціонерами) або членами керівного органу аудиторської фірми і не провадять протягом останніх трьох років аудиторської діяльності. Строк повноважень таких керуючих становить три роки. Одна і та сама особа не може бути делегована до складу комісії з питань якості більше ніж на два строки підряд.

До компетенції комісії з питань якості відносяться наступні питання:
1) організація розробки та подання на затвердження Аудиторській палаті України проектів нормативно-правових актів з питань професійної етики та контролю якості аудиторських послуг;
2) атестація контролерів;
3) затвердження планів-графіків проведення зовнішніх перевірок систем контролю якості аудиторських послуг аудиторських фірм та аудиторів;
4) організація перевірки аудиторських фірм та аудиторів за скаргами про порушення міжнародних стандартів аудиту або вимог цього Закону за дорученням Аудиторської палати України та органів державної влади;
5) затвердження звітів про здійснення контролю якості аудиторських послуг.

Регламент діяльності комісії з питань якості затверджується Аудиторською палатою України.
Рішення комісії з питань якості можуть бути оскаржені до Аудиторської палати України. Матеріально-технічне забезпечення діяльності комісії з питань якості здійснюється Секретаріатом Аудиторської палати України.

Для здійснення контролю якості аудиторських послуг комісією з питань якості на договірних засадах залучаються контролери.
Контролером може бути призначена особа – сертифікований аудитор, яка склала іспити за спеціальною програмою, що затверджена комісією з сертифікації аудиторів, та припинила провадження аудиторської діяльності. Кваліфікаційні вимоги до контролерів визначаються Аудиторською палатою України.
Звіти про здійснення контролю якості аудиторських послуг щодо яких комісією з питань якості приймаються негативні рішення, розглядаються Аудиторською палатою України, яка приймає остаточні рішення та в разі необхідності застосовує стягнення.»;

у тексті Закону слова «стандарти аудиту» в усіх відмінках замінити словами «міжнародні стандарти аудиту» у відповідному відмінку.
  Підпункт 24 частини другої статті 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 51, ст. 292 із наступними змінами) виключити.

  Підпункт 3 частини першої статті 15 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами) виключити.

  У статті 70 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5–6, ст. 30 з наступними змінами):

• частину першу викласти в такій редакції:
• «Право на проведення аудиторської перевірки банку має аудиторська фірма, внесена до окремого розділу реєстру аудиторських фірм та аудиторів, що ведеться відповідно до закону, в частині аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторської перевірки банків.»;
• Частини третю і четверту виключити.

ІІ. Прикінцеві положення.
1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.
2. До проведення чергового (позачергового) з’їзду аудиторів України представників до комісій з сертифікації аудиторів та з питань якості, які делегують з’їздом аудиторів України, делегує Аудиторська палата України.
3. Сертифікати аудиторів, строк чинності яких не закінчився до дати набрання чинності цим законом, прирівнюються до сертифікатів аудиторів, строк чинності яких необмежений.

Голова Верховної Ради України