Приобрети журнал - получи консультацию экспертов
№8(19)(2013)
Перш за все хочу наголосити НА ТОМУ, що мова в даній статті піде саме про правове регулювання економічних відносин у питаннях уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленням від сплати податків на доходи відповідно до норм Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр, підписаної 08.11.2012 р. у м. Нікосії, ратифікованої Законом України № 412-VII від 04.07.2013 р., яка набрала чинності 07.08.2013 р. (далі – Конвенція).
Суб’єктами правовідносин, на яких поширюється дія Конвенції, є особи – резиденти однієї чи обох Договірних Держав (Україна, Кіпр).
Об’єктом регулювання Конвенції є податок на доходи, що стягується у формі загальнодержавного або місцевого податку, незалежно від способу стягнення. Податками на доходи, відповідно до положень п. 2 ст. 2 Конвенції, вважаються всі податки, що справляються із загальної суми доходу або з елементів доходу, зокрема податки на доходи від відчуження рухомого чи нерухомого майна та податки на загальну суму заробітної плати або платні, сплачуваної підприємствами.
Українськими податками, на які поширюється дія Конвенції, є податок на прибуток підприємств і податок на доходи фізичних осіб; кіпрськими – прибутковий податок, корпоративний податок на прибуток, спеціальний внесок на оборону Республіки і податок на доходи від відчуження майна (п. 3 ст. 2 Конвенції).
Визначення загальних термінів, що застосовуються в Конвенції, наприклад, таких, як «національна особа»; «особа»; «компанія»; «підприємство» та ін., регламентовано ст. 3.
З особливостей хочу виділити положення ст. 5 Конвенції, що визначають специфічні характеристики і порядок діяльності суб’єктів правовідносин у формі постійного представництва. Постійним представництвом, відповідно до п. 1 ст. 5 Конвенції, є постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства.
Під терміном «постійне представництво» у визначенні Конвенції розуміється:
Винятками у застосуванні терміна «постійне представництво» за положеннями п. 4 ст. 5 Конвенції є: використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать підприємству; складування запасів товарів або виробів, які належать підприємству, виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки; складування запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства; утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер; утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації вищеперелічених видів діяльності за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.
Зупинюся на оподаткуванні доходів від нерухомого майна. Порядок оподатку-
вання даного виду доходів визначений ст. 6 та ст. 13 Конвенції. Його основна суть полягає в тому, що доходи, одержані від відчуження, прямого використання (зокрема сільського або лісового господарства), здавання в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна, можуть оподатковуватись у іншій Договірній Державі, ніж у тій Договірній Державі, в якій знаходиться таке нерухоме майно. Дане положення також застосовується до доходів від нерухомого майна підприємства (п. 4 ст. 6 Конвенції).
До речі, термін «нерухоме майно», згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції, окрім визначення, передбаченого законодавством Договірної Держави, в будь-якому випадку включає майно, яке доповнює нерухоме майно, худобу і обладнання, що використовуються в сільському і лісовому господарствах, права, до яких застосовується положення загального права до земельної власності, узуфрукт нерухомого майна і права на змінні або фіксовані платежі як компенсація за розробку або право на розробку родовищ корисних копалин, мінеральних джерел та інших природних ресурсів.
Відповідно до положень того ж п. 2 ст. 6 Конвенції, морські, річкові та повітряні судна не розглядаються як нерухоме майно, доходи від відчуження такого майна або майна, що стосується експлуатації такого майна, оподатковуються тільки в тій Договірній Державі, в якій знаходиться підприємство (п. 3 ст. 13 Конвенції).
Оподаткування доходів від відчуження рухомого майна має свої особливості. Відповідно до положень п. 2 ст. 13 Конвенції, доходи від відчуження рухомого майна, що формує частину майна постійного представництва, яке підприємство Договірної Держави має в іншій Договірній Державі, які включають доходи від відчуження такого постійного представництва (окремо чи в сукупності з цілим підприємством), можуть оподатковуватись у цій іншій Договірній Державі, де знаходиться таке постійне представництво. Доходи від відчуження будь-якого іншого майна, що не зазначене в положеннях Конвенції, оподатковуються тільки в тій Договірній Державі, резидентом якої є особа, що відчужує таке майно (п. 4 ст. 13 Конвенції).
Особливості оподаткування дивідендів та роялті передбачені cт. 10 та ст. 12 Конвенції відповідно.
Зверну увагу на порядок оподаткування доходів від роботи за наймом, передбачений ст. 14 Конвенції, а саме: згідно з п. 1 вказаної статті, заробітна плата та інші подібні винагороди, одержувані резидентом Договірної Держави у зв’язку з роботою за наймом, оподатковуються тільки в тій Державі, в якій такі доходи одержуються, окрім випадків, коли робота за наймом здійснювалася в іншій Договірній Державі, в такому разі винагорода, одержана у зв’язку з роботою за наймом, може оподатковуватись у цій іншій Договірній Державі.
Винятками з положень п. 1 ст. 14 Конвенції, а саме випадками, коли доходи від роботи за наймом оподатковуються тільки в Договірній Державі, в якій такі доходи одержуються (п. 2 ст. 14 Конвенції), є наступні: якщо одержувач перебуває в іншій Державі протягом періоду або періодів, що не перевищують у сукупності 183 днів у будь-якому календарному році; якщо винагорода сплачується наймачем або від імені наймача, який не є резидентом іншої Держави; та якщо витрати зі сплати винагород не несе постійне представництво, яке наймач має в іншій Державі (тобто якщо самостійно здійснює виплату винагород).
Положеннями Конвенції також закріплено порядок оподаткування директорських гонорарів (ст. 15 Конвенції). Так, директорські гонорари та інші аналогічні виплати, які одержуються резидентом Договірної Держави як членом ради директорів компанії, яка є резидентом іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій знаходиться така компанія.
Порядок усунення подвійного оподаткування передбачений ст. 21 Конвенції, п. 1 якої визначено, що якщо резидент Договірної Держави одержує дохід, який згідно з положеннями Конвенції може оподатковуватись в іншій Договірній Державі, перша згадана Договірна Держава дозволить вирахувати з податку на дохід цього резидента суму, що дорівнює сумі податку на дохід, сплачений у цій першій згаданій Договірній Державі. Такі вирахування в будь-якому випадку не повинні перевищувати ту частину податку з доходу, розраховану до надання вирахування стосовно доходу, який може обкладатися податком у цій іншій Договірній Державі.
Якщо дохід резидента Договірної Держави відповідно до положень Конвенції звільнено від податку в такій Договірній Державі, така Держава може під час нарахування суми податку на залишок доходу такого резидента взяти до уваги звільнений від податку дохід (п. 2 ст. 21 Конвенції).
Отже, основні положення та відповідні зміни щодо порядку регулювання оподаткування доходів суб’єктів правовідносин між Україною та Республікою Кіпр закріплено в Конвенції, норми якої ще потребують визначення механізму їх практичного застосування підприємствами, а також дотримання вірності тлумачення положень Конвенції податковими органами при здійсненні податкових перевірок.
Враховуючи вищевикладене, хочу зазначити, що на фоні нестійкої, динамічної економічної ситуації як в Україні, так і в Республіці Кіпр, робити прогнози щодо ефективності прийнятих і затверджених у Конвенції положень – досить далекоглядна перспектива.
Main
