№8(19)(2013)

При звільненні працівнику не виплатили компенсацію за невикористану відпустку.
Чим це загрожує підприємству, якщо скарг з боку працівника не буде?
Однією з важливих організаційно-правових гарантій дотримання прав працівників, що звільняються з підприємства, організації, установи, є проведення своєчасного і повного розрахунку. За такі порушення законодавством передбачено цілу низку можливих санкцій.
У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП (за відсутності спору про їхній розмір), підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП). Причому в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ст. 233 КЗпП). Тож у цьому випадку не має значення, в якому році мала місце невиплачена компенсація.
Враховуючи вищенаведене, в разі виникнення спору і вирішення його на користь працівника на роботодавця може бути покладено виплату знач­них сум компенсацій за затримку проведеного розрахунку (адже з моменту звільнення до моменту набрання чинності рішенням суду може минути багато часу).
Крім того, кредиторська заборгованість за нарахованою компенсацією не може бути визнана безнадійною, і підстав для її списання підприємство не має, оскільки на вимоги щодо її стягнення строки давності не поширюються.
Також за порушення законодавства про працю передбачено адміністративну і кримінальну відповідальність. Згідно з ч. 1 ст. 41 КпАП, порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 н. м. д. г. (510–1700 грн). Відповідно до ч. 1 ст. 172 КК, грубе порушення законодавства про працю карається штрафом до 50 н. м. д. г. (850 грн), або позбавленням права обій­мати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років, або виправними роботами на строк до двох років. Підвищені розміри санкцій встановлено в ч. 2 ст. 172 КК за ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.
Але якщо скарги з боку працівника не буде, перспектива притягнення до відповідальності підприємства або його посадових осіб за зазначене правопорушення є доволі малою.

Підкажіть, будь ласка, чи можна надати розрахунок коригування до податкової накладної для виправлення в ній неправильно вказаного коду УКТ ЗЕД?
Норма щодо зазначення в податковій накладній для підакцизних товарів та товарів, увезених на митну територію України, обов’язкового реквізиту – коду товару згідно з УКТ ЗЕД – набрала чинності на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VI від 07.07.2011 р.
Податкова накладна, виписана з порушенням порядку її заповнення, не дає права покупцю на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту (пп. 6.3 п. 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну України № 1379 від 01.11.2011 р.).
На всіх етапах постачання підакцизних товарів і товарів, ввезених на митну територію України, в податковій накладній заповнюється графа 4 – код товару згідно з УКТ ЗЕД (пп. 12.3 п. 12 Порядку № 1379).
Щодо додатка 2 до податкової накладної «Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної», то: якщо після постачання товарів/послуг
здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їхньої вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок при поверненні товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань і податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню (ст. 192 Податкового кодексу і п. 18 Порядку № 1379), тобто його виписують.
При коригуванні сум податкових зобов’язань за операціями з постачання підакцизних товарів і товарів, увезених на митну територію України, у графі 4 розрахунку коригування зазначається код таких товарів згідно з УКТ ЗЕД (п.  23 Порядку № 1379). Крім того, чинною формою розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної не передбачено граф, у яких відображається коригування кодів УКТ ЗЕД, неправильно зазначених у податкових накладних.
Якщо помилку було виявлено продавцем після закінчення терміну, протягом якого можна було б зареєструвати в Єдиному реєстрі нову податкову накладну, то, на жаль, вдіяти з цим уже нічого не можна.
Тож у цьому випадку, щоб зберегти покупцеві право на податковий кредит, треба його попередити про таку помилку. Тоді він зможе скористатися податковим кредитом в порядку, встановленому п. 201.10 ПКУ, – подавши скаргу до ДПС на продавця. Нині функції такої скарги виконує додаток 8 до декларації з ПДВ разом із копіями первинних до­кументів, що підтверджують право на податковий кредит з ПДВ. Зверніть увагу: додаток 8 може бути поданий тільки в періоді виникнення права на ПК з ПДВ.
Якщо ж строки виявлення помилки не дадуть змоги покупцеві скористатися додатком 8, то своє право на податковий кредит йому доведеться обстоювати в суді. I хоча не можна сказати, що судова практика з цієї проб­леми на сьогодні усталена, є рішення й на користь платників ПДВ (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012 р. у справі № 2а-11842/12/2670).

Як облікувати комп’ютерну клавіатуру, мишку, веб-камеру, монітор?
Формувати один об’єкт основних засобів, який включає системний блок, монітор, клавіатуру, мишку тощо, чи обліковувати такі складові комп’ютерної техніки окремо?
Згідно з п. 7 П(С)БО 7 «Основні засоби», одиницею обліку є об’єкт основних засобів. А відповідно до п. 4 П(С)БО 7,
об’єкт основних засобів – це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.
Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів. Дана норма П(С)БО 7 дає підприємству можливість обліку одного об’єкта як декількох, що зручно застосовувати, зокрема, при обліку комп’ютерів.

Як правило, системний блок комп’ютера, монітор, інші периферійні пристрої мають різний термін функціонування. Якщо комп’ютер оприбутковано та введено в експлуатацію разом з периферійними пристроями одним об’єктом основних засобів, за необхідності заміни частини комп’ютерної техніки при її виході з ладу потрібно здійснювати переукомплектацію комп’ютера. А оскільки П(С)БО 7 не передбачає таких операцій, як «розукомплектація» та «переукомплектація», бухгалтеру потрібно оформлювати списання комп’ютера зі складанням наказу на списання, форми ОЗ-1 з підписами членів інвентаризаційної комісії, оприбуткування на склад робочих частин комп’ютера, комплектацію нового об’єкта, введення його в експлуатацію. Ще одним варіантом заміни несправної частини комп’ютера є оформлення його ремонту.
Більш прийнятним варіантом обліку комп’ютерної техніки є облік окремих частин: системний блок, монітор, клавіатура, мишка. Якщо у прибутковій накладній виділено окремим рядком кожну частину комп’ютера і визначено її вартість, то підприємство може прибуткувати все окремо, застосовуючи критерії визнан­ня кожного виду активу. Кожен з цих об’єктів вводиться в експлуатацію також окремо. За необхідності списання та заміни якогось із них така заміна відбувається зі
значно меншим документообігом.

При окремому обліку комп’ютерної периферії частини комп’ютера будуть обліковуватися на різних рахунках бухгалтерського обліку. Системний блок – як об’єкт основних засобів, на рахунку 104 «Машини та обладнання»; клавіатура і мишка – як малоцінні необоротні матеріальні активи, на відповідному рахунку 112; мо­нітор – залежно від його вартості, як об’єкт основ­них засобів або МНМА. В цьому випадку нарахування амортизації відбуватиметься також окремо на основ­ні засоби та окремо на МНМА. Тобто замість тривалого нарахування амортизації у складі комп’ютера периферія списується за допомогою найпростіших способів: 50/50 % або 100 % вартості.
Також клавіатура і мишка можуть бути віднесені в обліку до малоцінних швидкозношуваних предметів з обліком на рахунку 22, при цьому облік даних предметів у складі МШП або МНМА підприємство має передбачити у своїй обліковій політиці.

Я, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку, після заміжжя змінила прізвище. Підкажіть, будь ласка, який порядок внесення змін до свідоцтва платника єдиного податку?

Відповідно до п. 298.4 ст. 298 Податкового кодексу, в разі зміни прізвища, імені, по батькові фізичної особи –
підприємця заява подається протягом місяця з дня виникнення таких змін.
Територіальний орган Міністерства доходів України вносить зміни до раніше виданого свідоцтва в день подання платником єдиного податку заяви.
У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності платники єдиного податку першої та другої груп подають заяву не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни. А платники єдиного податку третьої та п’ятої груп заяву подають разом із податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому відбулися зміни.
За бажанням платника єдиного податку раніше видане свідоцтво може бути замінено та отримано нове за наявності в такого платника обставин, визначених у п. 299.12 ст. 299 Податкового кодексу, зокрема в разі зміни прізвища, імені, по батькові фізичної особи – підприємця.
До отримання нового свідоцтва платник єдиного податку здійснює господарську діяльність на підставі раніше виданого свідоцтва, яке повертається територіальному органу Міністерства доходів України в день отримання нового свідоцтва (п. 299.13 зазначеної статті).

Підприємство три роки тому придбало будівлю із земельною ділянкою.
В бухгалтерському обліку нерухомість відобразили одним рядком – «будівля». Амортизація нараховується як на будівлю. Наявність земельної ділянки не враховували, помилку виявили лише зараз. Яким чином зробити коригування в обліку і розділити будівлю та земельну ділянку?
Згідно з п. 5 П(С)БО 7 «Основні засоби», земельні ділянки та будівлі включаються в бухгалтерському обліку підприємств до складу основних засобів.
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р., облік нерухомого майна здійснюється на рахунку 10 «Основні засоби», при цьому для обліку земельних ділянок передбачено субрахунок 101 «Земельні ділянки», для обліку будівель – субрахунок 103 «Будинки та споруди».
Придбані земельні ділянки та будівлі зараховуються на баланс за загальними правилами, встановленими П(С)БО 7 для визначення первісної вартості основних засобів. Так, у п. 8 цього Положення міститься такий перелік витрат, які включаються до первісної вартості об’єкта основних засобів:
суми, що сплачуються постачальникам;
реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;
суми непрямих податків у зв’язку з придбанням основ­них засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Згідно з п. 22 П(С)БО 7, земельні ділянки не є об’єктом для нарахування амортизації, оскільки їхня вартість з часом не змінюється (крім випадків переоцінки).
Якщо підприємство веде облік за Міжнародними стандартами фінансової звітності, то, відповідно до п. 58 МСБО 16 «Основні засоби», земля та будівлі є окремими активами, їх обліковують окремо, навіть якщо придбали разом. Земля має необмежений строк корисної експлуатації і внаслідок цього не амортизується. Будівлі мають обмежений строк корисної експлуатації та внаслідок цього є активами, що амортизуються.
Таким чином, введення в експлуатацію будівлі та земельної ділянки відображають в обліку такими бухгалтерськими проведеннями:
Дт 101 – Кт 152 (вартість земельної ділянки);
Дт 103 – Кт 152 (вартість будівлі).
Нарахування амортизації має здійснюватися лише на вартість будівлі.
Для виправлення ситуації з некоректно включеними до основних засобів будівлі та земельної ділянки, а також з нарахуванням амортизації на вартість земельної ділянки потрібно здійснити коригування:
вартість земельної ділянки перенести на субрахунок 101 «Земельні ділянки»;
зробити розрахунок амортизації за три роки, виходячи з вартості будівлі;
відкоригувати зайво нараховану суму амортизації.
При коригуванні зайво нарахованої суми амортизації слід враховувати, що, згідно з п. 4 П(С)БО 6
«Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). В даній ситуації сторнування зайво нарахованої амортизації за попередні звітні роки здійснюється шляхом збільшення нерозподіленого прибутку, а за поточний звітний рік – шляхом сторнування витрат з амортизації.

Наше торговое предприятие возвращает покупателю деньги за товар, на который на момент возврата уже возросли цены. Надо ли в данном случае удерживать НДФЛ?
Прежде всего, напомним: в случае выявления в течение установленного гарантийного срока существенных недостат­ков, возникших по вине производителя товара (продавца, исполнителя), или фальсификации товара, подтвержденных, при необходимости, заключением э­кспертизы, потребитель имеет право по своему выбору требовать от продавца или производителя (ст. 8 Закона № 1023):

• расторжения договора и возврата уплаченной за товар денежной суммы;
• замены товара на такой же товар или на аналогичный, из числа имеющихся у продавца (производителя).

Во время замены товара с недостатками на товар аналогичной марки (модели, артикула, модификации) надлежащего качества, цена на который изменилась, перерасчет стоимости не производится (ч. 7 ст. 8 Закона
№ 1023).

При замене товара с недостатками на такой же товар другой марки (модели, артикула, модификации) надлежащего качества перерасчет стоимости товара с недостатками в случае повышения цены производится, исходя из его стоимости на время обмена, а в случае снижения цены – исходя из стоимости на время покупки.
При расторжении договора расчеты с потребителем в случае повышения цены на товар производятся, исходя из его стоимости на время предъявления соответствующего требования, а в случае снижения цены – исходя из стоимости товара на время покупки.
Деньги, уплаченные за товар, возвращаются потребителю в день расторжения договора, а в случае невозможности возвратить их в день расторжения договора – в другой срок по договоренности сторон, но не позднее чем в течение семи дней.
В соответствии с пп. 165.1.12 НКУ, в расчет общего месячного (годового) налогооблагаемого дохода налогоплательщика не включается, в частности, денежная компенсация стоимости товаров, предоставленная налогоплательщику в случае их возврата продавцу или лицу, уполномоченному таким продавцом осуществлять их гарантийное обслуживание (замену) в течение гарантийного срока, но не выше цены приобретения таких товаров.
Исходя из сказанного, приходим к выводу, что при выплате покупателю большей суммы, нежели он заплатил за возвращаемый товар, налогообложению подлежит сумма превышения. Предприятие-продавец выступает в этом случае налоговым агентом такого налогоплательщика и удерживает НДФЛ по ставке, приведенной в п. 167.1 НКУ.

Важно! Считаем, что суммы полученного дохода (превышения) предприятию следует отразить в ф. № 1ДФ с признаком дохода «127».
Денежную компенсацию стоимости некачественных товаров в размере, не превышающем цену их приобретения, также следует внести в ф. № 1ДФ с признаком дохода «138».

Наше підприємство планує отримати від іноземного інвестора інвестиції.
Який порядок їх державної реєстрації?
Порядок державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 139 від 06.03.2013 р.
Відповідно до п. 4 цього Порядку, для державної реєстра­ції іноземних інвестицій іноземний інвестор або уповноважена ним в установленому порядку особа подає органу державної реєстрації такі документи:

• інформаційне повідомлення про здійснену іноземну інвестицію у трьох примірниках з позначкою територіального органу Міністерства доходів і зборів за місцем здійснення інвестицій про їх фактичне здійснення;
• документи, що підтверджують форму здійснення іноземних інвестицій (установчі документи, договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної
• діяльності, концесійні договори тощо);
• документи, які підтверджують вартість іноземних інвестицій, що визначається відповідно до ст. 2
• Закону України «Про режим іноземного інвестування».

Орган державної реєстрації зазначає дату надход-жен­­ня документів у журналі обліку державної реєстра­ції іноземних інвестицій, форма якого затверджується Мінекономрозвитку, та протягом семи днів розглядає подані документи і приймає рішення про реєстра­цію іноземних інвестицій або про відмову в їх реєстра­ції. Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється шляхом присвоєння інформаційному повідомленню реєстраційного номера, який на всіх трьох примірниках засвідчується підписом посадової особи і скріплюється печаткою органу державної реєстрації, та внесення таким органом відповідного запису до журналу обліку. Перший примірник інформаційного повідомлення повертається заявникові як підтвердження факту державної реєстрації іноземних інвестицій, другий – надсилається до п’ятого числа місяця, наступного за звітним кварталом, поштовим відправленням в Мінекономрозвитку, третій – залишається в органі державної реєстрації.
Порядок підтвердження територіальними органами Міндоходів України інформаційних повідомлень про фактичне внесення іноземних інвестицій здійснюється відповідно до наказу ДПА України № 238 від 29.06.2005 р.
Ним визначено, що для підтвердження інформаційних повідомлень про фактичне внесення іноземних інвестицій та векселів, виданих під час увезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, іноземний інвестор або уповноважена ним в установленому порядку особа звертається із заявою у письмовій формі до територіального органу Міндоходів за місцем здійснення інвестиції.
До заяви додаються інформаційне повідомлення про здійснення іноземної інвестиції у трьох примірниках, заповнене за формою і в порядку згідно з додатками №№ 1 і 2 до Порядку № 139, та документи, які свідчать про фактичне здійснення інвестиції, для підтвердження інформаційного повідомлення.

Територіальний орган Міндоходів розглядає подані документи й протягом 15 календарних днів з дати одержання письмової заяви:

• робить позначку на інформаційному повідомленні про фактичне здійснення іноземної інвестиції, яка скріплюється підписом керівника (заступника керівника) та печаткою територіального органу Міндоходів;
• надає обґрунтовану відмову в письмовому вигляді.

Підтверджене інформаційне повідомлення заявник отримує безпосередньо в територіальному органі Міндоходів України, який здійснив таке підтвердження.

Для осуществления хозяйственной деятельности директором за счет собственных средств покупались товары и материалы. В дальнейшем он представил отчеты с соответствующими первичными документами.
У предприятия нет финансовой возможности рассчитаться, поэтому на счете 372 числится значительная сумма кредиторской задолженности, причем некоторые суммы возникли более трех лет тому назад. Когда и при каких условиях можно списать такую задолженность?
Изложенная вами ситуация, когда работники предприятия сначала за собственные средства приобретают товарно-материальные ценности, а только потом получают соответствующую компенсацию понесенных ими расходов, достаточно распространена. Причем прямого запрета на совершение таких операций, то есть осуществление работником расходов без получения аванса, законодательством не предусмотрено.
Для того чтобы разобраться, какими нормативно-правовыми актами руководствоваться, нужно определиться, что это за отношения по своей сути?
Приобретая товарно-материальные ценности для предприятия, работник действует от имени и за счет другого лица. Поэтому следует применять положения ГКУ, а именно: нормы о договоре поручения (если имел место приказ или какое-то распоряжение, доверенность и подобные руководства).
На практике никакие доверенности и договоры поручения с подотчетными лицами (тем более с директором) обычно не оформляются. В таком случае гражданские отношения предусматривают право на совершение действий в имущественных интересах другого лица без его поручения (ст. 1158 ГКУ).
В дальнейшем подотчетное лицо имеет право на возмещение фактически понесенных им расходов (ст. 1160 ГКУ). Конечно, при условии, что оно представит отчет со всеми подтверждающими документами, а также все полученные ТМЦ (ст. 1159 ГКУ), и этот отчет будет утвержден руководителем, то есть будет подтверждена целесообразность таких расходов.
Отнесение этих отношений к гражданско-правовым также подтверждено пп. 170.9.2 НКУ, согласно которому отчет об использовании денежных средств, выданных на командировку или под отчет, подается до окончания пятого банковского дня, следующего за днем, в котором плательщик налога либо завершает такую командировку, либо завершает выполнение отдельного гражданско-правового действия по доверенности и за счет лица, выдавшего денежные средства под отчет.
Позиция ГНСУ относительно этого вопроса изложена в ЕБНЗ (подкатегория 07.16), где сказано, что «вопрос возмещения расходов, понесенных работником при приобретении товаров для предприятия, и другие вопросы правомерности использования собственных наличных средств работниками предприятия для решения производственных (хозяйственных) вопросов относятся к имущественным отношениям между субъектом хозяйствования и работником и регулируются Гражданским кодексом Украины. Нормами Налогового кодекса Украины и Положения о ведении кассовых операций в национальной валюте в Украине не регулируются указанные вопросы и не относятся к компетенции государственной налоговой службы».
Учитывая все вышеизложенное, рассматривая возможность списания кредиторской задолженности по авансовым отчетам, следует придерживаться и сроков течения исковой давности, которые установлены именно нормами ГКУ. Так, в соответствии со ст. 257 ГКУ, общая исковая давность составляет три года. По общему правилу ст. 261 ГКУ течение исковой давности начинается со дня, когда лицо узнало или могло узнать о нарушении своего права или о нарушившем его лице. В то же время по обязательствам с определенным сроком исполнения отсчет исковой давности начинается по окончании срока исполнения.
Однако законодательством прямо не определен срок возврата расходов за счет излишне израсходованных сумм подотчетного лица. На практике же довольно редко работник, представляя отчет, пишет заявление с требованием компенсировать понесенные расходы. Следует отметить, что Минфин в письме № 193/06/186-09 от 10.08.2009 г. разъяснил, что срок компенсации предприятием подотчетному работнику расходов, произведенных сверх сумм, выданных под отчет, действующим законодательством не установлен. Чтобы определить начало течения срока для обращения в суд, работник должен обратиться к работодателю с требованием возврата ему понесенных расходов.

Таким образом, пока работник не обратится к предприятию с письменным требованием о возврате задолженности, течение исковой давности по задолженности предприятия перед работником не начнется. Если же такое письменное требование будет, то отсчет исковой давности (три года) начнется на восьмой день по предъявлении требования (ч. 2 ст. 530 ГКУ). И только в конце указанного срока, в налоговом периоде, когда пройдет исковая давность, такая задолженность будет соответствовать определению безнадежной (пп. 14.1.11 НКУ) и подлежать списанию в состав прочих доходов на основании пп. 135.5.4 НКУ. Если же предприятие не получало никаких требований о возврате, основания для списания такой задолженности отсутствуют.

Каким образом отражается в налоговом учете и декларации в 2013 году возвратная финансовая помощь, если в соответствии с п. 57.1 НКУ мы подаем декларацию по налогу на прибыль по результатам налогового года?
Если внимательно проанализировать нормы НКУ, становится понятно – несмотря на то что большинство плательщиков налога на прибыль подают декларацию по результатам налогового отчетного года, правила учета возвратной финансовой помощи остались прежними.
Порядок налогообложения возвратной финансовой помощи в 2012 году был таким:
• если возвратная финансовая помощь была получена от лиц – неплательщиков налога на прибыль (в т. ч. нерезидентов), лиц, пользующихся льготами по налогу на прибыль, или лиц, уплачивающих налог на прибыль, но по более низким ставкам, чем установлено п. 151.1 НКУ и п. 10 подраздела 4 раздела ХХ НКУ (в 2012 году – 21 %, в 2013 – 19 %), то сумма такой финансовой помощи, оставшаяся не возвращенной на конец отчетного налогового периода, включается в состав доходов получателя. В периоде возврата суммы (части) финансовой помощи, которая ранее была отнесена к составу доходов, в сумме возврата признаются налоговые расходы. При этом условные проценты на невозвращенный остаток не начисляются;
• если возвратная финансовая помощь была получена от плательщиков налога на прибыль на общих основаниях (по основной ставке налога), на ее сумму (часть), которая была не возвращена на конец отчетного перио­да, начисляются условные проценты. Такие проценты признаются доходом и начисляются в размере учетной ставки НБУ, рассчитанной за каждый день фактического использования такой возвратной финансовой помощи.
В налоговые доходы и расходы остаток невозвращенной финансовой помощи не включается;
• если возвратная финансовая помощь была получена от учредителя/участника (в т. ч. нерезидента) ее получателя, то в случае возврата такой финансовой помощи не позднее 365 календарных дней со дня ее получения она не включается ни в состав доходов, ни в состав расходов.
Как же быть с возвратной финансовой помощью плательщику налога на прибыль, который, согласно п. 57.1 НКУ, подает декларацию по налогу на прибыль по результатам налогового года? Не означает ли это, что для такого плательщика налоговым отчетным периодом является год? Нет, не означает, поскольку в соответствии с п. 152.9 НКУ базовым налоговым (отчетным) периодом является календарный квартал. Поэтому для определения налоговых доходов и расходов при учете возвратной финансовой помощи следует по-прежнему пользоваться старым отчетным периодом (кварталом). А значит:
• если в течение налогового отчетного года в одном квартале была получена, а в другом возвращена финансовая помощь, полученная от лиц – неплательщиков налога на прибыль или лиц, уплачивающих налог на прибыль, но по более низким ставкам, чем установлено п. 151.1 НКУ, или пользующихся льготами по налогу на прибыль, получателю необходимо отразить на основании пп. 135.5.5 НКУ и налоговые доходы, и налоговые расходы в сумме полученной и возвращенной финансовой помощи.
Такие доходы относятся к составу прочих доходов (строка 03 декларации и строка 03.12 приложения Д), а расходы – к составу прочих расходов плательщика налога на прибыль (строка 06 декларации и строка 06.4.34 приложения В);
• если в течение налогового отчетного года возвратная финансовая помощь была получена от плательщиков налога на прибыль на общих основаниях (по основной ставке налога), то в состав прочих налоговых доходов (строка 03 декларации и строки 03.10 и 03.10.1 приложения Д) следует включить условные проценты, рассчитанные из суммы такой финансовой помощи, оставшейся невозвращенной на конец отчетного периода (квартала) в рамках такого налогового отчетного года.

На нашому підприємстві працівникам систематично видається матеріальна допомога перед відпусткою. Чи слід оподатковувати таку допомогу ПДФО та ЄСВ? І чи будуть податкові витрати під час таких виплат?
Даний вид допомоги є складовою заробітної плати. Відповідно до пп. 14.1.48 ПКУ, заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платникові податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Оскільки допомога має систематичний характер, надається всім або більшості працівників (до відпустки, до свят, на оздоровлення) та її надання передбачено колективним чи трудовим договором, то такі виплати входять до ФОП згідно з пп. 2.3.3 Інструкції № 5.
У листі № 11552/6/17-0715 від 22.06.2011 р. ДПСУ зазначає: «якщо виплата матеріальної допомоги має систематичний характер і така допомога надається всім або більшості працівників, наприклад, допомога на оздоровлення, при цьому її виплати передбачені положеннями про оплату праці найманих працівників (колективним договором, галузевою угодою тощо), прийнятими згідно з нормами трудового законодавства, то така матеріальна допомога з метою оподаткування прирівнюється до заробітної плати і вся сума такої допомоги включається до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку і оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 Кодексу, з урахуванням вимог пункту 164.6 статті 164 Кодексу».
Тобто допомога у складі ФОП оподатковується ПДФО в розмірі 15 %, якщо дохід у межах 11 470 грн (у 2013 році), а сума перевищення підлягає оподаткуванню за ставкою 17 %.
На суми такої допомоги слід нарахувати ЄСВ, бо це складова зарплати. Крім того, підприємство має право на податкові витрати при виплаті такої допомоги та на суму нарахованого ЄСВ згідно з п. 142.1 та п. 142.2 ПКУ.