№9(20)(2013)

Стане Україна новим членом Євросоюзу чи ні? Це питання актуальне сьогодні, але його вирішення дуже неоднозначне. Зараз ми стоїмо в черзі. Ні, не за членством – за щастям. Нам дуже хочеться вірити, що попри всі заборони, нехтування та й, що казати, здоровий глузд, у нас є таки на нього право. Нам дуже хочеться знати, що ми розумні, талановиті, працьовиті й дуже багаті – адже такі природні ресурси такому надзвичайному народові не просто так подаровані Богом… Ось тільки чогось не вистачає для щастя. І як у фразі з радянського мультфільму «Кто похвалит меня лучше всех» – той, напевно, і забезпечить нам «світле» майбутнє. Та в дійсності ситуація для України наразі як у невеселому анекдоті про чоловіка, що вагається з вибором, яку сорочку йому вдягти – з брудним комірцем чи без двох ґудзиків…

Вибір – взагалі-то, річ цікава, та головне, щоб після виборів не опинитися в рабах. Але, надихнувшись досвідом провідних європейських держав, розглядаючи до блиску начищені закордонні фасади, озброївшись оптимістичними статистичними даними та про всяк випадок заховавши до пазухи другий стілець (менталітет – що поробиш!..), Україна з ентузіазмом приєдналася до черги за щастям. Як відомо, стаючи в кінець черги, треба запастися терпінням, та чого-чого, а цього в українців – на заздрість іншим: терпіти ми вміємо, любимо й навчимо інших, якщо хтось забажає. І знову ж таки, є час роздивитися на всі боки, оцінити перспективи, поговорити з сусідами: як воно – бути щасливим?

Останньою з європейських держав, що приєдналися до ЄС, стала Хорватія. Відбулося це влітку цього року. Святкувалася подія пишно та гідно – нібито країна запевняла своїх громадян у правильності обраного шляху. Але ще тільки в 2012 році 66 % хорватів проголосували за вступ до Євросоюзу, а на сьогодні відсоток прихильників знизився до 23. Рівень безробіття в країні складає близько 25 %, тоді як у 2009 році становив не більше 12 %. Звичайно, винуватцем таких цифр аж ніяк не може бути новий статус Хорватії – замало часу минуло з офіційного вступу країни до кола обраних. Але підготовча робота, так названі висунуті вимоги для вступу до ЄС змусили країну опановувати нові реалії: Хорватія, що історично базувалася на суднобудуванні, мала відмовитися від державної підтримки цієї галузі, виплати з пенсійного фонду не покривають і половини запланованих нарахувань пенсіонерам, утримувати національну валюту стає чим далі складніше, а ввести євро – означає знач­но підвищити ціни на продовольчі товари.
Зате в Хорватії є перспектива приєднання до Шенгенської зони (Шенген і Євросоюз одним пакетом послуг не надаються), та складний хорватський характер може стати на заваді у вирішенні й цього питання. Проявивши ознаки непокори (Хорватія не дійшла згоди з європейськими нормами видачі міжнародних злочинців, показавши тим самим, що в деяких питаннях національна свідомість може змінюватись, якщо справа стосується небайдужих країні осіб), вступ до Шенгенської зони може відкластися на невизначений термін. Ситуація, таким чином, не виправдає сподівань на збільшення туристичного сектора, на який розраховували економісти. Але – побажаємо Хорватії терпіння і звернемося до ближчих нам за духом країн: Болгарії та Румунії.
За деякими показниками, за межею бідності в Болгарії на сьогодні опинилися близько 45 % людей. Болгарська Господарська Палата прогнозує, що й навіть до 2020 року вона залишиться найбіднішою країною Євросоюзу. Нагадаємо, що приєднання країни до Великої Європейської Сім’ї відбулося в 2007 році… Взагалі, на прикладі Болгарії можна спрогнозувати майбутні реалії України з присмаком «європейських норм». Так, основними вимогами для країни з боку Євросоюзу були стабілізація політичної ситуації, винищення корупції, вплив Євросоюзу на економіку держави. З перерахованого за сім років існування в спільноті ЄС Болгарія «впоралась» лише з останнім. Натомість на сьогодні енергетичний комплекс країни викуплений чеськими, німецькими, австрійськими компаніями, міські водоканали стали об’єктами приватизації та перейшли у власність до французьких активів, бельгійці впевнено зайнялися видобуванням залізної руди… Тепер власна електроенергія для болгар – розкіш, а іноземна – не всім по кишені.
Разом з Болгарією до Євросоюзу приєдналась і Румунія. Ентузіазму щодо вступу до ЄС у мешканців країни вистачило б ще на одну державу: 75 % на народному референдумі проголосували за об’єднання з ЄС. На сьогодні 64 % румунів жаліються, що даремно обрали шлях євроінтеграції. 27 % мешканців впевнені, що країна вийде зі складу ЄС, а 53 % хотіли б повернутися до комунізму. Але Румунія більш-менш адаптується до нових умов, намагається в певних сферах дотягувати якість товарів до європейських стандартів (як, наприклад, машинобудування), незважаючи на рівень безробіття в 33 %.

У 2004 році до країн євроінтеграції приєдналася Чехія. Сьогодні ця держава є однією з найстабільніших серед «новобранців» 2004–2013 років. Рівень життя та економічна стабільність країни сягають 80 % від показників Німеччини. Загалом чехи підтримують обраний шлях євроінтеграції, незважаючи на певну «данину» в загальний кошик Євросоюзу: збільшена ставка ПДВ на продукти харчування призвела до росту цін у середньому на 7 %, підвищилися ціни на імпортні продукти, зросла вартість електроенергії, Чехія втратила можливість стягувати мито з товарів, що ввозяться до країни (цей почесний обов’язок виконують Франція та Німеччина)… І все-таки: середня заробітна плата в Чехії більш ніж утричі перевищує українську, на сьогодні рівень безробіття в країні становить приблизно 8,5 %, здебільшого погодинна оплата праці та, звичайно ж, європейські норми, щедро здобрені чеським пивом (вибачте, колоритом). Не будемо заздрити, бо ми ж – українці, ще й дуже доброзичливий народ.

Того ж року до європейської співдружності приєдналися й інші країни, з якими нас об’єднує спільна історія, – Латвія, Литва, Естонія та Польща. Незважаючи на очевидну економічну стабільність, рівень безробіття в Польщі залишається близько 15 %. Цей показник мав би бути вищим, але багато поляків шукають заробітку в інших країнах Європи. І мова йде не про великі гроші чи кращі умови праці, а про те, що роботи вдома, як не дивно, на всіх не вистачає. Можливо, цьому посприяло закриття вугільних шахт, що колись були основним статком держави, а можливо, реструктуризація Гданської судноверфі, яка колись лідирувала у виробництві суден у світі. Та все ж поляки вважають, що євроінтеграція принесла їм набагато більше плюсів, аніж мінусів. Не все сталося так, як малювалося в агітаційних листівках, але вони вірять, що, принаймні, їхні діти житимуть краще… Десь таке ми вже чули, чи не так?

Найсмачніший житній хліб, близько сотні способів приготування копченого сала, лідерство з виготовлення молочних продуктів – це не житниця Радянського Союзу, це трохи гордовита та хазяйновита Литва. Це про литовських партизанів з іронією жартували в Союзі, натякаючи на запасливість народу, що навіть у скрутні часи мав змогу будь-де організувати домашнє господарство. Зі вступом до ЄС Литва (як і інші прибалтійські держави) змушена була переглянути свої погляди й відмовитися від генетично запрограмованих звичок самостійно вирішувати як господарювати і чим годувати свою худобу. Квота на молоко – одна з умов Євросоюзу. За цією квотою жодна держава співдружності не має права виготовляти молока більше, ніж встановлено Брюсселем, – таким чином регулюється ціна на молочні вироби. Крім штрафів за збереження запасів харчового блоку, Литва отримала скорочення поголів’я худоби, закриття Ігналінської АЕС та зовнішньоекономічний борг.

Чим довше стоїш у очікуванні, тим настирливіше відчуття, що помилився чергою. Чим довше вагаєшся у виборі, тим більше хочеться залишитись осторонь. Питання лише в тому, чи зможе Україна самос­тійно вирішити усі свої проблеми, не нахапавшись нових, чи зможе в решті-решт по-справжньому повірити у свою незалежність? Чи, щоб дати нашим дітям краще майбутнє, без сторонньої допомоги нам вже не обійтись? На ці та інші питання чекаємо відповіді, поки стоїмо в черзі...