№9(20)(2013)

Відповідно до Конституції України, сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Державна політика: м’яко стелить…

Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811 був прийнятий ще 28.11.1992 р. У ньому закріплено, що держава призначає сім’ям з дітьми соціальну допомогу у вигляді виплат. Серед видів допомоги передбачені такі:

• допомога у зв’язку з вагітністю та пологами. Надається в розмірі 100 % середньомісячного доходу, за весь період відпустки (126 (140) календарних днів);
• допомога при народженні дитини нараховується, виходячи з розміру прожиткового мінімуму (далі – ПМ) для дітей віком до шести років, установленого на день народження дитини. Надається в розмірі, який залежить від кількості дітей у одного з батьків: на першу дитину – в сумі, кратній 30 розмірам ПМ; на другу дитину – в сумі, кратній 60 розмірам ПМ; на третю і кожну наступну дитину – в сумі, кратній 120 розмірам ПМ. Фактично допомогу можна отримати частинами: одразу в десятикратному розмірі ПМ при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом наступних 24 місяців, на другу дитину – 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину – 72 місяців рівними частинами;
• допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Надається в розмірі, який визначається як різниця між прожитковим мінімумом, що встановлений для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в частині для однієї особи за попередні шість місяців, проте не може бути меншим за 130 грн;
• допомога на дітей одиноким матерям. Надається в розмірі, що дорівнює різниці між 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як бачимо з реалій життя, визначена цим законом соціальна підтримка державою виконується.
Трудовим законодавством передбачені додаткові права в частині надання відпустки:

• якщо жінка планує відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, то свою щорічну відпустку (всі зароблені дні, без обмежень), відповідно до ст. 180 КЗпП, ст. 20 Закону України «Про відпустки», на підставі її заяви працедавець повинен приєднати до відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
• якщо початок відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами настає в періоді тривалості щорічної відпустки, то щорічна відпустка має бути перенесена на інший період;
• якщо жінка планує після відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами одразу скористатися своїм правом на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то така відпустка може надаватися лише після закінчення частини щорічної відпустки, яку жінка не використала через відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами.

Чинним законодавством гарантується збереження місця роботи та посади за працівником, який перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
У періоді, коли жінка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, вона за своїм бажанням може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. Таке її право зафіксовано в ст. 18 Закону «Про відпустки» та в КЗпП. Як передбачено у ст. 56 КЗпП, робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. До загального, безперервного та стажу роботи за спеціальністю включається відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що гарантується ст. 181 КЗпП.
Починаючи з 01.07.2013 р., період відпустки по вагітності та пологах зараховується до страхового стажу та, відповідно, суми допомоги є базою для обкладання ЄСВ.

…та жорстко спати

Але ж суми, які виплачуються від фонду соціального страхування, були раніше сформовані з внесків працедавця жінки та її особистих, з яких наразі знову здійснюється утримання до фонду.
Після набуття чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» були внесені зміни, зокрема до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». Так, починаю­чи з 01.01.2011 р., період перебування жінки у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного та шестирічного віку не зараховується до страхового стажу. Адже на період такої відпустки жінка не є застрахованою особою.
Зі стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, виключаються періоди відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку. Але час фактичної роботи (зокрема на умовах неповного робочого часу або вдома) протягом робочого року зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
При цьому, щоб отримати за відпрацьований період страховий стаж, потрібно отримувати щомісячний дохід у розмірі, не меншому, ніж мінімальна заробітна плата. Адже до страхового стажу зараховуються періоди, в яких сплачено ЄСВ, не менший за мінімальний розмір. А від тривалості саме страхового стажу залежить градація розміру виплачуваної допомоги за листком непрацездатності. Тож мамам, які доглядали дитину до трьох років і не мали змоги працювати, виплата у зв’язку із хворобою чи по догляду за дитиною, яка захворіла, буде нижчою.

Основний Закон України, гарантом додержання якого є Президент, свідчить, що кожен громадянин має право на охорону здоров’я, медичну допомогу. Але така допомога в державних і комунальних закладах охорони здоров’я надається безоплатно.
Радість від усвідомлення майбутнього материнства і батьківства доповнюється матеріальними витратами. Стаючи на облік для допологового ведення вагітності, у лікарні, ймовірно, потрібно буде сплатити «добровільний» благодійний внесок. Далі – недешеве медикаментозне супроводження, адже нам давно відомо, що ліки знаходяться в аптеці. Багато хто вже знає вартість перебування в пологовому будинку, обслуговування пологів, «подяки»; і знову благодійні внески, які, всупереч чинному законодавству, де-факто не є добровільними для всіх породіль. Більшість витрат відбувається неофіційно.
Потім дитячий садочок, знову «добровільна» участь у витратах.
Освіта, на яку кожен українець має право, яка є обов’язковою та доступною і безоплатною в державних і комунальних навчальних закладах… Невже це правда?

І все ж ми даруємо нове життя, оточуємо його піклуванням і віримо в краще...