№12(23)(2013)

Після рабовласницького устрою, комуністичної влади ми живемо в демократичній країні, де використання примусової праці забороняється відповідно до ст. 43 Конституції України. Сьогодні ми можемо самі обирати: працювати чи байдикувати, займатися власною професійною діяльністю чи бути найманим працівником.

При цьому згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України маємо право припинити трудові відносини з роботодавцем за власною ініціативою. Хоча є окремі випадки зі встановленими певними обмеженнями. Наприклад, у ст. 42 Кримінально-виконавчим кодексом України зазначено, що засудженому, який відбуває покарання без позбавлення волі у виді виправних робіт, забороняється без дозволу кримінально-виконавчої інспекції звільнятися з роботи за власним бажанням протягом строку такого покарання. Він може звільнитися тільки після надання дозволу виконавчої інспекції, якому передує перевірка обґрунтованості заяви засудженого, та за наявності довідки праце­влаштування з нового місця роботи.

Але коли немає певних обмежень, не завжди пам’ятаєш про привілеї, які можна отримати від підприємства та рідної держави під час звільнення з роботи з поважних причин і за власним бажанням.
Такими причинами можуть бути:

• переїзд в інше місто або країну;
• переведення на роботу в іншу місцевість чоловіка або дружини;
• вступ до навчального закладу;
• неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
• догляд за дитиною-інвалідом;
• догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи;
• догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку;
• вихід на пенсію;
• прийняття на роботу за конкурсом;
• вагітність та інші будь-які життєві обставини, які спонукають працівника до звільнення.

Розглянемо спочатку переваги такого звільнення. По-перше, звільняючись з поважних причин за власним бажанням, працівник має право не дотримуватися двотижневого строку попередження роботодавця в письмовому вигляді, посилаючись на ст. 38 Кодексу законів про працю України. Тому робітник має можливість звільнитися у строк, який йому потрібен. По-друге, ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III передбачено, що особа, яка звільнилася з поважних причин та за власним бажанням, може отримати допомогу по безробіттю вже з восьмого дня після реєстрації, зареєструвавшись в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Але, згідно зі ст. 23 зазначеного Закону, особи, які звільнилися з останнього місця роботи без поважних причин за власним бажанням, отримують допомогу тільки з 91-го календарного дня після набуття статусу безробітного.

Для роботодавця процес звільнення працівника потребує взаємодії різних відділів підприємства: кадровий, юридичний, служба безпеки, бухгалтерія. По-перше, кадрова служба визначає статтю, на підставі якої буде провадитися звільнення, та категорію, до якої належить працівник. По-друге, юридичний відділ перевіряє дані відділу кадрів і підтверджує можливість звільнення особи за конкретною статтею, а також зазначає, яких норм слід дотриматися при цьому. По-третє, кадровик складає наказ про звільнення, з котрим ознайомлюють усіх осіб, які брали участь у звільненні, – юриста, бухгалтера, звільнену особу, керівника підприємства. Якщо проводилося службове розслідування, до процесу звільнення залучають представників служби безпеки. По-четверте, бухгалтер проводить розрахунок у триденний терм­ін, а у звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування страхувальником у таблиці 5 додатка 4, де відображається період початку чи закінчення трудового договору із застрахованою особою протягом звітного періоду, зазначає причину та підставу, згідно з якою статтею звільнився робітник. По-п’яте, кадровик видає працівнику трудову книжку під розписку в журналі обліку.

Розглянемо як приклад звільнення працівника за поважною причиною за власним бажанням у зв’язку з вагітністю: менеджер з підбору персоналу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелений гай» Світлана Сергіївна Маяковська вирішила звільнитися у зв’язку з вагітністю на першому місяці, тобто за власним бажанням.

Отже, спочатку С.С. Маяковська власноруч пише на ім’я директора підприємства заяву із зазначенням причини звільнення (зразок 1). До заяви додає копію довідки медичної установи. Щоб уникнути спірних питань у державній службі зайнятості, у відділі кадрів отримує копію наказу про звільнення (зразок 2), де зазначатимуться причина та підстава звільнення, а також трудову книжку. Першого листопада реєструється у центрі зайнятості за місцем проживання. А на тридцятому тижні вагітності отримує довідку від центру зайнятості, на підставі якої виплачується допомога за рахунок Фонду соціального захисту населення під час відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

У таблиці 1 наведені переваги та недоліки цієї ситуаці­ї для С.С. Маяковської.