№1(24)(2014)

Питання відставки уряду обговорювалося опозицією ще з осені, але особливої гостроти набуло в грудні минулого року, коли відбулися силові розгони протестувальників на Майдані. Тоді ж у парламенті трійкою опозиційних лідерів було зареєстровано постанову про недовіру урядові, яка тягне за собою відставку Прем’єра разом з Кабінетом Міністрів. Проте «за» проголосували лише 186 народних обранців, серед яких один депутат від Партії регіонів та один депутат-комуніст, – і уряд Миколи Азарова пішов з парламенту переможцем.

Оскільки, відповідно до регламенту, вдруге питання відставки уряду впродовж поточної сесії виносити на розгляд не можна, це означало, що чинний Кабінет Міністрів працюватиме щонайменше до 4 лютого, тобто до початку четвертої сесії. Такий розклад явно не влаштовував опозиційну парламентську меншість та був додатковим подразником для мітингувальників Майдану. Питання відставки стало одним з головних під час непростих переговорів опозиціонерів з Президентом Віктором Януковичем. Проте яким чином це можна вирішити технічно, відповіді не знаходили.

Розрядити обстановку вирішив Прем’єр, який 28 січня зранку виступив зі звісткою про складення повноважень. Відповідну заяву було розміщено на урядовому сайті. Звертаючись до громадян, Микола Азаров сказав: «Конфліктна ситуація, яка склалася в державі, загрожує економічному і соціальному розвитку України, всьому українському суспільству і кожному громадянину. Уряд під час протистояння робив все для мирного розв’язання конфлікту. Ми робили і робимо все, щоб не допустити кровопролиття, ескалації насильства, порушення прав громадян. Уряд забезпечував функціонування економіки і системи соціального захисту в екстремальних умовах. Проте гострота і небезпека конфлікту для наших громадян, для долі України вимагають додаткових відповідальних кроків».
При цьому Азаров зазначив, що «приймав рішення і брав на себе відповідальність в інтересах народу України, тому можу чесно дивитися в очі кожному громадянину нашої держави, кожному співвітчизнику». «Сьогодні найважливіше – зберегти єдність і цілісність України. Це набагато важливіше, ніж будь-чиї особисті плани чи амбіції. Саме тому я прийняв це рішення», – пояснив глава уряду.

Реагуючи на це повідомлення, однопартієць Азарова, народний депутат, член фракції Партії регіонів Володимир Олійник зауважив: «Заява Прем’єр-міністра – це ще не відставка». Проте, за словами регіонала, «це серйозний крок, який говорить про те, що влада, пропонуючи опозиції очолити уряд, заявляє, що вона дуже серйозний суб’єкт переговорного процесу».

Згідно з Конституцією, відставку Прем’єра і всього уряду має прийняти Президент. Уряд, відставку якого прийнято Президентом, за його дорученням має виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабміну, але не довше ніж 60 днів. За кілька годин стало відомо, що Президент України прийняв відставку Прем’єр-міністра України, задовольнивши його прохання. Разом з тим глава держави, керуючись нормою частини п’ятої ст. 115 Конституції України, доручив Кабінету Міністрів України продовжувати виконувати повноваження до початку роботи новосформованого уряду.

Прес-секретар вже екс-прем’єр-міністра Віталій Лук’яненко повідомив журналістам, що після відставки глави уряду його обов’язки виконуватиме перший віце-прем’єр Сергій Арбузов. «Президент доручив Кабміну продовжувати виконувати свої повноваження до початку роботи нового уряду. Це означає, що відповідно до закону «Про Кабінет Міністрів України» обов’язки прем’єр-міністра виконуватиме перший віце-прем’єр», – сказав він. Водночас юристи стверджують, що таке рішення є неправильним, оскільки згідно з законодавством обов’язки Прем’єр-міністра покладаються на віце-прем’єра у випадку «відсутності Прем’єра» або у разі «смерті Прем’єра на період до початку роботи новосформованого Кабінету».

Цю позицію підтримує правозахисник Сергій Власенко. У Facebook він написав: «За Конституцією, після Указу про відставку весь уряд є виконуючим обов’язки. Таким чином, Азаров – є в.о. Прем’єра, Арбузов є в.о. 1-го віце-прем’єра, Лукаш – в.о. міністра юстиції тощо. Не може в.о. 1-го віце-прем’єра бути в.о. Прем’єра (окрім ситуації смерті Прем’єра під час відставки Уряду – ч. 2 ст. 17 Закону «Про КМУ»). Це юридичні нісенітниці. Якщо Азаров з якихось причин не виконує свої обов’язки в.о. Прем’єра, то їх ніхто інший виконувати не може. Арбузов може проводити засідання уряду як в.о. 1-го віце-прем’єра».

Сам Микола Азаров на сторінці у Facebook розповів про свої подальші плани. «Свого часу я був одним із творців Партії регіонів. Це велика і відповідальна партія. У ній велика кількість чудових і чесних людей. Перебуваючи на посаді Прем’єр-міністра, я не мав можливості повною мірою виконувати обов’язки голови партії. Сподіваюся, що мої знання і досвід допоможуть розвитку цієї важливої політичної сили України», – написав він, наголосивши, що ПР спрямована на модернізацію країни. Прес-секретар російського прем’єра Наталія Тімакова розповіла, що Микола Азаров зателефонував російському колезі Дмитру Медведєву, повідомивши про своє рішення піти у відставку і подякувавши за спільну роботу.
Питання відставки уряду стало однією з найобговорюваніших тем як серед провладної більшості, так і серед опозиції, котра так домагалася цього кроку. Екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко заявив, що Майдану не достатньо відставки Прем’єра. На своїй сторінці у Facebook він написав: «Ми потребуємо не тільки зміни персон при владі, а й зміни системи влади». Лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок підкреслив, що питання стосовно нового складу Кабінету Міністрів опозицією ще не обговорювалося.

Разом з тим, як завжди трапляється в таких випадках, почали активно обговорювати прогнози щодо прізвища нового очільника уряду. Депутат-регіонал Нестор Шуфрич під час зустрічі з іноземними журналістами стверджував, що новим Прем’єр-міністром України може стати Петро Порошенко. «Спочатку пропонували Кличко, але він одразу відмовився. Яценюк – спочатку погодився, а потім відмовився. А Порошенко одразу погодився, хоча йому ніхто нічого не пропонував», – сказав Шуфрич.

Політтехнолог, директор компанії персонального та стратегічного консалтингу Berta Communications Тарас Березовець у коментарі ІА ZIK також схилився до прізвища Порошенка. Він назвав його «людиною, яка влаштовує опозиціонерів і має своїх прихильників у провладних колах».

Політичний аналітик, голова Громадянського комітету національного порятунку Павло Нусс посаду нового Прем’єр-міністра України пророкує Сергію Арбузову або тому ж таки Петру Порошенку, кандидатура якого «може задовольнити сторони, адже зв’язки Порошенка всередині ПР та в опозиції дають йому можливість взяти на себе відповідальність кризового менеджера».

Політолог Андрій Миселюк з Інституту соціально-політичного проектування «Діалог» найбільш вірогідними кандидатурами на посаду Прем’єра назвав віце-прем’єра Юрія Бойка та Порошенка.

Політолог Вадим Карасьов також переконаний, що саме Петро Порошенко міг би зайняти цю посаду в драматичний для України момент, а прем’єрство збільшило б його значимість в очах партнерів опозиції, в суспільстві та великому бізнесі. Однак, на думку політолога, на цьому шляху є певні перепони, тому ймовірність такого вибору мала.

Сам найбільш обговорюваний кандидат на прем’єрське крісло, за інформацією агентства УНН, на своїй сторінці у мережі Facebook висловився щодо першочергових завдань нового уряду: «Новий уряд має взяти на себе зобов’язання почати найближчим часом відновлення процесу з підписання Угоди про асоціацію». Робити висновок з цього, що Петро Порошенко все ж несміливо приміряє на себе посаду очільника уряду, зарано, але, принаймні, в його баченні роботи Прем’єра можна не сумніватися. Тим паче, що в урядові йому довелося працювати двічі – міністром закордонних справ та міністром економічного розвитку і торгівлі.